ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.

суддів: Гуріна М.І., Гордійчук М.П., Федорова М.О., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військового комісаріату АР Крим про перерахунок пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 18 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 02 жовтня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2006 року ОСОБА_1 ( далі позивач ) звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що у 1978 році був звільнений з дійсної військової служби. Просив суд зобов'язати відповідача перерахувати йому пенсію з урахуванням:

- щомісячної 100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173, з 01 січня 2003 року;

- 90% надбавки, встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/03, з 01 травня 2003 року;

- премії у розмірі 33,3%, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців» від 22 травня 2000 року № 829 та наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75, з 01 березня 2001 року;

- 40 % надбавки, введеної Указом Президента України № 847/99 від 14 липня 1999 року, з 01 вересня 1999 року.

Просив визнати право на доплату надбавки за безперервну службу за 2005 рік і забов'язати відповідача, з 01 січня 2005 року по 22 березня 2005 року зробити доплату у розмірі 50 % недорахованої надбавки.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 02 жовтня 2006 року залишено без змін постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 18 травня 2006 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Просить скасувати ці судові рішення і постановити нове - про задоволення його вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень без змін з таких підстав.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, пенсійне забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсію здійснюється відповідними відомствами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 43 вищевказаного Закону / в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин/ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому, для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” визначено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

- окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- окладу за військове або спеціальне звання;

- процентної надбавки за вислугу років;

-додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Щодо нової редакції ч. 3 ст. 43 зазначеного Закону, де йдеться про нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, куди включається оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством та п. 2 Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який передбачає право на перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного положення Закону, то вони набирають чинність з 1 січня 2005 року і не мають зворотньої дії в часі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 452 від 06 квітня 1998 року «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців», якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачуються щомісячно, премія не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення.

Положеннями ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» ( які діяли до 1 січня 2005 року ) передбачено, що призначені військовослужбовцям пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які мали право на пенсію за цим законом.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач звільнений до запровадження вказаних надбавок, а премія не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 230 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 18 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 02 жовтня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і підлягає оскарженню за винятковими обставинами у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: