КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 679/2367/13ц

Провадження № 22ц/792/1036/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Фанди В.П., Купельського А.В.,

при секретарі - Дорощук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_2, на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 6 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС», виконавчого комітету Нетішинської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права власності на квартиру, визнання права на приватизацію,

встановила:

В вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та після зміни позовних вимог просив визнати відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.03.1994 року, видане згідно з розпорядженням ВП «ХАЕС» від 22.03.1994 року; визнати його право на приватизацію квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 31.03.1988 року на підставі ордера №5441 він був відповідальним наймачем та проживав в АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_4 07.04.1988 року отримала квартиру АДРЕСА_1. На початку 1995 року вони звернулись з заявами про обмін квартир до виконавчого

_________________________________________________________________________

Головуючий в першій інстанції - Савіцький Л.П.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія 43

комітету Нетішинської міської ради та рішенням №14 від 19.01.1995 року було вирішено оформити документи на міський обмін житлової площі згідно ст.79 ЖК України ОСОБА_3 з ОСОБА_4 На підставі вказаного рішення були видані ордери на жилі приміщення і позивач став квартиронаймачем однокімнатної квартири АДРЕСА_1, де проживає і на даний час. Вказаний обмін житлових приміщень був здійснений у порядку, передбаченому Правилами обміну житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР №31 від 31.01.1986 року. В серпні 2013 року, виявивши бажання приватизувати вказану квартиру, позивач дізнався, що вона належить на праві спільної власності відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Відповідно до ч.1 ст.346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є відчуження власником свого майна. Виходячи зі змісту ст.715 ЦК України та ст.83 ЖК України внаслідок обміну житловими приміщеннями власники квартири втратили свої майнові права на квартиру, а позивач набув майнові права на квартиру та відповідно до ст.1,2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» має право на приватизацію квартири.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 6 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено та припинено право власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1; визнано право ОСОБА_3 на приватизацію квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, клопотання про його поновлення не заявлялось. Позивачем не надано доказів наявності правових підстав для набуття права власності на спірну квартиру та не враховано, що втрата позивачем з його вини права на приватизацію житла не може бути підставою скасування права власності інших осіб, які набули його у відповідності до закону. При цьому судом не враховано, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, оскільки своїми діями не порушив будь-яких прав позивача ОСОБА_3 Втрата позивачем права на приватизацію житла відбулася внаслідок порушень в процесі процедури обміну з боку відповідних уповноважених органів, а тому позов повинен бути заявлений з інших правових підстав. Апелянт зазначає, що не може бути відчуженням майна із приватної власності обмін, здійснений відповідно до Правил обміну житлових приміщень в Український РСР, оскільки Правилами встановлювався порядок обміну житловими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду і житлового фонду житлово-будівельних кооперативів і не регламентувався обмін, в якому одне з житлових приміщень перебувало у приватній власності.

Апелянт - ОСОБА_1 повідомлений належним чином про час і місце слухання справи у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.

Представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повідомлений належним чином про час і місце слухання справи у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності.

Позивач ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, повідомлені належним чином про час і місце слухання справи у судове засідання не з'явилися.

Представники відповідачів - виконавчого комітету Нетішинської міської ради та ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС» повідомлені належним чином про час і місце слухання справи у судове засідання не з'явилися.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування, зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Разом із тим, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

У зв'язку з порушенням норм матеріального права рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що дії сторін обміну та сплив тривалого часу після його здійснення свідчать про їх реальні наміри на здійснення обміну та реальне проживання у отриманих після цього житлових приміщеннях, тому суд вважає, що відповідачі ОСОБА_5, відчуживши належне їм майно - квартиру АДРЕСА_1 в результаті обміну останньої на квартиру АДРЕСА_2, наймачем якої був позивач, відповідно до вимог ст.346 ЦК України припинили право власності на нього. В свою чергу позивач, вселившись у спірне житло на підставі ордера та використовуючи його на умовах найму, набув права на його приватизацію в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Проте з вказаним висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 на підставі ордера №10074 (а.с. 6), виданого виконавчим комітетом Нетішинської міської ради народних депутатів 31 січня 1995 року, на підставі рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради народних депутатів від 19.01.1995 року за № 14 «Про міський обмін житлової площі» (а.с.5).

Вказане рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради народних депутатів було прийнято на підставі розгляду заяв про обмін жилої площі позивача ОСОБА_3, який проживав в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 (будинок належить ХАЕС) та відповідачки ОСОБА_4, яка проживала в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 (будинок належить ХАЕС), разом з сім"єю - чоловіком ОСОБА_1, сином ОСОБА_6 та донькою ОСОБА_5 (а.с.3-4).

Останні в свою чергу на виконання цього ж рішення 31.01.1995 року отримали обмінний ордер №10073 на вселення в квартиру АДРЕСА_2 (а.с.7), куди в подальшому і вселилися.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.03.1994 року (а.с. 8), квартира в яку вселився позивач на підставі обмінного ордеру, була приватизована та належала на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рівних частках кожному, що останніми не було повідомлено при здійсненні обміну.

Відносини щодо обміну житловими приміщеннями (на час виникнення спірних правовідносин) регулюються Житловим кодексом Української РСР від 30 червня 1983 року та Правилами обміну житлових приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 року № 31. Зазначені Правила встановлюють порядок обміну жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду і фонду житлово-будівельних кооперативів.

Згідно зі статтями 79 і 87 Житлового Кодексу Української РСР обмін жилого приміщення є цивільно-правовою угодою між наймачами квартир про взаємну передачу прав і обов'язків щодо користування жилими приміщеннями, які вони займають.

Враховуючи те, що на момент здійснення обміну квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, правовідносини, які виникли між сторонами не регулюються Правилами обміну житлових приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 року № 31, а тому помилковим є посилання в рішенні суду першої інстанції на те, що обмін здійснено згідно Правил обміну житлових приміщень в Українській РСР.

Відповідно до п.4 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України (в редакції 2003 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 року. У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли у 1995 році, тобто під час дії ЦК України в редакції 1963 року, то до їх регулювання повинні бути застосовані норми вказаного ЦК України, за наявності підстав для їх застосування до спірних правовідносин.

Порядок припинення права власності відповідачів регулюється нормами права про договори міни.

Відповідно до ч.1 ст.241, ст.242 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Згідно із ст.227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Враховуючи те, що відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не укладено нотаріально посвідченого договору про відчуження належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_1, право власності у них на вказану квартиру не припинилося.

За таких обставин відсутні підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право власності на спірну квартиру. У зв'язку з цим не вбачається підстав для задоволення позовних вимог про визнання права на приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що він є неналежним відповідачем, оскільки заявляючи вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право власності, позивач правомірно пред'явив їх в тому числі і до ОСОБА_1, так як він є співвласником спірної квартири, право власності на яку просить припинити позивач.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 6 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ХАЕС», виконавчого комітету Нетішинської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права власності на квартиру АДРЕСА_5, визнання права на приватизацію квартири.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова