open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
К-22013/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Рибчинка А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача – Рубітель О.Ю.,

від відповідача – Розмош В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 12.12.2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року по справі № 23/361-АП за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року, позовні вимоги ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволено частково, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0000310302/0 від 07.07.2004 року на суму 1536085,35 грн., в т.ч. основний платіж 168145,87 грн. та 1367939,48 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.05.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та постановити в цій частині нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню в частині донарахування штрафних санкцій на суму 1367939,48 грн. та направленню справи на новий судовий розгляд в цій частині з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведеної комплексної документальної перевірки ВАТ «Запоріжгаз» за період з 01.07.2001р. по 30.06.2003р. працівниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було складено акт № 12/03345716/33-2 від 05.07.2004р. на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000310302/0 від 07.07.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 3809958 грн. 77коп. (2442019 грн. 29 коп. – основний платіж та 1367939 грн. 48 коп. – штрафні (фінансові) санкції).

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п.4.5 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»; п.3.4 ст.3 Порядку заповнення та подання податкової деклараціях з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1678875 грн. 11 коп.; порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, завищено податок на додану вартість на 763871 грн. 45 коп.; порушення з боку товариства п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від’ємне значення податку на додану вартість на 763871 грн. 45 коп.

За результатами апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання рішенням заступника голови ДПА у Запорізькій області – начальником СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 10176/10/10 від 30.08.2004 року податкове повідомлення-рішення № 0000310302/0 від 07.07.2004р. залишено без змін, а скарга позивача – без задоволення. Прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000310302/1 від 30.08.2004 року на таку ж суму податкового зобов’язання, що і податкове повідомлення-рішення № 0000310302/0 від 07.07.2004р.

Скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000310302/0 від 07.07.2004 року в частині донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 2749039,99 грн. ( в т.ч. 1381100,51 грн. – основний платіж і 1367939,48 грн. – шт.рафні (фінансові) санкції) (згідно уточнених позовних вимог від 14.11.2005 року (том 1, а.с. 82-100)) було предметом судового спору по цій справі.

1. Щодо зменшення податкових зобов’язань за грудень 2002р. на 231357,16 грн. по заборгованості, що виникла за транспортування газу судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

В акті перевірки податковий орган вказував на порушення позивачем вимог п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, товариством безпідставно занижено базу оподаткування на 1156795,80 грн. та проведено безпідставне зменшення податкових зобов’язань за грудень 2002р. на 231357,16 грн., а саме: у р.8 податкової декларації з ПДВ за звітний період грудень 2002 року головним підприємством ВАТ «Запоріжтаз» здійснено зменшення податкових зобов’язань по дебіторській заборгованості за надані споживачам послуги з транспортування природного газу, яка визнана підприємством як така, за якою минув термін позовної давності.

З метою перевірки обставин виникнення заборгованості (період виникнення, кількість та вартість наданих послуг), підтвердження факту ненадходження оплати від покупців, по взаємовідносинам з якими здійснено зменшення податкових зобов’язань у грудні 2002 року, та перевірки факту включення сум ПДВ з вартості наданих послуг до складу податкових зобов’язань відділом податкового супроводження підприємств житлово-комунального господарства та інших підприємств відповідач направив позивачу письмовий запит №3036/10/33-2 від 19.04.2004р. з проханням надання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку щодо дебіторської заборгованості, яка визнана підприємством у 4-му кварталі 2002 року такою, за якою минув термін позовної давності та яка включена до складу валових витрат звітного кварталу, відображених в Декларації про прибуток підприємства за 2002 рік.

У відповідь на запит СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ВАТ «Запоріжгаз» направило лист за №06/1457 від 22.04.2004р. за підписом голови В.П.Батаєва, яким позивач відмовив в наданні зазначених документів до перевірки у зв’язку з їх знищенням. На підтвердження факту знищення документів підприємством надані копії актів про виділення до знищення документів та справ за 1986-1999 роки, які не належать до зберігання, узгоджені експертно-методичною комісією Запорізького держміськархиву.

При співставленні даних з Розрахунків кількісних та вартісних показників до податкових накладних, податковим органом було встановлено, що ціна послуги з транспортування 1000 куб м. газу у розмірі 0,83 грн., яка відображена у гр.6, суперечить вимогам наказу Міністерства економіки України від 31.10.1997р. №121.

При цьому перевірити правильність визначення кількості протранспортованого на протязі 1998 року газу, яка відображена у гр. 5 Розрахунків кількісних та вартісних показників до податкових накладних, перелік яких наданий у Додатку № 2.5.15, не має можливості, оскільки підприємством не надані акти звіряння взаєморозрахунків між ВАТ «Запоріжгаз» та дебіторами, акти «Про виконання робіт з транспортування природного газу», акти прийому – передачі природного газу, акти на витрату газу на комунально-побутові потреби та інші документи, які б підтверджували кількість протранспортованого дебіторам на протязі 1998 газу.

В акті перевірки податковий орган зазначив про неможливість документального підтвердження виникнення та існування сум дебіторської заборгованості, яку підприємство виключає з бази оподаткування ПДВ, оскільки регістри бухгалтерського обліку, первинні документи, податкові накладні (у т.ч. одноразові перерахунки по послугам, наданим до 01.10.98р., та за які не отримано оплату від покупців) підприємством не надані. У зв’язку із зазначеним відповідач дійшов висновку про відсутність підстав вважати дебіторську заборгованість такою, за якою минув термін позовної давності та яка визнана безнадійною, відсутність можливості перевірки стану взаєморозрахунків підприємствами-боржниками на 31.12.2002р. та підтвердження включення податку на додану вартість з обсягів наданих послуг, оплату за які не отримано, до складу податкових зобов’язань по ПДВ.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем бази оподаткування за 2002 рік на 1156795,82 грн. та проведено безпідставне зменшення податкових зобов’язань за грудень 2002 року на 231357,16 грн., а отже порушення товариством п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» за які останньому було податок на додану вартість в сумі 231357,16 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 462714,32 грн.

Пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

На підставі положень Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) суд дійшов висновку, що глава 5 ЦК УРСР застосовується саме судом при розгляді справи за позовом платника податків, при цьому виключно суд з’ясовує, з якого саме моменту починається перебіг терміну позовної давності, чи призупинявся перебіг терміну, чи існують підстави для його продовження та інші обставини, які мають значення для вірного розгляду справи по суті. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові (ст. 80 ЦК УРСР), отже мотивуючи своє рішення на підставі цієї норми саме суд фактично визнає її безнадійною.

Згідно п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж: товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю. Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку. Тобто, продавець має право зменшити суму податкового зобов’язання у випадку, якщо борг покупця у законодавчо встановленому порядку визнано безнадійним та податок на додану вартість у зв’язку з продажем послуг з транспортування газу було нараховано та включено до складу податкових зобов’язань відповідного звітного періоду.

Відповідно до п.п.3.4. п.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., дані, які наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського обліку.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в п.2 ст.3 встановлено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1 ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – без посередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складаються зведені облікові документи.

Оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження виникнення та існування сум дебіторської заборгованості, яку він виключив з бази оподаткування ПДВ, зокрема, регістрів бухгалтерського обліку, первинні документи, податкові накладні, одноразові перерахунки по послугам, наданим до 01.10.98р. та за які не отримано оплату від покупців, тобто виникнення та існування сум дебіторської заборгованості не підтверджено товариством документально, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав вважати дебіторську заборгованість такою, за якою минув термін позовної давності та яка визнана безнадійною.

Враховуючи відсутність можливості перевірки взаєморозрахунків з підприємствами-боржниками та підтвердження включення податку на додану вартість з обсягів наданих послуг, оплату за які не отримано, до складу податкових зобов’язань по ПДВ, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, правильно визнав безпідставними заниження позивачем бази оподаткування на 1156795,82 грн. та проведення зменшення податкових зобов’язань за грудень 2002 року на суму 231 357,16 грн., а саме проведення списання заборгованості без документального підтвердження.

2. Щодо зменшення податкових зобов’язань за березень 2002р. в сумі 29836,72 грн.

При перевірці правильності визначення сум ПДВ з обсягів продажу по операціям, що оподатковуються за ставкою 20%, які відображені у р.1 загальних податкових декларацій з ПДВ головного підприємства ВАТ «Запоріжгаз» та уточнених податкових декларацій з ПДВ ВАТ «Запоріжгаз» (в частині коригування сум податкових зобов’язань по ПДВ головного підприємства ВАТ «Запоріжгаз») за перевіряємий період податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.4.5 ст.4 Закону України від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством безпідставно занижено базу оподаткування у перевіряємому періоді на 149183,60 грн.

Так, під час перевірки відповідачем було встановлено, що по уточненій податковій декларації ВАТ «Запоріжгаз» за березень 2002р., яка надана до органу ДПС 24.01.2003р, здійснено зменшення податкових зобов’язань по ПДВ головного підприємства ВАТ «Запоріжгаз» на 29836,72 грн., у т.ч. на 10264,39 грн. на підставі Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 1/1998-2845 від 29.03.02р. по організації «Шевченківська Райрада» та на 19572,33 грн. на підставі Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 1/1998-2839 від 29.03.02р. по організації «Наталівська Селищна Рада».

Таке зменшення податку на додану вартість в податковому обліку здійснено у зв’язку зі списанням дебіторської заборгованості за виконані будівельні роботи на протязі травня 1997р. – серпня 1998р., яка визначена підприємством як така, щодо якої минув термін позовної давності. Замовником робіт по будівництву систем газопостачання в с. Наталівка та с. Шевченківське Запорізького району, виконаних ВАТ «Запоріжгаз», є Управління капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації, яке є бюджетною організацією, що фінансується з бюджету.

