ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ К/800/9397/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області з вимогами про визнання неправомірною відмови відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 01.11.2013 р. у розмірі 70 відсотків від заробітної плати судді Слов'яносербського районного суду Луганської області, що працює на відповідній посаді за довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013р.

Постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області від 30.12.2013р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється дія ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки такі правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 30.12.2013р. скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області щодо перерахунку та виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 01.11.2013р. на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 129 від 23.10.2013р. Стягнено з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 103,23 грн.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області з посиланням на порушення норм матеріального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що посилання позивача на ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» безпідставні, оскільки ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначає складові частини грошової винагороди працюючого судді. Наведені положення закону стосуються права призначення пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання саме судді.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 2003 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області як одержувач пенсії по втраті годувальника, яка була призначена відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" (чинного на момент призначення пенсії) та ст. 37 Закону України "Про державну службу" в зв'язку зі смертю її чоловіка, який на день смерті працював на посаді судді Слов'яносербського районного суду Луганської області.

На підставі ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивачу були надані довідки №195 від 14.10.2003р., №125 від 13.12.2004р., №35 від 06.04.2006р., №129 від 23.10.2013р. про заробітну плату для перерахунку пенсії по втраті годувальника, який був державним службовцем.

У 2013 році відповідачем відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Згідно з ч.1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2 ст. 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону - довічно.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення" сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Пенсія в разі втрати годувальника, який помер внаслідок загального захворювання чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності.

Стаття 44 наведеного Закону встановлює, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті ( заробітну плату, чи пенсію).

Посилання апеляційного суду на ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" як на підставу на проведення перерахунку пенсії позивачу є безпідставні і не відповідають наведеній законодавчій нормі. Стаття 129 закону визначає складові частини грошової винагороди працюючого судді. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу". Наведені законодавчі норми стосуються права призначення пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання саме судді.

В спірних правовідносинах не можуть застосовуватися норм ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка визначає грошову винагороду працюючого судді, оскільки позивачу призначена пенсія по втраті годувальника, яка визначається у відповідності із Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про пенсійне забезпечення", розмір якої залежить від заробітку годувальника або від пенсії годувальника, на час настання смерті.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Слов'яносербському районі Луганської області задовольнити, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014р. скасувати, постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 30.12.2013р. залишити у силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач Кочан В.М.

судді

Винокуров К.С.

Пасічник С.С.