ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

справа № к-29563/06

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту Лисичанської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 2 серпня 2006 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту Лисичанської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що він є учасником бойових дій і згідно законодавства має право на щорічну одноразову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а відповідачем було виплачено вказану допомогу не в повному обсязі за 2003 - 2005 роки, яка в сумі становить 1 898,75 грн.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману разову щорічну разову грошову допомогу за 2005 рік у розмірі 1 410 грн., в іншій частині відмовлено в задоволенні позову за пропуском строку звернення.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 2 серпня 2006 року апеляційна скарга відповідача відхилена, постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п«яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно до ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоуправління, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.

Вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту, а відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на зазначену вище допомогу.

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220¹, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту Лисичанської міської ради залишити без задоволення, постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 2 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді:

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

справа № к-29563/06

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту Лисичанської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 2 серпня 2006 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту Лисичанської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що він є учасником бойових дій і згідно законодавства має право на щорічну одноразову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а відповідачем було виплачено вказану допомогу не в повному обсязі за 2003 - 2005 роки, яка в сумі становить 1 898,75 грн.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману разову щорічну разову грошову допомогу за 2005 рік у розмірі 1 410 грн., в іншій частині відмовлено в задоволенні позову за пропуском строку звернення.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 2 серпня 2006 року апеляційна скарга відповідача відхилена, постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п«яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно до ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоуправління, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.

Вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту, а відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на зазначену вище допомогу.

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220¹, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту Лисичанської міської ради залишити без задоволення, постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 2 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді: підписи

Згідно з оригіналом

Відповідальний секретар Марушевський А.А.