ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-34105/06

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гуріна М.І.,

Мойсюка М.І.,

Федорова М.О.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 20 липня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У червні 2006 року представник позивача звернувся в суд з вказаним позовом.

Зазначав, що позивач є пенсіонером із числа військовослужбовців і з 2000 року як інвалід війни 2 групи має право на підвищення пенсії в розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 2001 року як інвалід війни 1 групи має право на підвищення пенсії в розмірі 400 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В порушення вимог законодавства відповідач в період з 2000 року підвищив пенсію на суму 58,17 грн., а з жовтня 2003 року - на суму 119,46 грн.

Посилаючись на порушення пенсійних прав просив перерахувати пенсію позивача за період з 2000 року по 2005 рік з урахуванням підвищення пенсії як інваліду війни, яке визначити виходячи з розміру прожиткового мінімуму, що встановлений відповідними Законами України про затвердження прожиткового мінімуму на певний рік та Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 20 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка з 1998 року виплачується з урахуванням його статусу інваліда війни 2 групи, а з 01 жовтня 2003 року - статусу інваліда війни 1 групи.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальних пенсій за віком, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1 встановлено, що підвищення пенсії особам до, яких відноситься позивач, проводилося виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що розмір пенсії, яку позивач одержував, зокрема, у спірний період, не був нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. А його вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії та підвищень до неї повинна визначатися згідно із Законами України про затвердження прожиткового мінімуму на певний рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» суперечать Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та постанові Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Суб'єкт владних повноважень призначив і виплачував пенсію у відповідності з чинним законодавством і не порушив пенсійних прав позивача.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 20 липня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.