На підставі даних бухгалтерського обліку станом на 01.11.2001р. по рах.361.3 «Розрахунки з покупцями по іншій реалізації та РБЦ» по об’єкту будівництва «Наталівська сільрада» рахується дебіторська заборгованість 123708,00 грн., по об’єкту будівництва «Шевченківська райрада» – 159282,98грн.

У зв’язку із знищенням документів, зокрема, Книги обліку продажу за 1998р., розшифровок по банківським рахункам за 1998р., податкових накладних за 1997-1998р.р., актів звіряння взаєморозрахунків за 1997-1998р.р., оборотних відомостей по рахунках ПДВ заборгованостях за 1997-1998р.р., сальдових відомостей за 1998р., що підтверджується Актому на знищення документів та справ, строк зберігання яких закінчився, за 1986-1998 роки та копією Акту № 1 від 04.02.2002р. про виділення до знищення документів та справ, які не належать до зберігання, податковий орган в акті перевірки зазначив про неможливість перевірки стану взаєморозрахунків з УКБ Запорізької облдержадміністрації по вищезазначених будівельних роботах на протязі 1997-1998 роках та підтвердження включення податку на додану вартість з обсягів виконаних робіт, оплату за які від УКБ Запорізької облдержадміністрації не отримано, до складу податкових зобов’язань по ПДВ.

За зазначених обставин відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов’язань за березень 2002р. на 29836,72 грн., а отже, порушення вимог п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2004р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2005р. по справі № 5/235 позовні вимоги ВАТ «Запоріжгаз» задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000300302/0 від 07.07.2004р. в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 33773091,89 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34608905,13 грн., провадження у справі в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000300302/1 від 30.08.2004р. припинено.

В своїх рішеннях по справі № 5/235 суди зазначали, що з врахуванням вимог п.п.11.3.1 п.11.3 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого дата збільшення валового доходу визначається за правилом першої події: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку, а також положень п.п.11.3.5 п.11.3 ст.11 зазначеного Закону, яким встановлено особливості податкового обліку, зокрема дати визначення валового доходу продавця товарів (робіт, послуг) – в спірному випадку ВАТ «Запоріжгаз», який отримує оплату за рахунок бюджетних коштів, таким чином, у випадку, коли б УКБ Запорізької облдержадміністрації – організації, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів і, відповідно, витрачає бюджетні кошти на оплату замовлених нею робіт, розрахувалася б з позивачем, то саме на цю дату у позивача виникли б валові доходи. При цьому, правило першої події не діє, а тому позивач не мав права віднести до складу валового доходу за датою фактичного надання результатів робіт (послуг) по газопостачанню.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 26.12.2001р. №598 управлінню капітального будівництва облдержадміністрації на підставі акту інвентаризації кредиторської заборгованості доручено списати з бухгалтерського обліку кредиторську заборгованість, строк позовної давності якої минув, за станом на 22.11.2001р. в сумі 503850,68 грн., в т.ч. згідно з п.п. 10 та 11 акту списано заборгованість перед ВАТ «Запоріжгаз» за газопостачання с. Наталівка та с. Шевченківське Запорізького району в сумі 117434 грн. та 61586,32 грн., дата виникнення заборгованості -травень1997р. – квітень 1998р., жовтень 1997р. – серпень 1998р., відповідно.

Списання вказаної кредиторської заборгованості проводилося відповідно до вимог Наказу Державного казначейства України 08.05.2001р. №73, яким затверджено Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув (далі по тексту – Порядок), який визначає механізм списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, з бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Зазначеним Порядком встановлено, що бюджетними установами списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, за загальним та спеціальним фондами Державного бюджету України (крім власних надходжень) здійснюється щоквартально. Комісія, затверджена Наказом керівника бюджетної установи, проводить інвентаризацію розрахунків з метою визначення кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка є безнадійною для погашення. За результатами інвентаризації розрахунків комісією складається акт довільної форми, в якому зазначаються сума кредиторської заборгованості (строк позовної давності якої минув і яка є безнадійною для погашення), назва й місцезнаходження кредитора, дата та причини виникнення заборгованості, а також заходи, що проводились для її ліквідації (листи до установ вищого рівня з приводу виділення коштів для погашення даної заборгованості тощо).

Наданий позивачем акт інвентаризації (додаток до розпорядження голови Запорізької ОДА № 598 від 26.12.2001р.) не містить посилань на причини виникнення заборгованості, а також щодо заходів, які проводились для її ліквідації (листи до установ вищого рівня з приводу виділення коштів для погашення даної заборгованості тощо).

