УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 р.

Справа № 876/10506/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 26 червня 2013 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про зобов'язання встановити підвищення до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.03.2013 року звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про зобов'язання здійснити підвищення та виплату надбавки до пенсії як реабілітованому громадянину з 15.09.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що належить до категорії громадян, які були виселені на спец поселення і згодом були реабілітовані, які мають право на підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність. Оскільки їй як реабілітованому громадянину виплачується надбавка у твердому розмірі 43,52 грн., що є нижче розміру, встановленого п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 26 червня 2013 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області нараховувати і виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 15.09.2012 року.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачка не має права на підвищення пенсії, як реабілітований громадянин, оскільки вона народилася у місцях заслання батьків, через шість років після виселення її родини, тобто вона не є примусово переселеною.

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що вона отримує підвищення до пенсії, як примусово переселений член сім'ї реабілітованих, проте менше розміру встановленого пунктом «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме у розмірі 43,52 грн. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України №654 від 16.04.2008 року є підзаконним нормативно-правовим актом, то слід керуватися саме згаданим Законом. Тому відмова УПФУ в Сокальському районі Львівської області у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії є протиправною.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що такі відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої, та яку було примусово переселено.

Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, - які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

УПФУ в Сокальському районі Львівської області не здійснювало виплати у зв'язку з підвищенням до пенсії ОСОБА_1, що передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Тому , положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Сокальського районного суду Львівської області від 26 червня 2013 року у адміністративній справі №454/743/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І. Запотічний