номер провадження справи 19/129/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 Справа № 24/104-908/3946/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» (87505, Донецька область, м. Маріуполь, провулок Банний, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» (87503, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 53, кв. 49)

про стягнення 2669847,85 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Романюк А.В. - представник за довіреністю № 55 від 02.01.14.

Від відповідача: Бугай В.Н., директор (наказ № 12/к від 25.07.11.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Донецької області 20.07.11. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» про стягнення 4907561,39 грн. заборгованості, що утворилась внаслідок безпідставного придбання та збереження відповідачем (у зв'язку з невиконанням ним взятого на себе майново-господарського зобов'язання) майна (грошових коштів) позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не виконав свого обов'язку та не перерахував позивачу грошові кошти в рахунок сплати грошової компенсації за невикористані відпустки переведених працівників.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.11. у справі № 24/104 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» 4907561,39 грн. компенсації за невикористанні відпустки працівникам, які звільнені за переведенням, витрати на сплату держмита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.12. у справі № 24/104 рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.11. у справі № 24/104 залишено в силі.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.12. у справі № 24/104 рішення Господарського суду Донецької області від 08.09.11. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.12. скасовано, справу № 24/104 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Заявою від 14.01.13. позивач зменшив суму позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 2570881,26 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.01.13. у справі № 24/104 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» 2570881,26 грн. компенсації за невикористанні відпустки працівникам, яких звільнено за переведенням.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.13. у справі № 24/104 рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.13. у справі № 24/104 залишено в силі.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.13. у справі № 24/104 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.13. та рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.13. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.13. у справі № 24/104 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 21.10.13. у справі № 24/104 рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.13. скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.13. у справі № 24/104 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.13. та рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.13. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.04.14. у справі № 24/104 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Кузнєцові Галині Олександрівні та зупинено провадження у справі, провадження у справі зупинено на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України № 28-р від 02.09.14. «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» на підставі подання Державної судової адміністрації України № 8-4166/14 від 26.08.14 та № 8-4211/14 від 29.08.14., ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», ст. 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами, зокрема, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області.

До Господарського суду Запорізької області судовим експертом Кузнєцовою Г.О. були надіслані матеріали справи № 24/104 та висновок судової економічної експертизи № 143/26 від 04.08.14.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10., справі присвоєно номер 24/104-908/3946/14, справу № 24/104-908/3946/14 передано на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.10.14. суддею Давиденко І.В. прийнято справу № 24/104-908/3946/14 до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 19/129/14, на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.11.14. о 11-20.

Від позивача через канцелярію господарського суду 10.11.14. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» просить суд задовольнити свої позовні вимоги у повному обсязі з огляду на те, що висновком судової економічної експертизи підтверджено факт невиплати відповідачем компенсації відпустки 4178 звільненим за переведенням з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» працівникам.

Від позивача через канцелярію господарського суду 13.11.14. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» 2669847,85 грн. компенсації за невикористані відпустки переведи працівникам.

Судом розглядаються збільшені позовні вимоги.

Представники сторін в судове засідання 13.11.14. не з'явились, але від позивача та відповідача через канцелярію господарського суду 13.11.14. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представників сторін бути присутніми в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.11.14. розгляд справи № 24/104-908/3946/14 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 04.12.14. о 10-40.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.14. надав письмові пояснення у справі, відповідно до яких проти позову заперечив та зазначив, що листи відповідача, надіслані на адресу позивача № 1306/1 від 13.04.11. та № 1403 від 13.05.11., не призвели до виникнення між сторонами договірних відносин з приводу перерахування компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівників у порядку переведення. Крім того, відповідач зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження бажання працівника на перерахування належних йому грошових коштів на рахунок позивача та просив припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відносини між сторонами, на його думку, не є господарськими.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.14. подав клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.12.14 на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України задоволено клопотання відповідача та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 24/104-908/3946/14 відкладено на 23.12.14 о 12-00.

Через канцелярію Господарського суду Запорізької області 23.12.14. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що доводи відповідача необґрунтовані та такі, що містять недостовірні дані, всупереч матеріалам справи та фактичним її обставинам.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.14. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.14. заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» відмовити повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 24/104-908/3946/14.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 9 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цього кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» з листом № 1/1 від 12.04.11. за підписом Генерального директора Гайдукова В.Л. щодо розгляду питання про переведення до штату позивача працівників відповідача відповідної кваліфікації за переліком, згідно додатку до даного листа.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» листом № 1306/1 від 13.04.11. за підписом директора Лук'яненко О.О. повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», що не заперечує проти звільнення працівників, зазначених у додатку до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», за умови їх волевиявлення з дотриманням всіх процедур, передбачених чинним законодавством України про працю, та гарантувало перерахування грошових коштів, а саме, - компенсації відпусток працівникам, що звільняються, на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант».

В доповнення до зазначеного вище листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» супровідним листом № 1403 від 13.05.11. було направлено перелік працівників, які в порядку ст. 83 Кодексу законів про працю України надали заяви на перерахування належних їм сум компенсації відпустки на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» та вказано, що суми компенсацій, розрахованих на день звільнення працівників, відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, будуть перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» до 08.06.11.

Позивач посилається на те, що відповідачем було складено реєстр сум компенсацій відпусток працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», що підлягають перерахуванню на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», який підписаний директором та головним бухгалтером відповідача.

Позивач зазначає, що платіжними дорученнями № 7521 від 06.05.11., № 7527 від 10.05.11., № 7621 від 12.05.11., № 7814 від 16.05.11. відповідачем перераховано на користь позивача часткову суму компенсації за невикористані відпустки, згідно реєстрів № 1; 2; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 18 в розмірі 1005406,23 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» порушило вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з безпідставним утриманням відповідачем належних для перерахунку на користь позивача грошових коштів, що підлягали перерахуванню в рахунок компенсації за невикористані відпустки працівників.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інші угоди, передбачених законом, а також з угод, не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать тощо.

За таких умов, підставами виникнення господарських зобов`язань, відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, є не тільки господарські договори, а й вимоги закону та інших угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, гроші та інше майно є об'єктами цивільних прав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Стаття 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачає, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

З наведеного вище вбачається, що на відповідача чинним законодавством України покладено обов'язок щодо перерахування на підприємство позивача суми грошової компенсації за невикористані працівниками відпустки.

Згідно з п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» вбачається, що підприємство, куди переведено працівника, зобов'язане за будь-яких обставин надати йому оплачувану відпустку, у тому числі за періоди, відпрацьовані у колишнього роботодавця.

Як було встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» з листом № 1/1 від 12.04.11. за підписом Генерального директора Гайдукова В.Л. щодо розгляду питання про переведення до штату позивача працівників відповідача відповідної кваліфікації за переліком, згідно додатку до даного листа.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» листом № 1306/1 від 13.04.11. за підписом директора Лук'яненко О.О. повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», що заперечує проти звільнення працівників, зазначених у додатку до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», за умови їх волевиявлення з дотриманням всіх процедур, передбачених чинним законодавством України про працю, та гарантувало перерахування грошових коштів, а саме, - компенсації відпусток працівникам, що звільняються, на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант».

Відповідач листом № 1403 від 13.05.11. повідомив позивача про перелік працівників, які в порядку ст. 83 КЗпП України надали заяви на перерахування належних їм сум компенсації відпустки на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант».

Як вбачається з матеріалів справи, працівники відповідача були переведені на підприємство позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було складено реєстр сум компенсацій відпусток працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», що підлягають перерахуванню на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», який підписаний директором та головним бухгалтером відповідача.

Позивач зазначає, що платіжними дорученнями № 7521 від 06.05.11., № 7527 від 10.05.11., № 7621 від 12.05.11., № 7814 від 16.05.11. відповідачем перераховано на користь позивача часткову суму компенсації за невикористані відпустки, згідно реєстрів № 1; 2; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 18 в розмірі 1005406,23 грн.

Слід зазначити, що доказів отримання працівниками компенсації за невикористані відпустки переведених представників у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» відповідачем не надані, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 14.01.13. у даній справі судом зазначено, що факт існування у відповідача зобов'язання перерахувати позивачу суму компенсації за невикористану відпустку при звільнені працівників у порядку переведення до позивача є беззаперечним та встановленим та є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем мають ознаки господарських правовідносин.

Згідно зі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що відносини між сторонами у даній справі є господарськими.

Як вбачається з висновку експерта-економіста Кузнєцової Г.О. судової економічної експертизи у даній справі № 146/26 від 04.08.14., розрахунок позивача фактичного розміру сум грошової компенсації невикористаних днів щорічної відпустки, що підлягають виплаті працівникам відповідача, звільнених у період з травня 2011 р. по червень 2011 р., в зв'язку з переведенням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», без вирахування суми податків доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску підтверджується документально в сумі 4485299,10 грн.; сума грошової компенсації невикористаних днів щорічної відпустки, що підлягає виплаті працівникам відповідача, звільнених у період з травня 2011 р. по червень 2011 р., в зв'язку з переведенням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», з вирахування суми податків доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску підтверджується документально в сумі 3675254,08 грн.; сума грошової компенсації невикористаних днів щорічної відпустки, що підлягає виплаті працівникам відповідача, звільнених у період з травня 2011 р. по червень 2011 р., в зв'язку з переведенням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», з урахуванням здійснених витрат підтверджується документально в сумі 2669847,85 грн.

Також з даного висновку експерта вбачається, що розбіжності даних дослідження з даними розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» розміру заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» по сумам грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки працівників, звільнених у період з травня 2011 р. по червень 2011 р., в зв'язку з переведенням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» з урахуванням здійснених виплат по кожному працівнику до збільшення на суму 98966,59 грн. виникли внаслідок арифметичних помилок у підрахунку сум компенсації за невикористану відпустку працівникам відповідача, станом на 13.05.11. та за період з 14.05.11.-08.06.11. за реєстрами 1-303.

Таким чином, грошова компенсація, виходячи з положень ч. 3 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ст. 83 КЗпП України, із настанням факту звільнення працівника повинна перераховуватись на рахунок підприємства, на яке перейшли звільнені працівники.

Відповідно до приписів ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оспорює свого обов'язку щодо виплатити грошової компенсації за невикористані відпустки працівників, але вважає, що така виплата повинна здійснюватися за наявності бажання працівника, яке повинно бути викладено в письмовій заяві до адміністрації підприємства, з якого він звільняється.

Однак, слід зазначити, що такі вимоги щодо форм такого волевиявлення не передбачені нормами ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 КЗпП України, які не вимагають обов'язкового письмового звернення робітника з заявою, в зв'язку з чим підстави вимагати від працівників написання таких заяв відсутні.

З матеріалів справи, в тому числі наказів про надання відпусток, розрахункових листів тощо, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що переведеними працівниками отримувались від позивача оплачувані відпустки та грошова компенсація, в тому числі за періоди, відпрацьовані працівниками на підприємстві відповідача до їх переведення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, доводи відповідача про відсутність письмових заяв працівників про перерахунок коштів на рахунки позивача та про необхідність звернення працівників із позовами про стягнення компенсації відпустки безпосередньо до ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» є безпідставними.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» зобов'язалось здійснити перерахунок належних коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» до 08.06.11., а сума компенсації, яка належала до перерахування позивачу та граничний строк проведення перерахунку, визначені самим відповідачем в його листі № 1403 від 13.05.11.

Слід зазначити, що обмін листами між сторонами не призводить до обов'язку, втім зобов'язання щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані відпустки у відповідача виникає не на підставі правочину, укладеного шляхом обміну листами, а в силу закону.

Таким чином, виходячи з наявних у справі доказів і висновків судової економічної експертизи, суд вважає підтвердженою суму грошової компенсації, яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» в розмірі 2669847,85 грн.

Також матеріалами справи підтверджуються факти переведення працівників з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», надання їм у подальшому з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» оплачуваних відпусток та грошової компенсації за невикористання відпусток, у тому числі за відпрацьовані у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» періоди та прийняття переведеними працівниками таких виплат і оплачуваних відпусток.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов, зокрема, якщо особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння, або мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, матеріали справи та висновок судової економічної експертизи, підтверджують факт збереження Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» грошових коштів з компенсації Товариству з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» за невикористані відпустки в розмірі 2669847,85 грн. без достатньої правової підстави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач безпідставно утримує належні для перерахунку позивачу кошти у вигляді грошової компенсації за невикористані відпустки працівників у розмірі 2669847,85 грн.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачем грошової компенсації за невикористані відпустки працівників на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 14.01.13. у справі № 24/104, які на підставі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, яке викладено у письмових поясненнях Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», що надано суду 04.12.14., суд відмовив в його задоволенні, з огляду на те, що правовідносини між сторонами у даній справі є господарськими, а не трудовими.

Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13. встановлено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанцій, який прийняв нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що розподіл сплачених сум судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг мають бути розглянуті апеляційною або касаційною інстанцією, яка прийняла нове рішення, в зв'язку з чим, сума судового збору в розмірі 51417,64 грн. на подання апеляційної та касаційної скарги, що заявлена позивачем не підлягає стягненню.

Частиною 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що витрати по сплаті судової економічної експертизи було оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» в розмірі 50400,00 грн., на підставі рахунка Приватного підприємства «ГАЛАЕКСПЕРТ» № 143/26 від 14.05.14., про що свідчить платіжне доручення № 681 від 15.05.14., яке міститься в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідно до норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати пов'язані з проведенням судової-економічної експертизи в розмірі 50400,00 грн., державного мита в розмірі 25500,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та 1979,33 грн. - судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» (87503, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 53, кв. 49, ЄДРПОУ 35455697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» (87505, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Банний, 2, код ЄДРПОУ 37598904) 2669847 (два мільйони шістсот шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 85 коп. - компенсації за невикористані відпустки, 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - державного мита, 1979 (одну тисячу дев'ятсот сімнадцять дев'ять) грн. 33 коп. - судового збору, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 50400 (п'ятдесят тисяч чотириста) грн. 00 коп. витрат за проведення судової економічної експертизи.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.14.

Суддя І.В. Давиденко