Справа

№ 127/17773/14-ц Провадження № 22-ц/772/3948/2014

Головуючий в суді першої інстанції Король О. П.

Категорія 27

Доповідач Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від "29" грудня 2014 р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» - Забродського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання іпотечного договору припиненим, стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання іпотечного договору припиненим, зобов'язання здійснити дії щодо державної реєстрації припинення іпотеки, зняття обтяження та стягнення моральної шкоди.

Посилається на те, що 04.08.2008 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №069/50-066, відповідно до умов якого їй було надано на споживчі потреби грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, що в еквіваленті на момент видачі становило 484 510 грн., зі сплатою 14,00 процентів річних та комісій.

З метою забезпечення виконання договору кредиту між сторонами було укладено 04.08.2008 року іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» нотаріальний офіс загальною площею 62,7 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1.

В серпні 2013 року ОСОБА_2 виконала всі свої грошові зобов'язання, повернувши банку 100 000 доларів США тіла кредиту та сплативши на його користь 33571,85 доларів США відсотків.

У зв'язку з цим позивач вважає, що іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 04.08.2008 року, зареєстрований в реєстрі за №1875, в силу дії норм, зазначених в ч.5 ст.3 та п.1 ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» є припиненим.

Про те, відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк» як обтяжувачем не було вчасно подано заяви про державну реєстрацію припинення іпотеки, чим було порушено як вимоги закону, так і її права. Тому позивач вимушена була звернутися в суд з даним позовом та просила визнати іпотечний договір припиненим, зобов'язати відповідача здійснити дії щодо державної реєстрації припинення іпотеки та зняття обтяження, а також стягнути з відповідача на її користь 3000 грн. моральної шкоди.

В ході розгляду справи, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року за клопотанням позивача у справі ОСОБА_2 залишено без розгляду її позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити дії щодо державної реєстрації припинення іпотеки та зняття обтяження (а.с.51).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3000 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на правову допомогу 1004,85 грн. та у відшкодування витрат зі сплати судового збору 487,20 грн. (а.с.53, 54).

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» просить рішення суду першої інстанції від 11 листопада 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В суді апеляційної інстанції представник скаржника відповідача у справі ПАТ «Укрсоцбанк» - Забродський О.С. апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинна бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 04.08.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №069/50-066, відповідно якого ОСОБА_2 було надано на споживчі потреби грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, що в еквіваленті на момент видачі становило 484 510 грн.

В серпні 2013 року ОСОБА_2 виконала свої грошові зобов'язання, повернувши 100000 доларів США та сплативши на користь відповідача 33571,85 доларів США відсотків.

З метою забезпечення виконання договору кредиту, між тими самими сторонами було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 04.08.2008 року та зареєстрованим в реєстрі №1875, відповідно до умов якого, окрім іншого, ОСОБА_2 передає в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» нотаріальний офіс, загальною площею 62,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва №297 про право власності на нотаріальний офіс, виданого виконкомом Вінницької міської ради 16.07.2007 року на підставі рішення №1611 від 16.07.2007 року взамін договору купівлі-продажу від 06.12.2005 року, реєстровий №4125 і записаний в реєстрову книгу за №467 книга №4 додаткова.

04.08.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 було укладено заборону відчуження зазначеного вище об'єкту нерухомого майна, запис про що зареєстровано в реєстрі №1876.

Зобов'язання, що випливали з договору кредиту №069/50-066 від 04.08.2008 року ОСОБА_2 виконала у повному обсязі, що підтверджується довідкою за вих. 111/727 від 06.08.2013 року, виданою начальником Слов'янського відділення №069 ПАТ «Укрсоцбанк» Заворотним М.М. та довідкою за вих. №111/754 від 16.06.2014 року, виданою виконуючою обов'язки Слов'янського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бондар А.М.

Таким чином з наданих відповідачем довідок за вих. №111/727 від 06.08.2013 року та №111/754 від 16.06.2014 року вбачається, що основне зобов'язання, яке виникало з кредитного договору №069/50-066 від 04.08.2008 року ОСОБА_2 виконала у повному обсязі. Відтак іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 04.08.2008 року та зареєстрований в реєстрі за №1875, в силу дії норм, зазначених в ч.5 ст. 3 та п.1 ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» є припиненим..

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч.9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника.

Встановлено, підтверджується доказами у справі та не заперечується представником відповідача те, що ПАТ «Укрсоцбанк» вчасно не було подано заяви про державну реєстрацію припинення іпотеки. 22.11.2013 р. та 17.07.2014 р. позивачем ОСОБА_2 було направлено відповідачу письмові вимоги боржника з вимогами провести державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони щодо об'єкту нерухомого майна, а саме: нотаріального офісу, загальною площею 62,7 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1. Однак відповідачем ці вимоги було проігноровано.

