ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року

м. Полтава

Справа №816/2262/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2014 року №0003991701/308.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 18 березня 2014 року №771/16-03-17-01-10/НОМЕР_1, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки ФОП ОСОБА_3 не використовує працю фізичних осіб, трудові відносини з якими не оформлені документально. На думку позивача, фіскальні касові чеки із зазначенням ім'я касира не можуть свідчити про порушення ФОП ОСОБА_3, податкового законодавства України щодо обов'язку утримувати податок на доходи фізичних осіб з заробітної плати та не є підставами для висновків податкового органу у розумінні статті 83 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що реєстратор розрахункових операцій після звільнення ОСОБА_4, не був перепрограмований, у зв'язку з чим на фіскальних чеках зазначається ім' я касира - ОСОБА_4.

Також, позивач зауважував, що відповідачем не було зазначеного жодного доказу на підтвердження виплати ФОП ОСОБА_3 орендної плати за користування автомобілем на користь ОСОБА_5 Посилання Кременчуцької ОДПІ на лист ОСОБА_3 від 25 лютого 2014 року №А/4037 як на доказ відсутності заборгованості між ФОП ОСОБА_3, та ОСОБА_5, спростовується змістом самого листа, відповідно до якого, відсутні будь-які посилання на розрахунки між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 18 березня 2014 року №771/16-03-17-01-10/НОМЕР_1, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що в ході перевірки встановлено, що для здійснення господарської діяльності, яка полягала у торгівлі ковбасними виробами, ФОП ОСОБА_3 використовував працю фізичних осіб, трудові відносини з якими не оформлені документально, а саме, згідно фіскальних касових чеків під час торгівлі продукцією за період з 01 січня 2012 року по 30 серпня 2013 року за касовим апаратом перебувала касир ОСОБА_4, про що свідчать відповідні відмітки на фіскальних касових чекax.

Також, між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір оренди автомобіля від 11 серпня 2005 року. Орендований автомобіль використовувався у господарській діяльності підприємця для вантажних перевезень, з вересня 2013 року на автомобіль був перереєстрований РРО та торгівля з нього здійснювалась виїзна торгівля . На кінець перевіряємого періоду по розрахунках між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відсутня кредиторська заборгованість (лист ОСОБА_3 від 25 лютого 2014 року свідчить про повний розрахунок Орендаря за оренду автомобіля. З нарахованої суми оренднoї плати на користь ОСОБА_5 згідно договору на оренду автомобіля від 11 серпня 2005 року, яка складає 270,00 грн на місяць, податок з фізичних осіб не утримувався.

У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку на загальну суму 8015,62 грн, у тому числі 4375,84 грн за основним платежем, 3639,78 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 20 липня 2005 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, про що видано свідоцтво серії В00 №798788, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 11/.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що період з 25 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 18 березня 2014 року №771/16-03-17-01-10/2760716419 /а.с. 12-38/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення:

- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту164.1, підпункту 164.2.1, підпункту 164.2.2 пункту 164.2, пункту 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого у 2012 pоці та 2013 році встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4375,84 грн;

- абзацу "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме, подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ф.l-ДФ за I-lV квартали 2012 року та I-lV квартали 2013 року.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що перевіркою дотримання самозайнятою особою встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей, встановлено, що самозайнятою особою - ФОП ОСОБА_3 не відображено в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за Ф-1ДФ, дохід, нарахований на користь громадянина ОСОБА_5 згідно договору на оренду автомобіля від 11 серпня 2005 року за ознакою "102" у I-lV кварталі 2012 року та I-lV кварталі 2013 року та суму утриманого податку, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 1143,60 грн, чим порушено абзац "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України /а.с. 23/.

Також, перевіркою правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати встановлено заниження бази оподаткування у 2012 та 2013 році на загальну суму 21548,29 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 3232,24 грн.

Так, ФОП ОСОБА_3 у перевіряємому періоді мав трудові відносини з 2 найманими працівниками, з якими укладені трудові договори: з ОСОБА_6 (професія: продавець, обов'язки працівника: торговий представник) та з ОСОБА_7 (професія: водій, обов'язки працівника: керування автомобілем, здійснення заправки паливом, перевірка технічного стану, перевезення вантажів) /а.с. 23/.

Проте, у ході перевірки встановлено, що для здійснення господарської діяльності, яка полягала у торгівлі ковбасними виробами, ФОП ОСОБА_3 використовував працю фізичних осіб, трудові відносини з якими не оформлені документально, а саме, згідно фіскальних касових чеків, денних Z-звітів, денних Х-звітів під час торгівлі продукцією за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року за касовим апаратом перебувала касир ОСОБА_4, про що свідчать відповідні відмітки на фіскальних касових чеках /а.с. 24/.

Серед найманих працівників ФОП ОСОБА_3 відсутні працівники з іменем ОСОБА_4 та серед найманих правників ФОП ОСОБА_3 відсутні такі, які б згідно своїх функціональних обов'язків виконували функції касира, наймана сила якого потрібна для здійснення торгівельної діяльності із застосуванням касового апарату /а.с. 24/.

Крім того, при перевірці правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці, встановлено що, між ФОП ОСОБА_3 (Орендар) та ОСОБА_5 (м.Черкаси) (Орендадавець) було укладено договір на оренду автомобіля від 11 серпня 2005 року, згідно якого Орендодавець передає в оренду, а Орендар бере у тимчасове користування автомобіль марки MERSEDES-BENZ 308D, 1995 року випуску, шасі (кузов), НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований Черкаським РЕВ ДАІ УМВС 12 квітня 2005 року. Орендна плата складає 270,00 грн на місяць.

Орендований автомобіль використовувався протягом всього періоду, що перевірявся. На кінець періоду, що перевірявся по розрахунках між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відсутня кредиторська заборгованість, що свідчить про повний розрахунок Орендаря за оренду автомобіля /а.с. 25/.

З нарахованої суми орендної плати на користь ОСОБА_5, яка складає 270,00 грн на місяць згідно договору на оренду автомобіля від 11 серпня 2005 pоку, податок на доходи фізичних осіб не утримувався, чим порушено підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України /а.с. 26/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2014 року №0003991701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку на загальну суму 8015,62 грн, у тому числі 4375,84 грн за основним платежем, 3639,78 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 45/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 01 квітня 2014 року №0003991701, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1. статті 164 наведеного Кодексу встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.2.1. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді:

- заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

- суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри /пункт 167.1 Податкового кодексу України/.

Відповідно до підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 зазначеного Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.7. статті 177 цього ж Кодексу передбачено, що фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Абзацами "а", "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України на осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, покладено обов'язки: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати встановлено заниження бази оподаткування у 2012 та 2013 році на загальну суму 21548,29 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 3232,24 грн.

Так, Актом перевірки встановлено /а.с. 23/ та не заперечується позивачем /а.с. 53/, що ФОП ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, мав трудові відносини з 2 найманими працівниками, з якими укладені трудові договори: з ОСОБА_6 (професія: продавець, обов'язки працівника: торговий представник) та з ОСОБА_7 (професія: водій, обов'язки працівника: керування автомобілем, здійснення заправки паливом, перевірка технічного стану, перевезення вантажів).

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено згідно фіскальних касових чеків, денних Z-звітів, денних Х-звітів, що під час торгівлі продукцією за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року за касовим апаратом перебувала касир ОСОБА_4, про що свідчать відповідні відмітки на фіскальних касових чеках /а.с. 24/.

Однак, на вимогу ухвали суду від 16 червня 2014 року /а.с. 1-3/ відповідачем не надано фіскальних касових чеків, денних Z-звітів, денних Х-звітів, на підставі яких встановлено дане порушення.

Посилання відповідача, що серед найманих працівників ФОП ОСОБА_3 відсутні працівники з іменем ОСОБА_4 /а.с. 24/, як на підставу правомірності нарахування податкового зобов'язання, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Із пояснень позивача, викладених у позовній заяві судом встановлено та підтверджено наявною у матеріалах справи копією трудового договору /а.с. 51/, що 05 вересня 2005 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено трудовий договір. У подальшому зазначений трудовий договір було розірвано 31 травня 2011 року у зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 за власним бажанням.

Згідно пункту 2 умов договору ОСОБА_4 зобов'язувалась виконувати функції торгового представника.

Зі змісту позовної заяви /а.с. 7/ та з пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що реєстратор розрахункових операцій після звільнення ОСОБА_4, не був перепрограмований, у зв'язку з чим на фіскальних чеках зазначається ім'я касира ОСОБА_4.

Доводи відповідача, що серед найманих правників ФОП ОСОБА_3 відсутні такі, які б згідно своїх функціональних обов'язків виконували функції касира, наймана сила якого потрібна для здійснення торгівельної діяльності із застосуванням касового апарату, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідачем не заперечується той факт, що ФОП ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, мав трудові відносини з найманим працівником, з яким укладено трудовий договір: з ОСОБА_6 (професія: продавець, обов'язки працівника: торговий представник), однак, зазначається, що ОСОБА_6 не могла виконувати функції продавця.

Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством не заборонено торговим представникам поєднувати посередництво й безпосередній продаж товару.

Таким чином, суд не може розцінити наведені твердження відповідача як докази.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2014 року №0003991701 підлягає визнанню протиправним та скасування у частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 3232,24 грн та нарахування штрафної санкції у сумі 2307,82 грн.

Крім того, судом встановлено, встановлено що, між позивачем (Орендар) та ОСОБА_5 (м. Черкаси) (Орендадавець) було укладено договір на оренду автомобіля від 11 серпня 2005 року /а.с. 52/, згідно пункту 1.1. умов якого Орендодавець передає в оренду, а Орендар бере у тимчасове користування автомобіль марки MERSEDES-BENZ 308D, 1995 року випуску, шасі (кузов), НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований Черкаським РЕВ ДАІ УМВС 12 квітня 2005 року.

Орендна плата складає 270,00 грн на місяць /пункт 1.3 умов Договору/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що орендований автомобіль використовувався для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 протягом всього періоду, що перевірявся.

На кінець періоду, що перевірявся, по розрахунках між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відсутня кредиторська заборгованість, що підтверджується копією листа позивача та свідчить про повний розрахунок Орендаря за оренду автомобіля /а.с. 53/.

З нарахованої суми орендної плати на користь ОСОБА_5, яка складає 270,00 грн на місяць згідно договору на оренду автомобіля від 11 серпня 2005 pоку, податок на доходи фізичних осіб не утримувався, що не заперечується позивачем, чим порушено підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України.

Позивачем та його представниками, у з'язку з чим провадження у справі було зупинено, не надано суду доказів документального відображення наявності у позивача заборгованості перед ОСОБА_5 та/або доказів розрахунків у натуральній формі (змін до договору, актів списання заборгованості, тощо).

Згідно пункту 127.1. статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1143,60 грн та нараховано штрафну санкцію у сумі 821,97 грн.

Судом встановлено та не заперечується представником позивача, що ФОП ОСОБА_3 не відображено у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за Ф-1ДФ, дохід, нарахований на користь громадянина ОСОБА_5 згідно договору на оренду автомобіля від 11 серпня 2005 року за ознакою "102" у I-lV кварталі 2012 року та I-lV кварталі 2013 року та суму утриманого податку, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 1143,60 грн, чим порушено абзац "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 119.2. статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію за подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків і сум утриманого з них податку за Ф-1ДФ за I-lV квартали 2012 року та I-lV квартали 2013 року у розмірі 510 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У ході розгляду справи суд дійшов висновку про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання на загальну суму 5540,06 грн, що становить 69,12% від суми податкових повідомлень-рішень. Тобто, у відсотковому співвідношенні від суми майнових вимог, позивачу відмовлено на 30,88% від суми позову.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 182,70 грн, таким чином, позивач має сплатити 20,88% недоплаченої суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 381,57 грн.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 01 квітня 2014 року №0003991701/308 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку за основним платежем 3232,24 грн, за штрафним (фінансовими) санкціями (штрафами) 2307,82 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 381,57 грн /триста вісімдесят одна гривня п'ятдесят сім копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова