open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

справа № к-5293/07

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Мироненка О.В.

Панченка О.І.

Горбатюка С.А.

Лиски Т.О.

Штульмана І.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 до Дніпропетровської МДПІ на бездіяльність Дніпропетровської МДПІ за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2004 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У травні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Дніпропетровської МДПІ, посилаючись на те, що вона за релігійними переконаннями не може мати ідентифікаційний номер, а відповідач незаконно відмовив внести відповідну відмітку до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, чим порушив Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2004 року скаргу задоволено частково.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2004 року апеляційні скарги позивача та відповідача відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд України ухвалою від 26 лютого 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі позивачка просить змінити рішення суду першої інстанції та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

Суд, задовольняючи частково скаргу, дійшов вірного висновку, що особи, відповідно до чинного законодавства вправі виконати конституційний обов'язок сплати податків і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податку.

У зв'язку із прийняттям Державною податковою адміністрацію України та Міністерством внутрішніх справ України спільного Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2004 року № 1345/9944, яким врегульовано питання застосування альтернативної форми обліку, відсутній предмет спору.

Розглядаючи справу суд в межах позовних вимог правильно застосував норми процесуального закону, дав вірну правову оцінку обставинам та вирішив питання про достовірність доказів у справі.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді: Мироненко О.В.

Панченко О.І.

Горбатюк С.А.

Лиска Т.О.

Штульман І.В.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

справа № к-5293/07

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Мироненка О.В.

Панченка О.І.

Горбатюка С.А.

Лиски Т.О.

Штульмана І.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 до Дніпропетровської МДПІ на бездіяльність Дніпропетровської МДПІ за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2004 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У травні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Дніпропетровської МДПІ, посилаючись на те, що вона за релігійними переконаннями не може мати ідентифікаційний номер, а відповідач незаконно відмовив внести відповідну відмітку до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, чим порушив Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2004 року скаргу задоволено частково.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2004 року апеляційні скарги позивача та відповідача відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд України ухвалою від 26 лютого 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі позивачка просить змінити рішення суду першої інстанції та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів.

Суд, задовольняючи частково скаргу, дійшов вірного висновку, що особи, відповідно до чинного законодавства вправі виконати конституційний обов'язок сплати податків і зборів без присвоєння ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку платників податку.

У зв'язку із прийняттям Державною податковою адміністрацію України та Міністерством внутрішніх справ України спільного Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2004 року № 1345/9944, яким врегульовано питання застосування альтернативної форми обліку, відсутній предмет спору.

Розглядаючи справу суд в межах позовних вимог правильно застосував норми процесуального закону, дав вірну правову оцінку обставинам та вирішив питання про достовірність доказів у справі.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.

Судді підписи

Згідно з оригіналом

Відповідальний секретар Возна І.П.

Джерело: ЄДРСР 4057098
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку