-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 2-а-12/2009
ПОСТАНОВА
іменем України
28 січня 2009 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Борсука П.П.,
за участю секретаря - Яцюри Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу за адміністративним позовом Осадчука Івана Семеновича до Управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов`язання нарахувати і виплатити надбавку до пенсії як дитині війни,
Особи, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі (далі - Управління),
в с т а н о в и в:
20 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій зазначає, що він, як дитина війни, має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році така допомога йому виплачена в розмірі 579,30 грн, у 2006 - 2007 роках - не нараховувалась і не виплачувалась, оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що надає йому таке право, Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була призупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у цій частині визнано неконституційними.
Так як про згадане рішення КСУ в частині порушення права на належну йому допомогу дізнався із засобів масової інформації, просить поновити пропущений строк звернення до суду, зобов'язати Управління нарахувати і виплатити йому як дитині війни надбавку до пенсії за 2006-2008 роки в розмірі 3891,90 грн та в подальшому нараховувати і виплачувати згадану надбавку з врахуванням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідач у поданому письмовому запереченні зазначає, що у 2006 році передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право дітей війни на отримання підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком реалізовано не було у зв`язку з відсутністю законодавчо визначеного порядку нарахування згаданого підвищення.
У 2007 році згідно ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" Управління провело підвищення до пенсій відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і виплачувало таке підвищення особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
У 2008 році згідно вимог п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дітям війни Управлінням нараховано та виплачено підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вважає, що підвищення до відповідних соціальних виплат дітям війни можливе лише після законодавчого визначення величини мінімальної пенсії за віком, що могло би застосовуватись у контексті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки наведене у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімальної пенсії за віком для нарахування згаданого підвищення не може бути використано.
Зазначає, що Управління не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.
Крім цього, вважає, що нарахування і виплата підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є неможливою через відсутність змін у частині збільшення видатків для забезпечення цих соціальних гарантій.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю із підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився. У поданому письмовому запереченні просить справу розглядати без участі представника Управління. Позов не визнає.
Позов підлягає до часткового задоволення.
Як вбачається із пенсійного посвідчення №НОМЕР_1, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації 16 листопада 1998 року, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та має статус дитини війни.
На цій підставі позивач в силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в ред. від 18.11.2004) має право на підвищення розміру пенсії, яку отримує, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі передбаченого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Такий прожитковий мінімум у 2007 році згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень, у 2008 році згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» на рівні з 1 січня - 470 грн, з 1 квітня - 481 грн, з 1 липня - 482 грн, з 1 жовтня - 498 грн.
Управлінням ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії у 2007 році нараховано та виплачено не було, оскільки відповідно до ст.ст.71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» право на таке підвищення мають інваліди, яким позивач не є.
У 2008 році згадане підвищення було нараховано і виплачено згідно п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Із вказаних правових норм цих бюджетних законів вбачається, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни; у 2008 році дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року положення п.12 статті 71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішенням цього ж Суду №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Контитуції України.
Згадані Закони в силу ст. 152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року повинна нараховуватись і виплачуватись доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в ред.2004 року).
Відповідач всупереч ч.2 ст.71 КАС України не довів суду правомірності своїх дій у 2007 та 2008 роках. Його твердження про те, що Управління не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, безпідставне, так як згідно п.2.1 „Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" одним з основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій.
Обгрунтування відповідачем невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відсутністю на законодавчому рівні визначення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки таке визначення наведено у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань не є доказом законності такої невиплати.
Вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача провести йому доплату до пенсії як дитині війни за 2006 рік задоволенню не підлягають, так як ст. 110 Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються поетапно за результатами виконання у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Такого порядку Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначав і з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету його не погоджував.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» неконституційним не визнавався.
Вимога позивача про зобов`язання в подальшому нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до задоволення не підлягає, оскільки наперед робити висновок про незаконність дій (бездіяльності) відповідача суд не вправі.
Суд, вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права, приходить до висновку про те, що Осадчуком І.С. такий строк дотримано.
Як пояснив суду позивач, про порушення належного йому, як дитині війни, права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він дізнався із статті, опублікованій у газеті «Волинь-нова» 25 жовтня 2008 року. Згадана дата в силу ст.99 КАС України є днем, з якого обчислюється річний строк для звернення до адміністративного суду.
Суд з відповідача судового збору не стягує, оскільки в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються.
Керуючись ст. ст.10, 11, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та зобов`язати це Управління провести доплату до пенсії як дитині війни з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі, передбаченому ст.6 згаданого Закону.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі заяв про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та наступної подачі апеляційних скарг протягом двадцяти днів або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий - підпис
З оригіналом згідно
Суддя Камінь-Каширського
районного суду П.П.Борсук
скопійовано
-
скопійовано
-
