open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 30/286
Моніторити
Рішення /13.09.2012/ Господарський суд м. Києва Рішення /17.11.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /20.10.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /11.10.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /23.09.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /14.07.2011/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /14.07.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /05.07.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /14.04.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /04.04.2011/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /15.03.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /15.03.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /01.03.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /17.02.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /07.02.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /16.11.2010/ Господарський суд м. Києва Рішення /02.11.2010/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /02.11.2010/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /07.10.2010/ Господарський суд м. Києва Рішення /07.10.2010/ Господарський суд м. Києва Постанова /23.09.2009/ Вищий господарський суд України Рішення /16.09.2009/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /03.09.2009/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /31.08.2009/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /31.08.2009/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /29.07.2009/ Вищий господарський суд України Постанова /17.07.2009/ Київський апеляційний господарський суд Постанова /17.07.2009/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.07.2009/ Господарський суд м. Києва Рішення /18.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /03.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /03.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /03.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /03.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /27.05.2008/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /27.05.2008/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /15.05.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /15.05.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /22.10.2007/ Вищий господарський суд України Рішення /27.08.2007/ Київський апеляційний господарський суд Постанова /27.08.2007/ Київський апеляційний господарський суд Рішення /17.07.2006/ Київський апеляційний господарський суд
emblem
Справа № 30/286
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Рішення /13.09.2012/ Господарський суд м. Києва Рішення /17.11.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /20.10.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /11.10.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /23.09.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /14.07.2011/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /14.07.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /05.07.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /14.04.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /04.04.2011/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /15.03.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /15.03.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /01.03.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /17.02.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /07.02.2011/ Господарський суд м. Києва Рішення /16.11.2010/ Господарський суд м. Києва Рішення /02.11.2010/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /02.11.2010/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /07.10.2010/ Господарський суд м. Києва Рішення /07.10.2010/ Господарський суд м. Києва Постанова /23.09.2009/ Вищий господарський суд України Рішення /16.09.2009/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /03.09.2009/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /31.08.2009/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /31.08.2009/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /29.07.2009/ Вищий господарський суд України Постанова /17.07.2009/ Київський апеляційний господарський суд Постанова /17.07.2009/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.07.2009/ Господарський суд м. Києва Рішення /18.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /03.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /03.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /03.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Ухвала суду /03.06.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /27.05.2008/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /27.05.2008/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /15.05.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /15.05.2008/ Господарський суд Дніпропетровської області Рішення /22.10.2007/ Вищий господарський суд України Рішення /27.08.2007/ Київський апеляційний господарський суд Постанова /27.08.2007/ Київський апеляційний господарський суд Рішення /17.07.2006/ Київський апеляційний господарський суд
30/286

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


17.07.2009 № 30/286

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

при секретарі:

За участю представників:

від прокуратури - не з’явився;

від позивача - Кузьменко А.М. – представник за дов. б/н від 04.06.2008;

Краглевич В.В. – представник за дов. б/н від 25.06.2009;

від відповідача 1 - не з’явився;

від відповідача 2 - Городецький Н.О. – представник за дов. б/н від 20.08.2008;;

від відповідача 3 - не з’явився;

від відповідача 4 - не з’явився;

від третьої особи 1- не з’явився;

від третьої особи 2 - Собков М.В. – представник за дов. № 14/20-272-09 від 23.03.2009 (після перерви – не з’явився);

від третьої особи 3 - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Київський завод "Агромаш"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2008

у справі № 30/286 (суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства Київський завод "Агромаш"

до Агротехнічної корпорації "Украгроком"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум"

Приватного підприємства "Промислово-технічна компанія "Ірбіс"

Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Фонд державного майна України

2. Відкрите акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”

3. Кабінет Міністрів України

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання недійсним договору, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, визнання права власності, зобов"язання вчинити дії

У судовому засіданні 17.07.2009 р. оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 17.07.2009 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.


СУТЬ РІШЕННЯ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:


Позивач у липні 2008 р. звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 05.07.2005 року, укладеного між ТОВ “Максимум” та ПП “Промислово-технічна компанія “Ірбіс”, яке діяло як Комісіонер за договором комісії від 04 липня 2005 року № 168, укладеним з Агротехнічною корпорацією “Украгроком”;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав ВАТ Київський завод “Агромаш”, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” та Агротехнічної корпорації “Украгроком” відновити цілісний майновий комплекс, що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 7, в тому числі: Адміністративна будівля (згідно документації БТІ - Будівля адміністративно-побутового корпусу) загальною площею 3527,7 кв.м, літера А; Будівля цеху № 2, загальною площею 7874, 6 кв.м, літера Г, Г’, Г’’, Б; Будівля цеху № 1 корпус 1, загальною площею 5426,0 кв.м, літера Е; Будівля адміністративно-побутового корпусу, загальною площею 831, 6 кв.м, літера Д; Будівля цеху № 2 корпус 4 (Згідно документації БТІ - Будівля цеху № 2 корпус 4, Склад проміжної продукції, Навіс) загальною площею 3929, 1 кв.м, літера З, И, Ш; Будівля цеху № 1, загальною площею 3748,0 кв.м, літера Ж; Будівля відділів головного механіка, головного енергетика, інструментального господарства (Згідно документації БТІ - Будівля відділів) загальною площею 3218,7 кв.м, літера М; Будівля цеху № 2 корпус 7 (гальванічний, мідний, кузнечний участки) (згідно документації БТІ - Будівля технічного огляду автомашин, відділ гальванічного покриття) загальною площею 2145,1 кв.м, літера К, Л; Будівля механічної мийки, загальною площею 694, 3 кв.м, літера Н; Будівля відділу збуту та гараж загальною площею 483, 0 кв.м, літера Н’; Блок складів, будівля гаража (згідно документації БТІ - Блок складів, гараж) загальною площею 2714,0 кв.м, літера О, О’; Металевий ангар загальною площею 655,8 кв.м, літера П; Склад ремонтно-будівельного участку (згідно документації БТІ - Склад ремонтно-будівельного цеху) загальною площею 457, 1 кв.м, літера Р; Будівля гаража загальною площею 116, 7 кв.м, літера С; Будівля цеху № 3 і столярний участок (згідно документації БТІ - Будівля цеху № 3 і столярний цех) загальною площею 1429, 3 кв.м, літера Т, Ф; Будівля котельні (згідно документації БТІ - Будівля котельні, будівля котельні) загальною площею 702,1 кв.м, літера У, У’; Будівля охоронника загальною площею 32,8 кв.м, літера Ц; Будівля зарядної станції загальною площею 485,4 кв.м, літера X; Павільйон (згідно документації БТІ - Складське приміщення) загальної площі 180, 4 кв.м, літера Ч; Будівля собачника (згідно документації БТІ - Будівля собачника, будівля собачника) загальної площі 126 кв.м, літера Щ, Э; Будівля охоронника загальної площі 18,0 кв.м, літера Ю; Будівля цеху № 3 (Згідно документації БТІ - Будівля цеху № 3 трансформаторна підстанція) загальною площею 4252, 0 кв.м, літера Я, Я’; Кафе “Ралли”(згідно документації БТІ - Кафе) загальної площі 26,5 кв.м, літера І; Будівля насосної станції (згідно документації БТІ - насосна станція) загальною площею 19, 6 кв.м, літера II; Будівля сантехнічного участку (згідно документації БТІ - Будівля насосної станції) загальною площею 19, 6 кв.м, літера II; Будівля сантехнічного участку (згідно документації БТІ - Будівля насосної станції) загальною площею 83, 8 кв.м, літера ІІІ; Будівля теплопункту (згідно документації БТІ - Будівля градирні) загальною площею 152, 8 кв.м, літера IV; Станція нейтралізації (згідно документації БТІ - Будівля теплопункту) загальною площею 243, 1 кв.м, літера V; Будівля розчинного вузла загальною площею 168, 0 кв.м, літера VI; Газорозподільчий пункт (згідно документації БТІ - ГРП) загальною площею 11, 5 кв.м, літера VII; Будівля компресорної та електрощитова загальною площею 274, 9 кв.м, літера VIII; Склад сантехнічного участка (згідно документації БТІ - Навіс) загальною площею 36,4 кв.м, літера XVII; Транспортна площадка загальною площею 2453,0 кв.м, літера IX; Транспортна площадка загальною площею 1607,7 кв.м, літера X; Відкритий склад готової продукції загальною площею 4047,1 кв.м, літера XI; Склад металів загальною площею 951,0 кв.м, літера XII; Площадка стоянки автотранспорту загальною площею 741,9 кв.м, літера XIII; Склад металу відкритий (згідно документації БТІ - Склад металу) загальною площею 1771,8 кв.м, літера XIV; Площадка нагромадження побутових відходів загальною площею 960,6 кв.м, літера XV; Склад металу відкритий (згідно документації БТІ - Відкритий майданчик) загальною площею 1014,3 кв.м, літера XVI;

- визнання за Відкритим акціонерним товариством Київський завод “Агромаш” право власності на цілісний майновий комплекс, що розташований та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 7, в тому числі: Адміністративна будівля (згідно документаціях БТІ - Будівля адміністративно-побутового корпусу) загальною площею 3527,7 кв.м, літера А; Будівля цеху № 2, загальною площею 7874, 6 кв.м, літера Г, Г’, Г’’, Б; Будівля цеху № 1 корпус 1, загальною площею 5426,0 кв.м, літера Е; Будівля адміністративно-побутового корпусу, загальною площею 831, 6 кв.м, літера Д; Будівля цеху № 2 корпус 4 (Згідно документації БТІ - Будівля цеху № 2 корпус 4, Склад проміжної продукції, Навіс) загальною площею 3929, 1 кв.м, літера З, И, Ш; Будівля цеху № 1, загальною площею 3748,0 кв.м, літера Ж; Будівля відділів головного механіка, головного енергетика, інструментального господарства (Згідно документації БТІ - Будівля відділів) загальною площею 3218,7 кв.м, літера М; Будівля цеху № 2 корпус 7 (гальванічний, мідний, кузнечний участки) (згідно документації БТІ - Будівля технічного огляду автомашин, відділ гальванічного покриття) загальною площею 2145,1 кв.м, літера К, Л; Будівля механічної мийки, загальною площею 694, 3 кв.м, літера Н; Будівля відділу збуту та гараж загальною площею 483, 0 кв.м, літера Н’; Блок складів, будівля гаража (згідно документації БТІ - Блок складів, гараж) загальною площею 2714,0 кв.м, літера О, О’; Металевий ангар загальною площею 655,8 кв.м, літера П; Склад ремонтно-будівельного участку (згідно документації БТІ - Склад ремонтно-будівельного цеху) загальною площею 457, 1 кв.м, літера Р; Будівля гаража загальною площею 116, 7 кв.м, літера С; Будівля цеху № 3 і столярний участок (згідно документації БТІ - Будівля цеху № 3 і столярний цех) загальною площею 1429, 3 кв.м, літера Т, Ф; Будівля котельні (згідно документації БТІ - Будівля котельні, будівля котельні) загальною площею 702,1 кв.м, літера У, У’; Будівля охоронника загальною площею 32,8 кв.м, літера Ц; Будівля зарядної станції загальною площею 485,4 кв.м, літера X; Павільйон (згідно документації БТІ - Складське приміщення) загальної площі 180, 4 кв.м, літера Ч; Будівля собачника (згідно документації БТІ - Будівля собачника, будівля собачника) загальної площі 126 кв.м, літера Щ, Э; Будівля охоронника загальної площі 18,0 кв.м, літера Ю; Будівля цеху № 3 (Згідно документації БТІ - Будівля цеху № 3 трансформаторна підстанція) загальною площею 4252, 0 кв.м, літера Я, Я’; Кафе “Ралли” (згідно документації БТІ - Кафе) загальної площі 26,5 кв.м, літера І; Будівля насосної станції (згідно документації БТІ - насосна станція) загальною площею 19, 6 кв.м, літера II; Будівля сантехнічного участку (згідно документації БТІ - Будівля насосної станції) загальною площею 19, 6 кв.м, літера II; Будівля сантехнічного участку (згідно документації БТІ - Будівля насосної станції) загальною площею 83, 8 кв.м, літера III; Будівля теплопункту (згідно документації БТІ - Будівля градирні) загальною площею 152, 8 кв.м, літера IV; Станція нейтралізації (згідно документації БТІ - Будівля теплопункту) загальною площею 243, 1 кв.м, літера V; Будівля розчинного вузла загальною площею 168, 0 кв.м, літера VI; Газорозподільчий пункт (згідно документації БТІ - ГРП) загальною площею 11,5 кв.м, літера VII; Будівля компресорної та електрощитова загальною площею 274, 9 кв.м, літера VIII; Склад сантехнічного участка (згідно документації БТІ - Навіс) загальною площею 36,4 кв.м, літера XVII; Транспортна площадка загальною площею 2453,0 кв.м, літера IX; Транспортна площадка загальною площею 1607,7 кв.м, літера X; Відкритий склад готової продукції загальною площею 4047,1 кв.м, літера XI; Склад металів загальною площею 951,0 кв.м, літера XII; Площадка стоянки автотранспорту загальною площею 741,9 кв.м, літера XIII; Склад металу відкритий (згідно документації БТІ - Склад металу) загальною площею 1771,8 кв.м, літера XIV; Площадка нагромадження побутових відходів загальною площею 960,6 кв.м, літера XV; Склад металу відкритий (згідно документації БТІ - Відкритий майданчик) загальною площею 1014,3 кв.м, літера XVI;

- зобов’язання Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” провести технічну інвентаризацію та відновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс що розташований та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 7, в тому числі: Адміністративна будівля (згідно документаціях БТІ - Будівля адміністративно-побутового корпусу) загальною площею 3527,7 кв.м, літера А; Будівля цеху № 2, загальною площею 7874, 6 кв.м, літера Г, Г’, Г’’, Б; Будівля цеху № 1 корпус 1, загальною площею 5426,0 кв.м, літера Е; Будівля адміністративно-побутового корпусу, загальною площею 831, 6 кв.м, літера Д; Будівля цеху № 2 корпус 4 (Згідно документації БТІ - Будівля цеху № 2 корпус 4, Склад проміжної продукції, Навіс) загальною площею 3929, 1 кв.м, літера З, И, Ш; Будівля цеху № 1, загальною площею 3748,0 кв.м, літера Ж; Будівля відділів головного механіка, головного енергетика, інструментального господарства (Згідно документації БТІ - Будівля відділів) загальною площею 3218,7 кв.м, літера М; Будівля цеху № 2 корпус 7 (гальванічний, мідний, кузнечний участки) (згідно документації БТІ - Будівля технічного огляду автомашин, відділ гальванічного покриття) загальною площею 2145,1 кв.м, літера К, Л; Будівля механічної мийки, загальною площею 694, 3 кв.м, літера Н; Будівля відділу збуту та гараж загальною площею 483, 0 кв.м, літера Н’; Блок складів, будівля гаража (згідно документації БТІ - Блок складів, гараж) загальною площею 2714,0 кв.м, літера О, О’; Металевий ангар загальною площею 655,8 кв.м, літера П; Склад ремонтно-будівельного участку (згідно документації БТІ - Склад ремонтно-будівельного цеху) загальною площею 457, 1 кв.м, літера Р; Будівля гаража загальною площею 116, 7 кв.м, літера С; Будівля цеху № 3 і столярний участок (згідно документації БТІ - Будівля цеху № 3 і столярний цех) загальною площею 1429, 3 кв.м, літера Т, Ф; Будівля котельні (згідно документації БТІ - Будівля котельні, будівля котельні) загальною площею 702,1 кв.м, літера У, У’; Будівля охоронника загальною площею 32,8 кв.м, літера Ц; Будівля зарядної станції загальною площею 485,4 кв.м, літера X; Павільйон (згідно документації БТІ - Складське приміщення) загальної площі 180, 4 кв.м, літера Ч; Будівля собачника (згідно документації БТІ - Будівля собачника, будівля собачника) загальної площі 126 кв.м, літера Щ, Э; Будівля охоронника загальної площі 18,0 кв.м, літера Ю; Будівля цеху № 3 (Згідно документації БТІ - Будівля цеху № 3 трансформаторна підстанція) загальною площею 4252, 0 кв.м, літера Я, Я’; Кафе “Ралли” (згідно документації БТІ - Кафе) загальної площі 26,5 кв.м, літера І; Будівля насосної станції (згідно документації БТІ - насосна станція) загальною площею 19, 6 кв.м, літера II; Будівля сантехнічного участку (згідно документації БТІ - Будівля насосної станції) загальною площею 19, 6 кв.м, літера II; Будівля сантехнічного участку (згідно документації БТІ - Будівля насосної станції) загальною площею 83, 8 кв.м, літера III; Будівля теплопункту (згідно документації БТІ - Будівля градирні) загальною площею 152, 8 кв.м, літера IV; Станція нейтралізації (згідно документації БТІ - Будівля теплопункту) загальною площею 243, 1 кв.м, літера V; Будівля розчинного вузла загальною площею 168, 0 кв.м, літера VI; Газорозподільчий пункт (згідно документації БТІ - ГРП) загальною площею 11,5 кв.м, літера VII; Будівля компресорної та електрощитова загальною площею 274, 9 кв.м, літера VIII; Склад сантехнічного участка (згідно документації БТІ - Навіс) загальною площею 36,4 кв.м, літера XVII; Транспортна площадка загальною площею 2453,0 кв.м, літера IX; Транспортна площадка загальною площею 1607,7 кв.м, літера X; Відкритий склад готової продукції загальною площею 4047,1 кв.м, літера XI; Склад металів загальною площею 951,0 кв.м, літера XII; Площадка стоянки автотранспорту загальною площею 741,9 кв.м, літера XIII; Склад металу відкритий (згідно документації БТІ - Склад металу) загальною площею 1771,8 кв.м, літера XIV; Площадка нагромадження побутових відходів загальною площею 960,6 кв.м, літера XV; Склад металу відкритий (згідно документації БТІ - Відкритий майданчик) загальною площею 1014,3 кв.м, літера XVI;

- зобов’язання Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” зареєструвати право власності Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” на наступні об'єкти нерухомого майна: Адміністративна будівля (згідно документаціях БТІ - Будівля адміністративно-побутового корпусу) загальною площею 3527,7 кв.м, літера А; Будівля цеху № 2, загальною площею 7874, 6 кв.м, літера Г, Г’, Г’’, Б; Будівля цеху № 1 корпус 1, загальною площею 5426,0 кв.м, літера Е; Будівля адміністративно-побутового корпусу, загальною площею 831, 6 кв.м, літера Д; Будівля цеху № 2 корпус 4 (Згідно документації БТІ - Будівля цеху № 2 корпус 4, Склад проміжної продукції, Навіс) загальною площею 3929, 1 кв.м, літера З, И, Ш; Будівля цеху № 1, загальною площею 3748,0 кв.м, літера Ж; Будівля відділів головного механіка, головного енергетика, інструментального господарства (Згідно документації БТІ - Будівля відділів) загальною площею 3218,7 кв.м, літера М; Будівля цеху № 2 корпус 7 (гальванічний, мідний, кузнечний участки) (згідно документації БТІ - Будівля технічного огляду автомашин, відділ гальванічного покриття) загальною площею 2145,1 кв.м, літера К, Л; Будівля механічної мийки, загальною площею 694, 3 кв.м, літера Н; Будівля відділу збуту та гараж загальною площею 483, 0 кв.м, літера Н’; Блок складів, будівля гаража (згідно документації БТІ - Блок складів, гараж) загальною площею 2714,0 кв.м, літера О, О’; Металевий ангар загальною площею 655,8 кв.м, літера П; Склад ремонтно-будівельного участку (згідно документації БТІ - Склад ремонтно-будівельного цеху) загальною площею 457, 1 кв.м, літера Р; Будівля гаража загальною площею 116, 7 кв.м, літера С; Будівля цеху № 3 і столярний участок (згідно документації БТІ - Будівля цеху № 3 і столярний цех) загальною площею 1429, 3 кв.м, літера Т, Ф; Будівля котельні (згідно документації БТІ - Будівля котельні, будівля котельні) загальною площею 702,1 кв.м, літера У, У’; Будівля охоронника загальною площею 32,8 кв.м, літера Ц; Будівля зарядної станції загальною площею 485,4 кв.м, літера X; Павільйон (згідно документації БТІ - Складське приміщення) загальної площі 180, 4 кв.м, літера Ч; Будівля собачника (згідно документації БТІ - Будівля собачника, будівля собачника) загальної площі 126 кв.м, літера Щ, Э; Будівля охоронника загальної площі 18,0 кв.м, літера Ю; Будівля цеху № 3 (Згідно документації БТІ - Будівля цеху № 3 трансформаторна підстанція) загальною площею 4252, 0 кв.м, літера Я, Я’; Кафе “Ралли”(згідно документації БТІ - Кафе) загальної площі 26,5 кв.м, літера І; Будівля насосної станції (згідно документації БТІ - насосна станція) загальною площею 19, 6 кв.м, літера II; Будівля сантехнічного участку (згідно документації БТІ - Будівля насосної станції) загальною площею 19, 6 кв.м, літера II; Будівля сантехнічного участку (згідно документації БТІ - Будівля насосної станції) загальною площею 83, 8 кв.м, літера III; Будівля теплопункту (згідно документації БТІ - Будівля градирні) загальною площею 152, 8 кв.м, літера IV; Станція нейтралізації (згідно документації БТІ - Будівля теплопункту) загальною площею 243, 1 кв.м, літера V; Будівля розчинного вузла загальною площею 168, 0 кв.м, літера VI; Газорозподільчий пункт (згідно документації БТІ - ГРП) загальною площею 11,5 кв.м, літера VII; Будівля компресорної та електрощитова загальною площею 274, 9 кв.м, літера VIII; Склад сантехнічного участка (згідно документації БТІ - Навіс) загальною площею 36,4 кв.м, літера XVII; Транспортна площадка загальною площею 2453,0 кв.м, літера IX; Транспортна площадка загальною площею 1607,7 кв.м, літера X; Відкритий склад готової продукції загальною площею 4047,1 кв.м, літера XI; Склад металів загальною площею 951,0 кв.м, літера XII; Площадка стоянки автотранспорту загальною площею 741,9 кв.м, літера XIII; Склад металу відкритий (згідно документації БТІ - Склад металу) загальною площею 1771,8 кв.м, літера XIV; Площадка нагромадження побутових відходів загальною площею 960,6 кв.м, літера XV; Склад металу відкритий (згідно документації БТІ - Відкритий майданчик) загальною площею 1014,3 кв.м, літера XVI.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.08 р. (Ващенко Т.М. – голов., судді – Літвінова М.Є., Якименко М.М.) у справі № 30/286 в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” відмовлено. Провадження у справі за позовними вимогами Відкритого акціонерного товариства „Київський завод „Агромаш” до Агротехнічної корпорації „Украгроком” та Приватного підприємства „Промислово-технічна компанія „Ірбіс” припинено.

Відкрите акціонерне товариство Київський завод “Агромаш” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2008 р. у справі № 30/286 та задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 р. було скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 22.06.2004 р. у справі № 23/457-б про затвердження мирової угоди від 14.06.2004 р. у даній справі, предмет якої полягав у тому, що Агротехнічна корпорація “Украгроком” погашає в повному об’ємі заборгованість Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” у сумі 3869316,72 грн. перед визнаними судом кредиторами боржника; Агротехнічна корпорація “Украгроком” надає Відкритому акціонерному товариству Київський завод “Агромаш” кошти у розмірі 223873,00 грн. для погашення поточних боргів боржника по заробітній платі; Агротехнічна корпорація “Украгроком” перераховує кошти на поповнення обігових коштів Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” в сумі 7400000,00 грн. В обмін на здійснені платежі Відкрите акціонерне товариство Київський завод “Агромаш” передає Агротехнічній корпорації “Украгроком” у власність майно згідно додатку до мирової угоди загальною вартістю 13658208,00 грн.

На думку апелянта, у зв’язку з скасуванням ухвали господарського суду міста Києва від 22.06.2004 р. у справі № 23/457-б про затвердження мирової угоди, остання є нікчемною, а у зв’язку з тим, що Агротехнічна корпорація “Украгроком” розпоряджалася спірним майном на підставі нікчемної мирової угоди, всі наступні договори, які були спрямовані на подальше відчуження вказаного майна, повинні бути визнані судом недійсними, оскільки порушують права позивача та суперечать вимога законодавства України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2009 р. у справі №30/286 (у складі суддів: головуючий суддя – Андрієнко В.В., судді – Буравльов С.І., Вербицька О.В.) апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” була прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

Справа неодноразово розглядалася різними судовими колегіями Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 р. на підставі статті 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ВАТ “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (далі – третя особа 1).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 р. на підставі статті 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна України (далі – третя особа 2).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 р. на підставі статті 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кабінет міністрів України (далі – третя особа 3).

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/1 від 25.06.2009 р. розгляд даної апеляційної скарги у справі №30/286 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Вербицька О.В., Калатай Н.Ф. на підставі статті 46 ГПК України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України”.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, посилаючись на статтю 388 Цивільного кодексу України, щодо того, що він є добросовісним набувачем спірного майна за відплатним договором, а тому відсутні правові підстави для його витребування у ТОВ “Максимум”. Сторона також посилається на аналогічні правові позиції, відображені в постанові ВГСУ від 19.04.2005 р. у справі № 13/309-04 та ВСУ від 19.09.2007 р.

Крім того, представник відповідача 2 у поясненнях, поданих в судовому засіданні 17.07.2009 р., крім іншого, посилається на те, що цілісний майновий комплекс по вул. Воскресенській, 7 у Дніпровському р-ні м. Києва був придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” за відплатним договором, відповідач 2 не знав і не міг знати (добросовісний набувач), що Агротехнічна корпорація “Украгроком” не мала права відчужувати майновий комплекс, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди від 22.06.2004 р. у справі № 24/547-б була скасована лише 04.12.2007 р., тобто після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу та після його реального виконання, цілісний майновий комплекс не був загублений та не викрадений у позивача, а також не вибув із його володіння іншим шляхом не з його волі, оскільки мирова угода була підписана в.о. голови правління Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш”, а також відсутні інші правові підстави витребування вказаного майна у добросовісного набувача.

Фонд держаного майна України в поясненнях від 13.05.09 р. за № 10-25-6630 підтримав вимоги апеляційної скарги позивача та зазначив, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 р. за № 328-р Фонд державного майна України передав до статутного фонду ВАТ “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” 50 % статутного капіталу + 1 акція позивача. Також зазначив, що порушення прав власності позивача призводить до втрат у державному секторі економіки.

Третя особа 2 зазначила, що відповідач 2 є добросовісним набувачем, а позивач не вправі витребовувати майновий комплекс у нього. Крім того, вирішити питання про відшкодування збитків та повернення сплачених за мировою угодою коштів неможливо, оскільки відповідача 1 вилучено з ЄДР і провадження у справі відносно нього припинено.

Від прокуратури м. Києва надійшла заява про вступ у справу, яка була задоволена судом на підставі ст. 29 ГПК України. 14.07.2009 р. від прокуратури міста Києва через канцелярію суду надійшов лист-повідомлення про вихід зі справи, який долучений до матеріалів справи.

В судове засідання 17.07.2009 р. з’явилися представники позивача, відповідача 2 та третьої особи 2 (до оголошення перерви). Представники прокуратури, відповідача 1, відповідача 3, відповідача 4, третіх осіб 1, 3 в судове засідання 17.07.2009 р. не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що, зокрема, свідчить реєстр відправлення кореспонденції суду від 14.07.09 р. всім учасникам судового процесу за декількома адресами, наявними в матеріалах справи.

Матеріали справи також містять довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АГ № 047096) стосовно припинення юридичної особи відповідача 3 (том 4 справи).

Про обізнаність учасників процесу щодо знаходження апеляційної скарги в провадженні суду свідчать також поштові повідомлення про вручення кореспонденції суду № 97863 від 07.07.2009 р. – Біленку Р.І. (відповідачу 1), № 96190 від 18.06.2009 р., № 97936 від 06.07.2009 р. – відповідачу 4, № 10096220 від 16.06.2009 р., № 100997901 від 03.07.2009 р. – третій особі 3. Представник третьої особи 1 був присутній у судових засіданнях 11.06.2009 р., 30.06.2009 р. та 14.07.2009 р.

Крім того, відповідач 1 був обізнаний про знаходження в провадження суду апеляційної скарги, про що свідчить його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (за дорученням від ліквідатора Біленко Р.І., призначеного арбітражним керуючим згідно ухвали господарського суду Київської області від 23.02.2009 р. у справі Б14/345-07/11; том 3, аркуш справи 53).

Також судом апеляційної інстанції було додатково здійснено повідомлення телефонограмами відповідача 4 та третьої особи 3.

Київським апеляційним господарським судом здійснювалася відправка кореспонденції суду за адресою, зазначеною як у позовній заяві, так і за адресою, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З вказаних адрес кореспонденція суду, направлена відповідачу 1, поверталася до суду з відміткою відділення поштового зв’язку „за зазначеною адресою не розшукане”. Крім цього, кореспонденція суду для відповідача 1 направлялася також і на адресу арбітражного керуючого Біленка Р.І. – ліквідатора Агротехнічної корпорації „Украгроком”.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно пункту 3.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за № 75 (зі змінами та доповненнями), лише ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилається службою діловодства всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Копія реєстру від 14.07.2009 р. знаходиться в матеріалах справи.

Біленку Р.І. було направлено ухвалу суду від 14.07.2009 р., зокрема, за адресою: м. Київ, вул. Горького, 24, яку сам арбітражний керуючий вказав на своєму бланку (наявний в матеріалах справи).

Крім цього представниками позивача було направлено телеграми учасникам процесу з повідомленням про те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі відбудеться 17.07.2009 р., які, зокрема, були доставлені відповідачу 1 (на адресу Біленка Р.І.).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Стаття 102 ГПК України зазначає, що апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію.

Враховуючи, що апеляційна скарга тривалий час знаходиться в провадженні Київського апеляційного господарського суду, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у даній справі за відсутності представників відповідачів 1, 3, 4, третіх осіб 1, 3, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи.

Клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги не задоволено судом на підставі частини 4 статті 69 ГПК України, оскільки його не погодили всі сторони по даній справі.

17.07.2009 р. до суду надійшло клопотання від позивача, в якому останній на підставі статей 22, 83, 101, 103 ГПК України просив визнати недійсним, з моменту його вчинення, договір купівлі-продажу від 05.07.2005 р. № 3019у, укладений між Агротехнічною корпорацією „Украгроком” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум”, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В., у задоволенні якого було відмовлено, оскільки у відповідності до частини 3 статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, судом відзначається, що договір, вказаний в даному клопотанні, не пов’язаний з предметом спору, через що приписи пункту 1 статті 83 ГПК України не підлягають застосуванню. Разом з цим, сторона не обмежена правом на звернення з окремим позовом в загальному порядку до суду першої інстанції.

За клопотанням відповідача 2 у відповідності до частини 7 статті 811 ГПК України здійснювалася технічна фіксація судового процесу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали документів, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, за умовами мирової угоди від 17.06.2004 р., укладеної між ВАТ „КЗ „Агромаш” та комітетом кредиторів в особі голови комітету кредиторів Грохольського А.С., третя особа АК „Украгроком”, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2004 р. (в редакції ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.04 р.) у справі № 23/457-б, з метою відновлення платоспроможності боржника (ВАТ „КЗ „Агромаш”), повного розрахунку із визнаними судом кредиторами боржника, сторони домовилися, що АК „Украгроком” погашає в повному об’ємі заборгованість божника в сумі 3 869 316,72 грн. перед визнаними судом кредиторами боржника; надає боржнику на підставі пункту 4 статті 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кошти в розмірі, необхідному для погашення поточних боргів боржника по заробітній платі 223873 грн.; перераховує кошти на поповнення обігових коштів боржника, що дозволить закупити необхідні для випуску продукції матеріали та комплектуючі, забезпечить фонд оплати праці наперед на один квартал та сплати обов’язкових платежів до бюджету, які при цьому виникнуть – в сумі 7 400 000; боржник, в обмін на здійснені платежі, зазначені в п.п.1.1.1., 1.1.2, 1.1.3., передає АК „Украгроком” у власність майно згідно додатків до цієї мирової угоди, які є її невід’ємною складовою частиною.

Згідно актів прийому-передачі нерухомого майна від 01.09.04 р. ВАТ „КЗ „Агромаш” передало у власність майно, зазначене в п.п.1.1.1., 1.1.2, 1.1.3. мирової угоди.

05.10.04 р. КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвало за АК „Украгроком” майновий комплекс загальною площею 44027,8 кв. м, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням від 05.10.04 р.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 04.12.07 р. у справі № 23/457-б ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.06.2004 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2008 р. у справі № 23/457-б припинено провадження у вказаній справі про банкрутство ВАТ „Київський завод „Агромаш”. Припиняючи провадження у справі про банкрутство позивача, господарський суд м. Києва встановив, що 01.07.2008 р. позивач по даній справі перерахував на користь відповідача 1 кошти на загальну суму 3869316,72 грн., як повернення коштів за мировою угодою від 17.06.2004 р. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у зв’язку зі скасуванням ухвали господарського суду м. Києва від 22.06.2004 р. про затвердження мирової угоди від 17.06.2004 р., остання є нікчемною, а тому у позивача по даній справі виник обов’язок сплатити на користь відповідача 1 суму, сплачену ним на користь кредиторів в рамках виконання нікчемної мирової угоди від 17.06.2004 р., а у відповідача 1 виник обов’язок повернути у власність позивача все, отримане за нікчемною мировою угодою від 17.06.2004 р. В цій частині Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що встановлені у вищенаведеній ухвалі факти по справі № 23/457б на підставі статті 35 ГПК України не можуть мати преюдиційного значення при розгляді даної справи, оскільки у цій справі беруть участь інші сторони.

Разом з цим, судом також не приймаються доводи відповідача 2 стосовно того, що слід відмовити в задоволенні позову, зокрема тому, що судом мирова угода не визнавалася недійсною (нікчемною) через наступне.

По-перше, відповідно до частини 2 статті 37 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

По-друге, звернутися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту. Звернення окремо з такою вимогою, без застосування наслідків недійсності правочину, є правом позивача.

Позивач по даній справі однією з підстав позову зазначає нікчемність мирової угоди, а тому вважає, що така угода не породила відповідних наслідків для її сторін.

В зв’язку з цим, якщо позивач не заявляв окремо вимогу про встановлення нікчемності правочину, а посилається на її нікчемність при обґрунтуванні іншої пред'явленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача в мотивувальній частині рішення.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд на підставі статті 101 ГПК України відзначає наступне.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 р. у справі № 23/457-б, скасовуючи вищенаведену ухвалу від 23.06.2004 р., суд касаційної інстанції встановив, що згадана мирова угода передбачає, що зобов’язання боржника перед кредиторами виконуються шляхом обміну вимог кредитора на активи боржника. Зокрема, боржник в обмін на здійснені платежі передає у власність АК “Украгроком” об’єкти нерухомого майна, згідно додатків до мирової угоди, які належать ВАТ “Київський завод “Агромаш” на праві колективної власності вартістю 11144290 грн.

Також Вищий господарський суд України спростував висновки суду першої інстанції про відповідність мирової угоди вимогам закону.

Вказану постанову оцінено Київським апеляційним господарським судом на підставі статей 32, 33, 36, 43 ГПК України.

Так, п. 8.2.4 Статуту ВАТ “Київський завод “Агромаш” передбачено, що погодження операцій щодо розпорядження нерухомим майном ВАТ, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 10 % статутного фонду, відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів.

У порушення Статуту боржника умови мирової угоди були погоджені тільки НАК “Украгролізинг”, до статутного фонду якого передано 50 % плюс одна акція ВАТ “Київський завод “Агромаш” та Наглядовою радою товариства.

Разом з тим, Статутом ВАТ “Київський завод “Агромаш” взагалі не передбачено такого керівного органу як Наглядова рада.

Крім того, в період провадження справи про банкрутство ВАТ “Київський завод “Агромаш”, майно боржника перебувало в податковій заставі і було внесено до Державного реєстру застав рухомого майна.

Судом касаційної інстанції також встановлені порушення при укладенні мирової угоди приписів Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, через що Вищий господарський суд України і скасував ухвалу про затвердження мирової угоди (яка в силу статті 37 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” набирає чинності з дня її затвердження судом).

Київський апеляційний господарський суд при розгляді апеляційної скарги по даній справі дослідив матеріали справи № 23/457-б за заявою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства Київського заводу „Агромаш” про визнання банкрутом та відзначає наступне.

Мирова угода у справі про банкрутство ВАТ Київський завод „Агромаш” була підписана з боку ВАТ Київський завод „Агромаш” в особі виконуючого обов’язки голови правління Ціомальчука Олександра Леонідовича з перевищенням компетенції, а саме, відповідно до п. 8.2.4. Статуту ВАТ Київський завод „Агромаш” (діюча на той час редакція статуту) було передбачено, що погодження операцій щодо розпорядження нерухомим майном ВАТ Київський завод „Агромаш”, балансова вартість якого перевищує 10 % статутного фонду, відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів.

У порушення Статуту ВАТ Київський завод „Агромаш” умови мирової угоди були погоджені тільки ВАТ „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, до статутного фонду якого передано 50 % плюс одна акція ВАТ Київський завод „Агромаш” та наглядовою радою товариства.

Разом з тим, Статутом ВАТ Київський завод „Агромаш” взагалі не було передбачено такого органу, як Наглядова рада.

Отже, мирова угода у справі про банкрутство ВАТ Київський завод „Агромаш” суперечить законодавству України.

Відповідно до статей 124, 129 Конституції України та статті 11 Закону України “Про судоустрій України” судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

До того ж, відчуження за оскаржуваною мировою угодою 99,8 % будівель та споруд заводу, які були задіяні в основному виробничому процесі, призвело до унеможливлення фінансово-господарської діяльності позивача (що підтверджується наявними в матеріалах даної справи висновками Контрольно-ревізійного управління в Київській області, балансами, звітами про фінансові результати; том 3, аркуші справи 68 – 83, 96 - 108).

Таким чином, доводи відповідача 2 стосовно того, що мирова угода не є нікчемним правочином, є необґрунтованими через вищевстановлене.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно частини 2 статті 215 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (далі – Положення), це Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Відповідно до п. 11 Додатку № 1 до Положення (Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна) правовстановлюючим документом є мирова угода, затверджена ухвалою суду.

Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до частин 1, 2 цієї статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншім актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає мотивованими доводи апелянта щодо того, що відповідач 1 не набув права власності на спірне майно та, відповідно, не мав права його відчужувати відповідачу 2.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2005 р. відповідач 3 та відповідач 2 уклали договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3020у (далі – договір), за яким відповідач 3 діяв як комісіонер за договором комісії від 04.07.2005 р. № 168, укладеним з відповідачем 1. За умовами цього договору відповідач 3 зобов’язався передати у власність відповідача 2, а останній – прийняти та оплатити майновий комплекс загальною площею 44027,9 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 7, на земельній ділянці розміром 10 га на умовах даного договору (перелік об’єктів наведено в договорі).

Пунктом 1.3. договору встановлено перелік об’єктів, які входять до складу майнового комплексу з зазначенням їх вартості.

У відповідності з п. 1.6. договору сторони узгодили, що продаж майнового комплексу вчиняється за ціною 59610233 грн.

Розділом 4 договору передбачено порядок і строки розрахунків.

Так, п. 4.1. встановлює, що покупець оплачує договірну ціну майнового комплексу, визначену п. 1.6. договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у наступному порядку: 50 % ціни майнового комплексу, що складає 29805116,50 грн., покупець оплачує протягом 2 (двох) банківських днів з дня підписання договору; 50 % ціни майнового комплексу (остаточний розрахунок), що складає 29805116,50 грн., покупець оплачує протягом 10 днів після прийняття рішення Київською міською радою про передачу земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс, в розмірі 10 га з цільовим призначенням для будівництва комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудованими та прибудованими торговельними й офісними приміщеннями та з підземним паркінгом або іншим узгодженим цільовим призначенням в оренду покупцеві строком не менше, ніж 10 (десять) років, та від дати укладення з покупцем відповідного договору оренди на вказаних в цьому пункті умовах.

Згідно п. 4.2. договору сторони домовились, що договірна вартість майнового комплексу, передбачена п. 1.6. договору, зменшується на суму платежу, передбаченого п. 4.1.2. договору, а відповідно зобов’язання покупця з оплати за п. 4.1.2. вважаються припиненими, а також іпотека, що буде накладена на майновий комплекс, припиняється, якщо відбувається будь-яка одна чи всі події: - станом на 06 березня 2006 року не прийнято рішення Київською міською радою про передачу земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс, в розмірі 10 га з цільовим призначенням для будівництва комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудованими та прибудованими торговельними й офісними приміщеннями та з підземним паркінгом або іншим узгодженим цільовим призначенням в оренду покупцеві строком на 10 (десять) років; - станом на 06 березня 2006 року з покупцем не укладено відповідного договору оренди про передачу земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс, в розмірі 10 га з цільовим призначенням для будівництва комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудованими та прибудованими торговельними й офісними приміщеннями та з підземним паркінгом або іншим узгодженим цільовим призначенням строком на 10 (десять) років; - станом на 01.01.2006 року щодо майнового комплексу не припинено всіх відносин оренди (суборенди), в тому числі достроково; - покупцю не передано майно за договором купівлі-продажу від 05.07.2005 р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, право власності відповідача 2 було також зареєстровано відповідачем 4, реєстраційне посвідчення № 011252, запис № 1034-з в реєстровій книзі № 20з-240 від 18.07.05 р.

Майновий комплекс був переданий відповідачу 2 від відповідача 3 за актом приймання-передачі від 07.07.2005 р.

Відповідно до п. 1.4 договору від 05.07.2005 р., майновий комплекс, вказаний у п. 1.3 даного договору належить АК „Украгроком” на праві власності на підставі мирової угоди від 17.06.2004 р., затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2004 р. у справі № 23/457-Б, ухвали господарського суду міста Києва від 25.06.2004 р. за № 23/457-Б, акту прийому-передачі від 01.09.2004 р., що зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу № 20з-240 за реєстровим № 1034-з від 05.10.2004 р.

Отже, ТОВ „Максимум” знало, що спірний майновий комплекс перейшов у власність АК „Украгроком” на підставі мирової угоди від 17.06.2004 р., затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2004 р. у справі № 23/457-Б, яка в наступному була скасована Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 р. у справі № 23/457-Б.

До спірного договору вносилися зміни іншими договорами: від 12.04.2006 р. та 13.04.2006 р., копії яких наявні в матеріалах справи (том 1, аркуші справи 79 – 84).

Зокрема, договором від 12.04.2006 р. змінено п. 4.2. договору. Сторони домовились, що договірна ціна майнового комплексу, передбачена пунктами 1.3., 1.6. договору, зменшується на 12903000 грн., а, відповідно, зобов’язання покупця з оплати майнового комплексу в частині 12903000 грн. вважаються припиненими, якщо відбувається будь-яка чи декілька подій, вказаних в договорі. Також даним договором було внесено зміни в порядок і строки розрахунків, а саме: додано п. 4.1.3., яким передбачено, що якщо відбувається зменшення договірної ціни майнового комплексу, то покупець сплачує решту договірної ціни майнового комплексу (з урахуванням її зменшення на домовлену сторонами суму) протягом трьох банківських днів від дати набуття чинності договором, підписаним сторонами та нотаріально посвідченим, що фіксує зменшення договірної ціни майнового комплексу (п. 4.1.3. договору).

Договором від 13.04.2006 р. було зменшено договірну ціну майнового комплексу та встановлено, що продаж майнового комплексу вчиняється за ціною 46707233 грн.

За придбаний майновий комплекс ТОВ „Максимум” здійснив наступні оплати: 46707233,00 грн.: 29805116,50 грн. 06.07.2005 р., що підтверджується випискою про операції за банківським рахунком від 06.07.2005 р.; 16902116,50 грн. 17.04.2006 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 17.04.2006 р. з відміткою банку про проведення платежу.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.05.2007 р. за № 540 “Про дозвіл на знесення будівель майнового комплексу на вул. Воскресенській, 7 у Дніпровському районі” було дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю “Максимум” за власні кошти знести будівлі майнового комплексу загальною площею 44027,9 кв.м, що розташований на вул. Воскресенській, 7 у Дніпровському районі.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В статті 16 ЦК України міститься перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 2 статті 124 Конституції України встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Інтерес позивача по даній справі стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель вищенаведеного майнового комплексу (наслідком чого відбулося отримання відповідачем 2 земельної ділянки, на якій знаходилось знищене майно) є законним, не суперечить Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд з власної ініціативи не може застосовувати такі правові наслідки недійсності правочину: - передбачені іншими (спеціальними) статтями ЦК України (моральна шкода тощо); - ті, що не були зазначені у позовних вимогах та не були досліджені в суді.

На відміну від норм частини 1 статті 216 ЦК України норми глави 29 ЦК України є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація). Стаття 330 ЦК розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування належним способом захисту порушеного права є визнання майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” до Агротехнічної корпорації “Украгроком” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 05.07.2005 (за № 3020у), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” та Приватним підприємством “Промислово-технічна компанія “Ірбіс”, яке діяло як комісіонер за договором комісії від 04.07.2005 № 168, укладеним з Агротехнічною корпорацією “Украгроком” та в частині припинення провадження у справі до Агротехнічної корпорації “Украгроком” з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині до Агротехнічної корпорації “Украгроком” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”.

Київський апеляційний господарський суд, задовольняючи частково позов у даній справі стосовно визнання недійсним спірного правочину, виходить з того, що, по-перше, законодавець не обмежує позивача правом на звернення до суду саме з таким матеріально-правовим способом захисту жодною нормою матеріального права. По-друге, в кожному конкретному спорі суд повинен сам встановити, чи ефективним буде обраний стороною такий спосіб. Виходячи з принципу розумності, суд апеляційної інстанції вважає, що відмова судом першої інстанції в задоволенні такої вимоги з посиланням на необхідність звернення позивача з віндикаційним позовом щодо знищеного майна є помилковою.

Отже, цивільне право не обмежує власника у виборі способу захисту порушеного права і не ставить використання загальних способів захисту цивільних прав у залежність від наявної можливості використання спеціальних способів захисту. А право на використання передбачених законодавством способів захисту за своєю природою є суб’єктивним. Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, тому вирішувати, який саме спосіб захисту порушеного права власності застосовувати в конкретній ситуації, має сам позивач.

Стосовно відмови в задоволенні інших позовних вимог, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення, з огляду на наступне.

Листом № 24011 від 27.08.2007 КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” підтвердило, що земельна ділянка за адресою вул. Воскресенська, 7 в м. Києві вільна від забудов, а листом № 29028 від 04.10.2007 повідомило, що запис про право власності на майновий комплекс по вул. Воскресенській, 7, в м. Києві скасовано.

Судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до довідки ВАТ „Банк „Фінанси та кредит” від 01.07.2008 № 9-071112/7893 підтверджено, що з поточного рахунку №26000003353801 ВАТ „КЗ „Агромаш” 01.07.2008 платіжним дорученням № 10 були відправлені кошти в сумі 3869316,72 грн. на рахунок № 2600313133001 АК „Украгроком” –„погашення боргу згідно мирової угоди в справі № 23/457-б від 17.06.2004 сума 3869316,72 грн.”.

Разом з цим, згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що стосується позовних вимог щодо відновлення становища, яке існувало до порушення прав ВАТ КЗ „Агромаш” шляхом зобов’язання ТОВ „Максимум” та АК „Украгроком” відновити майновий комплекс слід зазначити наступне.

Ч. 2. ст. 16 Цивільного кодексу України визнає способи захисту, серед яких визначено й відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Тому посилання апелянта на норми матеріального права щодо спричинення шкоди, викладені в письмових поясненнях від 13.07.2009 (т. 5. арк. справи 1, 2) не є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині. Тоді як позивач не обмежений правом на звернення з окремим позовом про стягнення такої шкоди в загальному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж ті, що визначені цією нормою, що встановлений договором або законом.

Але, як вбачається, такого способу захисту права власності, як відновлення майна у спосіб його новостворення ані Цивільний кодекс України, ані Господарський кодекс України не передбачають.

Крім того, відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача по даній справі, у спосіб та шляхом, який просить застосувати позивач, є неможливим.

Також, листом від 17.04.2009 р. за № 15839, наданим на запит суду від 08.04.2009 р., Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна повідомило, що технічні паспорти на спірні об’єкти нерухомого майна не зберігаються в архіві.

Разом з цим, Київським апеляційним господарським судом не застосовується до спірних правовідносин стаття 388 Цивільного кодексу України, оскільки позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння у даній справі не заявлялася.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з цим, вимога про визнання права власності може бути заявлена тільки щодо існуючого майна. Право власності в разі знищення майна припиняється (ст. 349 Цивільного кодексу України).

Що стосується позовних вимог до відповідача-4 про зобов’язання останнього провести технічну інвентаризацію та відновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, що розташований та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 7, та зареєструвати право власності ВАТ „КЗ „Агромаш” на вказані об’єкти нерухомого майна, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача 4 повністю, з огляду на наступне.

Оскільки майно – цілісний майновий комплекс, що знаходиться у м. Києві на вул. Воскресенській, 7 відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 540 від 15.05.07. “Про дозвіл на знесення будівель майнового комплексу на вул. Воскресенський, 7 у Дніпровському районі” знесений ТОВ „Максимум” в серпні 2007 року, що підтверджується листом № 24011 від 27.08.07. КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”, вищевказані вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру (запис про право власності на майновий комплекс по вул. Воскресенській, 7 в м. Києві скасовано –лист № 29028 від 04.10.07. КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”). Неможливо провести технічну інвентаризацію знищеного майнового комплексу, відновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про такий майновий комплекс та зареєструвати право власності на нього, адже таке майно не існує та право власності на нього припинено.

Київським апеляційним господарським судом досліджувалися постанови про порушення кримінальної справи від 15.02.2007 р. та про створення слідчо-оперативної групи від 21.02.2007 р. Проте, вказані документи не є підставою для задоволення наведених позовних вимог, виходячи з статей 34, 35, 36 ГПК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у наведеній частині позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню до всіх відповідачів, зокрема: до відповідачів 1, 2 – частково (крім вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 05.07.2005 за № 3020у); до відповідача 4 – повністю. А провадження по справі до відповідача 3 правомірно припинено судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності припинення провадження у справі до відповідача 3. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.09.2008 р. припинено юридичну особу – відповідача 3. Тоді як висновок про ліквідацію відповідача 1 є передчасним, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АБ № 013350) відповідач 1 станом на 30.04.2009 р. рахується за адресою: 08702, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Київська, 107.

Постановою господарського суду Київської області від 09.10.2007 р. у справі № Б14/345-07 відповідача 1 визнано банкрутом, призначено ліквідатором Комарова А.І. Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2008 р. затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс відповідача 1 станом на 19.11.2007 р., ліквідовано юридичну особу (відповідача 1), а провадження у справі про банкротство відповідача 1 припинено. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. ухвалу господарського суду Київської області від 07.02.2008 р. скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції. Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2008 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. було скасовано, а ухвалу господарського суду Київської області від 07.02.208 р. залишено без змін. Постановою Верховного Суду України від 16.12.2008 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 01.10.2008 р., а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р. залишено без змін. Отже, станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції було скасовано ухвалу господарського суду Київської області про ліквідацію відповідача 1, а станом на день прийняття даної постанови відповідача 1 відновлено в Єдиному реєстрі. Ухвалою господарського суду Київської області від 23.02.2009 р. у вказаній справі було призначено арбітражним керуючим ліквідатора Біленка Р.І.

За таких обставин, апеляційна скарга також задовольняється лише частково, а рішення суду першої інстанції – скасовується на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України та пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України в частині відмови в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” до Агротехнічної корпорації “Украгроком” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 05.07.2005 (за № 3020у) та в частині припинення провадження у справі до Агротехнічної корпорації “Украгроком” з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині до Агротехнічної корпорації “Украгроком” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”.

Судом апеляційної інстанції здійснюється новий розподіл судових витрат у відповідності до пункту 10 статті 105 ГПК України.

Судові витрати на підставі статті 49 ГПК України за розгляд справи в суді першої інстанції в зв’язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторони наступним чином: державне мито з врахуванням задоволення однієї з чотирьох немайнових вимог покладаються на відповідача 1 та відповідача 2 порівну (85,00 грн. : 4 = 21,25 грн.), тобто по 10,63 грн. на кожного, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – на відповідач 1 та відповідача 2, виходячи з задоволення однієї з п’яти заявлених позовних вимог пропорційно (118,00 грн. : 5 = 23,60 грн.), отже по 11,80 з кожного (тобто порівну). В решті судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються повністю на позивача.

Судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 12750,00 грн. покладаються повністю на апелянта та йому не відшкодовуються. В зв’язку з тим, що при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою апелянтом не було сплачено державне мито за немайнову вимогу, судові витрати в цій частині підлягають стягненню з позивача, відповідача 1 та відповідача 2 в доход Державного бюджету України пропорційно задоволенню апеляційних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –


ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2008 у справі №30/286 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” до Агротехнічної корпорації “Украгроком” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 05.07.2005 (за № 3020у), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” та Приватним підприємством “Промислово-технічна компанія “Ірбіс”, яке діяло як комісіонер за договором комісії від 04.07.2005 № 168, укладеним з Агротехнічною корпорацією “Украгроком” та в частині припинення провадження у справі до Агротехнічної корпорації “Украгроком” з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині до Агротехнічної корпорації “Украгроком” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 05.07.2005 (за № 3020у), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” та Приватним підприємством “Промислово-технічна компанія “Ірбіс”, яке діяло як комісіонер за договором комісії від 04.07.2005 № 168, укладеним з Агротехнічною корпорацією “Украгроком”.

3. Стягнути з Агротехнічної корпорації “Украгроком” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А; 08702, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, 107; код ЄДРПОУ 31026626) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” (02125, м. Київ, вул. Воскресенська, 7; код ЄДРПОУ 30251744) 10,63 грн. державного мита та 11,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (39623, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Гвардійська, 4; код ЄДРПОУ 32860384) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” 02125, м. Київ, вул. Воскресенська, 7; код ЄДРПОУ 30251744) 10,63 грн. державного мита та 11,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2008 у справі № 30/286 – без змін.

6. Стягнути з Агротехнічної корпорації “Украгроком” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А; 08702, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, 107; код ЄДРПОУ 31026626) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 5,31 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (39623, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Гвардійська, 4; код ЄДРПОУ 32860384) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 5,31 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Київський завод “Агромаш” (02125, м. Київ, вул. Воскресенська, 7; код ЄДРПОУ 30251744) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 31,88 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.


Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя


Судді Калатай Н.Ф.



21.07.09 (відправлено)


Джерело: ЄДРСР 4175337
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку