ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2014 року Справа № 904/4953/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Кощеєва І.М.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

прокурора: Барчук А.Б.-прокурор відділу, службове посвідчення № 000865 від 17.08.2012р.;

позивача: Єрмоленко Н.С. - предс., дов. №9-4-0.6-2602/2-14 від 02.04.2014р.;

відповідача-1: Азарова Л.П.-предс.,дов.№1-50-782/0/290-14 від 15.05.2014р.;

відповідача-2: не явився;

відповідача-3: Набоков А.М.-предс., дов. від 25.02.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014р. у справі №904/4953/13

за позовом: заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

до: 1-Дніпропетровської районної державної адміністрації (смт. Ювілейне Дніпропетровської області)

2- управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ)

3-комунального підприємства «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про: визнання недійсними розпорядження, державних актів на право постійного користування земельними ділянками та зобов'язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 року (підписано 22.04.2014р.) по справі №904/4953/13 (суддя Загинайко Т.В.) відмовлено в позові заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської районної державної адміністрації (смт. Ювілейне Дніпропетровської області), управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) і комунального підприємства «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсними: розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» від 28.12.2012р. № 2193-р; Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 046433 від 29.12.2012р., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140003000091 площею 73,0749 га, що розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, кадастровий номер - 1221486200:04:001:0202; Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 046434 від 29.12.2012р., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140003000090 площею 57,7277 га, що розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, кадастровий номер - 1221486200:04:005:0001; Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 046435 від 29.12.2012р., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 122140003000089 площею 205,5373 га, що розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, кадастровий номер - 1221486200:04:008:0033 та зобов'язання відповідача-3 повернути позивачу земельну ділянку площею 73,0749 га, що розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, кадастровий номер - 1221486200:04:001:0202, земельну ділянку площею 57,7277 га, що розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, кадастровий номер-1221486200:04:005:0001 та земельну ділянку площею 205,5373 га, що розташована за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, кадастровий номер - 1221486200:04:008:0033. Рішенням суду стягнуто з відповідача-2 в доход Державного бюджету України 8029,00 грн. судового збору.

Заступник прокурора Дніпропетровської області, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014 року по справі №904/4953/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Підставою для подання позову стало порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Всупереч ст.ст. 4-7, 43 ГПК України судом не враховано, що з 01.01.2013р. відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення перейшли до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. З огляду на п. 1 Положення, затвердженого Указом Президента України №445 від 08.04.2011р., наказу Міністерства аграрної політики №40 від 25.01.2013р. і наказу Державного агентства земельних ресурсів України №72 від 28.02.2013р. на момент звернення прокурора з позовом головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції власника земельних ділянок. На момент прийняття оскаржуваного розпорядження земельна ділянка площею 6,21 га враховувалася у державній статистичній звітності з кількісного обліку земель як земельна ділянка промисловості, а передана для сільськогосподарських цілей. Отже, розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації прийнято з порушенням вимог ст.ст. 19-22 Земельного кодексу України, якими визначено порядок зміни цільового призначення земель, Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою КМУ №502 від 11.04.2002р. і за відсутності повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України. Прокурор вказав, що судом не враховано вимоги ст.ст. 100, 123, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 50, 55, 55-1 Закону України «Про землеустрій» щодо обов'язкового визначення у рішенні про надання земельної ділянки у користування умов та обтяжень її використання та встановлення сервітутів. Прокурор також вважає, що оскільки не були виконані вимоги органу охорони культурної спадщини, викладені у висновках №5925/2 від 27.12.2012р. і №9940 від 28.12.2012р., проект землеустрою є непогодженим. Дійшовши до висновку про те, що даний проект землеустрою не мав проходити обов'язкову землевпорядну експертизу, суд не взяв до уваги необхідність її обов'язкового проведення для проектів землеустрою щодо створення нових землеволодінь і землекористувань відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Крім того, прокурор вважає, що КП «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради не є сільськогосподарським підприємством, отже не мало права отримати у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області - позивач, в поясненнях на апеляційну скаргу і представник в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокуратури і зазначив, що передача земельної ділянки площею 6,21 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва здійснена з порушенням процедури зміни цільового призначення земель, визначеної Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №502 від 11.04.2002р.Затвердження проекту землеустрою відбулося без позитивного висновку землевпорядної експертизи. Позивач також вважає, що відповідач-3 не є сільськогосподарським підприємством, а отже відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України не має право на отримання у користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дніпропетровська районна державна адміністрація -відповідач-1, у письмових поясненнях і представник відповідача-1 у судовому засіданні зазначив, що підтримує апеляційну скаргу прокурора і вважає його позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області -відповідач-2 вважає позовні вимоги заступника прокурора обґрунтованими і законними в частині, що має відношення до компетенції та повноважень управління Держземагентства. Відповідач-2 вказав, що відповідно довідки відділу Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 27.12.2012р. форми 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» земельна ділянка 6,21 га використовується для технічної інфраструктури для видалення відходів. Рішення відповідного органу про зміну цільового призначення земельної ділянки відсутнє.

