-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 761/30909/14-ц
Провадження №2/761/8409/2014
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.,
при секретарі Лазоришинець К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2014р. ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (Відповідач, Банк, ПАТ «ВіЕйБі») про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.12.2012р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір банківського вкладу «Новокодний 2013» персональний подарунок № 494633/2012, предметом якого було розміщення вкладником в банку вкладу у сумі 2 000,00 доларів США, які на виконання умов договору були внесені у касу банку в день підписання договору банківського вкладу. 24.01.2013р. між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до банківського вкладу Новокодний 2013. 04.07.20014р. Позивач звернувся до банку із заявою не пролонгувати договір та повернути йому грошові кошти готівкою 26.08.2014р. 26.08.2014р. грошові кошти не були повернуті Позивачу, так як договір був автоматично пролонгований, у зв'язку з чим Позивач звернувся зі скаргою до Відповідача та повторною заявою не пролонгувати договір на наступний місць та повернути йому кошти готівкою 24.09.2014р. 24.09.2014р. Позивач звернувся до відділення № 55 ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» м. Києва з проханням повернути йому суму депозиту в розмірі 2 000,00 доларів США та нараховані проценти, проте в повернення коштів Позивачу було відмовлено з підстав відсутності готівки в касі банку, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було написано відповідну скаргу. Позивач зазначив, що грошові кошти 24.09.2014р. разом з процентами в сумі 2 434,32 долари США були перераховані з депозитного рахунку на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1, проте фактично не повернуті. На час подання позову Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення вкладу та нарахованих процентів, у зв'язку з чим Позивач просив: - визнати порушенням, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» прав ОСОБА_1 з приводу вільного розпорядження майном; - визнати порушенням ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» прав ОСОБА_1, як споживача фінансових послуг; - стягнути з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 444,00 долари США; - зобов'язати ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» кошти в сумі 2444 долари США повернути готівкою (у валюті вкладу - долар США) ОСОБА_1 через касу відділення № 55 ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» м. Києва.
Відповідач направив суду заперечення на позовну заяву (а.с.24-25), в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та незаконними, оскільки Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України», згідно якої уповноважені банки було зобов'язано обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. Грошові кошти (вклад), які розміщувались на вкладному рахунку № НОМЕР_2, у зв'язку з достроковим закриттям за ініціативою Позивача разом з нарахованими відсотками 24.09.2014р. були в повному обсязі перераховані на його рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (картковий рахунок). Підписуючи договір на обслуговування карткового рахунку, Позивач був повідомлений про те, що стосовно деяких операцій можуть застосовуватись обмеження (наприклад, за типом та сумою операцій), встановлені законодавчими та нормативними актами, внутрішніми правилами та процедурами Банку, інших банків та/чи платіжних систем, через які ці операції здійснюються, а тому Позивачем жодним чином не доведено належними процесуальними доказами обставини щодо протиправності дій Банку щодо неповернення коштів по депозитному договору, що унеможливлює задоволення цих позовних вимог на підставі рішення суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с.20).
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до положень ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 грудня 2012 року між ОСОБА_1 (Вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») було укладено договір банківського вкладу «Новокодний 2013 «Персональний подарунок» № 494633/2012 (в доларах США) (далі - Договір) (а.с.5), предметом якого було розміщення Вкладником в Банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «Новокодний 2013 «Персональний подарунок» в доларах США на строк 13 місяців з дня укладення договору, з щомісячною капіталізацією процентів.
Відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.3.,1.5. Договору для обліку вкладу Банк відкриває на ім'я Вкладника вкладний рахунок НОМЕР_2, код банку 380537. Водночас, Банк відкриває на ім'я вкладника рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_3, код банку 380537, на який банк перераховує нараховані проценти за збереження вкладу та може бути перерахований Вклад по закінченню строку його дії. Сума початкового вкладу 2 000,00 доларів США зі ставкою процентів в розмірі - з першого по третій, з п'ятого по сьомий, з дев'ятого по одинадцятий місяць дії - 11%, в четвертий, восьмий, дванадцятий місяць дії - 13% річних, в тринадцятий місяць дії - 15% річних.
Згідно п.1.7. Договору встановлено, що дата вимоги вкладником Вкладу - 24 січня 2014 року.
Судом встановлено, що Позивач виконав умови Договору банківського вкладу та вніс на депозитний рахунок банку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 2 000,00 доларів США, що підтверджується Меморіальним ордером № 1380426 від 24.12.2012р. (а.с.6).
24 січня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 1 до банківського вкладу «Новокодний 2013» № 494633/2012 (в доларах США) (а.с.7), за умовами якого Договір банківського вкладу «Новокодний 2013» № 494633/2012 (в доларах США) був продовжений на строк 13 місяців, з виплатою процентів, нарахованих на вклад за ставкою 10,5% річних та датою вимоги вкладу - 24.02.2015р.
Відповідно до п.1.7. Додаткового договору № 1 від 24.01.2014р. визначено, що дата вимоги вкладником пролонгованого вкладу - дата, що співпадає з першим днем по закінченні кожного наступного строку від дати укладення договору. Умови пролонгації Вкладу для кожного окремого депозитного продукту оголошені на сайті Банку.
04.07.2014р. та 14.08.2014р. Позивач направив Відповідачу заяви з вимогами не пролонгувати вклад на наступний раз та 24.08.2014р. виплатити суму вкладу в повному обсязі через касу відділення № 55 ПАТ «ВіЕйБі Банк», також просив не перераховувати кошти на будь-які інші рахунки (а.с.8-9).
Разом з тим, звернувшись 26.08.2014р. до відповідного відділення Банку Позивачу було відмовлено у виплаті коштів на підставі неможливості зняття пролонгації вкладу та закриття договору депозитного вкладу, у зв'язку з чим Позивачем подано Відповідачу відповідну скаргу від 26.08.2014р. (а.с.10) та заяву про дострокове закриття вкладу 24.09.2014р. з вимогою виплати вкладу разом з нарахованими процентами через касу відділення (а.с.11).
24.09.2014р. Позивач звернувся до Відповідача зі скаргою у зв'язку з відмовою працівників відділення № 55 банку щодо повернення коштів в сумі 2 434,32 долари США та просив вжити заходи щодо повернення коштів після закінчення договору банківського вкладу (а.с.12).
Судом встановлено, що 24.09.2014р. Відповідачем з депозитного рахунку № НОМЕР_2 було перераховано на картковий рахунок Позивача № НОМЕР_1 суму депозитного вкладу разом з нарахованими відсотками за відповідний період в розмірі 2 434,32 долари США, що підтверджується випискою з вкладного (депозитного) рахунку по договору банківського вкладу з 24.12.2012р. по 24.02.2015р. (а.с.13), випискою за поточним (картковим) рахунком на 25.09.2014р. (а.с.14) та випискою за поточним (картковим) рахунком на 13.11.2014р. (а.с.27). Станом на 25.09.2014р. доступний залишок по картковому рахунку Позивача становив 2 444 долари США з урахуванням залишку на рахунку в сумі 9,68 долари США станом на день зарахування депозитного вкладу та процентів в сумі 2 434,32 долари США.
Водночас, 25.09.2014р. Позивач звернувся до Відповідача зі скаргою, в якій вимагав вжити заходи щодо повернення йому грошових коштів, оскільки кошти були перераховані на його картковий рахунок, а не видані готівкою через касу банку, як того вимагав ОСОБА_1 (а.с.15).
Позивач зазначив, що на день розгляду справи, Відповідач не виконав його вимоги щодо повернення коштів шляхом видачі готівки з каси банку, мотивуючи це відсутністю коштів в касі банку.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
При цьому, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до положень ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Отже, з наведених норм Закону вбачається, що вкладник за договором банківського вкладу, в силу ст.ст.1060, 1061 ЦК України, вправі вимагати від банку повернення здійсненого вкладу разом з нарахованими процентами в будь-який момент, а банк, отримавши відповідну вимогу, повинен видати вклад у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що сума дострокового повернення депозитного вкладу за договором № 494633/2012 з урахуванням умов Додаткового договору № 1 від 24.01.2014р. станом на 24.09.2014р. становила 2 434,32 долари США, що складалась з суми вкладу в розмірі 2 000,00 доларів США та нарахованих процентів за відповідний період в сумі 434,32 долари США.
Таким чином, у зв'язку з неповерненням депозитного вкладу та нарахованих процентів за відповідний період, позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь Позивача суми депозитного вкладу разом з процентами підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів в сумі 2 434,32 долари США.
Щодо інших позовних вимог, зокрема, щодо визнання порушення прав Позивача з приводу вільного розпорядження майном та прав як споживача фінансових послуг, суд виходить з наступного.
Відповідно до вказаного п.9 Постанови правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» від 29 серпня 2014 року № 540 встановлено, що уповноваженні банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 000 грн. 00 коп. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ.
Разом з тим, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Також, ч.ч. 1, 2, ст. 319 та ч. 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
При цьому, положеннями ст. 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Проте, представником відповідача не надано до суду жодних доказів, з яких би вбачалося, що фінансові операції щодо видачі належних позивачу коштів, облікованих на рахунку, зупиненні в порядку, визначеному ст. 17 Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», як такі, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання представника відповідача на Постанову правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» від 29 серпня 2014 року № 540, як на підставу для відмови позивачу у поверненні його коштів в розмірі та в терміни, передбачені укладеними між сторонами депозитним договором, є безпідставними, оскільки в даному випадку правовідносини між сторонами, в першу чергу, регулюються законом та двостороннім договором, укладеним між ними, а відмова в видачі коштів порушує права позивача, регламентовані, у тому числі, ст. 41 Конституції України. Більш того, згідно вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти НБУ, у тому числі постанови Правління Національного банку, не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.
Проте, водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з 24.09.2014р. він не міг вільно розпоряджатися своїм майном у вигляді грошових коштів, які знаходились на його картковому рахунку, зокрема, шляхом отримання готівкових коштах у банкоматах банків або оплати відповідних послуг за допомогою платіжної картки, тому позовні вимоги про визнання порушенням ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» прав ОСОБА_1 з приводу вільного розпорядження майном задоволенню не підлягають.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» встановлено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
Разом з тим, судом установлено, що ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» надав позивачу послугу, яка зводилася до прийняття ним від позивача грошових сум з обов'язком виплати процентів на них. Надання такої послуги було оформлено укладеними банком з позивачем договором банківського вкладу та додатковим договором до нього.
Після укладення цього договору між банком та позивачем виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладеного договору банківського вкладу, водночас, положення Закону України «Про захист прав споживачів» виниклих між сторонами відносин не регулюють, а тому позовні вимоги про визнання порушенням Відповідачем прва Позивача як споживача фінансових послуг задоволенню не підлягають.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у Рішенні №6-29925св09 від 31 березня 2010 року «Про стягнення коштів у зв'язку з розірванням договору банківського вкладу», яка в силу вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
Окрім того, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Відповідача грошові кошти повернути готівкою (у валюті вкладу - долар США) Позивачу через касу відділення № 55 ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» м. Києва не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України, та водночас, Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначене відділення банку станом на день розгляду справи не закрито та працює у звичному режимі в тому числі зі здійснення операцій щодо видачі готівкових коштів у іноземній валюті через касу.
Відповідно до ч.2 п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Враховуючи викладене вище, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 2 434,32 долари США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 28 листопада 2014р. (100 дол. США = 1496,93 грн.) становить 36 440,07грн.
Також, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору розмірі 364,40 грн. в дохід держави.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 319, 386, 525, 526, 530, 533, 610, 612, 625, 1058, 1060, 1061, 1074, 1167 ЦК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Рішення Верховного Суду України №6-29925св09 від 31 березня 2010 року «Про стягнення коштів у зв'язку з розірванням договору банківського вкладу», ч. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», та керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 294, 296 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі) про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі") на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу та нарахованих відсотків за Договором банківського вкладу «Новокодний 2013 «Персональний подарунок» №494633/2012 від 24.12.2012р. в сумі 2 434,32 долари США.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі") на користь держави судовий збір 364,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.
Суддя:
скопійовано
-
скопійовано
-