Позивач звернулась до реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції з заявами про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони. Однак їй також було відмовлено в зв'язку з тим, що не було подано всіх документів, визначених законодавством.

Під державною реєстрацією припинення іпотеки та заборони слід розуміти комплекс дій виражений у зверненні до реєстраційної служби з наступними документами:

- заяви, відповідно до затвердженої законодавством форми, для проведення державної реєстрації припинення іпотеки та заборони;

- документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав в сумі 120 грн. х 2=240 грн.;

- документ про сплату державного мита для вилучення записів 51 грн. х2 =102 грн.;

- документ, що підтверджує виконання зобов'язання по договору кредиту та припиняє іпотечний договір;

- документ, яким особа, яка звертається до реєстраційної служби, уповноважується на дії щодо державної реєстрації припинення іпотеки та заборони, її паспорт та ідентифікаційний номер.

Проте цими документами володіє лише відповідач ПАТ «Укрсоцбанк», який як встановлено судом, тривалий час ухилявся від проведення дій щодо державної реєстрації припинення іпотеки та заборони, а тому позивач була позбавлена права розпоряджатись належним їй майном.

Згідно письмових заперечень відповідача та відповідних витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.10.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» все ж таки здійснило державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження.

Таким чином, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про визнання іпотечного договору припиненим задоволенню не підлягає, оскільки вже під час розгляду справи в суді першої інстанції основне зобов»язання - кредитний договір №069/50-066 від 04.08.2008 р. припинений у зв»язку з його виконанням 03.08.2013 р. Відтак з 03.08.2013 р. є припиненим іпотечний договір від 04.08.2008 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та законними.

Також суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн., виходив з того, позивач ОСОБА_2 виконала свої зобов»язання за кредитним договором, незважаючи на зміну курсу валют, підняття банком в односторонньому порядку відсоткової ставки. Проте другий рік була змушена витрачати час на відновлення порушеного права. За такого несправедливого ставлення до неї відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» у неї виникло відчуття безсилості та неймовірного жалю, розчарування та зневіри як в принципі невідворотності покарання так і в правовій культурі в цілому.

Колегія суддів також погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та законними.

Так, відповідно до ст. 3 Конституції України людина. її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. ст. 21, 24, ч. 1 ст. 55 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п 2. постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із наступними змінами спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 9 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року N 1952-IV, державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Судом встановлено, що відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» допустив порушення вищезазначеної норми Закону, вираженої у його бездіяльності, а саме неподанням заяви про державну реєстрацію припинення іпотеки в строки, визначені законодавством, що підтверджується як матеріалами справи, так і не спростовано самим відповідачем. Зазначене слугувало підставою для звернення позивача ОСОБА_2 до суду з даним позовом та порушення нею також питання про відшкодування завданої їй з вини відповідача моральної шкоди.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно незгоди з висновком суду першої інстанції про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу та по оплаті судового збору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду судом першої інстанції до участі у розгляді справи залучено фахівця у галузі права ОСОБА_3, який у 2003 році отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (а.с.48).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_2 15.10.2014 року подано до суду заяву про залучення до участі у справі для надання їй правової допомоги на підставі ст. 56 ЦПК України ОСОБА_3 , який є фахівцем у галузі права.

Згідно квитанції (а.с. 18) позивач ОСОБА_2 оплатила ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 1004, 85 грн., а ОСОБА_3 надано розрахунок вартості правової допомоги від 12.08.2014 року (а.с. 17).

Як вбачається зі ксерокопії трудової книжки (а.с.46,47) ОСОБА_3 після отримання вищої освіти тривалий час працював юрисконсультом різних в різних установах.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про вищу освіту» спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Згідно з п. 31 Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.

Таким чином суд першої інстанції правильно у відповідності до норм процесуального права залучив до участі у справі для надання позивачу ОСОБА_2 правової допомоги ОСОБА_3 , який є фахівцем у галузі права, який здобув освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, є фахівцем у певній професійній діяльності з достатніми уміннями та знаннями для виконання (вирішення) певних професійних завдань та обов'язків (робіт).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 не підтримує своїх вимог в частині зобов'язання здійснити дії щодо державної реєстрації припинення іпотеки та зняття обтяження унаслідок задоволення їх відповідачем ПАТ Укрсоцбанк» після пред'явлення позову, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про присудження стягнення всіх понесених нею у справі витрат з відповідача за заявою позивача ОСОБА_2

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому з одних лише формальних міркувань не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : підпис. В.М. Медяний

Судді : підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

Згідно з оригіналом.

Суддя: