ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 серпня 2014 р. Справа № 802/2307/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

позивача: ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача Бабія Р.В., Ключківського В.П.,

свідка: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі - ФОП ОСОБА_1, позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Позивачем зазначено, що, на підставі акта перевірки №823/1701/НОМЕР_1 від 01.04.2014 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0016571701 від 15.05.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 74544 грн., в тому числі за основним платежем - 49696 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24848 грн. Як зазначено в висновках акта перевірки, підприємством порушено п. 198.5, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов"язань за грудень 2013 року на суму ПДВ 49696 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет. Проте, такі висновки відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись з зазначеними висновками податкової інспекції, позивач також вказує на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновків, що ФОП ОСОБА_1 не нарахувала податкові зобов'язання з вартості придбаних товарів та послуг, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, на такі товари та послуги, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0016571701 від 15.05.2014 року, прийняте відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки придбані товари та послуги були використані під час здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, що підтверджуються належними первинними документами.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду письмові заперечення (том 3 а.с.28-32), в яких зазначено, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки ФОП ОСОБА_1 порушила п. 198.5, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з тим, що не нарахувала податкові зобов'язання з вартості придбаних товарів та послуг, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, на такі товари та послуги, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_5 - бухгалтера позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 24.12.2002 року зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності.

26.12.2002 року ФОП ОСОБА_1 взята на податковий облік за №2750 та перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

В період з 12.03.2014 року року по 25.03.2014 року заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Вінницької ОДПІ Ключківським В.П. проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

В ході проведення перевірки перевіряючим встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 198.5, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2013 року в сумі 49696,00 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки №823/1701/НОМЕР_1 від 01.04.2014 року (а.с. 12-24).

На підставі акта №823/1701/НОМЕР_1 від 01.04.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0016571701 від 15.05.2014 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 74544 гри. з них: за основним платежем - 49696 грн. та за штрафними санкціями - 24848 грн. (а.с.11).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару/послуг, що підтверджені податковими та видатковими накладними, а також використані межах господарської діяльності платника податку.

Як з'ясовано судом, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість щодо господарських операцій з придбання канцтоварів, меблів, офісної оргтехніки (комп'ютерний планшет), будівельних товарів, електродвигунів, автозапчастин, а також суми сплачені за отримані маркетингові послуги від TOB "Фоззі-Фуд", які, на думку податкового органу, використані в операціях, що не є господарською діяльністю позивача. За таких обставин судом були досліджені порядок придбання та використання ОСОБА_1 зазначених в акті перевірки товарів та послуг.

Зокрема, отримання ФОП ОСОБА_1 маркетингових послуг від TOB "Фоззі-Фуд" підтверджується укладеним 01.01.2013 року договором №8-МЧ/13 про надання маркетингових послуг (том 1 а.с. 25-26). Перелік послуг що надавався TOB "Фоззі-Фуд" визначений в додатку №1 до договору (том 1 а.с. 27-28), відповідно до якого, позивачу надавались послуги по перепродажній підготовці товару.

Як пояснила позивач в судовому засіданні, між нею та TOB "Фоззі-Фуд" укладено договір поставки від 01.01.2013 року № 3119, згідно якого вона поставляла хлібобулочні вироби. Проте, TOB "Фоззі-Фуд" укладало договори поставки лише при умові укладання договорів про надання маркетингових послуг щодо товару, який товариство купувало.

Таким чином, зі змісту перелічених в додатку № 1 до договору №8-МЧ/13 від 01.01.2013 року послуг та виходячи з виду господарської діяльності позивача та існування господарських відносин щодо купівлі - продажу товару між TOB "Фоззі-Фуд" та позивачем, які підтверджуються первинними документами, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що маркетингові послуги, отримані позивачем від TOB "Фоззі-Фуд", безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, надання маркетингових послуг підтверджується наступними первинними документами, наявними в матеріалах справи та дослідженими судом в судовому засіданні, а саме:

- Актами здачі-приймання робіт (маркетингові послуги) №0094873131 від 31.03.2013 року на суму 2027,97 грн. без ПДВ, №0094892450 від 31.05.2013 року на суму 2504,58 грн. без ПДВ, №0094880167 від 30.04.2013 року на суму 2286,02 грн. без ПДВ;

- Податковими накладними від 29.03.2013 року №7006110 на суму 2027,97 грн. без ПДВ (405,59 грн. - ПДВ), від 19.04.2013 року №7002597 на суму 2286,02 грн. без ПДВ (457,20 грн. - ПДВ), від 31.05.2013 року №7003157 на суму 2504,58 грн. без ПДВ (500,92 грн. - ПДВ) (том 1 а.с. 31-36).

Відносно отриманих ФОП ОСОБА_1 канцтоварів, фарби штемпельної, тощо, в судовому засіданні позивач та її представник пояснили, що окрім витрат на закупівлю сировини для виробництва, для здійснення правильного та своєчасного обліку і аудиту господарських операцій, які виконуються в межах підприємницької діяльності, позивач також несе витрати по закупівлю групи канцтоварів, які необхідні підприємцю для ведення бухгалтерського обліку. Крім того, для ведення бухгалтерського обліку, у зв'язку з відсутністю у підприємця стаціонарного комп'ютера, ФОП ОСОБА_1 був придбаний планшетний комп"ютер ( планшет ).

З приводу використання в своїй господарській діяльності засобів побутової хімії, позивач пояснила, що останні необхідні для підтримання у відповідному санітарно-гігієнічному стані приміщення (пекарні), в якому відбувається процес виробництва продовольчої продукції.

Витрати пов'язані з придбанням позивачкою вищезазначених товарів підтверджені відповідними податковими та видатковими накладними, які є належним чином оформлені та були досліджені судом під час розгляду справи, а саме:

- Актами списання матеріально-виробничих запасів за 2012 рік на загальну суму 13505,58 грн. (канцтовари, фарба штемпельна, меблі, засоби для побутового прибирання), за 2013 рік на загальну суму 8038,58 грн. (канцтовари, фарба штемпельна, меблі, засоби для побутового прибирання);

- Податковими накладними від 21.03.2012року №95 на суму 600,93грн. без ПДВ (120,19грн.-ПДВ), від 21.03.2012 року №99 на суму 87,67 грн. без ПДВ (17,53 грн. -ПДВ), від 19.12.2013 року №267 на суму 42,71 грн. без ПДВ (8,54 грн.- ПДВ), від 10.12.2013року №126 на суму 78,08 грн. без ПДВ (15,62 грн.-ПДВ), від 10.12.2013 року №128 на суму 13,42 грн. без ПДВ (2,68 грн.- ПДВ), від 29.10.2013 року №293 на суму 92,38 грн. без ПДВ (18,48грн.-ПДВ), від 12.09.2013 року №153 на суму 86,40 грн. без ПДВ (17,28грн.-ПДВ), від 11.09.2013 року №128 на суму 45,42 грн. без ПДВ (9,08 грн.- ПДВ), від 09.08.2013 року №82 на суму 80,50 грн. без ПДВ (16,10 гтзн.- ПДВ), від 13.08.2013 року №122 па суму 90,84 грн. без ПДВ (18,17грн.-ПДВ), від 19.07.2013 року №275 на суму 90,84 грн. без ПДВ (18,17грн.-ПДВ), від 03.07.2013 року №37 на суму 100,79 грн. без ПДВ (20,16грн.-ПДВ), від 27.06.2013 року №258 на суму 90,84 грн. без ПДВ (18,17грн.-ПДВ), від 20.06.2013 року №213 на суму 35,96 грн. без ПДВ (7,19 грн.- ПДВ), від 12.06.2013 року №135 на суму 90,84 грн. без ПДВ (18,17грн.-ПДВ), від 31.05.2013 року №234 на суму 83,34 грн. без ПДВ (16,67грн.-ПДВ), від 16.05.2013 року №91 на суму 45,42 грн. без ПДВ (9,08 грн.- ПДВ), від 29.01.2013року №346 на суму 1695,82грн. Без ПДВ (339,16грн.-ПДВ), від 26.03.20ІЗроку №268 на суму 3935,22грн. без ПДВ (787,04грн.-ПДВ), від 28.09.2012 року №318 на суму 784,50 грн. без ПДВ (156,90 грн.-ПДВ), від 30.07.2012 року №295, від 26.09.2012 року №299 на суму 1650,77грн. без ПДВ (330,15грн.-ПДВ), від 29.05.2012року №296 на суму 1670,63грн. без ПДВ (334.43 грн.-ПДВ), від 27.03.2012року №22 на суму 1689,96грн. без ПДВ (337,99грн.-ПДВ), від 28.02.2012року №87 на суму 1791,67грн. без ПДВ (358.33грн.-ПДВ), від 30.01.2012 року, №279 на суму 1600,4 грн. без ПДВ ( 320грн.-ПДВ), від 21.08.2012 року №1949 на суму 3671,67 грн. без ПДВ (734,33 грн. -ПДВ);

- Видатковими накладними №МСО326-006 від 26.03.2012 року, №МСО321-011 від 21.03.2012 року, №Рнк-СЗ603 від 19.12.2013 року, №Рнк-С3483 від 10.12.2013 року, №Рнк-С3485 від 10.12.2013 року, №Рнк-С2962 від 29.10.2013 року, №Рнк-С251 Овід 12.09.2013 року, №Рнк-С2486 від 11.09.2013 року, №Рнк-С2145 від 09.08.2013 року, №Рнк-С2188 від 13.08.2013 року, №Рнк-С 1949 від 19.07.2013 року, №Рнк-С 1761 від 03.07.2013 року, №Рнк-С 1718 від 27.06.2013 року, №Рнк-С1348 від 20.06.2013 року, №Рнк-С 1598 від 12.06.2013 року, №Рнк-С1458 від 31.05.2013 року, №Рнк-С 1301 від 16.05.2013 року, №Рнк-С308 від 29.01.2013 року, №Рнк-С885 від 26.03.2013 року, №Рнк-С0614 від 28.09.2012 року, №Рнк-С1636 від 30.07.2012 року, №Рнк-С0594 від 26.09.2012 року, №Рнк-С 1043 від 29.05.2012 року, №Рнк-Л402 від 27.03.2012 року, №Рнк-Л378 від 28.02.2012 року, №Рнк-Л273 від 30.01.2012 року;

- Товарним чеком №2205511 від 21.08.2012 року на загальну суму 4406 грн. ( том 1 а.с. 37-88, 93-94).

Враховуючи надані позивачем пояснення, а також належне підтвердження придбання вищезазначених товарів первинними документами, суд приходить до висновку, що витрати на їх придбанням безпосередньо пов'язані зі здійсненням ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності, оскільки вони використовується для цілей такої господарської діяльності.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що саме для потреб здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 були також придбані у ПАТ "Маяк", TOB "ПромАвтоматика Вінниця" та TOB "НВП Електрон-Т" обігрівач "Термія", електродвигун та електротен, оскільки, виготовлення хлібобулочних виробів, що є основним видом діяльності позивача, це є певний технологічний процес, невід'ємною складовою якого є підтримка в виробничому приміщенні необхідної для якісного виробництва продукції температури (клімату). Разом з тим, як пояснила позивач, централізоване опалення не забезпечує необхідної температури повітря.

Придбання у ПАТ "Маяк", TOB "ПромАвтоматика Вінниця" та TOB "НВП Електрон-Т" обігрівача "Термія", електродвигуна та електротена підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом та наявними в матеріалах справи, а саме:

- Податковою накладною від 15.02.2013 року №0200204 на суму 449 грн. без ПДВ (89,80 грн. -ПДВ), від 31.01.2013 року №319 на суму 614,20 грн. без ПДВ (122,84 грн. -ПДВ), від 26.03.2012 року №369 на суму 702 грн. без ПДВ (140,40 грн. -ПДВ);

- Видатковими накладними №ЕТ-0000700 від 22.02.2013 року, №АМ000000023 від 13.02.2013 року, №2603-016 від 26.03.2012 року (том 1 а.с. 89-90, 91-92, 95-96).

Щодо підтвердження використання ФОП ОСОБА_1 в межах власної господарської діяльності придбаних в перевіряємий період будівельних матеріалів, у тому числі фарби, судом встановлено, що з метою розміщення технічних засобів виробництва, а також працівників, що перебувають у трудових відносинах з позивачкою та виконують роботи, пов'язані із управлінням такими засобами та їх обслуговуванням, осіб, що здійснюють облік та аудит підприємницької діяльності ОСОБА_1, остання орендує у ТОВ НВП «Термінал-спецтехніка» нежитлове приміщення загальною площею 148 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1.

Правовідносини по оренді вказаного приміщення оформлено у вигляді укладеного сторонами Договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2012 року №7 (том 3 а.с. 45-48)

До обов'язків орендаря, передбачених пунктами 7.1.3. 7.1.5 договору, між інше, належить обов'язок із утримання приміщення, що орендується, у належному санітарному етані, а також здійснення за власний рахунок поточного ремонту приміщення).

Крім того, як зазначила позивач в судовому засіданні, за результатами санітарного обстеження міні пекарні ФОП ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перевіряючими складено акт перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 санітарного законодавства від 25.05.2012 року та того ж дня головним державним санітарним лікарем м. Вінниці винесено припис, яким, зокрема, зобов'язано позивача провести в приміщенні пекарні поточний ремонт.

Саме на виконання вище зазначених умов договору оренди приміщення, а також, з метою дотримання норм законодавства у сфері санітарно-гігієнічного контролю процесу виробництва продовольчої продукції, у період, що перевірявся, зокрема, у 2012 році ФОП ОСОБА_1 було здійснено поточний (косметичний) ремонт орендованого приміщення. Як пояснила позивач, ремонтні роботи були проведені власними силами, без залучення третіх осіб, з використанням для цього придбаних будівельних матеріалів, у тому числі фарби, на загальну суму 9597,46 грн., з яких сума ПДВ складає 1 599,58 гри.

Придбання вищезазначених будівельних матеріалів також підтверджується наявними в справі первинними документами, а саме:

- Податковими накладними від 26.03.2012 року №12 на суму 800 грн. без ПДВ (160 грн. - ПДВ), від 29.02.2012 року №8 на суму 750 грн. без ПДВ (150 грн. - ПДВ), від 29.06.2012 року №1 на суму 4838,23 грн. без ПДВ (967,65 грн. -ПДВ), від 30.01.2012 року №1 на суму 1609.65 грн. без ПДВ (321,93 грн. -ПДВ);

- Видатковими накладними №РН-0000022 від 28.03.2012 року, №РН-00000Л0 від 10.03.2012 року, №ДС-0000004 від 29.06.2012 року, №ДС-0000001 від 30.01.2012 року;

- Рахунком-фактурою №ДС-0000003 від 25.06.2012 року (том 1 а.с. 97-105).

Щодо підтвердження здійснення ФОП ОСОБА_1 в межах власної господарської діяльності ремонтних та інших пов'язаних із експлуатацією належних підприємцю автомобілів, в тому числі використання придбаних в перевіряємий період автозапчастини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у власності ФОП ОСОБА_1 знаходиться рухоме майно у вигляді автомобіля вантажно-пасажирського (фургон малотоннажний-В) марки ИЖ 27175 днз.НОМЕР_2, 2006 року випуску та автомобіля вантажно-пасажирського (фургон малотоннажний-В) марки ИЖ 27175 днз.НОМЕР_3, яке використовуються позивачем для перевезення при реалізації виготовленої в пекарні продукції, що підтверджується копіями технічних паспортів вищезазначених транспортних засобів ( том 3 а.с. 50-51 ).

Як зазначила в додаткових поясненнях та підтвердила в судовому засіданні позивач, необхідною умовою для подальшого використання в господарській діяльності вищевказаних транспортних засобів, зважаючи на знос деталей автомобілів, які мають місце в процесі їх експлуатації, є здійснення ремонтних робіт, що включають в себе заміну або реставрацію комплектуючих деталей транспортних засобів.

Витрати, пов'язані із здійсненням ремонтних робіт автомобілів, які належать позивачці та використовуються нею у господарській діяльності, підтверджені податковими накладними, а також актами виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи ( том 1 а.с. 183-190 ).

Вищезазначене на переконання суду свідчить про правомірність включення до податкового кредиту суми витрат з придбання ФОП ОСОБА_1 вказаних товарів (запчастин) та послуг в перевіряємий період, оскільки, по - перше: самі операції з придбання товарів та отримання послуг підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а по-друге, зазначені обставини свідчать про використання таких товарів та послуг позивачем в межах здійснення господарської діяльності з виробництва хлібобулочної продукції.

Щодо підтвердження використання ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності в перевіряємий період пального на загальну суму 95084,81 без ПДВ (ПДВ - 19017,00 гри.), суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №823/1701/НОМЕР_1 від 01.04.2014 року податковим органом було взято до уваги та визнано суму придбаного пального, що використано позивачем при здійсненні господарської діяльності лише в сумі 206434,84 грн.

Суму придбаного пального в розмірі 95084,81 грн. визнано такою, що не використовувалась позивачкою в межах здійснення господарської діяльності, оскільки факт використання пального не підтверджено документально.

Суд критично ставиться до таких висновків податкового органу з огляду на наступне.

В періоді, що перевірявся, позивачем до складу податкового кредиту були включені суми, витрачені на придбання пального на загальну суму 301519,65 грн. від таких постачальників як: TOB «Кредо», ВАТ «Укрнафта», TOB «Колумбіні».

Факт придбання позивачкою пального в зазначених підприємствах підтверджені відповідними податковими накладними.

Придбане пальне використовувалось підприємством для доставки виготовленої хлібобулочної продукції власними транспортними засобами контрагентам: ФОП ОСОБА_8, TOB «Фоззі-Фуд», TOB «Аргон», Компанія «Метро Кеш енд Кери».

Факти доставки позивачем товару до пунктів продажу, з використанням власного автомобільного транспорту, а також витрати на придбання пального для заправки цього транспорту, підтверджують наступні первинні документи ( том 1 а.с. 106-250, том 2 а.с. 1-114, 139- 250, том 3 а.с. 1-23 ):

- Товарно-транспортні накладні та реєстри Товарно-транспортних накладних за 2012, 2013 роки;

- Подорожні листи за перевіряємий період;

- Видаткові накладні;

- Відомості на придбання пального.

Заправлення пальним транспорту здійснювалося за кошти позивачки, що підтверджується Реєстром чеків на придбання пального за 2012-2013 роки.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та пояснення надані позивачем та її представником в судовому засіданні, суд приходить до висновку про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум податку з придбання палива за перевіряємий період, оскільки останнє використане в операціях, які безумовно є господарською діяльністю позивача.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на відсутність у позивачки документів на підтвердження здійснення переробки або знищення повернутої хлібної продукції, сировини в загальній сумі 98190 грн. без ПДВ, судом встановлено наступне.

Як зазначила в судовому засіданні позивач, що товар, який виготовляється позивачем в процесі здійснення нею господарської діяльності (хлібна продукція), відноситься до товарів, які мають властивості щодо швидкого псування. За таких обставин, в період що перевірявся, з різних причин хлібна продукція була повернута позивачці.

Враховуючи подальшу непридатність такої продукції для споживання у зв'язку з закінченням строку її використання та відсутність будь-яких договірних відносин підприємця із третіми особами щодо передачі їм зіпсованої (простроченої) продукції, така продукція була списана позивачем як непридатна для споживання.

За кожним фактом списання продукції підприємцем в обов'язковому порядку складалися Акти про списання та знищення товарів у період 2012-2013 років, які не придатні до використання ( том 2 а.с. 115-138 ).

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність вище зазначених первинних документів свідчить про правомірність дій ФОП ОСОБА_1 на предмет формування суми податкового кредиту в розмірі 292869 грн., у тому числі - 49095,72 грн. в періоді, що перевірявся.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів, їх належне оформлення, а також наявність доказів використання позивачем придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності свідчать про правомірність включення ФОП ОСОБА_1 сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення форми " Р " № 0016571701 від 15.05.2014 року є обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджена належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, представником відповідача не було надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0016571701 від 15 травня 2014 року, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Вінницькій області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_2) понесені судові витрати ( судовий збір) в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп. ).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Заброцька Людмила Олександрівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: