-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2014 року
Справа № 910/19022/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Коробенка Г.П.
суддів Шаргала В.І., Поляк О.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Сикалюка Д.Л. дов. б/н від 27.05.2013 р.,
від відповідача: Макидона М.М. дов. №04-06-2013 від 04.06.2014 р.;
розглянувши касаційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Сіріус"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р.,
у справі №910/19022/13 Господарського суду міста Києва
за позовом Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х."
до Приватного виробничого підприємства "Сіріус"
про спонукання до виконання зобов`язань та стягнення 112 247,83 євро,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2013 року Компанія "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства "Сіріус" (далі - відповідач) про спонукання до виконання зобов'язань за контрактами від 09.09.2007 р. №WAA0001389 і №WAA0001390 та стягнення 112 247,83 євро, в тому числі 86740,90 євро сума основного боргу та 25506,93 євро 3 % річних.
У листопаді 2013 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за контрактами від 09.09.2007р. №WAA0001389 та №WAA0001390 у розмірі 86740,90 євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.08.2013р. складає 933208,74 грн. Позовна заява обґрунтовувалася посиланнями лише на норми процесуального та матеріального права України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013р. (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.), позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." 69700,00 євро, що станом на 05.08.2013р. складає 735555,11 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що в порушення умов укладених між сторонами контрактів відповідач не вповні оплатив поставлене та змонтоване обладнання, в результаті чого утворився борг у вказаному розмірі. При цьому суди попередніх інстанцій відхилили заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності з тих підстав, що сторони при виконанні згаданих контрактів домовились керуватись Законом Англії, яким встановлено шестирічний строк позовної давності.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне виробниче підприємство "Сіріус" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ч. 1 ст. 35 Закону України "Про міжнародне приватне право", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що при вирішенні питання про застосування строків позовної давності суди попередніх інстанцій мали керуватися законодавством України, разом з тим, позивачем не доведено, що саме ним були виконані пусконалагоджувальні роботи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач Компанія "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." просить судові рішення у справі залишити без змін, як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення, як безпідставну.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
09.09.2007 р. між Компанією "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." (позивач - постачальник, продавець) та Приватним виробничим підприємством "Сіріус" (відповідач - покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №WАА0001389 на суму 1 031 000,00 євро та зовнішньоекономічний контракт №WАА0001390 на суму 236 000,00 євро.
Відповідно до ст. 1 контракту №WАА0001389 предметом вказаного контракту є поставка, проектування, шеф-монтаж, пусконаладка, інструктаж персоналу та здача в експлуатацію механічного та електричного обладнання для 4-місної крісельної канатної дороги з фіксованими затискачами типу 4-СLF початковою потужністю 1000 чол./год. (далі - обладнання) для встановлення та експлуатації в гірськолижному комплексі в с. Водяники, Звенигородського району, Черкаської області (далі - об'єкт).
Згідно зі ст. 1 контракту №WАА0001390 предметом вказаного контракту є поставка, проектування, шеф-монтаж, пусконаладка, навчання персоналу та здача в експлуатацію механічного та електричного обладнання для бугельного буксирувального підйомника типу APF-270 (далі - обладнання) для установки та експлуатації в гірськолижному комплексі в с. Водяники Звенигородського району, Черкаської області.
Як передбачено статтею 3 обох контрактів, продавець зобов'язується продати обладнання та поставити його в розпорядження покупця, а покупець, в порядку п. 4.1 контрактів, зобов'язався купити обладнання та нести відповідальність за здійснення платежів.
Відповідно до ст. 6 контракту №WАА0001389 загальна сума контракту складає 1 031 000,00 євро, яка сплачується наступним чином:
- 50% суми контракту, що складає 515 500,00 євро, сплачуються за безвідкличним документарним акредитивом, який відкривається на користь продавця;
- 40% суми контракту, що складає 412 400,00 євро, сплачуються шляхом банківського переказу на рахунок продавця не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження;
- 10 % суми контракту, що складає 130 100,00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця, протягом 30 днів після введення обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт.
Згідно зі ст. 6 контракту №WАА0001390 загальна сума контракту складає 236 000,00 євро, яка сплачується наступним чином:
- 50% суми контракту, що складає 118 000,00 євро, сплачуються за безвідкличним документарним акредитивом, який відкривається на користь продавця;
- 40% суми контракту, що складає 94 400,00 євро, сплачуються шляхом банківського переказу на рахунок продавця не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження;
- 10 % суми контракту, що складає 23 600, 00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця, протягом 30 днів після введення обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт.
Крім того, статтею 6 обох контрактів сторони погодили, що у випадку виконання продавцем своїх зобов'язань по цих контрактах в повному обсязі, проте за відсутності можливості введення обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевезення пасажирів для експлуатації, ця сума повинна бути виплачена покупцем, не пізніше чим через 180 днів після відвантаження останнього транспорту.
Згідно з п. 8.3 контрактів після отримання від компетентних органів необхідних документів для дозволу введення обладнання в експлуатацію покупець та продавець підписують акт приймання виконаних робіт, який є підставою для сплати 10% загальної вартості контракту відповідно до ст. 6 контрактів.
Пунктом 13.1 контрактів №WАА0001389 та №WАА0001390 сторони передбачили, що ці контракти регулюються "законом Англії". У контрактах не зазначалися конкретні законодавчі акти Англії, які підлягають застосуванню, чи законодавство цієї країни в цілому.
Господарськими судами встановлено, що позивач на виконання названих контрактів поставив відповідачеві обумовлене обладнання, проте відповідач здійснив оплату лише частково, в результаті чого виник борг у розмірі 69 700 євро, що складає 10% суми контрактів.
З огляду на вказані обставини та з посиланням на норми ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст.ст. 4, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 1, 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому господарські суди попередніх інстанцій відхили заяву відповідача про застосування строку позовної давності, вказавши на те, що сторони передбачили, що ці контракти регулюються законом Англії, а названим законом встановлена позовна давність у шість років, тому позивач звернувся до господарського суду з даним позовом в межах строку позовної давності.
Проте, судова колегія касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх зробленими всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження всіх обставин справи з огляду на наступне.
Як вбачається із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, за умовами названих контрактів позивач зобов'язався поставити відповідне обладнання, виконати проектування, шеф-монтаж, пусконаладку, інструктаж персоналу та введення обладнання в експлуатацію. Однак, господарські суди не вповні дослідили питання щодо повного виконання позивачем своїх зобов'язань за контрактами, натомість встановивши лише факт поставки обладнання, а дослідження виконання позивачем решти зобов'язань залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій, тобто судами не вповні досліджено порушення прав позивача (ст. 1 ГПК України).
Щодо посилання судів попередніх інстанцій на закон Англії при відхиленні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то судова колегія касаційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено:
"1. При застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
2. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.
4. Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України. "
В матеріалах справи наявний переклад витягів з перших трьох сторінок "Закону про позовну давність від 1980 року", в якому по суті зазначено наступне:
"Позови, що базуються на звичайному контракті
5. Строки позовної давності для звичайних контрактів.
Позов, який базується на звичайному контракті, не подається після закінчення 6 (шести) років з дати, коли виникла підстава для пред'явлення позову." (а.с.184, 185 т.1).
Переклад належним чином не легалізований, не містить даних про країну в якій прийнятий та діє даний закон. Інші документи, які б встановлювали зміст застосованого судами попередніх інстанцій законодавства щодо строку позовної давності в матеріалах справи відсутні, як і відсутні повний текст застосованого закону його офіційне тлумачення, практика застосування і доктрина у відповідній іноземній державі. Таким чином, судами попередніх інстанцій залишені поза увагою норми наведеного законодавства.
З урахуванням викладеного та того, що позовна заява містила лише посилання на законодавство України, спір у даній справі вирішувався за нормами матеріального та процесуального права України, колегія вважає помилковим застосування судами попередніх інстанцій окремої норми права іншої держави щодо строку позовної давності.
Оскільки при вирішенні спору ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не визначено початок перебігу строку позовної давності, причини його порушення, якщо таке мало місце, не перевірені належним чином доводи та заперечення сторін щодо виконання позивачем умов договору у повному обсязі.
Тому колегія прийшла до висновку, що оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене і в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. у справі №910/19022/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Коробенко Г.П.
Судді
Поляк О.І.
Шаргало В.І.
скопійовано
-
скопійовано
-
