Справа №22а-2358/08

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2008 року колегія Суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Луніна С. В.,

суддів М'ясоєдової Т.М. , Афендікова С. М. , при секретарі Войциховській Е.В., з участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кримської регіональної митниці про визнання дій посадових осіб незаконними за апеляційною скаргою Кримської регіональної митниці на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 7 грудня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кримської регіональної митниці про визнання дій посадових осіб незаконними. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 травня 2006 року під час проведення спільних оперативних дій зі співробітниками РРДПС «Кобра» на вул. Севастопольській у м. Сімферополі співробітником РРДПС «Кобра» був зупинений транспортний засіб марки «ГАЗ-3102» реєстраційний НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, 1999 року випуску. 11 травня 2006 року працівниками Кримської регіональної митниці вищезазначений транспортний засіб було вилучено, про що складено протокол про вилучення товарів, транспортних засобів та документів про порушення митних правил №72/60000/06. Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26.05.2006 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 366 Митного кодексу України та на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. з поверненням автомобіля марки «ГАЗ-3102» власнику ОСОБА_1 Постановою першого заступника голови Апеляційного суду АРК від 19.07.2006 року зазначена вище постанова суду залишена без змін. 14 серпня 2006 року позивач сплатив штраф за порушення митних правил в сумі 1700 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 100 грн. Але незважаючи на те, що адміністративний штраф і витрати на проведення експертизи позивачем сплачені, вказівка суду про повернення автомобіля виконана не була. Відповідно до листа Кримської регіональної митниці №01-13/5464-С-103 від 31.08.2006 року отримання транспортного засобу зі складу Кримської митниці можливо лише після сплати митних зборів, які передбачені чинним законодавством. Позивач вважає дії посадових осіб Кримської регіональної митниці незаконними і такими, що не відповідають вимогам закону і просить суд визнати дії Кримської регіональної митниці про вилучення 11 травня 2006 року автомобіля марки «ГАЗ-3102» реєстраційний НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, 1999 року випуску незаконними, а також визнати незаконними вимоги Кримської регіональної митниці про оплату митних платежів за примусове вилучення та зберігання на митному складі вказаного автомобіля та зобов'язати відповідача повернути автомобіль, який незаконно вилученний 11 травня

2006 року.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 7 грудня

2007 року вимоги ОСОБА_1 задоволені. Дії відповідача по вилученню автомобіля

марки «ГАЗ-3102» реєстраційний НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, 1999 року випуску визнані незаконними. Визнані незаконними вимоги відповідача про оплату митних платежів за примусове вилучення та зберігання на митному складі вказаного автомобіля. Зобов'язано Кримську регіональну митницю повернути автомобіль марки «ГАЗ-3102» реєстраційний НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, 1999 року випуску ОСОБА_1

Не погодившись з вказаною постановою суду Кримська регіональна митниця подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, без урахування того, що спірний автомобіль є предметом порушення митних правил, а тому його вилучення є правомірним, не взято до уваги положення ч. 3 ст. 320 Митного кодексу України про те, що притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не звільняє особу від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, місцевий суд виходив с того, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, але таких висновків суд першої інстанції дійшов з суттєвим порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 357 Митного кодексу України провадження в справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу , а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 336 Митного кодексу України передбачена адміністративна

відповідальність за неправомірні операції з товарами, транспортними засобами , що перебувають під митним контролем , зміна їх стану , користування та розпорядження ними. У частині 2 статті 386 цього Кодексу зазначено , що справи про порушення митних правил , передбачених статтею 336 цього Кодексу , розглядаються місцевими судами ( суддями) за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих справах.

У статтях 280 та 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано, що орган ( посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинене адміністративне правопорушення , чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності , чи є обставини , що пом'якшують і обтяжують відповідальність , чи заподіяно майнову шкоду , чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації , трудового колективу , а також з'ясувати інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.

Відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України , компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно правові справи про накладення адміністративних стягнень.

Із адміністративного позову ОСОБА_1 вбачається, що він просить визнати дії Кримської регіональної митниці по вилученню автомобіля - незаконними і зобов'язати відповідача повернути автомобіль власнику без оплати за зберігання і визнати

незаконними вимоги відповідача про оплату митних платежів за примусове вилучення і зберігання автомобіля.(а.с. 2-5).

Приймаючи постанову , суд першої інстанції всупереч вимогам наведених норм права в порядку адміністративного судочинства фактично вирішив питання стосовно дій працівників Кримської регіональної митниці про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 без урахування того, що Залізничним районним судом м. Сімферополя 26 травня 2006 року розглянутий матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і постановою суду дії Кримської регіональної митниці по вилученню автомобіля визнані правомірними , а на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. із поверненням вилученого автомобіля (а.с. 9).Постановою Першого заступника Апеляційного суду АР Крим від 19 липня 2006 року скарга ОСОБА_1 зшїишена без задоволення , а постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26 травня 2006 року - без змін.(.а.с. 10).

Виходячи зі змісту вимог ОСОБА_1, викладених у його адміністративному позові та пояснень представника позивача в суді першої та апеляційної інстанції ..вивчивши надані сторонами докази, колегія судів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув справу , яка не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно -правові спори про накладення адміністративних стягнень.

Крім того, питання про правомірність дій Кримської регіональної митниці по вилученню у позивача автомобіля вже була встановлена постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26 травня 2006 року у справі про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1.

За таких обставин, колегія судів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі ч.1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності з пунктом 1 частинні статті 157 цього Кодексу суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного і керуючись пунктом 4 частини 1 статті 199, частиною першої статті 203, статтями 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кримської регіональної митниці задовольнити часково.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 7 грудня 2007 року скасувати

Провадження у адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кримської регіональної митниці про визнання дій посадових осіб незаконними - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд таких справ проводиться у відповідності з законодавством України про адміністративні правопорушенн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання нею законної сили.