і м е н е м у к р а ї н и

9 липня 2014 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Перший» (далі - ПАТ «Банк Перший»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» (далі - ТОВ «Будівельна компанія «Український стандарт»), про розірвання договору та стягнення суми боргу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк Перший» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 квітня 2008 року вона уклала з відкритим акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший», договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» (далі - ФФБ), згідно з яким об'єктом фінансування є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, термін введення об'єкта інвестування до експлуатації - квітень 2010 року. Зобов'язання за договором нею виконане у повному обсязі, здійснено повну оплату об'єкта інвестування у розмірі 300 182 грн 48 коп., тобто 100 % вартості об'єкта інвестування. 24 листопада 2009 року було внесено зміни до указаного договору, згідно яких дата введення в експлуатацію об'єкта інвестування перенесена на третій квартал 2011 року. Проте, у порушення умов договору, об'єкт інвестування у власність нею не отримано, будинок не введений до експлуатації.

У зв'язку з цим позивачка просила суд розірвати договір про участь у ФФБ; стягнути з відповідача на її користь 300 182 грн 48 коп. на відшкодування збитків, а також понесені нею судові витрати.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 6 березня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір від 29 квітня 2008 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А», укладений між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший». Стягнуто з ПАТ «Банк Перший» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 300 182 грн 48 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «Банк Перший», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено умови договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А», об'єкт інвестування не введений до експлуатації, будівництво об'єкта не здійснюється, а тому внесені кошти мають бути повернуті банком інвестору.

Апеляційний суд погодився з таким висновком, зазначивши також про те, що в силу ч. 2 ст. 657 ЦК України є підстави для розірвання договору, а управитель, банк, не довів, що вчинив усі дії на повернення від забудовника грошових коштів через порушення ним своїх зобов'язань.

Проте погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Проте суд апеляційної інстанції не врахував висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладені в ухвалі від 13 березня 2013 року про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що є порушенням норм процесуального права.

Судами встановлено, що 29 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «УБРП», правонаступником якого є ПАТ «Банк Перший», укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А», згідно з п. 1.2. якого позивач зобов'язалась передати відповідачу у довірчу власність грошові кошти у сумі, що відповідає вартості мірних одиниць площі об'єкта інвестування на момент проведення платежу, а останній зобов'язався використати ці кошти для фінансування будівництва житлових будинків № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_2, яке здійснюється ТОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» у порядку, визначеному Правилами Фонду фінансового будівництва та цим договором.

Згідно договору від 24 листопада 2009 року про внесення змін та доповнень до договору від 29 квітня 2008 року, об'єкт інвестування заплановано ввести в експлуатацію у третьому кварталі 2011 року.

Позивач здійснила повну оплату об'єкта інвестування у розмірі 300 182 грн 48 коп., однак, у строки погоджені сторонами, в експлуатацію він введений не був.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» сума коштів, яка підлягає поверненню довірителю, зокрема при відмові від участі у ФФБ, повертається довірителю протягом п'яти днів після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об'єкта інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

Для ФФБ виду А виплата коштів довірителю не може здійснюватися за рахунок іншого ФФБ або власного майна управителя.

Згідно з п. 1.2 договору про участь у ФФБ від 29 квітня 2008 року ОСОБА_3 зобов'язалася передати управителю (відповідачу) у довірчу власність грошові кошти у сумі, що відповідає вартості мірних одиниць площі об'єкта інвестування на момент проведення платежу, а останній зобов'язався використати ці кошти для фінансування будівництва житлових будинків № НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_2, яке здійснюється ТОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» у порядку, визначеному Правилами Фонду фінансового будівництва та цим договором.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ.

Частиною 7 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено, що сума коштів, яка підлягає поверненню довірителю у випадках, передбачених частинами четвертою - шостою цієї статті, повертається довірителю протягом п'яти днів після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об'єкта інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, у порушення цих вимог закону та ст. ст. 212 - 214,

315 ЦПК України апеляційний суд не перевірив доводів відповідача про те, що указані кошти можуть бути стягнуті за умови здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об'єкта інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

Посилання апеляційного суду на те, що банк, як управитель, не здійснив дій на повернення від забудовника, який порушив зобов'язання, грошових коштів основані на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України, і не вказав, які саме дії банк мав вчинити і не вчинив, що саме він порушив, ураховуючи вимоги Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Ураховуючи , що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Перший» задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

С.Ф. Хопта

М.Є. Червинська

В.А. Черненко