ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2014 р.

Справа № 903/287/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Гірниківський", с.Гірники, Ратнівського району

до Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод", смт. Ратне

про стягнення 298 230, 56 грн.

Суддя Гончар М.М.

при секретарі судового засідання: Лівандовському Т.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1(договір про надання адвокатських послуг від 25.03.14)

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України в судовому засіданні здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі клопотання відповідача від 13.05.2014р. №326.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Гірниківський" звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" про стягнення 329 780, 22 грн., з них 267 620, 34 грн. - заборгованості за продане коров'яче молоко, 62 159, 88 грн. - пені; 6 595, 61 грн. - судового збору; 20 000, 00 грн. - витрати на правову допомогу.

Через канцелярію суду позивачем подано заяву від 25.04.2014р., відповідно до якої позивачем повідомлено, що у провадженні суду або іншого уповноваженого органу немає справи з такого спору між тими ж сторонами про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Через канцелярію суду 14.05.2014р. представником позивача подано розрахунок правової допомоги.

Через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву від 13.05.2014р. №324, в якому останній просить позовну заяву залишити без задоволення., мотивуючи тим, що з позовної заяви не зрозуміло, на підставі якого договору виник борг у відповідача перед позивачем та чому позивач в одне провадження об'єднав вимоги по двом різним договорам чим порушив ст. 58 ГПК України.

Зазначає, що незрозумілим для відповідача є момент виникнення заборгованості відповідно до ст. 254 ЦК України.

Зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків між сторонами на певну дату без посилання на договір не може братися до уваги, оскільки це неналежний доказ.

Відповідач з надісланих йому позивачем документів не має можливості з'ясувати за який період, на підставі якого правочину та в якій сумі має заборгованості перед позивачем, він вважає, що розмір боргу в сумі 267 620, 34 грн., що позивач заявляє до стягнення, останнім не підтверджено.

До позовної заяви була додана таблиця, внизу якої стоїть напис: "Додаток №1 (на двох сторінках) до позовної заяви за позовом СВК "Гірниківський" до Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод про стягнення заборгованості і пені розраховано бухгалтер СВК "Гірниківський" 25.03.2014" і цей напис засвідчено підписом невідомої особи (відсутні ПІБ) та печатка Позивача. Що за розрахунок наведено в таблиці, невідомо, оскільки неможливо встановити, що за числа в ній наведені та звідки вони взяті.

Зазначає, що відповідач не може встановити, чи порушено позивачем вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України при обрахунку пені, оскільки позивач не вказує, за який період обраховано пеню.

Відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу має бути відхилена, оскільки позивачем не наведено доказів щодо укладення договору з адвокатом та оплати такого договору в сумі 20 000, 00 грн.

Через канцелярію суду позивачем подано клопотання від 22.05.2014р. про долучення до матеріалів справи уточнений розрахунок суми пені та докази його надіслання відповідачу.

Ухвалами господарського суду Волинської області від 30.04.2014р., від 14.05.2014р., від 22.05.2014р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.05.2014р. строк розгляду справи був продовжений до 09.06.2014р.

Через канцелярію суду відповідачем подано пояснення від 28.05.2014р. №366р., в яких відповідач просить позовну заяву залишити без задоволення та зазначає наступне:

- ухвалою суду від 14.05.2014р. було зобов'язано позивача подати суду уточнення розрахунку суми позову, надіслати відповідачу і докази надати суду, додаткові письмові пояснення з врахуванням мотивів, викладених у відзиві. З цих підстав розгляд справи було перенесено на 22.05.2014р. До 22.05.2014р. позивач вимоги ухвали не виконав. Лише в день судового засідання за 3 години до його початку позивач надіслав на адресу відповідача цінний лист з начебто вкладеним у ньому уточненим розрахунком суми пені. Позивач усвідомлював, що відповідач не зможе до судового засідання отримати уточнений розрахунок пені та надати свої письмові пояснення або заперечення щодо нього. Позивач зловживає наданими йому процесуальними правами та перешкоджає суду встановити істину в справі, не надаючи відповідачеві та суду відповідні докази на підтвердження позовних вимог;

- 26.05.2014р. відповідач отримав від позивача цінний лист зі штриховим кодом 4410107293831. В даному листі згідно опису вкладення мало бути три предмети, а саме розрахунок суми пені за позовом (уточнений) , а насправді було три чистих аркуші паперу формату А-4. Даний факт підтверджується відповідним актом, складеним працівниками ПрАТ «Ратнівський молокозавод»;

- оскільки неодноразово вчиняє подібне підроблення документів, відповідач 26.05.2014р.звернувся зі скаргою до відділення поштового зв'язку, з якого відправлялися цінні листи позивачем на адресу відповідача, з проханням не допустити вчинення подібних правопорушень в подальшому;

- позивач навмисно не виконав вимоги ухвали суду від 14.05.2014р. щодо уточнення позовних вимог з урахуванням відзиву на позовну заяву;

- за таких обставин відповідач не має можливості надати письмові пояснення з врахуванням уточненого розрахунку пені та вважає, що на сьогоднішній день позовні вимоги позивача не доведені належними доказами, а факти, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовані;

- в зв'язку з навмисним невиконанням вимог суду, введенням суду в оману шляхом підроблення документів, що надсилаються до суду відповідач просить порушити справу щодо притягнення до відповідальності представників позивача, винних у підробці документів, а також вирішити питання про адмінвідповідальність позивача за злісне ухилення від виконання вимог суду.

Через канцелярію суду позивачем подані додаткові пояснення по суті позову про стягнення заборгованості, пені, в яких останній просить позов задоволити повністю зазначаючи наступне:

- згідно приймальних квитанцій та акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2014р. за ПрАТ «Ратнівський молокозавод» рахується заборгованість перед СВК «Гірниківський» в сумі 267 620, 34 грн. Вказана сума залишається незмінною і на день оформлення позову;

- позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями з метою досудового врегулювання спору так 30.07.2012 року на адресу ПрАТ «Ратнівський молокозавод» була надіслана претензія, яка станом на день подачі позову залишена без реагування. Неодноразово претензії виставлялися під час проведення звірок взаємних розрахунків, які в подальшому залишалися без належного реагування, відповіді на претензію позивач не отримав. Заборгованості за продане молоко відповідач не оплатив;

- у своїх запереченнях відповідач стверджує, що договору про поставку молока з позивачем не укладав та, що жодних документів, які є доказами по справі включаючи позовної заяви не отримував. Дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема квитанцією про сплату послуг поштового зв'язку та опису встановленої форми. У своїх запереченнях відповідач посилається на позовну заяву, що підтверджує факт отримання її копії. Разом з тим суду надана копія та досліджено під час судового розгляду оригінал договору за яким виникла заборгованість та на підставі умов якого проводився розрахунок пені;

- позивач не об'єднував двох позовних вимог в одне провадження так, як борг виник на протязі 2012 -2014 р.р. на підставі договору №0101/2012/2 від 01.01.2012 року. Доказом поставки продукції є : приймальні квитанції (копії містяться в матеріалах справи), банківські виписки, податкові накладні). Згідно п. 8.1.. цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами. Разом з тим п.7.2. передбачено, що зміни і доповнення до даного договору або його достроково розторгнення будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані повноважними на це представниками обох сторін. На виконання вимог цього пункту договору на протязі 2012-2014 року сторонами підписувалися додатки №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7;

- щодо строку дії договору то він діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами;

- відповідач у своїх запереченнях не посилається на жодні докази, не спростовує суми боргу, не надає своїх розрахунків та доказів проведення оплати, а його заперечення спрямовані лише на не виконання свого зобов'язання та затягнення розгляду справи.

Через канцелярію суду позивачем подано заяву від 29.05.2014р. про зменшення суми позову. Просить стягнути з відповідача 253 795, 96 грн. боргу та пені в сумі 44 434, 60 грн. за період з березня по грудень 2013р. та судові витрати включаючи витрати на правову допомогу в сумі заявлені в позовній заяві.

Документи подані сторонами відповідно до ст. 22 ГПК України приєднуються до матеріалів справи.

Судом відхиляється вимога відповідача про притягнення до відповідальності представників позивача, винних у підробці документів щодо направлення відповідачу копії розрахунку суми пені за позовом (уточнений), оскільки в матеріалах справи міститься оригінал квитанції Укрпошти №6679 від 22.05.2014 та опис вкладення, складений відправником (позивачем по справі), яку перевірив представник пошти із проставленням печатки, яка свідчить про відправлення відповідачу рекомендованого листа із розрахунком суми пені за позовом (уточнений) (а.с. 99-100).

Крім того, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засідання представника товариства згідно з ч.1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами та відповідно до ст. 22 ГПК України у разі необхідності познайомитися з матеріалами справи.

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а відповідно до ст. 69 ГПК України строк розгляду справи був продовжений, тому розгляд справи проводиться без участі представника відповідача за наявними та поданими сторонами документів.

Оглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, господарський суд, -

Встановив:

01.01.2011р. та 01.01.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Гірниківський" укладений договір №2, та договір №0101/2012/2, відповідно до умов яких товаровиробник зобов'язується продати та передати у власність заготівельнику молоко коров'яче, а заготівельник зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1. договору заготівельник проводить розрахунки з товаровиробником щомісячно, в українській національній валюті шляхом перерахування фінансових коштів на рахунок товаровиробника не пізніше як через 10 днів із дня одержання продукції, а остаточні розрахунки проводяться на підставі приймальної квитанції не пізніше 20 календарних днів після звітного періоду (місяця).

На виконання умов даних договорів позивачем поставлено відповідачу молоко згідно приймальних квитанцій (а.с.16-35).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України та ст. 11 Цивільного кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом а також з угод не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Майнові права та обов'язки сторін у справі виникли з договору купівлі - продажу.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, у своєму відзиві зазначає, що договір №0101/2012/12 від 01.01.2012 року між ним та позивачем не укладався, зазначає, що копія йому не надсилалася, тому відсутні по ньому зобов'язання.

Проте, даний факт судом спростовується, оскільки при оглядні в судовому засіданні оригіналів договорів, на договорі №0101/2012/2 від 01.01.2012р. проставлений підпис відповідальної особи відповідача (М.П. Шевчик) та відбиток печатки відповідача.

Згідно абз. 2 п. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтями 638-639 ЦК України передбачена форма договору та умови укладення договору, якими передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Рішення суду щодо недійсності даного договору немає, в судових засіданнях відповідачем не заявлялось відповідне клопотання, тому з огляду на подані позивачем документи, суд вважає, що договір №0101/2012/2 від 01.01.2012р. укладений між позивачем та відповідачем, оскільки сторонами дотримані відповідні умови щодо укладення договорів.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

Зобов'язання щодо передачі товару відповідачу позивач виконав належним чином, що підтверджується представленими ним документами. Зауважень з боку відповідача щодо кількості та якості товару не поступало.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що основний борг відповідача перед позивачем становить 253 795, 96 грн. згідно уточненого позивачем розрахунку (а.с. 101-106), підтверджений матеріалами справи та підлягає до стягнення.

З врахуванням про зменшення позовних вимог позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 44 434, 60 грн. пені з березня по грудень 2013 р. згідно умов договору та з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, яка підлягає до задоволення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 000, 00 грн. витрати на правову допомогу. На обґрунтування вимоги до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги у господарських справах від 25.03.2014р.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

В ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зазначено поняття особи, котра є адвокатом. Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно ст.12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Отже, виходячи з положень даної статті одержувачем грошових коштів, які перераховуються для оплати послуг адвоката є адвокатське об'єднання або адвокат, як фізична особа.

Зі змісту вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відшкодування послуг адвоката на підставі ст. 44 ГПК України можливе лише при наявності: по-перше, представництва інтересів сторони у суді саме адвокатом, а не юрисконсультом або представником за дорученням, по-друге, наявність угоди між адвокатом, або адвокатським об'єднанням на надання адвокатських послуг при представництві інтересів в суді та стороною по справі, по-третє, оплата послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено належними доказами про те, що сума оплати правової допомоги має становити 20 000, 00 грн. Тому з огляду на матеріали справи та подані позивачем документи, стягненню з відповідача підлягають 5 000 грн. витрат по сплаті правової допомоги.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 5 964, 61 грн. на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.

У зв'язку із тим, що позивачем зменшені позовні вимоги, тому відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» йому підлягає поверненню з Державного бюджету 631, 00 грн. сплаченого ним судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 203, 207, 526, 599, 612, 638, 639, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 32, 33, 44, 48, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити в сумі 298 230, 56 грн.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» (смт. Ратне, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу «Гірниківський» (с. Гірники, Ратнівського району, код ЄДРПОУ 00853091) 253 795, 96 грн. заборгованості, 44 434, 60 грн. - пені, 5 964, 61 грн. - витрат по сплаті судового збору, 5 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Управлінню Державної казначейської служби України в м.Луцьку повернути СВК «Гірниківський» з державного бюджету 631,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням від 24 березня 2014р. №37 (платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи).

Повний рішення

складено 03.06.2014р.

Суддя М. М. Гончар