ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/6863/13

04.08.14

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова"

про

стягнення 3 213 029,83 грн.

Головуюча суддя Літвінова М.Є.

Судді Босий В.П.

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Ященко Р.Ю. - представник за дов.;

від відповідача: Новик О.В. - представник за довіреністю.

У судовому засіданні 04.08.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехНова" основного боргу - 2 345 533,00 грн., пені - 651 146,76 грн., інфляційні збитки - 86 120, 71 грн. та 3 % річних - 130 229,35 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2013р. у справі №910/6863/13 (колегія суддів у складі головуючого судді Паламара П.І., суддів Кирилюк Т.Ю. Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Тарасенко К.В., Рєпіної Л.О.), позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технова" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 845 533,00 грн. боргу, 86120,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 130 229,35 грн. 3% річних з простроченої суми, 651 146,76 грн. пені, 54 260,94 грн. витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2014, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи №910/6863/13, вказана справа передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 справу №910/6863/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В., розгляд справи призначений на 09.04.2014.

В судовому засіданні 09.04.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 12.05.2014.

В судовому засіданні 12.05.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 19.05.2014.

В судовому засіданні 19.05.2014 на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 02.06.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.06.2014, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, справу №910/6863/13 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Мельник В.І., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 справу №910/6863/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Мельник В.І., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В., розгляд призначений на 07.07.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014, у зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з лікарняноого, справу № 910/6863/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 справу №910/6863/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В., розгляд призначений на 07.07.2014.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014, у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці, справу № 910/6863/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Головіна К.І., суддя Полякова К.В.

Ухвалою від 07.07.2014 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 07.07.2014.

07.07.2014 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи контрозрахунку.

В судовому засіданні 07.07.2014 оголошено перерву на 09.07.2014.

Ухвалою від 09.07.2014, в порядку ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.08.2014.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014, у зв'язку з перебуванням судді Головіновї К.І. у відпустці, справу № 910/6863/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В.

Ухвалою від 04.08.2014, справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 04.08.2014.

04.08.2014, відповідач подав до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій з урахуванням обставин щодо розміру простроченого зобов'язання та стану його виконання на час розгляду справи і сумою прострочення, відсутності даних щодо заподіяння позивачу у зв'язку з цим збитків, співрозмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін у забезпеченні сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу, відповідач просить суд зменшити розмір пені заявленої до стягнення до 10 000,00 грн.

В судовому засіданні 09.07.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2012 між сторонами у справі укладено договір №14/07-ТЕ купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом липня-грудня 2012р. природний газ в обсязі до 53200000 м³ згідно наведеного графіку, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та послуг з його транспортування.

Умовами пунктів 5.2, 6.1, 11.1 договору сторони визначили, що ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становила 1309,2 грн. з ПДВ. Оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки. Строк дії договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 01.07.2012р. до 31.12.2012р., в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що позивачем протягом липня-грудня 2012 року було передано відповідачу 38404491 м³ природного газу вартістю 50279159,62 грн. за актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2012, 31.08.2012, 30.11.2012, 31.12.2012, випискою з рахунку позивача з 01.10.2011 - 28.02.2013, а відповідач здійснив оплату частково за одержаний природний газ у розмірі 47 933 626,62 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків в частині не своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ, у зв'язку з чим, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", заявив до стягнення основний борг, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 11.03.2014, судом досліджено питання щодо акту приймання-передачі природного газу від 31.07.2012 за липень 2012 року, який був підписаний на виконання договору №14/07-ТЕ купівлі-продажу природного газу від 03.08.2012, тобто укладеного пізніше ніж підписаний вказаний акт, та встановлено наступне.

Відповідно до умов Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах даного Договору.

Пунктом п2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.07.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 53 200,00 куб.м.

Таким чином, згідно умов Договору сторони домовились про поставку газу саме з 01.07.2012, та підписавши Договір № 14/07-ТЕ від 03.08.2012 підтвердили факт, відповідно до п. 1.1, що ТОВ "ТехНова" було прийнято природний газ в обсязі та за ціною вказаними в цьому акті.

Відповідачем кошти за актом від 31.07.2012 у розмірі 5 602 040,62 грн. були сплачені, та заперечень з боку відповідача щодо вказаного акту відсутні.

Таким чином, суд встановив, що послуги за актом від 31.07.2012 були надані в межах Договору № 14/07-ТЕ від 03.08.2012, протилежного суду не доведено.

Судом встановлено, що 21.03.2013 (до звернення з даним позовом до суду) відповідач здійснив часткову проплату у розмірі 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення №3 від 21.03.2013, яка у розрахунку суми позову позивачем безпідставно не врахована та не відображена.

Таким чином вимоги в частині стягнення 500 000,00 грн. є безпідставними, а тому підлягають відмові в цій.

Крім того, судом встановлено, що 11.03.2014, згідно Договору №78/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 12.02.2014), відповідач оплатив залишкову суму заборгованості заявлену до стягнення у розмірі 1 845 533,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 11.03.2014.

Зазначене не заперечується позивачем.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, на час звернення до суду з даним позовом борг у розмірі 1 845 533,00 грн. у відповідача існував та в процесі розгляду справи - 11.03.2014, відповідач погасив заборгованість у повному обсязі, а тому провадження в частині стягнення боргу - 1 845 533, 00 грн. підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору (в частині основного боргу).

Що стосується часу складання актів на підтвердження поставки природного газу у вересні 2012 року, у жовтні 2012 року та відповідність обсягів поставки природного газу за кожний місяць у період з липня по грудень 2012 року, обумовлених договірними умовами з фактичними обсягами газу виставленим в актах, суд зазначає наступне.

Умовами Договору (п. 2.1) встановлено, що продавець передає покупцеві газ обсягом до 53 200,00 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів, однак, як зазначено п. 2.1.1, обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку та допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі плюс мінус 5 % від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 цього Договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Ухвалою від 09.07.2014, суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення щодо відповідності обсягів поставки газу за кожний місяць за спірний період, обумовлених договірними умовами, з фактичними обсягами, визначених у виставлених позивачем актах.

Однак, позивач, не повідомивши про поважні причини, не виконав вимоги ухвали суду та не надав письмові пояснення.

У додаткових письмових поясненнях, відповідач зазначив, що відповідно до обсягів щоденно про транспортованого газу КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірмі "ТехНова" за період з 01.07.2012 по 31.12.2012 значно відрізняється обсяг газу передбачений в договорах на купівлю-продаж природного газу та фактично спожитий відповідачем, підтверджений актами приймання-передачі природного газу.

З огляду на такі дії позивача, до розмежування обсягів спожитого природного газу між трьома різними договорами (№14/07-ТЕ купівлі-продажу природного газу від 03.08.2012 (спірний), №15/07-ПР від 03.08.2012, №13/07-БО від 03.08.2012) та підтвердження позивачем поставлених ним обсягів газу, відповідач був позбавлений можливості провести остаточний розрахунок, оскільки передбачені п. 3.4 Договору підстави для його проведення (акти) були відсутні.

Крім того, відповідач зазначив, що, за відсутності у нього інформації про підтвердження позивачем планових обсягів газу, з огляду на передбачену ч. 1 ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" заборону відключення об'єктів теплопостачання від системи газопостачання, як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення, відповідач був змушений споживати газ в умовах відсутності підтверджених позивачем планових обсягів газу.

З огляду на зазначене, твердження позивача про те, що обов'язок відповідача з оплати обсягу спожитого газу не залежить від підписання сторонами актів приймання-передачі газу є необґрунтованим, оскільки п. 3.4 Договору передбачає, що акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Отже, розділом 6 Договору сторони передбачили порядок та умови проведення розрахунків.

Так, п. 6.1 Договору передбачає, що оплата за газ здійснюється шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Тобто днем прострочення виконання зобов'язання слід вважати 14 число місяця наступного за місяцем поставки.

Водночас, на випадок оформлення (підписання) сторонами актів приймання-передачі пізніше 11 числа місяця, наступного за місяцем поставки, сторони не передбачили іншого строку розрахунків.

Таким чином, позивач при здійсненні розрахунку 3 % річних, пені та інфляційних втрат, визначає початкову дату прострочення зобов'язання з оплати з 15 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, що є помилковим з огляду на те, що акти на підтвердження поставки природного газу у вересні та жовтні 2012 підписані сторонами 30.11.2012, тобто їх оформлення відбулось поза межами передбаченого ч. 2 п. 6.1 Договору, а неможливість остаточного розрахунку відповідачем обґрунтовується розмежуванням позивачем поставлених ним обсягів спожитого природного газу між трьома різними договорами та підтвердження позивачем поставлених ним обсягів газу.

Таким чином, суд визнав обґрунтовані твердження відповідача про відсутність підстав для здійснення відповідачем остаточних розрахунків з позивачем за вказаними актами, оскільки відповідач не міг провести остаточні розрахунки до підписання та повернення позивачем актів.

Частиною другою статті 613 ЦК України встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України та ч. 5 ст. 232 ГК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора передбачені ст. 616 ЦК України та ч. 3 ст. 219 ГК України, згідно з положеннями яких якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання (порушення зобов'язання кредитором), суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника або має право звільнити відповідача від відповідальності.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України в постанові №910/9398/13 від 23.07.2014, №42/226-7/110-37/589 від 05.07.2011.

Початкову дату прострочення виконання зобов'язань за липень, серпень, листопад, грудень 2012 позивач визначив 15 число наступного місяця поставки, що не суперечить умовам договору.

Крім того, відповідач надав суду копії договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, якими сторони, на думку відповідача, вчинили новацію зобов'язань в порядку ст. 604 ЦК України.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання від 15.08.2012 на підставі якого платіжним дорученням №9 від 16.08.2012 відповідач перерахував позивачу 882 880,29 грн., від 17.09.2012 (банківська виписка від 20.09.2012 на суму 870 740,70 грн.), від 17.10.2012 (платіжне доручення № 12 від 18.10.2012 на суму 875 46670 грн.), від 16.11.2012 (платіжне доручення №13 від 19.11.2012 на суму 925740,93 грн.), від 17.12.2012 (платіжне доручення №18 від 18.12.2012 на суму 1023370,39 грн.), від 15.01.2013 (платіжне доручення №1 від 21.01.2013), а також на договори про організацію взаєморозрахунків, укладений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517: №1144/517з від 17.12.2012 (платіжне доручення №19 від 20.12.2012 на суму 1410436,22 грн.), №1258/519з від 19.12.2012 (платіжне доручення №20 від 20.12.2012 на суму 4 374 853,89 грн.), №1360/517з від 28.12.2012 (платіжне доручення № 21 від 29.12.2012 на суму 3439379/11 грн.).

Вищезазначеними договором визначено порядок погашення заборгованості ТОВ фірма «ТехНова» перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за спожитий газ за договором №14/07-ТЕ.

З урахуванням зазначеного, відповідач зазначив, що наведене свідчить про вжиття відповідачем заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань в частині погашення заборгованості за спожитий газ, яка виникла внаслідок не відповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувалист органами державної влади чи місцевого самоврядування, що свідчить про відсутність вини відповідача.

Тому, відповідач вважає, що прострочення оплати на умовах договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, а тому в частин позовних вимог про стягнення штрафних та фінансових санкцій слід відмовити.

Суд не погоджується із вищезазначеними доводами відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.12.2012 між Територіальним органом Казначейства у Чернігівській області, Головним фінансовим управлінням Чернігівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Чернігівської міської ради, Упралвнням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради, позивачем та відповідачем було укладено Договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи органами місцевого самоврядування № 1144/517з.

19.12.2012, 28.12.2012 між Головним управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Головним фінансовим управлінням Чернігівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Чернігівської міської ради, Управління житлово-комунального господарства Чернігівської мської ради, позивачем та відповідачем було укладено Договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи органами місцевого самоврядування № 1258/517з,№1360/517з.

Крім того, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Головним фінансовим управлінням Чернігвської облдержадміністрації, позивачем та відповідачем, були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2345 від 15.08.2012, №2552 від 17.09.2012, №2762 від 17.10.2012, №2917 від 16.11.2012, №3170 від 17.12.2012, №10 від 15.01.2013.

Предметом вищезазначених договорів про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 р. № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Договори про організацію взаєморозрахунків не є новацією у даних правовідносинах, оскільки зазначеними договорами сторонами погоджено організацію проведення взаєморозрахунків, а не заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням. Фактично між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору, при цьому сторони не передбачали у Договорі залежність оплати за отриманий газ від надходження коштів щодо відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд Україниу постанові №910/17073/13 від 03.07.2014.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів виконав, однак допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З розрахунку позивача вбачається, що ним були нараховані пеня та 3 % річних з 15 числа, що відповідає приписам чинного законодавства України та умовам Договору.

Однак, як було вже встановлено вище, днем початку прострочення виконання зобов'язання відповідача за переданий газ у вересні та жовтні 2012 слід вважати 01.12.2012, враховуючи дату підписання актів за вересень та жовтень 2012 року саме 30.11.2012, що суд взяв до уваги при здійсненні перерахунку 3 % річних та пені.

Крім того, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд встановив, що позивач при визначенні кінцевої дати періоду нарахування, неправомірно включає день фактичної сплати боргу.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд здійснив перерахунок пені, відповідно до якого остання підлягає задоволенню у розмірі 485 849,36 грн.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За перерахунком суду 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 97 361,60 грн.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При розрахунку інфляційних збитків позивач не врахував умови договору щодо остаточних розрахунків за поставку газу, та не вірно визначив період нарахування, наприклад, за порушення зобов'язань за серпень 2012 року позивач визначив період нарахування інфляційних збитків з 16.08.2012 по 15.09.2012, при цьому не врахував, що остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, тобто, в даному випадку, прострочення починається з 14.09.2012 та враховуючи, що період індексу інфляції щонайменше складає місяць, а суд не може виходити за межі періоду визначеного позивачем, тому за вказаний місяць нарахування інфляційних збитків є безпідставним.

При розрахунку інфляційних збитків за вересень 2012 року позивач не врахував часткові проплати відповідача та не вірно визначив період їх нарахування. Тобто, враховуючи, що акти приймання-передачі за вересень 2012 року підписані 30.11.2012, початковою датою прострочення зобов'язання з оплати слід вважати 01.12.2012. 19.12.2012 відповідач перерахував позивачу 121 025,80 грн., наступна проплата здійснена 27.12.2012 (тобто менше місяця), що не враховано позивачем.

Також слід зазначити, що позивачем не враховано та не відображено у розрахунку періоди в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), що також враховано судом при здійсненні перерахунку.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, інфляційні збитки підлягають задоволенню, за перерахунком суду, у розмірі 44 642,27 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 10 000,00 грн., слід зазначити наступне.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку відповідач обґрунтовував своє клопотання про зменшення неустойки тим, що розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір понесених збитків, виконання зобов'язань, тощо.

При цьому, судом встановлено, що заявник клопотання не довів винятковості випадку для зменшення судом розміру пені, тому в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 845 533,00 грн. припинити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 38, кв. 36, код 24100060) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) пеню - 485 849,36 грн. (чотириста вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 36 коп.), 3 % річних - 97 361,60 грн. (дев'яносто сім тисяч триста шістдесят одна гривня 60 коп.), інфляційні збитки - 44 642,27 грн. (сорок чотири тисячі шістсот сорок дві гривні 27 коп.), судовий збір - 49 467,71 грн. (сорок дев»ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 71 коп.).

3.В іншій частині позову відмовити

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного

тексту рішення:

Головуюча суддя М.Є. Літвінова

Судді В.П. Босий

К.В. Полякова