ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня2008року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна, Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу

за касаційною скаргоюУправління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2007 року

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області (далі УПФУ у місті Василькові Київської області) про визнання неправомірним рішення про відмову в призначенні пенсії, зобовязання призначення пенсії та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із вказаним позовом. Зазначала, що відповідач своїм рішенням № 13/241 від 12 грудня 2005 року відмовив їй у призначенні пенсії за вислугу років, з тих підстав, що за період з 23 липня 1993 року по 20 липня 1998 року відсутні дані про те, що робота, яка дає право на пенсію за вислугу років була основним місцем роботи, оскільки в цей період вона працювала і на інших посадах, які можливо вважати основним місцем роботи.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірним рішення УПФУ у місті Василькові Київської області № 13/241 від 12 грудня 2005 року про відмову в призначенні ОСОБА_1. пенсії за вислугу років. Зобовязано відповідача призначити пенсію за вислугу років згідно записів у її трудовій книжці за основним місцем роботи (записи починаючи з 02 вересня 1975 року до 20 липня 1998 року) з дати звернення до УПФУ у місті Василькові Київської області. В задоволені решти вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2007 року залишено без змін постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2007 року.

Відповідач просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Так, на його думку, позивачмавдва основних місця роботи, а це суперечить чинному законодавству. Вважає, що суди неправильно розтлумачили і визнали безпідставноюйого вимогу допозивача про наданняуточнюючоїдовідки щодо займаних посад,вказаних в трудовій книжці.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Будь яких інших документів (довідок) при наявності трудової книжки з відповідними записами, що дають право на пенсію, в тому числі й пільгову, законом не передбачено.

Як видно із матеріалів справи, в період з 23 липня 1993 року по 20 липня 1998 року ОСОБА_1. одночасно працювала на двох роботах, було заведено дві трудові книжки, в яких не було зазначено яка робота основна, а яку вона виконувала за сумісництвом. Висновок відповідача про те, що робота позивачки на посаді сторожа в середній школі з 23 липня 1993 року була основною, а робота з 12 лютого 1992 року по 20 липня 1998 року в Театрі-студії «Трюк» на посаді артистки з номером «Еквілібр в кільці» є роботою за сумісництвом помилковий, оскільки є припущенням.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач неправомірно вимагав від ОСОБА_1. уточнюючі довідки про стаж її роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Василькові Київської області залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і підлягає оскарженню за винятковими обставинами у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді :