Справа №2А-155/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2007 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого- судді Бондара В.М. ,

з участю: секретаря Рижко О.М. ,

позивача ОСОБА_1.,

представника відповідача Огнева СВ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі справу за адміністративним

позовом ОСОБА_1до військової частини А 2042 вул. Кутузова, 12 м.

Ковеля про стягнення недоплати грошової надбавки за безперервну військову службу та не

отриманої грошової компенсації замість речового майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до військової частини А 2042 вул. Кутузова, 12 м. Ковель про стягнення недоплати грошової надбавки за безперервну військову службу та не отриманої грошової компенсації замість речового майна. Позов обгрунтував тим, що він з 21.12.2002 року по 14.11.2006 року проходив дійсну військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у даній військовій частині Збройних Сил України. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 03.10.2006 року № 405 був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я. Указом Президента України від 05.05.2003 року за № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» передбачені щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення. На виконання даного Указу Міністром оборони України 26.05.2003 року видано наказ за № 149, яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до п.1.2 Інструкції особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержанського (старшинського) складу, які проходять військову службу за контрактом і мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби. На момент введення надбавки його вислуга у календарному обчисленні складала понад 25 років, тому надбавка повинна виплачуватись в розмірі 90% від грошового забезпечення, але виплати проводились не в повному обсязі. Також, при звільненні з ним не проведені розрахунки по виплаті грошової компенсації за неодержане речове майно. Просить зобов'язати військову частину А 2042 провести виплату недоплаченої надбавки в розмірі 14 497.27 гривень та виплатити грошову компенсацію за речове майно в розмірі 4 149.92 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просить суд стягнути з військової частини А 2042 невиплачену надбавку в сумі 14 497 27 гривень та грошову компенсацію за речове майно в розмірі 4 149.92 гривень. Судові витрати просить залишити за ним.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні. Пояснив, що бюджетним законодавством не передбачено фінансування на ці цілі, а тому не було фонду грошового забезпечення, через що виплати проводились част -

-2-

ково. Крім того, позивачу не був встановлений конкретний вітсоток до виплати, а його бажання отримувати максимальний відсоток є неправильним.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача та дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі (стаття 9). Також, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Копією витягу з послужного списку ОСОБА_1стверджується, що він з 14.09.1980 року проходив військову службу на посадах від командира взводу до командира військової частини

(а.с. 5)

Копією витягу з наказу командира військової частини А 2042 від 14 листопада 2006 року № 250 вбачається, що наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 405 від 03.10.2006 року звільнено з військової служби в запас за пунктом 67-Б, за станом здоров'я, ОСОБА_1, командира військової частини А 2042

(а.с. 7)

З довідки військової частини А 2042 від 10.05.2007 року № 259 про нарахувану та виплачену надбавку за безперервну військову службу з розрахунку виплачених розмірів та недоплати згідно максимальних розмірів вбачається, що ОСОБА_1., за період з червня 2003 по грудень 2005 років, має недоплату в сумі 14 497.27 гривень.

(а.с. 11)

Копією довідки-розрахунку № 5 від 29.12.2006 року військової частини № 2042 зазначено, що ОСОБА_1не видано речового майна на суму 4 149.92 гривень.

(а.с. 12)

Положеннями ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців, надано право Міністрові оборони України встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років- до 10%, понад 10- до 30%, понад 15 - до 50%, понад 20- до 70%, понад 25 - до 90%. Виплату надбавок здійснювати з 01.05.2003 року. Кабінету Міністрів України передбачити під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на 2004 та наступні роки видатки на грошове забезпечення військовослужбовців з урахуванням надбавок, установлених цим Указом.

Відповідно до ч.3 ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року затверджено інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, де продубльовано основні положення Указу.

Судом встановлено, що на момент підписання Указу Президентом України, позивач ОСОБА_1. мав вислугу років, яка дозволяла йому мати щомісячну надбавку за безперервну військову службу в розмірі до 90%, що не заперечується відповідачем. Позивачу частково виплачувалась вказана надбавка, однак, як вказує відповідач, що повну суму не видавали через неналежне фінансування. Відповідачем не надано суду підтверджень того, що зменше -

-3-

ння даних виплат було обумовлено відповідними рішеннями уповноважених осіб чи органів. На момент розгляду справи в Указ Президента та наказ Міністра оборони з цих питань, зміни щодо зменшення відсотків до виплати не вносились, а тому вони є чинними та повинні виконуватися.

Твердження відповідача про те, що діючим бюджетним законодавством не передбачалось фінансування на оспорювані виплати та позивач не мав права на 90 % надбавку судом оцінюються, як такі, що не грунтуються на Конституції України та нормах чинного законодавства. Законом не заборонено отримувати максимально встановлений відсоток для осіб з певною вислугою років. Стаття 22 Конституції України встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому, при прийнятті Державного бюджету на наступний рік повинні були виконуватись положення Конституції України щодо збереження встановлених соціальних прав військовослужбовців.

Суд вважає, що забезпечення військовослужбовців щомісячною надбавкою за безперервну військову службу та речовим майном є певною соціальною допомогою, підтримкою, додатком до основних джерел існування і спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції У країни). Таким чином, при поступленні на службу позивачу були державою гарантоване певне забезпечення і компенсації, які фінансуються із бюджету. Зупинення або звуження змісту і обсягу гарантованих Конституційних соціальних прав є недопустимим і не повинні погіршувати становище особи, а тому позивач має право отримувати всі передбачені законодавством виплати.

Речове майно-формений одяг не видавалось позивачу під час служби в повному об'ємі, на даний час військова частина не має в наявності майна, яке слід видати позивачу, а тому суд рахує, що не доцільно стягувати з військової частини майно, якого немає, а необхідно винести рішення про стягнення суми заборгованості в грошах.

Судові витрати слід залишити за позивачем, згідно клопотання останнього.

На підставі ст. ст. 22, 43, 48, 106 Конституції України, ст. ст. 2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року, керуючись ст. ст. 161-163 КАС України, СУД, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати командування військової частини А 2042 м. Ковель вул. Кутузова, 12 Волинської області провести виплату в користь ОСОБА_1недоплачену надбавку за безперервну військову службу в сумі 14 497 ( чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 27 копійок та грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 4 149 (чотири тисячі сто сорок дев'ять) гривень 92 копійок.

Судові витрати залишити за позивачем.

Постанова може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.