-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 2 - а - 184/09р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2009 року Лебединський районний
суд Сумської області.
в складі: головуючого - судді Чхайло О.В.
при секретарі - Грушко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедин справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2006-2008 роки та стягнення недоплаченої державної допомоги в сумі 3726 грн. 70 коп.;
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що всупереч вимогам даному Закону, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп, управління Пенсійного фонду України у м. Лебедині не здійснило перерахунок пенсії. Згідно розрахунку відповідачем недонараховано за період з січня 2006 року по жовтень 2008 року 3726 грн. 70 коп. Тому позивач звернувся до суду та просив поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, так як дізнався про порушення своїх прав після опублікування в засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України, в серпні 2007 року та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині нарахувати і виплатити на його користь вказану суму недоплаченої державної соціальної допомоги.
В судове засідання позивач не з'явився, в наданій заяві свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Вимоги позивача щодо сплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. є безпідставними, оскільки ст. 110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 р.” було передбачене поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни, установлених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, та у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Урядом не було визначено указаного порядку, підвищення пенсії дітям війни у 2006 р. не було запроваджено.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 неконституційними положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, тому в УПФ не було підстав проводити такі виплати.
Крім того, п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачеві виплачується у повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що УПФ в м. Лебедині діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, та звертає увагу суду на пропущений позивачем річний строк звернення до суду з зазначеним позовом.
Вислухавши представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни та має право на пільги встановлені чинним законодавством і протягом 2008 року отримував щомісячну соціальну грошову допомогу в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або при внесенні змін до чинних законів. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 вказане рішення визнано неконституційним.
Статтею 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційним вищевказане положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Тому суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачеві не виплачувалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, установлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.
Суд приймає до уваги те, що Конституцією України закріплено принцип, згідно якого в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні їй відповідати (ст. 8). Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України справа № 1-37/2008 р. № 26-рп/2008 р. від 27.11.2008 р. за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, так як статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою закону.
Суд враховує і те, що рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, на думку суду у даному випадку рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі і задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період із 01.01.2006 року по 08.07.2007 року та із 01.01.2008 року по 21.05.2008 року не підлягають.
Таким чином суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає необхідним:
зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Лебедині провести нарахування позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року;
з урахуванням того, що позивач у 2008 році щомісячно отримував добавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести нарахування позивачеві соціальної допомоги у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Саме в цій частині суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, з метою повного захисту його прав та інтересів у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, та враховуючи періодичність вказаних платежів і те, що порушення прав позивача тривало до 31.12.2008 року.
Одночасно, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у частині стягнення на його користь щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік, оскільки дана виплата була обмежена Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, положення якого були діючі та рішення Конституційним судом України щодо неконституційності норм вищенаведеного закону не приймались.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в м. Лебедині доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Також суд вважає можливим поновити пропущений позивачем строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки встановив, що порушення його прав тривало з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, тобто з моменту прийняття рішень Конституційного Суду України щодо даного питання. Про вказане рішення Конституційного Суду позивач міг дізнатись тільки з засобів масової інформації, тобто з серпня 2007 року, але враховуючи вік позивача суд вважає, що останній не міг вчасно зорієнтуватись щодо наявності порушення своїх прав та щодо порядку їх захисту і пропустив строк звернення за судовим захистом своїх прав з поважних причин.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України», Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.07 р.), Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» , ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2006-2008 роки та стягнення недоплаченої державної допомоги в сумі 3726 грн. 70 коп. задоволити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком за період із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з підвищенням її на 20 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня проголошення постанови та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: О.В. Чхайло.
скопійовано
-
скопійовано
-
