У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3158/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

19 листопада 2014 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.

представника позивача (апелянта): Левченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" про стягнення податкового боргу ,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року Жмеринська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Жмеринська ОДПІ) звернулась в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» (ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка») про стягнення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 26589,70 грн. з рахунків в установах банку.

01 жовтня 2014 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і перебуває на обліку в Жмеринській ОДПІ як платник податків.

Так, згідно поданих декларацій по податку на додану вартість відповідач визначив суму податкового зобов'язання до сплати: за лютий 2014 року 43700,00 грн.; за березень 2014 року - 4510,00 грн.; за квітень 2014 року -7071,00 грн.; за травень 2014 року - 8808,00 грн.; за червень 2014 року - 497,00 грн.

При цьому, в липні 2014 року відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлених самостійно виявлених помилок за травень 2014 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого платником нараховано 2500,00 грн. податку на додану вартість, якій підлягає нарахуванню та 75,00 грн. сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки.

Проте, заборгованість ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" перед бюджетом виникла ще у 2001 року, оскільки в результаті банкрутства АКБ "Україна" кошти по сплаті податку на додану вартість не були зараховані до Державного бюджету.

Вказані обставини слугували підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтування податкового органу не відповідає встановлених на підставі перевірених судом доказах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Відповідно до пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Тобто, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до підпункту 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

При цьому, згідно із пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8, п.16.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку.

Так, п. 22.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначено, що ініціювання переказу коштів проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. При цьому ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок банків виконувати доручення платників податків на перерахування останніх до бюджету у встановлений законом термін.

При цьому, п. 16.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Тобто, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що після прийняття банком «Україна» розрахункового документа від ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" на перерахування податку до бюджету, податкові зобов'язання вважаються виконаними, і покладення на платника податку обов'язку повторно сплатити податок та відповідальність за неперерахування до бюджету податку є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 листопада 2014 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Біла Л.М.

Гонтарук В. М.