Під час розгляду справи позивачем не було надано ні до суду першої, ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували дату виникнення заборгованості УКБ ЗОДА перед ВАТ «Запоріжгаз» (акти виконаних робіт, договори на їх виконання із зазначенням умов розрахунків, тощо) та дату виникнення права на позов.

Враховуючи вимоги п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які дозволяють віднести до складу валових витрат суму безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у платника податку спочатку має виникнути право на віднесення витрат до складу валових витрат.

Зважаючи на те, що позивач був по спірним операціям є продавцем робіт (послуг), то у нього по зазначених операціях міг виникнути лише валовий дохід, а не валові витрати.

З врахуванням положень п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та беручи до уваги особливості податкового обліку в частині визначення дати виникнення податкових зобов’язань по ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставне заниження підприємством податкових зобов’язань за березень 2002р. на 29836,72 грн., а отже порушення вимог п.4.5 зазначеного Закону.

3. Щодо зменшення податкових зобов’язання по ПДВ за червень 2003 року у сумі 2370,60 грн.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем в порушення вимог п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно занижено базу оподаткування за перше півріччя 2003 року на 11 853,10 грн., а саме: у р.8 податкової декларації з ПДВ за звітний період червень 2003 року головним підприємством ВАТ «Запоріжгаз» здійснено зменшення податкових зобов’язань по ПДВ на 2370,62 грн. на підставі Розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1/2003-5716 від 30.06.2003р. до податкової накладної №2001-1879 від 30.03.2001р. по підприємству ТОВ «Консорт». Вказане зменшення податку на додану вартість в податковому обліку у червні 2003 року здійснено у зв’язку із списанням дебіторської заборгованості за реалізований у березні 2001 року трансформатор, яка визначена підприємством як безнадійна заборгованість.

В акті перевірки відповідач зазначив, що на підставі даних бухгалтерського обліку ВАТ «Запоріжгаз» станом на 01.06.2003р. по pax. 361.4 «Розрахунки з покупцями по реалізації ТМЦ» по підприємству ТОВ «Консорт» рахується дебіторська заборгованість у розмірі 14 223,72 грн., яка виникла у березні 2001 року.

На протязі 2001-2002р.р. ВАТ «Запоріжгаз» проводило процедури врегулювання сумнівної заборгованості відповідно до положень ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: 01.10.2001 року ВАТ «Запоріжгаз» до Арбітражного суду Запорізької області подано позовну заяву про стягнення боргу з ТОВ «Консорт».

Ухвалою Арбітражного суду від 05.10.2001 року порушено провадження по справі №6/3/100 та рішенням Арбітражного суду від 19.11.2001 року по справі №6/3/100 позов ВАТ «Запоріжгаз» до ТОВ «Консорт» задоволено. Згідно Ухвали Господарського суду Запорізькій області від 20.12.2002 року по справі № 6/3/100 за позовом ВАТ «Запоріжгаз» до відповідача ТОВ «Консорт» про стягнення 14223,72 грн. було змінено спосіб виконання рішення по справі № 6/3/100 від 19.11.2001 р. шляхом звернення стягнення на майно, яке належить ТОВ «Консорт». Станом на 30.06.2003р. борг ТОВ «Консорт» не визнано безнадійним у порядку, визначеному законодавством України.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку про порушення п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» №469-ІУ від 16.01.2003р. та ч.3 п.4.5 ст.4 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97р. «Про податок на додану вартість», а саме, проведено безпідставне зменшення податкових зобов’язань за червень 2003 року на 2370,62 грн.

Згідно п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку – продавець товарів (робіт, послуг), у тому числі банки і небанківські фінансові установи, має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється, у разі якщо затримка в оплаті вартості товарів (робіт, послуг) перевищує 30 днів від дати, визначеної умовами договору, та платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого покупця.

У зв’язку з набуттям чинності Закону України від 24.12.2002р. №349-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту Закон №349-ІV) цей порядок з 01.01.2003р. змінився та визначав, що платник податку – продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному посадкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку – продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Пунктом 5 Перехідних положень Закону №349-ІV передбачено, що порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначеної ст.12 у редакції Закону від 24.12.2002р. застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або страхового резерву кредитора після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, щодо оподаткування заборгованості, яка виникла до набрання чинності Законом №349-ІV необхідно керуватися нормами ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяли до внесення змін до ст.12 Законом № 349-IV. У випадку, коли платник податку – продавець до 01.01.2003 р. звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство, або за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна, застосовується порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості, який діяв у відповідний період. Платник податку, який не зменшив суму валового доходу у відповідний податковий період до 01.01.2003 p., не має права робити таке зменшення після 01.01.2003 р.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позовна заява до Господарського суду Запорізької області на стягнення з ТОВ «Консорт» на користь ВАТ «Запоріжгаз» суми основного боргу у розмірі 14223,72 грн. направлена 01.10.2001 р. вих. № 16/2476-01. Ухвала господарського суду Запорізької області про порушення провадження у справі № 6/3/100 датована 05.10.2001 р. Рішенням від 19.11.2001р. по справі № 6/3/100 позов ВАТ «Запоріжгаз» до підприємства ТОВ «Консорт» було задоволено. При цьому, судом встановлено, що строк грошових зобов’язань сторонами встановлено не було, а тому відповідно до ст.165 ЦК України він визначається семиденним строком з дня пред’явлення вимоги. Така вимога була пред’явлена ВАТ «Запоріжгаз» листом від 31.08.2001р. № 16/2263-01, яке не виконано.

