УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -8222 / 08 Головуючий у 1-й інстанції - Чебикін В.П.

Категорія - 34 Доповідач - Пищида М. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Баранніка О.П.

суддів - Пищиди М. М. , Кіктенко Л.М.

при секретарі - Лещинської О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2007 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

У липні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог зазначав, що 12 жовтня 2005 року на перехресті пр. Правди та вул. Столетова в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено його автомобіль «Міцубісі Паджеро», державний номер НОМЕР_1. Причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_3, який керував автомобілем «Хонда-Концерато», державний номер НОМЕР_2, правил дорожнього руху. Оскільки автомобіль ОСОБА_3 був застрахований ВАТ Національною акціонерною страховою компанією «Оранта», то позивач вважав, що відповідач повинен відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 11420, 22 грн., (з яких 7669, 16 грн. - вартість ремонту автомобіля, 3571, 06 грн. - втрата товарного виду, 180 грн. - оплата за проведення експертизи), а також: 188, 71 грн. - як пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 5000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди та 162, 70 грн. - судових витрат у справі.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково (а.с. 134-136). Стягнуто з ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 11420, 22 грн. та пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 188, 71 грн., а всього 11608, 93 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2008 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2007 року залишено без змін.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, вказуючи на те, що судом

2

неповно з'ясовані дійсні обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи 12 жовтня 2005 року на перехресті пр. Правди та вул. Столетова в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Хонда-Концерато» під керуванням ОСОБА_3, «Деу Ланос» під керуванням ОСОБА_4 та «Міцубісі Паджеро» під керуванням ОСОБА_2 Дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія ОСОБА_3, що підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи № 993 від 20 липня 2007 року. Відповідно до страхового полісу НОМЕР_3 Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» цивільна відповідальність ОСОБА_3 за спричинення ним матеріальної шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди застрахована строком до 27 січня 2006 року. Позивачу як власнику автомобіля «Міцубісі Паджеро» внаслідок ДТП завдано матеріальної шкоди, яка згідно висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати була оцінена в 11 240, 22 грн. Крім того ОСОБА_1 були понесені витрати по оплаті послуг експерта в сумі 180 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно ст. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 7669, 16 грн. - вартість ремонту автомобіля та 180 грн. - оплата експертизи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування за рахунок відповідача 3571, 06 грн. за втрату товарного виду транспортного засобу, суд першої інстанції помилково не застосував правову норму, яка підлягає застосуванню при вирішенні зазначеної справи.

Згідно ст. 32.7. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Таким чином у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3571, 06 грн.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 188, 71 грн., оскільки спір про наявність вини водія ОСОБА_3 був вирішений постановою суду першої інстанції.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача стосовно відшкодування матеріальної шкоди безпідставні та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вище наведеного колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ухвалене судове рішення в частині стягнення на користь позивача

3

шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу в розмірі 3571, 06 грн. та стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 188, 71 грн. -скасувати, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - відмовити. В іншій частині заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2007 року залишити без змін.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 318 ЦПК України, ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2008 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 318 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2007 року в частині стягнення з ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 3571, 06 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу та стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 188, 71 грн. - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на його користь 3571, 06 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу та стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 188, 71 грн. - відмовити.

В іншій частині заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2008 року скасувати.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.