ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Остапчука Д.О., Савченко В.О.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, приватного підприємства «Валекса», треті особи: Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про заборону вчиняти певні дії, відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила заборонити відповідачам експлуатацію кафе

«ІНФОРМАЦІЯ_1» та стягнути з кожного відповідача на її користь 35 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтовувала тим, що вона разом зі своїми дітьми мешкає у квартирі АДРЕСА_1. На цокольному поверсі зазначеного будинку знаходиться кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», який функціонує без дозвільних документів та з порушенням санітарно-епідемічних норм. Перебудови, зроблені у приміщенні призводять до руйнування будинку, який відноситься до категорії «Цінна історична забудова» та визнано таким, що не підлягає капітальному ремонту. У кафе вмикається музика з високим інфразвуком, що робить неможливим проживання та відпочинок у будинку, порушує її права та права її неповнолітніх дітей. Внаслідок таких протиправних дій відповідачів їй та членам її сім'ї завдана значна моральна шкода.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 квітня 2014 року, з урахуванням ухвали цього суду від 10 квітня 2014 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Заборонено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та приватному підприємству «Валекса» експлуатацію приміщення № 6-кафетерій (ІНФОРМАЦІЯ_1»), загальною площею 176,9 кв. м, розташованому у будинку АДРЕСА_1 як закладу громадського харчування, до введення вказаного нежитлового приміщення в експлуатацію у передбаченому законом порядку та до виконання власником та/або орендарем зазначеного закладу вимог законодавства, що регулює діяльність закладів громадського харчування. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з приватного підприємства «Валекса» на користь ОСОБА_3 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 квітня 2014 року та ухвалено нове про відмову у позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційного суду, рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про заборону вчиняти певні дії залишити без змін, у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити та стягнути солідарно з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 35 000 грн з кожного.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, у якій вона мешкає разом зі своїми неповнолітніми дітьми.

Власником нежитлового приміщення № 6-кафетерій, розташованого на цокольному поверсі цього ж будинку, є фізична особа - підприємець ОСОБА_4 Зазначене приміщення перебуває у користуванні приватного підприємства «Валєкса» на підставі договору суборенди, у якому відповідачами провадиться підприємницька діяльність щодо функціонування стаціонарного об'єкта торгівлі кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Наказом № 2 від 30 червня 2010 року Управлінням торгівлі харчової промисловості та сфери послуг департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради режим роботи кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» було змінено до 22.00 годин та попереджено приватне підприємство «Валєкса» про суворе дотримання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо захисту населення від впливу шуму» .

Згідно протоколу досліджень № 50 від 26 липня 2010 року, проведених у квартирі позивача, встановлено, що рівень шуму від роботи музичного центру у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» перевищує допустимі санітарні норми.

Головним державним санітарним лікарем Кіровського району м. Дніпропетровська за порушення вимог санітарного законодавства було винесено постанову № 105 від 28 липня 2010 року про тимчасове припинення музичного супроводження у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», обов'язок забезпечувати контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів покладається на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом.

За змістом ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані, в тому числі: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, належить: здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Також, згідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" основним завданням державного санітарно-епідеміологічного нагляду є діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є, в тому числі: нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів; нагляд за дотриманням санітарного законодавства.

Обмеження, тимчасова заборона чи припинення господарської діяльності, яка ведеться із порушенням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, є заходами реагування відповідного контролюючого органу на дії порушника цих норм (ст. 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»), а тому суд не уповноважений вирішувати питання щодо заборони функціонування розважального закладу, в якому порушуються санітарні норми щодо рівня звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів, за обставин, коли такі питання не були предметом розгляду органами, до відання яких вони належать.

У судовому порядку оскаржуються результати діяльності цих органів - їх рішення, дії або бездіяльність (ст. 8 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду про відмову у позові щодо заборони експлуатації відповідачами кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» є правильними.

В цій частині рішення апеляційного суду залишається без змін на підставі ст. 337 ЦПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, апеляційний суд помилково скасував ухвалене згідно із законом рішення суду першої інстанції у частині стягнення морального відшкодування з тих підстав, що така вимога заявлена ОСОБА_3 лише у зв'язку із пред'явленням відповідачами до неї позову про захист честі, гідності й ділової репутації.

Із таким висновком погодитися не можна, оскільки факт завдання моральної шкоди позивач пов'язувала перше за все із обставинами перевищення відповідачами допустимого санітарними нормами рівня шуму при здійсненні підприємницької діяльності, що призвело до порушення спокою, нормального відпочинку та виникнення душевних страждань.

Згідно положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановивши обставини перевищення відповідачами допустимого санітарними нормами рівня шуму при здійсненні підприємницької діяльності, врахувавши характер та обсяг моральних страждань позивача у зв'язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із обов'язку відповідачів щодо відшкодування моральної шкоди, при визначенні розміру якої враховано засади розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин рішення апеляційного суду у частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди у відповідності до ст.339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 336, 337, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року скасувати в частині вирішення позову ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, приватного підприємства «Валекса» про відшкодування моральної шкоди, залишивши у цій частині в силі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 квітня 2014 року.

В іншій частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.П. Гончар

Судді: В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

Д.О. Остапчук

В.О.Савченко