АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

____________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 4 квітня 2014р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

про поділ спільного майна подружжя,

встановила:

у листопаді 2013р. позивач звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна, яке було придбано за час перебування у шлюбі з відповідачем, а саме: квартири АДРЕСА_1, вартістю 800 000грн., та автомобіля «Тайота Ленд Крузер Прадо», 2008р. випуску, вартістю 300 000грн., стягнувши з відповідача на його користь компенсацію за Ѕ частину зазначеного майна.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з 6 листопада 1993р. перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням суду від 1 листопада 2013р. шлюб було розірвано, проте відповідач заперечує проти його права на спільне майно.

Рішенням суду від 4 квітня 2014р. у позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на неповно з'ясовані судом обставини справи, неналежну оцінку наданих позивачем доказів та безпідставне прийняття судом доказів, наданих відповідачем, які викликають сумнів у їх дійсності.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 6 листопада 1993р., мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням суду від 1 листопада 2013р. шлюб розірвано.

З наданих суду документів вбачається, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 26 січня 2009р. належить на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у рівних частинах і придбана за 165 322,54грн. на підставі договору фінансування будівництва житла за програмою «50х50» від 18 серпня 2006р., який був укладений між Головним управлінням житлового забезпечення

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/7113/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Зотько Т.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_6 і ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3

- 2 -

В.К.

Автомобіль «Тайота Прадо» був придбаний ОСОБА_3 11 березня 2008р. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Автосаміт ЛТД» за 317 608грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначене майно не було придбано за спільні кошти подружжя ОСОБА_3.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Згідно частини 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

З наданих суду першої інстанції відповідачем доказів встановлено, що 29 серпня 2006р. між підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу -ПІІ фірма «Вітал-Тер» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги (займу), відповідно до якого ОСОБА_3 отримала 111 000грн. строком до 29 серпня 2009р. для фінансування будівництва житла по програмі «50х50» від 18 серпня 2006р.

Згідно видаткового касового ордеру 29 серпня 2006р. ОСОБА_3 отримала 111 000грн., а 31 серпня 2006р. були внесені кошти за житло у сумі 153 915грн. 29коп.

У зв'язку із непогашенням займу 1 серпня 2013р. між ПІІ фірма «Вітал-Тер», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду про погашення займу ОСОБА_4 до 30 серпня 2013р.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 30 серпня 2013р. на погашення займу у сумі 111 000грн. вказані кошти були внесені ОСОБА_4 до каси підприємства.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що спірна квартира не була придбана за кошти подружжя ОСОБА_3.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності від 26 січня 2009р. спірна квартира належить, крім ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у рівних долях. Проте, позивачем до участі у справі не була залучена ОСОБА_6, хоча позивачем заявлені вимоги про визнання квартири спільним майном подружжя. Також позивачем не оспорювалося свідоцтво про право власності на квартиру, а відтак, відсутні правові підстави вважати всю квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_3.

На підставі договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу, укладеного 3 березня 2008р. між ПІІ Фірма «Вітал-Тер» та ОСОБА_3, остання 7 березня 2008р. отримала 318 000грн. для придбання автомобіля строком до 31 травня 2013р.

У зв'язку із неповернення займу, 16 серпня 2013р. між ПІІ Фірма «Вітал-Тер», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода, відповідно до якої ОСОБА_4 у погашення займу 20 серпня 2013р. на рахунок підприємства було сплачено 318 000грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу даний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_4

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що

- 3 -

автомобіль «Тайота Прадо» не є спільним майном подружжя, оскільки придбаний не за кошти подружжя ОСОБА_3.

Також позивачем до участі у справі не був притягнутий ОСОБА_4, який є власником спірного автомобіля.

Доводи представника апелянта про те, що кошти на спірну квартиру позивач брав у борг, який віддав після продажу своєї квартири АДРЕСА_2, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки належних доказів цим обставинам суду надано не було.

При цьому, у день продажу вищезазначеної квартири 5 грудня 2006р. позивачем була придбана квартира АДРЕСА_3.

Твердження апелянта про те, що договори про поворотну фінансову допомогу є фіктивними не підтверджені належними доказами.

Крім того, заявляючи вимоги про стягнення грошової компенсації за частину майна, позивачем не взяті до уваги норми статті 71 СК України.

Судом повно встановлені обставини справи, оцінені надані суду сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 4 квітня 2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: