ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙСУД УКРАЇНИ

справа № к-31187/06

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стройбитсервіс»

до Шосткінської МДПІ

проскасування податкових повідомлень - рішень

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбитсервіс»

на постановуГосподарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року

та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У березні 2006 року ТОВ «Стройбитсервіс» звернулося в суд з позовом до Шосткінської МДПІ про скасування податкових повідомлень рішень №0000942301/0 від 7 жовтня 2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 1401грн.05 коп. та №0000932301/0 від 7 жовтня 2005 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 3804 грн. 00 та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 768грн.40 коп.

Постановою Господарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року в задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись зі рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду щодо скасування зазначеного вище рішення суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, постановити нове судове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір, суд встановив, що позивачу в травні та вересні 2004 року безпідставно були в включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які на момент включення до складу податкового кредиту не були підтверджені податковими накладними. На момент перевірки підприємством були надані податкові накладні з датою складання, яка не відповідає періоду включення до складу податкового кредиту: податкова накладна від ПП «ВБАК Грань» № 12 від 18 червня 2004 року на загальну суму 14455,01 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2409,17 грн.; податкова накладна від ТОВ ТД «УТС» № 4971 від 1 жовтня 2004 року на загальну суму 2364,98 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 394,16 грн.

Згідно з п.п. 7 5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного вище закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, яка є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У рішенні суд вірно зазначив, що ТОВ «Стройбитсервіс» згідно бухгалтерських документів наданих, на перевірку віднесло до складу валових витрат, витрати повязані з поліпшенням основних фондів 1 групи (адміністративна будівля) в сумі 18263,98 грн.

Згідно з приписами п.п. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної баланс фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, З, 4 чи окремих обєктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість на основних фондів відповідних груп чи окремих обєктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Крім того, позивач в 1 кварталі 2005 року згідно з бухгалтерськими документами наданими на перевірку відніс до складу валових витрат 306,0 грн. витрати на відрядження фізичної особи ОСОБА_1., який не перебував з підприємством у трудових відносинах, а виконував роботи по експедируванню вантажів на підставі договору підряду.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження назад, так і за місцем відрядження.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач в 1 кварталі 2005 року безпідставно відніс до складу валових витрат вищезазначені витрати в сумі 306,00 грн., а відповідно занизив податок на прибуток на 76,00 грн.

Згідно з п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкове зобовязання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлені по справі судові рішення відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судових рішень з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220№, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбитсервіс» без задоволення, постанову Господарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді:

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙСУД УКРАЇНИ

справа № к-31187/06

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стройбитсервіс»

до Шосткінської МДПІ

проскасування податкових повідомлень - рішень

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбитсервіс»

на постановуГосподарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року

та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У березні 2006 року ТОВ «Стройбитсервіс» звернулося в суд з позовом до Шосткінської МДПІ про скасування податкових повідомлень рішень №0000942301/0 від 7 жовтня 2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 1401грн.05 коп. та №0000932301/0 від 7 жовтня 2005 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 3804 грн. 00 та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 768грн.40 коп.

Постановою Господарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року в задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись зі рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду щодо скасування зазначеного вище рішення суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, постановити нове судове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір, суд встановив, що позивачу в травні та вересні 2004 року безпідставно були в включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які на момент включення до складу податкового кредиту не були підтверджені податковими накладними. На момент перевірки підприємством були надані податкові накладні з датою складання, яка не відповідає періоду включення до складу податкового кредиту: податкова накладна від ПП «ВБАК Грань» № 12 від 18 червня 2004 року на загальну суму 14455,01 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2409,17 грн.; податкова накладна від ТОВ ТД «УТС» № 4971 від 1 жовтня 2004 року на загальну суму 2364,98 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 394,16 грн.

Згідно з п.п. 7 5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного вище закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, яка є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У рішенні суд вірно зазначив, що ТОВ «Стройбитсервіс» згідно бухгалтерських документів наданих, на перевірку віднесло до складу валових витрат, витрати повязані з поліпшенням основних фондів 1 групи (адміністративна будівля) в сумі 18263,98 грн.

Згідно з приписами п.п. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної баланс фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, З, 4 чи окремих обєктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість на основних фондів відповідних груп чи окремих обєктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Крім того, позивач в 1 кварталі 2005 року згідно з бухгалтерськими документами наданими на перевірку відніс до складу валових витрат 306,0 грн. витрати на відрядження фізичної особи ОСОБА_1., який не перебував з підприємством у трудових відносинах, а виконував роботи по експедируванню вантажів на підставі договору підряду.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження назад, так і за місцем відрядження.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач в 1 кварталі 2005 року безпідставно відніс до складу валових витрат вищезазначені витрати в сумі 306,00 грн., а відповідно занизив податок на прибуток на 76,00 грн.

Згідно з п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкове зобовязання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлені по справі судові рішення відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судових рішень з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220№, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбитсервіс» без задоволення, постанову Господарського суду Сумської області від 22 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Марушевський А.А.