РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Державного підприємства завод "Арсенал"

до Виробничого кооперативу "Стиль"

Третя особа-1 Фонд державного майна України

Третя особа-2 Національне космічне агентство України

про визнання договору недійсним

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

Від позивача: Сухомлинова Н.І за довіреністю від 21.01.09 335-54/127 істе д

Від відповідача: не з’явився.

Від Третьої особи-1: Фролова А.В. за довіреністю від 10.01.09 №10, Донець Т.М. за довіреністю від 10.01.09 №12, Прасок О.С. за довіреністю від 05.12.08 №718, Погорілко Н.М. за довіреністю від 10.01.09 №19,

Від Третьої особи-2: Половінський А.С. за довіреністю від 26.12.2008 №7130/10-10,

Брали участь у судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач –Державне підприємство „Завод „Арсенал” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Виробничого кооперативу „Стиль” про визнання недійсним договору №1-7л/1 від 30.06.92, що укладений між ВО „Завод Арсенал” та Виробничим кооперативом „Стиль”.

В обґрунтування позовних вимог посилається на такі обставини. Позивач вважає укладений договір таким, що укладений з порушенням діючого на той час законодавства, а отже є таким, що не відповідає вимогам закону. Так, Позивач стверджує, що ВО „Завод Арсенал” не володів достатнім обсягом цивільної дієздатності для укладення такого роду угод, крім того, продавцем не було дотримано вимог чинного на той час законодавства по відчуженню державного майна, не отримано відповідні погодження Фонду державного майна України та Держоборонпроммашу. При цьому посилається на норми ст.ст. 1,2 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”, ст.15 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 203, 215, 257 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження справі №40/193 та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.10.08.

Ухвалою суду від 28.10.08 за клопотанням Позивача суд вирішив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача Фонд державного майна України та відклав слухання у справі на 13.11.2008.

12.11.2008 через службу діловодства Господарського суду м. Києва Позивач подав клопотання про витребування доказів та залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача Національне космічне агентство України.

13.11.2008 Фонд державного майна України через службу діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про витребування у Позивача докази.

Ухвалою суду від 13.11.2008 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача –Національне космічне агентство України –далі –Третя особа-2, та відклав слухання у справі на 02.12.08.

26.11.2008 Позивач через службу діловодства Господарського суду м. Києва подав суду пояснення з приводу витребуваних ухвалою від 13.11.2008 доказів.

Ухвалою суду від 02.12.08 суд на підставі ч.4 ст.63 ГПК України продовжує строк вирішення спору, та відкладає слухання у справі до 22.01.09.

Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 у справі №40/193 клопотання Державного підприємства „Завод „Арсенал” про призначення колегіального розгляду справи вирішено залишити без задоволення.

15.01.09 Господарський суд м. Києва звернувся до КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна” з запитом про надання суду інформації щодо реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 8-13, вул. Астраханська,9-17, вул. Астраханська,7-19.

19.01.09 Позивач через службу діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про залучення про залучення до матеріалів справи доказів у вигляді належним чином завірених копій документів, а саме: витяг з ЄДРПОУ на запит позивача станом на 23.12.2008; лист ВК „Стиль” від 18.08.95 №18/18, акт про передачу з балансу на баланс об’єкту незавершеного будівництва, розпорядження КМДА №1388 від 09.09.07, лист ДП „Арсенал” №84-7/452 від 19.11.2008, лист ДП „Арсенал” №84-7/453 від 19.11.2008, лист інспекції державного архбудконтролю у м. Києві №3321/07 від 15.12.08, лист ДП „Арсенал” від 24.12.08 №35-17/388, лист Дніпровської РДА №5-19/34-6974/4 від 08.01.09, роздруківка фото об’єкту незавершеного будівництва.

21.01.09 представник Третьої особи-2 через службу діловодства Господарського суду м. Києва подав пояснення по суті спору у справі №40/193. У поясненнях зазначає, що вимоги Позивача обґрунтовані, тому не заперечує проти їх задоволення.

У судовому засіданні 22.01.08 представник Позивача надав суду доповнення до позовної заяви, а також уточнення позовної заяви, та просить суд визнати недійсним договір №1-7л/1 від 30.07.92 про передачу основних засобів незавершеного будівництва укладений між ВО „Завод „Арсенал” та Виробничим кооперативом „Стиль”.

Представник Третьої особи-1 подав пояснення по справі. У поясненнях просить позов задовольнити повністю з тих підстав, що ВО „Завод „Арсенал” уклав спірний договір без відповідних погоджень чи дозволів Держоборонпроммашу та Виконкому Київської міської ради і не мало відповідних повноважень власника щодо укладення спірної угоди.

22.01.08 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.02.09.

05.02.09, задовольняючи клопотання Позивача, суд, керуючись ст.ст. 30,38,77 ГПК України вирішив викликати у наступне судове засідання представника відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб –підприємців дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду спору, витребувати у Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації оригінали реєстраційної справи Відповідача (ВК „Стиль”) та, одночасно, відклав слухання у справі до 05.03.09.

26.02.09 Господарський суд м. Києва звернувся до Київської міської державної адміністрації із запитом про надання інформації стосовно того, на підставі яких документів виробничому кооперативу „Стиль” оформлялось право користування земельною ділянкою по вул. Астраханській, 9-17 у Дніпровському районі м. Києва.

05.03.09 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.03.09.

Крім того, 05.03.09 суд, задовольняючи клопотання Позивача, звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва із запитом про надання інформації стосовно подання до державних податкових органів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, що пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів Виробничим кооперативом „Стиль” (Відповідач у справі).

16.03.09 із КП „Київське міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна” до суду надійшла відповідь на запит від 15.01.09. У вказаній відповіді зазначалось, що об’єкти за адресами у м. Києві по вул. Астраханській, 8-13, 9-17, 7-19 на праві власності не зареєстровані.

Також надійшла відповідь (з додатками) від Головного управління земельних ресурсів від 13.03.09 №03-56/7087 щодо відведення земельної ділянки ВК „Стиль” по вул. Астраханській, 9-17.

19.03.09 суд оголосив перерву до 16.04.09.

23.03.09 від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва надійшла відповідь на запит суду. У листі повідомляється , що ВК „Стиль” знаходиться на обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 31.07.95. Остання податкова звітність подана у 4 кварталі 2008 року без показників фінансово-господарської діяльності.

У судовому засіданні 16.04.09 суд оголосив перерву до 12.05.09 для оголошення повного тексту рішення.

Відповідач не надав заперечення проти заявлених позовних вимог. У жодне судове засідання не забезпечив явку повноважного представника, вимоги ухвал не виконав, про час і дату слухання справи повідомлений належним чином.

Довідкою Головного управління статистики у м. Києві від № 84-7/405 від 16.09.08 надано витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), де зазначено місцезнаходження Відповідача – 02154, м. Київ, Дніпровський район, вул. Ентузіастів, 11/1.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці Головного управління статистики у м. Києві № 84-7/405 від 16.09.08.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, встановив.

30.07.1992 року виробниче об'єднання «Завод Арсенал»уклав договір №1-7л/1 про передачу основних засобів незавершеного будівництва виробничому кооперативу «Стиль», а саме дитячий дошкільний заклад разом з земельною ділянкою площею 1,3 га по вул.Астраханській,9-17 у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно з наказом Міністра машинобудування , ВПК і конверсії України №202 від 09 квітня 1993 року «Про затвердження статутів підприємств і організацій та підписання контрактів з їх керівниками»Виробничим об’єднанням «Завод Арсенал» було підготовлено і затверджено Міністром машинобудування, ВПК і конверсії України Статут державного підприємства завод «Арсенал», який зареєстровано Печерською державною адміністрацією м. Києва, та видано свідоцтво №7928 від 07 квітня 1994 року. На основі затвердженого Статуту і реєстрації його у Печерській держадміністрації державне підприємство завод «Арсенал»є правонаступником Виробничого об’єднання «Завод Арсенал».

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР №376-ХП від 15 жовтня 1990 року «Про управління державним майном Української РСР» з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності, на Раду Міністрів УРСР було покладено здійснення функцій по управлінню державним майном УРСР.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» №1540-ХП від 10 вересня 1991 року встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю. Кабінет Міністрів України було зобов’язано забезпечити перехід цих підприємств, установ, організацій у відання органів державного управління, майно цих підприємств передати у Фонд державного майна.

Постановою Кабінету Міністрів України №227 від 24 вересня 1991 року «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» було постановлено, зокрема, про перехід підприємств союзного підпорядкування Міноборонпром, що розташовані на території України, до відання Держоборонпроммаш. На виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» №1540-ХП від 10 вересня 1991 року було видано спільний наказ Держоборонпроммашу та Фонду державного майна України №3 від 01 жовтня 1991 року, яким були призначені заходи по прийняттю у відання Держобронпроммашу підприємств союзного значення, розташованих на території України, зокрема Міноборонпрому.

Факт статусу ДП завод «Арсенал»як підприємства союзного значення підтверджується, зокрема, Статутом виробничого об’єднання «Заводу Арсенал», затвердженого Міністром оборонної промисловості СРСР Б.М.Бєлоусовим 06 березня 1991 року. Після передачі ДП завод «Арсенал»у відання Держоборонпроммашу, 14 листопада 1991 року головою Держобронпроммашу був затверджений новий статут підприємства. В статуті підприємства, зокрема зазначалось, що ВО «Завод Арсенал»безпосередньо підпорядковане Держоборопромашу України.

Постановою Верховної Ради України «Про управління майном підприємств, установ, організацій, що є у загальнодержавній власності»№2116-ХП від 14 лютого 1992 року, в зв’язку з покладенням на Кабінет Міністрів України згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР №376-ХП від 15 жовтня 1990 року «Про управління державним майном Української РСР»повноважень по управлінню державним майном і створення для здійснення цих повноважень Фонду державного майна України було заборонено передачу функцій щодо управління підприємств, установ і організацій, що є у загальнодержавній власності, іншим органам державного управління, а також корпораціям, концернам, асоціаціям та іншим об’єднанням.

Отже, на дату укладення договору №1-7л/1 від 30.07.1992 року про передачу ВО «Завод Арсенал»основних засобів незавершеного будівництва виробничому кооперативу «Стиль»повноваження по управлінню майном ВО «Завод Арсенал»фактично здійснював Фонд державного майна України.

Згідно з ч.5 ст.10 Закону Української РСР «Про підприємства в Українській РСР» від 27.03.1991р. №887-XII, в редакції, яка діяла на момент укладення оскаржуваного договору «підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу».

Відповідно до статей 2 та 3 Закону Української РСР «Про підприємства в Українській РСР» від 27.03.1991р. №887-XII, майно підприємства відповідно до законів Української РСР, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства».

Відповідно до п.4.3. Статуту майно підприємства належало йому за правом повного господарського відання.

Згідно з пунктом 4.4. Статуту в редакції від 14 листопада 1991 року підприємство мало право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно у тимчасове використання або в позику приміщення, обладнання, інвентар, транспортні засоби і передаточне обладнання, сировину та інші матеріальні цінності, якщо інше не передбачено законодавчими актами, рішеннями Уряду України і нормативними актами Держоборонпромашу України.

В договорі № 1-7л/1 від 30 липня 1992 року, як підставу повноважень на яких діє генеральний директор, зазначено «Положення», в той час коли ВО «Завод Арсенал»діяв на підставі затвердженого Статуту, в якому зазначались повноваження генерального директора.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію майна державний підприємств»№2163-ХП від 04 березня 1992 року, введеного в дію 15 березня 1992 року Постановою Верховної Ради України від 04 березня 1992 року №2164-ХП, зазначалось, що приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації , відповідно до ст.5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, що діяла в 1992 році), належить, зокрема, незавершене будівництво.

Згідно зі статтею 7 вищезазначеного Закону державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

В процесі приватизації Фонд державного майна України здійснює повноваження, зокрема, по продажі майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи об’єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до статті 15 Закону приватизація державного майна здійснюється, зокрема, шляхом продажу об’єктів приватизації та незавершеного будівництва на аукціоні, за конкурсом, в тому числі з виключним застосуванням майнових сертифікатів, вільно конвертованої валюти.

Однак, ВО «Завод Арсенал»при укладенні угоди не були дотримані вимоги діючого законодавства про відчуження державного майна, не отримані відповідні погодження Фонду державного майна та Держоборонпроммашу.

Передача основних засобів незавершеного будівництва виробничому кооперативу «Стиль»мала відбуватися також з врахуванням норм і порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів Української РСР від 28 квітня 1980 р. №285 «По порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків і споруд»(надалі -Порядок) (втратив чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.06.1996р.).

Пунктом 6 вищезазначеного Порядку було передбачено, що «міністерства, державні комітети, відомства УРСР виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів передають кооперативним і іншим громадським організаціям (за погодженням з центральними органами цих організацій) і приймають від них будинки і споруди».

Відповідно до пункту 7 Порядку «порядок передачі будинків і споруд, встановлений цією постановою, застосовується також при передачі не закінчених будівництвом будинків і споруд».

Крім того, на виконання Постанови Верховної Ради Української РСР №1165-XII від 06 червня 1991 року «Про перехід у юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки»Кабінет Міністрів Української РСР своєю Постановою від 03 липня 1991 року №66 затвердив Положення про порядок переходу в юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки. Зокрема, п.9 цього Положення передбачав, що «питання розпорядження майном державних підприємств і організацій, що перейшли у юрисдикцію республіки, вирішуються за погодженням з Фондом державного майна Української РСР». Отже, розпорядження майном, а саме будь-яке його відчуження, ВО завод «Арсенал»повинно було погоджуватись з Фондом державного майна України.

Як свідчать матеріали справи будь-яких погоджень чи дозволів органу управління Фонду державного майна України, який здійснював повноваження по управлінню майном ВО «Арсенал», та Держоборонпроммашу України, якому безпосередньо було підпорядковане ВО «Арсенал, та виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів не було.

Відповідно до ст.225 ЦК УРСР «право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові». Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України №1452-ХП від 30.08.1991 року «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави»та Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» №1540-ХП від 10 вересня 1991 майно та фінансові ресурси підприємств союзного підпорядкування, розташованих на території України, перейшло у державну власність. Отже, ВО завод «Арсенал» на час укладення оскаржуваної угоди не було власником майна, а лише суб’єктом з правом господарського відання відносно такого майна. Будь-яких повноважень щодо продажу чи відчуження майна в інший спосіб без погодження з ФДМУ, Держоборопроммаш, та виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів ВО завод «Арсенал»не мав.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» №2163-ХП від 04 березня 1992 року, введеного в дію 15 березня 1992 року Постановою Верховної Ради України від 04 березня 1992 року №2164-ХП, (в редакції 1992 року) «договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення».

Однак, договір №1-7л/1 від 30.07.92 року нотаріально не посвідчувався, виконкомом будь-якої Ради народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення не реєструвався.

Слід також зазначити, що способи та шляхи приватизації державного майна встановлені ст.15 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» №2163-ХП від 04 березня 1992 року, введеного в дію 15 березня 1992 року Постановою Верховної Ради України від 04 березня 1992 року №2164-ХП.

Статтею 3 вищевказаного Закону передбачалось, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, Указів Президента України, інших актів законодавства, що регулюють здійснення приватизації.

Так, підпунктом 1.1 розділу 1 Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року №2545-ХП до об’єктів першочергової приватизації були віднесені, зокрема, об’єкти незавершеного будівництва, що фінансувались за рахунок державних капіталовкладень. Підпунктом 1.4 розділу 1 Програми зазначалось, що підприємства, крім зазначених в підпунктах 1.2 та 1.3, приватизуються у 1992 році відповідно до чинного законодавства виходячи з Положень цієї Програми і пропозицій потенційних покупців.

Підпунктом 1.5 розділу 1 Програми об’єкти незавершеного будівництва віднесені до групи «Д». Підпунктом 2.10 розділу 2 Програми зазначені способи приватизації для різних груп об’єктів. Зокрема, для об’єктів групи «Д»передбачались такі способи приватизації, як продаж на аукціоні, продаж за некомерційним конкурсом, продаж за комерційним конкурсом, продаж за конкурсом з відстрочкою платежу. Однак, як свідчать матеріали справи, жодний із способів відчуження майна, передбачений законодавством для об’єктів незавершеного будівництва , в порушення вимог законодавства при укладенні договору № 1-7л/1 від 30 липня 1992 року, застосований не був.

Загальний строк позовної давності, закріплений ст.257 ЦК України, як і строк, передбачений ст.71 ЦК УРСР, встановить три роки. За загальним правилом цей строк застосовується до захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб’єкту та характеру спірних правовідносин. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦК правила глави 19 ЦК України застосовуються для позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК. Відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

ДП завод «Арсенал»довідалося про порушення своїх прав та законних інтересів з листа Головного управління земельних ресурсів №03-56/23121 від 18 серпня 2006 року. ДП завод «Арсенал»було подано позов до Київської міської державної адміністрації, третя особа виробничий кооператив «Стиль»про визнання нечинним розпорядження Київської міської державної адміністрації №1388 від 09.09.97р. «Про оформлення виробничому кооперативу «Стиль»права користування земельною ділянкою для завершення будівництва дошкільного закладу з подальшою його експлуатацією на вул. Астраханській,9-17 у Дніпровському районі».

Вищевказаним розпорядженням було прийнято рішення про оформлення права тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою виробничому кооперативу «Стиль». Підставою для такого рішення в вищезазначеному розпорядженні КМДА було зазначено перехід права користування /договір про передачу основних засобів незавершеного будівництва будівель та споруд дитячого садка-ясель по вул.Астраханській,9-17 м. Києва з балансу ВО «Завод «Арсенал»- виробничому кооперативу «Стиль»від 30.07.92р. №1-7л/1 для завершення будівництва дитячого дошкільного закладу з подальшою його експлуатацією на вул. Астраханській,9-17 у Дніпровському районі за рахунок земель, відведених згідно з рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 21.01.87р. №56 «Про відведення земельної ділянки виробничому об’єднанню «Завод «Арсенал»для будівництва дитячого дошкільного закладу по вул. Астраханській в Дарницькому районі»та від 03.11.88 №1066 «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам та організаціям для будівництва об’єктів».

З огляду на вищевикладене, строк звернення ДП завод «Арсенал»до господарського суду з позовом слід відраховувати з моменту отримання листа Головного управління земельних ресурсів №03-56/23121 від 18 серпня 2006 року, а саме з 23 серпня 2006 року. Відповідно строк позовної давності у Позивача на момент звернення до суду ще не збіг.

Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченим законом. Відповідно до ч.1 ст.48 ЦК Української РСР від 18.07.1963 №1540-VI, який діяв на момент укладення угоди, «недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону». Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»«за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданими органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

В пункті 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.1999 р. зазначено, що загальні питання і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлено цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод. За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.

Крім того пунктами 3,9,10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, зокрема таке : «господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, зокрема, таке: Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом. Це, зокрема, угоди, які підпадають під ознаки статей 48, 49, 50, 58 Цивільного кодексу, а також укладені з порушенням форми, якщо законом спеціально передбачено таку форму (стаття 46 і частина перша статті 47 Цивільного кодексу)».

Недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. Однак необхідно мати на увазі, що до вимог про визнання недійсними угод, які можуть бути визнані такими лише за позовами осіб, зазначених у статтях 56 і 57 Цивільного кодексу, діють загальні правила щодо строку позовної давності, оскільки спеціальних правил стосовно цих випадків законодавство не передбачає».

Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону».

На підставі статті 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку».

Отже, укладаючи договір №1-7л/1 від 30.07.92 року керівник ВО «Завод Арсенал»фактично не мав цивільної дієздатності, порушив норми діючого законодавства по відчуженню майна –об’єкту незавершеного будівництва, а саме: ст.ст.48, 225 ЦК УРСР, Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» №1540-ХП від 10 вересня 1991 року, Постанову Кабінету Міністрів УРСР від 03 липня 1991 року №66 «Про затвердження Положення про порядок переходу в юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки», Постанову Кабінету Міністрів України №227 від 24 вересня 1991 року «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України», Постанову Верховної Ради України «Про управління майном підприємств, установ, організацій, що є у загальнодержавній власності»№2116-ХП від 14 лютого 1992 року, постанову Ради Міністрів Української РСР «По порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків і споруд»від 28 квітня 1980 р. №285, Статут підприємства.

Таким чином, договір №1-7л/1 від 30.07.1992 укладений з порушенням законодавства, а отже є таким, що не відповідає вимогам закону.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»передбачено, що визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", зокрема пунктом 18 передбачено, що у разі визнання господарським судом угоди недійсною обов'язок щодо повернення одержаного за угодою виникає у сторони (сторін) з моменту прийняття відповідного судового рішення. Наслідки недійсності угоди підлягають застосуванню лише стосовно сторін даної угоди, тому на особу, яка не є стороною угоди, не може бути покладено обов'язок щодо повернення майна за угодою, у якій вона не брала участі. У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності угоди господарському суду слід виходити із змісту позовних вимог. Якщо спір з цього приводу між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною другою статті 48 Цивільного кодексу.

Матеріалами справи не доведено сплату коштів від передачі основних засобів незавершеного будівництв будівель та споруд дитячого сада-ясель по вул..Астраханськійю9-17 м.Києва з балансу ВО завод «Арсенал»- виробничому кооперативу «Стиль»за договором №№1-7л/1 від 30.07.1992р. Відповідач у судове засідання жодного разу не з’явився, заперечень по суті спору та будь-яких доказів щодо виконання зобов’язань за договором не надав.

Треті особи на стороні Позивача Фонд державного майна України та Національне космічне агентство України повністю підтримали позовні вимоги Позивача, виклавши свою позицію в поясненнях.

Як свідчать матеріали та усні пояснення надані в судовому засіданні представником відділу держаної реєстрації Дніпровської районної у місті Києві держаної адміністрації, виробничий кооператив «Стиль»був зареєстрований рішенням виконавчого комітету Дарницької районної ради народних депутатів №357 від 12.06.1989 року. В липні 1995 року відбулась перереєстрація Статуту підприємства. Інформація про дату реєстрацію виробничого кооперативу «Стиль»як 31.07.1995 року була помилково зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 03.11.2005 року виробничому кооперативу «Стиль»було видано нове свідоцтво про державну реєстрацію АОО 326161, місцезнаходження виробничого кооперативу «Стиль»не змінювалось і по даним державного реєстру є місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок №11/1.

Позивачем надано в матеріали справи витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за критерієм пошуку «фірма «Стиль»у кількості 66 записів. Однак, жодне з підприємств зазначених у витягу за своїми ознаками (повне найменування, код, місце знаходження, дата реєстрації, тощо) не співпадає з критеріями (ознаками) юридичної особи якій передавався об’єкт незавершеного будівництва відповідно до №1-7л/1 від 30.07.1992 та розпорядження Київської міської державної адміністрації №1388 від 09.09.97р. «Про оформлення виробничому кооперативу «Стиль»права користування земельною ділянкою для завершення будівництва дошкільного закладу з подальшою його експлуатацією на вул.Астраханській,9-17 у Дніпровському районі». Отже, виробничий кооператив «Стиль», розташований за адресою м. Київ, вул.Ентузіастів,11/1 ідентифікаційний код юридичної особи №21561621 є належним відповідачем у справі .

Як уже відмічалось, відповідно до листа № 1318/9/15-110 від 16.03.2009р. на запит суду, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва підприємство виробничий кооператив «Стиль»(код ЄДРПОУ 21561621) знаходиться на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, про результати господарської діяльності звітує вчасно. Остання податкова звітність ВК «Стиль»подана за IV квартал 2008 року.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст..48, 225 ЦК УРСР, Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств», Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» №1540-ХП від 10 вересня 1991 року, Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 03 липня 1991 року №66 «Про затвердження Положення про порядок переходу в юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території республіки», Постановою Кабінету Міністрів України №227 від 24 вересня 1991 року «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України», Постановою Верховної Ради України «Про управління майном підприємств, установ, організацій, що є у загальнодержавній власності» №2116-ХП від 14 лютого 1992 року, постановою Ради Міністрів Української РСР «По порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків і споруд»від 28 квітня 1980 р. №285 постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними",ст.ст.75,82,83,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №1-7л/1 про передачу основних засобів з балансу ВО „Завод Арсенал” фірмі „Стиль”, що укладений 30.07.92 року.

3. Стягнути з Виробничого кооперативу „Стиль” (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 11/1, код ЄДРПОУ 21561621 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення) на користь Державного підприємства „Завод „Арсенал” (01010, м. Київ, вул.. Московська, 8) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат, понесених Позивачем за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.