Комунальне підприємство «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради - відповідач-3, у відзиві на апеляційну скаргу і представник в судовому засіданні вказав, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим. Прокурором не доведено порушення на момент прийняття спірного розпорядження від 28.12.2012р. №2193-р та видання державних актів на право постійного користування земельною ділянкою права позивача - головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області.

29.05.2014р. на підтвердження доводів апеляційної скарги прокуратурою Дніпропетровської області було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів.

Надані документи були оглянуті колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду та залучені до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2014р., у зв'язку з необхідністю отримати від відповідачів відзивів на апеляційну скаргу з урахуванням наданих прокурором нових документів, розгляд справи було відкладено на 24.06.2014р. на 10:00.

КП «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради з приводу наданих прокурором додаткових документів по справі в письмових поясненнях від 23.06.2014р. вказав, що надані документи не мають жодного відношення до предмету спору.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 16.06.2014р. і від 02.07.2014р. у зв'язку з відрядженням судді-доповідача розгляд справи було перенесено на 10.07.2014р. та на 17.07.2014р. на 10:00.

Розпорядженням голови суду від 16.07.2014р. №297 у зв'язку із зайнятістю суддів Павловського П.П. і Науменко І.М. в судових засіданнях, призначених у складі постійно діючої колегії суддів визначеної наказом голови суду №24 від 17.06.2014р., справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів Бахмат Р.М., Кощеєва І.М.

17.07.2014р. у зв'язку з необхідністю витребування від сторін доказів у справі, розгляд справи було відкладено на 31.07.2014р. на 10:00. У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.00 01 серпня 2014 року.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши прокурора, представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що за заявою комунального підприємства «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради розпорядженням голови районної державної адміністрації №1970-р від 17.12.2012р. «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 600 га в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення запасу - рілля, пасовища, полезахисні лісові насадження, інші лісові землі, інші захисні насадження, господарські дороги, за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради.

Відповідно до пунктів 1,2, 3.1 і 3.3. розпорядження голови районної державної адміністрації №2193-р від 28.12.2012р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради; передано в постійне користування комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради в постійне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею -336,3399 га із них:ріллі - 195,9808, пасовищ - 134,1491 га, для видалення відходів - 6,21 га, розташованих за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради, за рахунок земель сільськогосподарського призначення земельного запасу (рілля, пасовища); використовувати земельні ділянки відповідно вимог законодавства та за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; зобов'язано замовити у землевпорядній організації виготовлення державних актів на право постійного користування на земельні ділянки.

Зазначене рішення стало підставою для видачі відповідачу-3 Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою:

- серії ЯЯ №046433, відповідно до якого відповідач є постійним користувачем земельної ділянки площею 73.0749 га на вищезазначеній території. Акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012р за №122140003000091;

- серії ЯЯ №046434 на земельну ділянку площею 57.7277 га. Акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012р за №122140003000090;

- серії ЯЯ №046434 на земельну ділянку площею 205.5373 га. Акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012р за №122140003000089.

Позовні вимоги прокурора ґрунтувались на тому, що при розробці та погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування відповідач-3 були допущені численні порушення вимог земельного законодавства, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.

За приписами пункту 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституція України в силу ст.8 має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії, на підставі яких гарантується судовий захист прав і свобод.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема використання землі (п. 7 ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999р. №586-ХІУ (зі змінами і доповненнями).

Згідно п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Аналогічні положення викладені і в ст. 17 Земельного кодексу України. До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про землеустрій» до повноважень районних рад у сфері землеустрою на території району належить і організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів (п. в).

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2012р. - на день прийняття спірного розпорядження райдержадміністрації) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, зокрема сільськогосподарського використання (п. а).

За наведеного законодавчого обґрунтування колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає помилковою позицію прокуратури про застосування в даному випадку ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції 01.01.2013р.- після прийнята спірного розпорядження та п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України №445/2011 від 08.04.2011р., наказу Міністерства аграрної політики №40 від 25.01.2013р. і наказу Державного агентства земельних ресурсів України №72 від 28.02.2013р. «Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб».

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що до відведення спірної земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 29.07.2003р. №481-Р «Про надання земельної ділянки в оренду ВАТ «Дніпрошина» було надано ВАТ «Дніпрошина» земельну ділянку в оренду строком на 5 років загальною площею 6,21 га по фактичному розміщенню звалища за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради для промислового використання (а.с. 99 т.1). На підставі зазначеного розпорядження 06.10.2003р. було укладено договір оренди земельної ділянки з метою використання земельної ділянки відповідно до п. 2.1. - для виробничих потреб. (а.с.109-110 т.1).

