ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

справа № к-31610/06

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Смоковича М.І.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої райдержадміністрації Запорізької міської ради

про стягнення грошової допомоги

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої райдержадміністрації Запорізької міської ради

на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 8 червня 2006 року

та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2006 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У лютому 2006 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої райдержадміністрації Запорізької міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій у передбаченому Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” розмірі за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 8 червня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2006 року апеляційну скаргу відповідача частково задоволено, постанова суду першої інстанції змінена в частині стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2005 рік.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд, у рішенні вірно зазначив, що позивач має статус учасника бойових дій і у 2003 році отримував разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 47.30 грн., у 2004 році - 92,45 грн., у 2005 році - 332 грн.

Також, суд правильно вказав, що відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з врахуванням обмежень встановлених Законом України “Про державний бюджет України на 2003 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2004 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2005 рік” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Суд, задовольняючи частково позов, дійшов обґрунтованого висновку, що виплату щорічної разової грошової допомоги необхідно здійснювати у розмірі, визначеному ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” без обмежень встановлених Законами України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220¹, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої райдержадміністрації Запорізької міської ради без задоволення, постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 8 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді: