Справа № 2-а-11492/08/2570

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«02» лютого 2009 року м.Чернігів Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Гром Л. М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2008 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області і просить суд: відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та просив зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну державну допомогу за 2006-2008 роки. Але, всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 % мінімальної пенсії за віком, а з 2008 року пенсія підвищувалась лише на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність

Відповідачем на адресу суду надіслано письмові заперечення, в яких останній зазначив, що дійсно ОСОБА_1 має право згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, але пояснив, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Також просить застосувати термін позовної давності відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним завданням Пенсійного Фонду є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення, через створення в установленому порядку його територіальних управлінь.

На підставі ст. 3,4 та Прикінцевих положень Закон України «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Встановлено, що ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 167281 та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 р., однак у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», як п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.

Відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Окрім того, встановлений частино 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Статтею 99 ч.2 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач не підтвердив поважність причин пропущення строку.

Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного суду, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В частині позовних вимог про стягнення недоплаченої пенсії, як дитині війни за 2006-2008 роки в сумі 4328,46 грн. позивачу слід відмовити, оскільки наведена сума нічим не підтверджена, а самостійні розрахунки позивача не можуть бути прийняті як докази, а тому суд керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 04.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням на 30% від мінімальної пенсії, а також не підлягає задоволенню вимога позивача в подальшому виплачувати соціальну допомогу в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» оскільки суд не може обмежувати волі органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 04.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням на 30% від мінімальної пенсії.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л. М. Гром