Справа № 747/824/13-к

Головуючий у І інстанції Бабич О. І.

Провадження № 11-кп/795/486/2014

Категорія - ст.368 ч.4 КК України

Доповідач Воронцова С. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді

Воронцової С. В.

суддів - Григор'євої В.Ф., Миронцова В.М.,

при секретарі - Дудко Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42013260000000041, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2014 року, щодо

ОСОБА _2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, працюючого начальником лінійного пункту міліції на ст. Ромни лінійного відділу на ст. Кременчук Управління МВС України на Південній залізниці, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

За участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Афоніна М.О.,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України з призначенням покарання у виді у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 54 КК України останній позбавлений спеціального звання «капітан міліції».

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави 733,5 грн., 489 грн. та 244,05 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, в зв'язку з тим, що вирок ухвалений незаконним складом суду.

Доводи своєї апеляційної скарги мотивує тим, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, що полягає у неповноті судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому, зазначив, що неповнота розгляду справи полягає у відмові головуючого в задоволенні клопотання захисника щодо призначення експертизи відео звукозаписів магнітних носіїв інформації, які викликають сумнів у тому, що піддавались монтажу, а також у тому чи вірно слідчим відображено зміст записаної розмови у протоколі. Стверджував і про те, що обвинувачення у відношенні нього стало результатом протиправних дій працівників правоохоронних органів в змові із заявником ОСОБА_4, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи та зібраними доказами. Звертає увагу, що органом досудового слідства не здобуто жодного доказу на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, в той час, як всі наявні у матеріалах кримінального провадження докази є неналежними, недопустимими та недостовірними, в зв'язку із значними порушеннями під час їх отримання, а тому відповідно до вимог ст. 94 КПК України не могли бути покладені судом в основу обвинувального вироку.

Наголошує на тому, що матеріалами кримінального провадження та показаннями свідків доведено той факт, що він не міг зустрічатися з ОСОБА_4 24 травня 2013 року, оскільки перебував у м. Ромни. Просить прийняти до уваги, що показання ОСОБА_4 про вимагання у нього грошових коштів в розмірі 2000 гривень не підтверджуються жодним доказом, та навпаки, спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами. Стверджує, що у матеріалах справи маються відповідь та рапорт оперативних співробітників ВВБ УМВС в Чернігівській області, де зазначено, що встановити особу, яка спілкувалась з гр. ОСОБА_4 з приводу надання останнім хабара за не притягнення його до кримінальної відповідальності, не виявилось можливим, отже, вимагання ним грошових коштів в сумі 2000 гривень 24 травня 2013 від ОСОБА_4 не підтвердилось в ході судового розгляду. Таким чином, у прокурора не було жодних підстав для винесення постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, що в подальшому потягло за собою провокування вчинення злочину у порушення вимог ч. 3 ст. 271 КПК України.

Вказує на те, що протокол огляду, помітки та повернення грошових коштів; протокол огляду місця події та відкритого фіксування; магнітні носії інформації не можуть бути визнані судом достовірними доказами, оскільки були отримані незаконним шляхом, оскільки у порушення ч. 3 ст. 223 КПК України в слідчих діях приймала участь в статусі понятого зацікавлена особа, а саме товариш ОСОБА_4 гр. ОСОБА_5, що він особисто і підтвердив під час судового розгляду.

Просить прийняти до уваги, що показання ОСОБА_4 є суперечливими, оскільки він мав можливість уникнути потрапляння в міліцію, вирішивши питання щодо відновлення розбитої шибки, вартість якої не перевищувала 100 гривень, про що зазначив працівник вокзалу ОСОБА_6, отже, своїми діями ОСОБА_4 свідомо йшов на провокацію, так як він сам показав, що у нього із собою було 300 гривень, тобто йому нічого не вартувало оплатити вартість розбитого скла. Крім того, ОСОБА_4 дав завідомо неправдиві показання щодо місця своєї роботи, оскільки на вказаному ним підприємстві він ніколи не працював, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, за що він повинен нести кримінальну відповідальність.

Наголошує на тому, що обвинувачення не надало жодних доказів того, що він являється особою, яка займає відповідальне становище, що є кваліфікуючою ознакою частини 4 статті 368 КК України. Просить врахувати, що під час розгляду даної справи суд, у відповідності до ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, повинен був керуватися практикою Європейського суду з прав людини. Крім того, під час прийняття рішення, суд першої інстанції не вказав, чому не приймає до уваги доводи захисту та відкидає досліджені у судовому засіданні докази наведені його захисником.

На ряду з вищевикладеним, просить звернути увагу, що суддя ОСОБА_9, приймаючи матеріали кримінального провадження до свого провадження, припустився порушення вимог ст. 35 КПК України. Крім того, зазначає, що таке прийняття справи до свого провадження не можливо без автоматизованої системи, як це передбачено п. 3.10.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, де чітко визначені випадки в яких суддя має право прийняти матеріали до свого провадження без автоматизованого розподілу. Таке безпідставне прийняття справи призвело до того, що розгляд справи відбувся незаконним складом суду, відповідно до ч. 2 ст. 412 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 також не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою в інтересах свого підзахисного ОСОБА_2, в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий яким закрити провадження по справі.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в діях судді ОСОБА_9 вбачається неповнота судового розгляду, оскільки ним безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання захисту щодо призначення експертизи відео звукозапису магнітних носіїв інформації карт пам'яті, так як у судовому засіданні обвинуваченим були повідомлені нові дані, які не були відомі під час досудового розслідування і підлягали перевірці. Стверджує про те, що матеріали кримінального провадження стали результатом провокації підкупу відносно ОСОБА_2 з боку органів досудового розслідування. Звертає увагу на те, що матеріали з розгляду питання щодо вчинення посадовими особами злочину, передбаченого ст. 370 КК України знаходяться на розгляді в Генеральній прокуратурі, тому суд не мав права приймати остаточне рішення у справі не дочекавшись остаточних висновків по даному факту. Вважає, що покладені судом в основу вироку докази є неналежними, недопустимими та недостовірними, такими що зібрані у порушення вимог ст. 94 КПК України. В той же час, поза увагою суд залишив докази невинуватості ОСОБА_2, які спростовують суперечливі та непослідовні показання заявника та правоохоронців. Просить прийняти до уваги, що показання ОСОБА_4 є досить суперечливими, та такими, що протирічать зібраним у справі доказам, що вказує на їх неправдивість. Зазначає і про те, що у справі в якості понятого брала участь зацікавлена особа, тому слідчі дії за участі цього понятого, який являється товаришем заявника, не можуть бути прийняті до уваги.

Наголошує на тому, що у вироку суд надав перевагу показанням, як обвинуваченого, так і всіх свідків, які були надані ними під час досудового слідства, жодним чином не аргументувавши, чому не приймає їх показання, які ними надавались безпосередньо у судовому засіданні. Крім того, у вироку суд викладає показання ОСОБА_4 не ті що були отримані у судовому засіданні, що є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Показання інших допитаних свідків у вироку суду викладені у спотвореному вигляді, що призводить до зовсім іншого змісту повідомлених ними даних.

Не надано судом будь-якої оцінки і тому факту, що під час досудового розслідування щодо ОСОБА_2 працівниками ВВБ застосовувались незаконні методи затримання.

Вказує і на порушення суддею ОСОБА_9 вимог кримінального процесуального законодавства під час розподілу матеріалів кримінального провадження та прийняття справи до свого провадження.

Як встановив суд, ОСОБА_2 наказом начальника ВКЗ Управління МВС України на Південній залізниці №64о/с від 14 серпня 2009 року призначено начальником ЛПМ на ст. Ромни лінійного відділу на ст. Кременчук Управління МВС України на Південній залізниці. Працюючи з 15 липня 2009 року, маючи спеціальне звання капітан міліції, будучи працівником правоохоронного органу, представником влади та службовою особою яка займає відповідальне становище зобов'язаний відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст.ст. 1, 20 Закону України «Про міліцію» міліція виконує функцію офіційних представників державного озброєного органу виконавчої влади, покликаного захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних зазіхань.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 6, 7, 10, 11, 12, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про правила етичної поведінки» посадові особи органів внутрішніх справ зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, представляючи інтереси держави у відносинах з іншими особами, діяти виключно в її інтересах, об'єктивно, сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконувати службові підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускаючи зловживань, а також забезпечувати позитивну репутацію органів державної влади, всіляко сприяти зміцненню довіри громадян до влади, утверджувати чесність, неупередженість та ефективність влади.

У разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або дарунка (пожертви), посадові особи органів внутрішніх справ, незважаючи на особисті інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, у тому числі з числа колег по роботі; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або одного з визначених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію», працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких, зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, а відповідно до п. 19 своїх функціональних обов'язків, організовувати взаємодію з територіальними органами внутрішніх справ щодо забезпечення громадського порядку, попередження та розкриття злочинів на обслуговуваній території, в порушення ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» посадові і службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.

ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, співробітником правоохоронного органу, на якого ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 2460-IV, покладено обов'язки неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ, захищати та охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права і свободи громадян, інтересів суспільства і держави, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють, достовірно знаючи про заборону використання і своїх службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою отримання неправомірної вигоди - грошових коштів, діючи умисно, використовуючи з корисливою метою надану йому владу і службове становище всупереч інтересам служби, грубо порушуючи вимоги Конституції і законів України, актів Президента України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, 31 травня 2013 року о 14 годині 05 хвилин в с. Харькове біля кафе «Оазіс» одержав від ОСОБА_4, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1400 гривень за наступних обставин.

24 травня 2013 року біля 11 години 30 хвилин ОСОБА_4 в залі очікування залізничної станції Талалаївка, що по вул. Пролетарська - 1 яка входить в зону обслуговування лінійного пункту міліції станції Ромни лінійного відділу на станції Кременчук розбив віконну шибку.

За викликом ОСОБА_2, від імені ОСОБА_7, на місце пригоди виїхала слідча-оперативна група Талалаївського РВ УМВС України в Чернігівській області, працівники якої задокументували даний факт оформили матеріал, зареєстрували в установленому порядку. 25 травня 2013 року за вхідним № 3763 матеріал підготували для передачі за належністю в лінійний відділ на ст. Кременчук Управління МВС України на Південній залізниці.

Являючись керівником структурного підрозділу ОСОБА_2, в розмові з в.о. начальника Талалаївського РВ УМВС ОСОБА_8, просив останнього матеріал не пересилати, а передати йому особисто. Оскільки вирішив використати його для отримання неправомірної вигоди в порушення вимог статті 2 КПК України. 1. Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ст. 214 КПКУ від 13.04.2012 № 4651-VI.

4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Він же, грубо порушуючи зазначені норми закону усвідомлюючи те, що ОСОБА_4, дійсно вчинено правопорушення і що без будь-якого оформлення матеріалу по усній заяві, будучи наділеним владою і повноваженнями зареєструвати отриманий матеріал для вирішення його по суті за фактом хуліганських дій останнього, вирішив незаконно збагатитися шляхом отримання хабара від ОСОБА_4

З цією метою та щоб реалізувати свій злочинний умисел ОСОБА_2 з використанням своєї влади та службового становища створив такі умови, які переконали ОСОБА_4 в тому, що є реальна загроза яка буде реалізована ОСОБА_2, порушенням стосовно нього кримінальної справи у випадку невиконання вимог передати грошові кошти у виді хабара, підвів останнього до дачі хабара.

З цією метою та щоб реалізувати свій план на отримання хабара, ОСОБА_2 31 травня 2013 року особисто в Талалаївському РВ УМВС отримав матеріал № 3763 попередньо домовившись з ОСОБА_4 про зустріч та передачу хабара, на що останній погодився, о 14 годині 05 хвилин приїхав в с. Харькове де на вул. Науменко - 90 зустрівся з ОСОБА_4, з яким зайшов в бесідку розташовану біля кафе «Оазіс» пообіцяв останньому знищити отриманий матеріал за умови передачі йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1400 гривень та зобов'язав останнього вкласти їх в барсетку. ОСОБА_4 на його пропозицію погодився, передав ОСОБА_2 раніше оговорений хабар за не порушення стосовно нього кримінальної справи. Отримавши гроші, ОСОБА_2 взяв барсетку в руки і пішов до автомашини, де й був затриманий працівниками внутрішньої безпеки ВВБ та прокуратури Чернігівської області Незаконно отримані 1400 гривень з барсетки були вилучені та приєднані до справи в якості речових доказів.

Заслухавши доповідача, вислухавши обвинуваченого, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив вирок суду першої інстанції скасувати і направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд, захисника ОСОБА_3, який підтримав подану ним апеляційну скаргу з підстав у ній наведених та погодився з апеляційними вимогами свого підзахисного, міркування прокурора, який не погодився з апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника, вважав вирок суду законним і обґрунтованим та просив залишити його без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження в повному обсязі та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга обвинуваченого та його захисника ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Пункт 6 частини першої статті 407 КПК України визначає, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу, зокрема, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду.

Слушними є доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника про те, що головуючий у даному кримінальному провадженні не мав законних підстав для прийняття матеріалів до свого провадження.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 14 вересня 2013 року до Талалаївського районного суду Чернігівської області з прокуратури Чернігівської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 42013260000000041 від 27 травня 2013 року щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу в порядку виконання вимог статті 35 КПК України справа була розподілена судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В.

30 серпня 2013 року ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області під головуванням судді Тіщенко Л.В. обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 42013260000000041 щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України повернуто прокурору Чернігівської області, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду прокуратура звернулась з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої 10 жовтня 2013 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області скасовано ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2013 року, а обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 42013260000000041 від 27 травня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України направлено на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9 Положення про автоматизовану систему документообігу судові справи, що надійшли з судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття провадження), а також які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматичному розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Отже, 04 листопада 2013 року матеріали кримінального провадження за результатами неавтоматизованого розподілу передано судді Тіщенко Л.В.

05 листопада 2013 року суддя Тіщенко Л.В. виносить ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 13 листопада 2013 року, а вже 13 листопада складає заяву про самовідвід, посилаючись на те, що апеляційним судом було скасовано її ухвалу і тому відповідно до ч. 2 ст. 75 КПК України вона не може приймати участь у цьому провадженні.

27 листопада 2013 року дана заява судді Тіщенко Л.В. була розглянута суддею ОСОБА_9 та у задоволенні заяви судді про самовідвід було відмовлено, а справу направлено для виконання ухвали апеляційного суду Чернігівської області.

З вищевикладеного вбачається, що матеріали даного кримінального провадження, у відповідності з кримінальним процесуальним законодавством, перебували у провадженні судді Тіщенко Л.В. і вона мала провести підготовче судове засіданні та вирішити питання про можливість призначення справи до розгляду.

Однак, не зважаючи на вимоги діючого законодавства, суддя ОСОБА_9 05 грудня 2013 року ухвалює рішення про прийняття справи до свого провадження, вказуючи про те, що оскільки суддя Тіщенко Л.В. з 18 по 29 листопада 2013 року перебувала у відрядженні, а з 02 грудня 2013 року перебуває на лікарняному, то виникає необхідність у прийнятті справи до свого провадження.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції в цьому випадку не дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України та прийняв рішення, яке взагалі не передбачено діючим Законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 319 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі, якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має право бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відображено і в пункті 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

З досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що документи про повторний автоматизований розподіл справи відсутні, а отже, суддя ОСОБА_9 самовільно прийняв справу до свого провадження, всупереч вимогам кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про те, що ті причини, які зазначені в ухвалі суду про прийняття справи до свого провадження, є надуманими, та не могли стати підставою для порушення розумних строків розгляду кримінального провадження.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду матеріалів кримінального провадження, суд допустив такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження направленню до суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду.

Новий судовий розгляд суду необхідно провести у відповідності з вимогами кримінального процесуального законодавства та з врахуванням доводів апелянтів, що були ними наведені в апеляційних скаргах.

Окрім того колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на невідповідність вироку суду вимогам п.2) ч.3 ст. 374 КПК України щодо формулювання обвинувачення та наявності протиріччя викладу фактичних обставин кримінального правопорушення наведених органом досудового розслідування в обвинувальному акті.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412, 415, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити повністю, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2014 року щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України скасувати, а матеріали кримінального провадження направити до суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд, але в іншому складі суддів.

СУДДІ:

ГРИГОР’ЄВА В.Ф. ВОРОНЦОВА С.В. МИРОНЦОВ В.М.