ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня2009 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді Олендера І.Я.,

суддів Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

при секретарі Бацику О.Р.,

з участю осіб :

від позивача – не явився,

від відповідача – Юрійчук В.В. – представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргою –Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області

на постановуГосподарського суду Чернівецької області від 09 червня 2008 року в справі № 5/69

за адміністративним позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»

доУправління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області

про визнання недійсними та скасування рішення № 228 від 15.11.2007 року, -

в с т а н о в и л а :

Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» подало в суд першої інстанції адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької областіпро визнання недійсними та скасування рішення № 228 від 15.11.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що за період 2005-2007 років за позивачем не рахувалось заборгованості за несплату чи несвоєчасну сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, про що свідчить відсутність будь-яких актів перевірок УПФ у Вижницькому районі та відповідних висновків, щодо наявності недоїмки. В оскаржуваному рішенні не зазначено за які порушення застосовано санкції та пеню, який період вони допущені та коли виявлено, чим такі підтверджуються. Крім того відповідачу на кінець кожного звітного періоду повинно було бути відомо, починаючи з 2004 року по час прийняття спірного рішення про наявність боргу (недоїмки), проте з даного приводу на протязі двох років до підприємства не застосовувались штрафні санкції, вимоги про сплату недоїмки у випадку наявності боргу страхувальника на кінець звітного періоду зі сплати фінансових санкцій (штрафів) не надходило, а тому вважає рішення прийняті відповідачем з порушенням діючого законодавства, а саме з порушенням річного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарської санкції.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 09 червня 2008 року позов СГТзОВ «Україна» було задоволено повністю, а саме скасовано рішення № 228 від 15.11.2007 року ПФУ в Вижницькому районі Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду відносно позивача.

Вказана постанова мотивована тим, що прийняття Управлінням рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені без розрахунку фінансової санкції свідчить про зловживання ним своїми правами.

Не погодившись з прийнятим рішенням Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області подало апеляційну скаргу, в якій представник покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову – скасувати та прийняти нову про відмову в задоволені позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване позивачем рішення прийняте правомірно та згідно чинного законодавства України, оскільки відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених в п. 1 ст. 14 цього Закону - календарний місяць. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону № 1058, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених п. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Представник відповідача - апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач – згідно довідки № 346 про включення до ЄДРПОУ, зареєстроване рішенням Вижницької райдержадміністрації Чернівецької області та таке, є платником в тому числі страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України у Вижницькому районі – прийнято рішення про застосування до СГТзОВ «Україна» фінансових санкцій та нарахуванням пені, а саме рішення № 228 від 15 листопада 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду про застосування штрафу в розмірі 31173,56 грн. та пені в розмірі 12508,63 грн.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 18 до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

Статтями 14,17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання. Страхувальник зобовязаний нархувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Таким чином, законодавець повязує господарську діяльність підприємств з їх обовязком сплачувати страхові внески у відповідності із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Згідно статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлені строки лише для стягнення недоїмки, пені та штрафів, а не для їх застосування. Тобто у даному випадку відсутній закон, що регулює правовідносини щодо строків застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірного застосування закону, що регулює подібні правовідносини (аналогію закону).

Таким чином, до даних спірних правовідносин слід застосувати норми ст. 250 Господарського суду України, якою передбачені строки накладення адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення, за які по оскаржуваному рішенню до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу та пені, повинні були бути відомі відповідачу з картки особового рахунку позивача під час їх вчинення, тобто з 21 лютого 2004 року. Однак, відповідач не застосував у ці періоди (з 21.02.2004 року по 15.11.2006 року) фінансові санкції, не прийняв відповідні рішення а тому пропустив встановлений ст.250 Господарського кодексу України строк для застосування таких санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, позовні вимоги СГТзОВ «Україна», щодо скасування рішення № 228 від 15.11.2007 року ПФУ в Вижницькому районі Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в частині застосування таких за період з 21.02.2004 року по 15.11.2006 року підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення в цій частині скасуванню.

Поряд з цим колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо скасування рішення № 228 від 15.11.2007 року ПФУ в Вижницькому районі Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в частині застосування таких за період з 15.11.2006 року по 15.11.2007 року, оскільки такі застосовано на підставі даних картки особового обліку позивача, щодо наявності заборгованості по сплаті обов’язкових платежів до Пенсійного фонду України, що підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунками фінансової санкції та пені.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що приймаючи оскаржуване рішення в цій частині відповідачем не було допущено порушення вимог ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.

Щодо надіслання відповідачем листа на ім’я позивача про відкликання рішення від 06.06.2008 року, то такий не впливає на правильність прийнятого рішення в цій частині, оскільки відповідно до Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгоджені ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування затвердженого Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-2, зареєстрованого в Мінюсті 20.01.2004 року за № 81/8680, - не передбачено порядок відкликання рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем, частково доведено правомірність своїх дій, щодо прийняття оскаржуваного рішення, зокрема в частині застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 15.11.2006 року по 15.11.2007 року.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, щопостанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об’єктивно і всебічно не з’ясованих обставинах, не відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163 КАС України, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів –

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області – задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 09 червня 2008 року в справі № 5/69 за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької областіпро визнання недійсними та скасування рішення № 228 від 15.11.2007 року – скасувати та прийняти нову, якою в позов задовольнити частково.

Скасувати рішення № 228 від 15 листопада 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в частині застосування фінансової санкції та пені в розмірі 36452 грн. 33 коп.( з яких 25038 грн. 40 коп. штрафні санкції, 11413 грн. 93 коп. пеня) за період з 21.02.2004 року по 15.11.2006 року.

В задоволенні позовних вимог про скасування рішення № 228 від 15 листопада 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області, а саме щодо застосування фінансової санкції та пені в розмірі 7229 грн. 86 коп.(з яких 6135 грн. 16 коп. штрафні санкції, 1094 грн. 70 коп. пеня) за період з 15.11.2006 року по 15.11.2007 року – відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» 07 грн. 50 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: О.Б.Заверуха

Д.М.Старунський