Посилаючись на вищенаведені обставини, скаржник вважає, що розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» від 28.12.2012р. №2193-р, яким земельна ділянка була відведена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, було також прийнято з порушенням ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України - зі зміною її цільового призначення. Так, до загальної площі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва включено забудовані землі для видалення відходів - 6,21 га без дотримання зміни цільового призначення земель.

Відповідно п. а) ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

За визначенням ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22).

Пунктом б) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель (ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України.)

Відповідно до п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011р. №1134, проект землеустрою розробляється з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів.

Пунктом 8 зазначеного Порядку (в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що Проект землеустрою складається із: 1) завдання на розроблення проекту землеустрою; 2) пояснювальної записки, в якій зазначаються дані про об'єкт землеустрою, виконавця та опис проведених робіт із землеустрою, еколого-економічні обґрунтування проектних рішень щодо організації полів сівозміни, упорядкування угідь та передбачених заходів з охорони земель, план переходу до прийнятної сівозміни; 3) текстових матеріалів: рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи суду про проведення робіт із землеустрою; матеріалів геодезичних та землевпорядних вишукувань;

матеріалів ґрунтових обстежень; копій агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок; копій документів, що посвідчують право на земельну ділянку (у разі їх наявності); матеріалів історії полів за останні три - п'ять років; матеріалів погодження та затвердження проекту землеустрою; 4) графічних матеріалів: плану існуючого стану використання земель у розрізі землеволодінь та землекористувань, угідь, обмежень, обтяжень та особливих умов використання земель; схеми розміщення попередників сільськогосподарських культур; плану агровиробничих груп ґрунтів та рельєфу; схеми агротехнологічних груп ґрунтів; плану організації землеволодінь (землекористувань), впорядкування угідь, розміщення виробничих будівель і споруд, об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури та заходів з охорони земель; плану організації території сівозміни (проектування полів сівозміни з визначенням їх типів і видів, з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва, чергування сільськогосподарських культур у сівозміні); матеріалів перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.

Наявний в матеріалах справи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.121-137 т.1) не відповідає наведеним вимогам

Виходячи зі ст. 125 та ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції від 20.12.2012р.), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Дійсно проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва був затверджений розпорядженням голови районної державної адміністрації №2193-р від 28.12.2012р., а Державні Акти на право постійного користування земельною ділянкою зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012р., тобто відповідач з огляду на викладені норми не міг бути замовником проекту землеустрою відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Відповідно до п. 5 Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач (далі - замовник). На час виготовлення проекту землеустрою підприємство не набуло статусу землекористувача.

Враховуючи особливості передачі земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва замовником повинна була бути Дніпропетровська районна державна адміністрація.

За наведених обставин колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з висновками попередніх інстанцій, у тому числі і Вищого господарського суду України, що у спірних відносинах було затверджено саме проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і який відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003р.№858-ІV (в редакції від 09.12.2012р.).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що при виготовленні проекту землеустрою були враховані зауваження Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей щодо необхідності вилучення із складу земельних ділянок площею 205,5373 га та площею 73,0749 га площі пам'яток археології - об'єктів культурної спадщини разом з охоронними зонами та щодо необхідності передбачити сервітути для проїзду та проходу до вказаних пам'яток.

Порівняльний аналіз графічних матеріалів проекту землеустрою з урахуванням актів перенесення в натуру (на місцевість) меж земельного сервітуту ( а.с. 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20 т.2), плану розміщення пам'яток (а.с. 197, 198 т.1), планів меж земельних ділянок до державних актів на право постійного користування земельними ділянками (а.с. 21 - 23 т. 1) свідчить про те, що затвердженим проектом землеустрою враховані вимоги зазначеного погоджувального листа та вилучені з площ земельних ділянок, які передбачались проектом, площі, зайняті курганами разом з охоронними зонами.

Наведене підтверджується також і наявністю різниці в площі земельних ділянок, яка була запроектована до відведення на початку розробки проекту - 338,7854 га, та яка зазначена у затвердженому проекті, - 336,3399 га, що склалась в результаті виключення зі складу земельних ділянок пам'яток археології (курганів) разом з охоронними зонами, та виключення інших лінійних споруд (стовпів та інше), які знаходяться на земельних ділянках. Щодо розбіжностей у площі земельних ділянок були надані письмові пояснення і розробником проекту - приватним підприємством «Нікаленд», який вказав, що різниця склалася в результаті врахування листа Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей від 27.12.2012р. №5925/2 (а.с. 64-66 т.2)

За наведених умов слід вважати погодженим проект землеустрою також державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області та відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає безпідставним твердження прокуратури про передачу земельної ділянки 6,21 га (для видалення відходів.) до загальної площі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без дотримання процедури зміни цільового призначення земель.

Відповідно ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, оспорюване розпорядження прийняте відповідачем-1 у межах його повноважень та не суперечить діючому законодавству.

Стосовно питання віднесення або не віднесення ґрунтів, що знаходяться на спірних земельних ділянках до особливо цінних, слід зазначити наступне:

Згідно ч.1 ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться:

а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини;

в) землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Класифікація ґрунтів за групами здійснюється на підставі даних природно-сільськогосподарського районування території України. Наказом Держкомзему від 06.10.2003 N 245 «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів» визначено склад, кількість та групи ґрунтів кожної провінції України.

В матеріалах справи міститься лист ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №7004-1/441 від 27.05.2013р., яким повідомлено: «ґрунтовий покрив земельних ділянок відведених в постійне користування комунальному підприємству «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 336,3399 га на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району визначений за матеріалами Технічного звіту по коригуванню матеріалів крупно масштабного обстеження ґрунтів Дніпропетровського підприємства по вирощуванню, заготівлі і реалізації племінних тварин Дніпропетровського району Дніпропетровської області.» Згідно з переліком особливо цінних груп ґрунтів, затвердженим наказом Держкомзему України від 06.10.2003р. N 245 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.10.2003р. за №979/8300 встановлено, що до особливо цінних груп ґрунтів належать чорноземи звичайні мало гумусні глибокі середньосуглинкові (шифр агрогрупи 59д провінції Степова Правобережна) та чорноземи звичайні мало гумусні середньо суглинкові (шифр агрогрупи 60д провінції Степова Правобережна) (а.с.190-193 т.1).

За даними картограм агровиробничих груп ґрунтів спірних земельних ділянок площа земельної ділянки 73,0749 містить агровиробничі групи ґрунтів 59д площею 52,6836 га і 60д площею14,8523 га, площа земельної ділянки 57,7277га -59д площею 0,8458 га і 60д - площею 28,7823 га та площа земельної ділянки 205,5373 га -60д площею 20,6026 га.

За приписами ст. 179 Земельного кодексу України, Природно-сільськогосподарське районування земель - це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель. Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського районування. Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування визначається Кабінетом Міністрів України.

На вимогу суду сторони не надали будь-яких інших документів, що підтверджують факт передачі відповідачу-3 особливо цінних ґрунтів, а лише лист ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №7004-1/441 від 27.05.2013 року не може підтверджувати зазначені обставини в порядку ст.43 ГПК України.

Як вже було наведено вище КП «Спорт-Інвест» Дніпропетровської міської ради було надано в постійне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею -336,3399 га із них:ріллі -195,9808, пасовищ - 134,1491 га, для видалення відходів -6,21 га.

Тобто, склад наданих земельних ділянок відповідає складу земель сільськогосподарського призначення.

Щодо вирішення питання про відношення відповідача-3 до сільськогосподарських підприємств слід зазначити, що господарський суд Дніпропетровської області правильно врахував наступні обставини: Відповідно до частин 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку; права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Частиною 1 статті 24 Земельного кодексу України передбачено, що державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вже було зазначено вище згідно з пунктом б) частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до статті 209.6. Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правильно зазначено, що статтею 1.1. Податкового кодексу України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Тобто, дефініції, викладені у положеннях Податкового кодексу України, застосовуються до відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та не можуть застосовуватися при наданні земельних ділянок у постійне користування.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради метою створення і діяльності підприємства є господарська діяльність, спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку.

Пунктом 2.2 Статуту Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради до предмету господарської діяльності підприємства для реалізації зазначеної мети між іншим віднесено вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Також з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.12.2012р. вбачається, що видами діяльності Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради за КВЕД-2010 є: - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; - інша діяльність у сфері спорту; - функціонування спортивних споруд; - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До того ж, відповідачем-3 до матеріалів справи 30.07.2014 року було надано договір про вирощування сільськогосподарської продукції, укладений на 5 років, відповідно до якого відповідач-3 спільно з ФГ «Сура-Агро» здійснює вирощування та переробку рослинницької сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, загальною площею 190,4938 га, які були надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З наведених норм вбачається, що підставою для визнання правового акту недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону може бути прийняття такого акту органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

Відповідно п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 року № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування (п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин «від 17.05.2011р. №6). Оскільки підстави для визнання недійсним розпорядження районної державної адміністрації відсутні, то будь-які доводи прокурора не можуть бути і підставою для скасування (визнання недійсними) державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду по даній справі прийнято за повністю дослідженими матеріалами з урахуванням норм матеріального і процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 року по справі №904/4953/13 залишити без зміни.

(постанова виготовлена в повному обсязі 01.08.2014 року)

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М.Бахмат

І.М.Кощеєв