Таким чином, стягнута заборгованість утворилася до 01.01.2003р. і є стягнутою на підставі рішень суду.

Отже, порядок врегулювання вказаної заборгованості визначений п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній до 01.01.2003р., а саме, шляхом зменшення валового доходу в періоді, коли платник податку (ВАПТ «Запоріжгаз») звернувся із заявою до суду, тобто у липні та жовтні 2001 року.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів такого коригування ні до суду першої, ні апеляційної інстанцій.

З огляду на зазначені обставини суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що станом на 30.06.2003р. борг ТОВ «Консорт» не визнано безнадійним у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно ч.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 зазначеного закону чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин.

Оскільки підприємством не було проведено процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості у відповідності з вимогами ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.97р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями, у т.ч. змінами, внесеними Законом України від 24.12.02р. №349- IV), які передбачають наявність звернення до суду (з позовом про стягнення заборгованості або заявою про порушення справи про банкрутство), а також враховуючи, що правовідносини по зверненню до суду повинні бути здійснені в 2003 році у відповідності з п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» №469-IV від 16.01.2003р., та зважаючи на те, що платник податку вже скористався правом звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника, а заборгованість не була відображена в податковому обліку, за таких обставин обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача правових підстав для відображення суми відповідної заборгованості в складі валових витрат звітного періоду та права на зменшення податкових зобов’язань на суму ПДВ з зазначеної заборгованості у звітному періоді у ВАТ «Запоріжгаз».

4. Щодо включення до податкового кредиту 15303,81 грн. за липень 2001р. – травень 2003р., 753,00 грн. за грудень 2001р. – березень 2003р.

При перевірці наявності та порядку заповнення податкових накладних, які включені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), податковим органом було встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту звітних періодів включені суми ПДВ по податковим накладним, які заповнені з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підприємство не скористалося правом, яке надано покупцю п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, у разі порушення продавцем порядку виписки податкової накладної на вимогу покупця покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою в орган державної податкової служби за місцем знаходження. Своєчасно подана заява є підставою для включення в податковий кредит суми ПДВ, сплаченої у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що підприємство в деклараціях за період з 01.07.2001р. по 30.06.2003р., безпідставно включило до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 15303,81 грн. Вказане порушення призвело до завищення податкового кредиту за 2001 рік на 6163,12 грн.

Перевіркою правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення ПДВ у перевіряємому періоді (липень 2001р. – червень 2003р.) на філії «Токмацьке управління по газопостачанню та газифікації» ВАТ «Запоріжгаз» встановлено, що підприємством прийняті податкові накладні від продавця, які оформлені з порушенням вимог п.п.7.2.1 д),е), ж) п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином підприємство в деклараціях за перевіряємий період, не маючи відповідних підстав включило до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 753,00 грн. Вказане порушення призвело до завищення дозволеного податкового кредиту: за грудень 2001р. на 28,0 грн.; за квітень 2002р. на 119,00 грн.; за липень 2002р. на 280,00 грн.; за серпень 2002р. на 43,00 грн.; за вересень 2002р. на 22,00 грн.; за жовтень 2002р. на 150,00 грн.; за лютий 2003р. на 106,00 грн.; за березень 2003р. на 5,00 грн.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.7.5 ст.7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат із сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податкові накладні на суму 15303,81 грн. та 753,00 грн., які були включені до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Отже, платник податків набуває право на включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, заповненим із порушеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в разі подачі заяви до податкового органу в порядку, встановленому п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо відсутності у позивача правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 15303,81 грн. та 753,00 грн. по податковим накладним, які заповнені з порушенням встановленого порядку.

5. Щодо включення до податкового кредиту 10480,09 грн. за жовтень 2001р.

На підставі досліджених під час перевірки звіту «Фактичне використання Кошторису витрат на проведення наради «Про проведення підсумків роботи газового комплексу за 9 місяців поточного року та їх готовності до сталої роботи в осінньо-зимовий період 2001-2002 року» з 16 по 18 жовтня 2001р.», звіту «Придбання канцелярських товарів, сувенірів на проведення наради з 16 по 18 жовтня 2001р.», акту б/н від 31 жовтня 2001 року про витрачання матеріалів на потреби, пов’язані з проведенням наради керівників відкритих акціонерних товариств з газопостачання та газифікації «Про підведення підсумків роботи підприємств газового комплексу за 9 місяців поточного року та їх готовності до сталої роботи в осінньо-зимовий період» відповідно кошторису витрат за жовтень 2001р. податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту перевіряємого періоду суму ПДВ у розмірі 10 480,09 грн., а відтак, порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до потреб, не пов’язаних з веденням господарської діяльності віднесені:

організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов’язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, с плачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.8 цієї статті.

Позивачем податок на додану вартість у розмірі 10180,09 грн. був сплачений у зв’язку з придбанням послуг, пов’язаних з обслуговуванням учасників наради (якими були керівники відкритих акціонерних товариств з газопостачання та газифікації), та матеріалів для проведення наради.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що нарада проводилася на виконання факсограми Генерального директора ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за № 31/02-230 від 10.10.2001р., згідно до якої у м. Запоріжжя з 16 по 18 жовтня 2001 року проводилася нарада керівників відкритих акціонерних товариств з газопостачання та газифікації «Про підведення підсумків роботи підприємств газового комплексу за 9 місяців поточного року та їх готовності до сталої роботи в осінньо-зимовий період». У вказаному документі ВАТ «Запоріжгаз» запропоновано взяти участь у нараді та бути готовим до інформаційного повідомлення з вищевказаних питань. Витрати на організацію та проведення прийому було пов’язано з проведенням наради згідно з тематикою, що безпосередньо пов’язана з основною діяльністю ВАТ «Запоріжгаз».

Такий висновок судів підтверджується Статутом підприємства згідно з п.2 якого головною метою діяльності ВАТ «Запоріжгаз» є виконання комплексу робіт з експлуатації систем газопостачання, проектування, будівництва і ремонту газових мереж. Для досягнення цієї цілі позивач здійснює газопостачання, приймання природного газу від постачальників, транспортування і подачу його населенню, об’єктам промислового, комунального і побутового призначення.

У відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» всі суми ПДВ, що включені до складу податкового кредиту по переліченим витратам, підтверджені податковими накладними.

Враховуючи, що вартість отриманих послуг по обслуговуванню учасників наради (якими були керівники відкритих акціонерних товариств з газопостачання та газифікації) та матеріалів для проведення наради безпосередньо пов’язані з основною діяльністю Відкритого акціонерного товариства «Запоріжгаз», про що свідчить тематика проведеної наради, а саме: «Про підведення підсумків роботи підприємств газового комплексу за 9 місяців поточного року та їх готовності до сталої роботи в осінньо-зимовий період», судами попередніх інстанцій правильно визнано безпідставним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки.

6. Щодо включення до податкового кредиту 933333,33 грн. за вересень 2002р.

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту перевіряємого періоду ПДВ у розмірі 933333,33 грн., а саме: у перевіряємому періоді підприємством здійснено продаж простих векселів згідно договору доручення №23-11/2002 від 03.07.02р., укладеного між ВАТ «Запоріжгаз» (довіритель) та ТОВ «ТИВ» (повірений), за умовами якого останній бере на себе обов’язки по пошуку покупців на 23 простих векселя на загальну суму 56 000 000 грн. та проведення контролю за процедурою купівлі-продажу вказаних векселів.

Згідно Акту виконаних робіт від 11.09.02р. по договору дорученню №23-П/2002 від 03.07.02р продаж векселів здійснено на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №19/01/02-К від 11.07.02р. укладеного між ЗАТ «Оріон-Київ» та ВАТ «Запоріжгаз» в особі торговця цінними паперами ВАТ «МК Інвест». На виконання умов останнього договору підписані Акт прийому-передачі цінних паперів між ВАТ «Запоріжгаз» та ВАТ «МК Інвест» від 10.07.02р. та Акт врегулювання заборгованості та виконаних робіт від 12.07.02р. між ЗАТ «Оріон Київ» та ВАТ «Запоріжгаз» в особі ВАТ «МК Інвест».

В якості винагороди за виконані послуги по пошуку покупців простих векселів ВАТ «Запоріжгаз» від ТОВ «ТИВ» отримало податкову накладну №1 від 11.09.02р. на загальну суму 5 600 000,000 грн., у т.ч. ПДВ 933 333,33 грн. Податок на додану вартість у розмірі 933333,33 грн. включено до гр. 13 та гр. 17 Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вересень 2002 р. та до складу податкового кредиту податкової декларації по ПДВ за звітний період вересень 2002р.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 цього Закону, не є об’єктом оподаткування операції з продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що послуги по пошуку покупців простих векселів фактично надано та використано в липні 2002 року для здійснення операції з продажу товарів, що не є об’єктом оподаткування відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», а також вказані послуги не використовувалися в оподатковуваних операціях звітного періоду вересень 2002 року, отже, підприємством в порушення вимог п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону безпідставно включено до складу дозволеного податкового кредиту звітного періоду вересень 2002 року ПДВ у розмірі 933333,33 грн. з вартості послуг, придбаних для здійснення операції з продажу товарів, що не є об’єктом оподаткування відповідно до п.п.3.2.1 п. 3.2 ст.3, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2002 року на 933 333,33 грн.

7. Щодо включення до податкового кредиту 12204,09 грн. за березень 2002р.

В акті перевірки податковий орган зазначає про безпідставне включення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду ПДВ у розмірі 12204,09 грн.

Зокрема, відповідач вказує на те, що на підставі наданих до перевірки регістрів бухгалтерського та податкового обліку за березень 2002р. та липень 2002р. податковим органом не встановлено здійснення розподілу податкового кредиту на виконання вимог п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно п. 1 Положення (Стандарту) Бухгалтерського Обліку 16 «Витрати» це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Адміністративні витрати це витрати, що направлені на обслуговування та управління підприємством, а тому вони не можуть бути віднесені до операцій з продажу цінних паперів, оскільки ці операції не відносяться до основної діяльності підприємства, а мають разовий характер.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у спірному періоді було складено лише по одному договору на продаж цінних паперів (договір доручення № К-06/02/2002 від 22.03.2002р. та договір доручення № 23-П/2002 від 03.07.2002р.). Операції з поставки і транспортуванню газу, що підлягають оподаткуванню ПДВ, здійснюються безперервно.

Отже, адміністративні витрати, що направлені на обслуговування та управління підприємством, використовуються лише в операціях оподатковуваних ПДВ.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача в зазначеній частині.

8. Щодо включення до податкового кредиту 128686.69 грн. за лютий 2002р. – вересень 2002р.

В акті перевірки податковий орган вказує про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до складу податкового кредиту перевіряємого періоду безпідставно включено ПДВ у розмірі 128 686,69 грн. з вартості юридичних послуг, що не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

При цьому, судами було встановлено, що між ВАТ «Запоріжгаз» та Адвокатської компанією «Правіє» 10.01.2002р. було укладено договір за умовами якого, АК «Правіє» зобов’язувалася на протязі дії договору надавати ВАТ «Запоріжгаз» юридичні послуги по питаннях, пов’язаних із його статутною діяльністю, в т.ч. шляхом здійснення представництва в господарських судах. По факту виконання юридичних послуг, виконавець був зобов’язаний надати проект акту прийому виконаних послуг. Замовник зобов’язувався протягом п’яти днів підписати проект акту та не пізніше 5 днів з моменту його підписання провести оплату послуг виконавця.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що розрахунки між сторонами договору проведено на підставі акту № 1 від 12.09.2002 р. прийому наданої правової допомоги до Договору про від 10.01.2002 р. по питаннях, пов’язаних із захистом інтересів ВАТ «Запоріжгаз» у Дніпропетровському апеляційному господарському суді по справі 1/3/143 за позовом ВАТ «Запоріжгаз» до ДПІ в м. Запоріжжі про визнання недійсними рішення від 20.12.2001р. № 126-33-02-03345716 та податкових повідомлень від 20.12.2001р. №№ 0000040302/0, 0000050302/0, 0000060302/0, 0000080302/0, 0000090302/0 на загальну суму 7721197,33 грн. Правова допомога надана якісно та вчасно, про що свідчать Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25-30 квітня 2002 р., ухвали Вищого господарського суду України по справі № 02-5/9-11/36 (1/3/143) від 6.07.2002 р. та 11.09.2002 р. Даний акт є підставою для розрахунків між сторонами у розмірі 772 120,0 грн. (в т.ч. ПДВ 128 686,67 грн.) згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2 вищевказаного Договору та п. 2 Додатку № 1 до нього.

За вказаними вище рішеннями, ДПІ в м. Запоріжжі донарахувала позивачу 7721197,33 грн. податкових зобов’язань, з чим позивач був незгодний і оскаржив вказане донарахування у судовому порядку. Вказані суми податків та зборів, штрафних санкцій донараховані у зв’язку з веденням позивачем господарської діяльності та внаслідок застосування при цьому певних норм законодавства.

У випадку узгодження вказаної суми податкових зобов’язань позивач мав її сплатити до бюджету, тобто понести значні витрати за рахунок коштів, отриманих від господарської діяльності.

Згідно визначення, наведеного в п.5.1. та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Господарська діяльність, відповідно до п.1.32 ст.1 цього Закону, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Перелік витрат, які не пов’язані з господарською діяльністю встановлено п.5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, і він не містить обмежень, щодо віднесення до валових витрат пов’язаних з наданням юридичних послуг.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що юридичні послуги щодо визнання недійсними рішень податкової інспекції пов’язані із веденням виробництва, оскільки придбавалися підприємством задля уникнення можливих збитків, відволікання обігових коштів від основної діяльності, отже, ВАТ «Запоріжгаз» мав законні підстави для включення суми ПДВ з вартості юридичних послуг до складу податкового кредиту ПДВ суми 128686,69 грн. на підставі наданих податкових накладних.

9. Щодо зменшення податкових зобов’язань в сумі 16775 грн. за березень 2002р.

Під час проведення комплексної документальної перевірки головного підприємства та філій УГГ ВАТ «Запоріжгаз» та при отриманні матеріалів комплексної документальної перевірки філії «Бердянське УГГ» було встановлено розбіжність даних по податку на додану вартість у розмірі 16775,00 грн. Згідно акта перевірки, 19.06.2002р. до податкового органу позивачем надано уточнену податкову декларацію з ПДВ за березень 2002р. відповідно до Додатку № 33 до податкової декларації податкові зобов’язання за березень 2002р. зменшені на 16775 грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що виправлення помилки пов’язане з завищенням філією «Бердянське УГГ» у березні 2002р. податкових зобов’язань на 16775 грн., що підтверджується довідкою, згідно якої у березні 2002р. була помилково складена податкова накладна під № 521 від 29.03.2002р.

Надаючи до податкового органу уточнену податкову декларацію з ПДВ за березень 2002р. позивач скористався своїм правом на самостійне виправлення помилок, встановленим п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Документи, щодо виправлення помилки на суму 16775 грн. були надані філією «Бердянське УГГ» ВАТ «Запоріжгаз» до Бердянської МДПІ, яка безпосередньо проводила перевірку філії.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність збільшення відповідачем податкових зобов’язань на 16775 грн.

10. Щодо застосування штрафних санкцій.

Задовольняючи вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000310302/0 від 07.07.2004 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1367939,48 грн. суди попередніх інстанцій вважали встановленим факт застосування відповідачем в порушення вимог ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначених штрафних санкцій в період дії мораторію.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без встановлення дійсних обставин по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2004р. у справі №21/84 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІВІЖЕН Груп», порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Запоріжгаз» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з визначенням, наведеним в статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

З аналізу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вбачається, що до реєстру вимог кредиторів вносяться зобов’язання які боржник неспроможний виконати (сплатити), а штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань застосовуються до платників податків після встановлення факту несвоєчасної сплати, від чого залежить і сам розмір штрафу.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п.4 ст.12 зазначеного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Таким чином, заборона на застосування штрафних санкцій не розповсюджується санкції, які нараховані на суму податкових зобов’язань, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача були застосовані штрафні санкції як на підставі п.п.17.1.3, так і п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній розрахунок штрафних санкцій, який дозволяв би зробити висновок про те, за які саме порушення та в якому розмірі були нараховані ці санкції, що в свою чергу унеможливлює встановлення правильності їх нарахування з врахуванням, зокрема, положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим – ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В ч.2 ст.69 КАС України зазначається, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Також частиною 4 статті 11 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутній розрахунок штрафних санкцій на підставі якого можна було б визначити момент виникнення конкретних податкових зобов’язань на які було нараховано певну суму штрафних санкцій, а судами при розгляді справи такий розрахунок не було витребувано у відповідача, судові рішення щодо задоволення вимог ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000310302/0 від 07.07.2004 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1367939 грн. 48 коп. необхідно скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в цій частині.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи викладене такеруючись ст.ст.210, 220, 222, ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 12.12.2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року скасувати в частині донарахування штрафних санкцій на суму 1367939,48 грн. та направити справу на новий розгляд в цій частині до Запорізького окружного адміністративного суду, в решті – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:

/підпис/

_______________________

Шипуліна

Т.М.

Судді

:

/підписи/

_______________________

Бившева

Л.І.

_______________________

Маринчак

Н.Є.

_______________________

Рибчинко

А.О.

_______________________

Усенко

Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян

К-22013/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

02 квітня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Рибчинка А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача – Рубітель О.Ю.,

від відповідача – Розмош В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 12.12.2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року по справі № 23/361-АП за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія в порядку ч.3 ст.160 КАС України та керуючись ст.ст.210, 220, 222, ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 12.12.2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2006 року скасувати в частині донарахування штрафних санкцій на суму 1367939,48 грн. та направити справу на новий розгляд в цій частині до Запорізького окружного адміністративного суду, в решті – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:

/підпис/

_______________________

Шипуліна

Т.М.

Судді

:

/підписи/

_______________________

Бившева

Л.І.

_______________________

Маринчак

Н.Є.

_______________________

Рибчинко

А.О.

_______________________

Усенко

Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян

Джерело: ЄДРСР 4217363
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку