ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2013 року

справа № 2а-0870/5176/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року

у справі № 2а-0870/5176/11

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

до Бердянської міської ради Запорізької області

Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області

про визнання пунктів 1, 2 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 39 від 30.12.10 та визнання протиправними дій прокурора,-

встановила:

ОСОБА _1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області та Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області, в якому просили визнати протиправним пункт 1 рішення п'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №39 від 30.12.2010 про задоволення протесту Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізькій області від 28.09.2010 №15/876 стосовно підпунктів 10.97, 10.98, 10.99, 10.201, 10.204 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №7 від 26.08.2010 та скасувати його в цієї частині; визнати протиправним п.2 рішення п'ятої сесії VІ скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №39 від 30.12.2010 в частині скасування підпунктів 10.97, 10.98, 10.99, 10.201, 10.204 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №7 від 26.08.2010 та скасувати його в цієї частині; визнати протиправними дії Бердянського міжрайонного прокурора Запорізькій області з внесення до Бердянської міської ради протесту №15/876 від 28.09.2010 з вимогою частково скасувати раніше прийняте рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізькій області №7 від 26.08.2010, стосовно підпунктів 10.97, 10.98, 10.99, 10.201, 10.204 як таких, що пов'язані з реалізацією суб'єктних прав громадян.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органи прокуратури не наділені повноваженнями звертатися з протестами щодо вимог про скасування рішень сесії з питань надання дозволу на розробку проекту відведення, його затвердження та передачу земельної ділянки у власність громадянам. Позивачі посилаються на рішення Конституційного суду №7-рп/2009 від 16.04.2009 за приписами якого можливе застосування тільки судового порядку розгляду для визначення наявності або відсутності порушення при прийнятті рішення органами місцевого самоврядування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2011 в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду, позивачі подали апеляційну скаргу (а.с.234), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду; прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підпункти 10.97, 10.98, 10.99, 10.201, 10.204 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізької області №7 від 26.08.2010 з надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання. Також позивачі вказують, що у зв'язку з поданням позивачами до відповідача-1 заяви та прийняття іншим відповідного рішення з надання права на розробку проекту, між позивачами та відповідачем-1 виникли певні правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та інтересів.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, рішенням дев'яносто першої сесії V скликання Бердянською міською радою Запорізької області №7 від 26.08.2010 «Про передачу в оренду земельних ділянок» надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в районі вул.Котляревського, для індивідуального дачного будівництва позивачам, а саме: пп.10.97 п.10 - ОСОБА_4; пп.10.98 п.10 - ОСОБА_5; пп.10.99 п.10 - ОСОБА_1; пп.10.201 п.10 - ОСОБА_3; пп.10.204 п.10 - ОСОБА_2

На підставі вказаного рішення позивачами розпочато процедуру розробки проекту землеустрою наданих земельних ділянок шляхом укладання договорів на виконання проектних робіт із землеустрою із приватним підприємством «Укрзем».

28.09.2010 Бердянським міжрайонним прокурором Запорізької області Бердянському міському голові принесено протест №15/867, яким запропоновано скасувати як незаконні, зокрема, пункти, рішення Бердянської міської ради Запорізької області №7 від 26.08.2010, якими надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам.

Протест мотивований тим, що всупереч нормам ст.ст.47, 48 Земельного кодексу України, ст.23 Закону України «Про курорти», ст.62 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» міською радою надано дозволи громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва у межах другої зони санітарної охорони курорту Бердянськ, межі якого визначені Законом України «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізькій області курортом державного значення».

Також прокурором зазначено, що відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва на території м. Бердянськ не передбачено Генеральним планом. Відповідно до проектних рішень Генерального плану розвитку міста зазначені території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочину, земельних насаджень загального користування. Крім того, будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах згідно п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» не допускається.

Відповідачем-1 протест прокурора розглянутий, прийнято рішення №39 від 30.12.2010, яким протест прокурора задоволено та скасовано підпункти 10.97, 10.98, 10.99, 10.201, 10.204 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради №7 від 26.08.2010.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста спірні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування; дозволи надавались без розробки містобудівного обґрунтування об'єкту, не встановлені містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

Такі дії суперечать вимогам ст.48 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до Генерального плану м. Бердянськ на цій території розташовані зелені насадження загального користування, а відповідно до п. 3.39 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається.

Посилання позивачів на те, що прийняте Бердянською міською радою рішення №7 від 26.08.2010 призвело до виникнення правовідносин між позивачами та органом місцевого самоврядування, про що свідчать розроблені проекти землеустрою, суд першої інстанції не прийняв до уваги з тих підстав, що звернення до земле розроблювальної організації це є волевиявленням сторін, а не реалізацією певних суб'єктивних прав в розумінні висновків, викладених Конституційним Судом України в рішенні від 16.04.2009.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 одним із видів прокурорського реагування, у разі виявлення порушень, є принесення протесту на акт, що суперечить закону.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, зокрема, вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.

Порядок принесення прокурором протесту встановлений статтею 21 Закону України «Про прокуратуру».

Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки (ст.8 Закону України «Про прокуратуру»).

Вказане безпосередньо визначено у пункті п'ятому Рішення Коституційного Суду №7-рп/2009, відповідно до якого на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України «Про прокуратуру», прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлено право органів прокуратури на внесення протестів на рішення місцевих рад при виявленні порушень закону.

Отже, оскільки у протесті, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, відповідачем-2 порушено питання про скасування, зокрема, підпунктів 10.97, 10.98, 10.99, 10.201, 10.204 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради №7 від 26.08.2010 з підстав невідповідності вказаного рішення нормам чинного законодавства, відповідач-2 у спірних правовідносинах діяв в межах наданих йому повноважень, відтак вимога позивачів про визнання протиправними дій відповідача-2 в цій частині є такими, що суперечать чинному законодавству та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно правомірності прийняття Бердянською міською радою Запорізькій області оскаржуваного рішення №39 від 30.12.2010, яким скасовано власне рішення №7 від 26.08.2010 у відповідній частині колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і Законами України.

Конституційним судом України, а саме рішенням від 16.04.2009 №7-рп/2009 «У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)» (надалі - Рішення Конституційного Суду №7-рп/2009) визначено порядок, відносно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни.

Відповідно до нього, орган місцевого самоврядування має право приймати рішення та вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Законодавство передбачає ряд законодавчих актів, якими передбачено право органу самоврядування скасовувати свої рішення з тих чи інших питань, віднесених до сфери їх управління, а також рішення виконавчих органів самоврядування. Разом з тим, щодо актів індивідуальної дії законом передбачений інший порядок, про що зазначено у вищевказаному рішення Конституційного суду.

Так, Конституційний суд визначає, що в статті 3 Конституції України закріплено принцип права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Відповідно до статті 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, породжуючи у громадян впевненість в тому, що їхнє існуюче становище не було погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

За позицією Верховного суду України органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (Постанова ВСУ від 06.06.2011).

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 Конституційний Суд дійшов висновку, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто, в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Як встановлено вище, підпунктами 10.97, 10.98, 10.99, 10.201, 10.204 пункту 10 рішення дев'яносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради №7 від 26.08.2010 позивачам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в районі вул.Котляревського, для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради).

Повноваження міських рад у галузі земельних відносин визначені ст.12 Земельного кодексу України, зокрема, це розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У відповідності до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно ч.8 ст.118 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі іменується Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про землеустрій» в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок в обов'язковому порядку проводиться землеустрій (сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил).

За правилами ст. 22 цього ж Закону землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.50 наведеного Закону у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із п.2 ч.2 ст.25 Закону України «Про землеустрій» є видом документації із землеустрою, погодження і затвердження якої проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом, цим Законом та іншими законами України.

Виходячи з наведених правових норм, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у зв'язку з прийняттям відповідачем-1 рішення №7 від 26.08.2010 між відповідачем-1 та позивачами не виникли правовідносини, що пов'язані з реалізацією права землекористування, оскільки вказаним рішенням лише надано дозвіл позивачам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва, рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надання їх у власність позивачам не приймалось.

Отже скасування Бердянською міською радою Запорізькій області власного рішення шляхом винесення відповідного рішення в порядку, встановленому ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не виходить за межі її повноважень, визначених вказаним Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також іншими законами.

Право органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни підтверджено рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.09, відповідно до якого орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно наявності підстав для прийняття відповідачем-1 рішення №39 від 30.12.2010 колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.

Питання планування, забудови та іншого використання територій населених пунктів регулюються Законом України «Про планування і забудову територій», відповідно до ст.3 якого планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ст.12 цього ж Закону відповідно до генеральних планів населених пунктів міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, в том числі, вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування; вирішують інші питання.

Рішенням сесії Бердянської міської ради від 25.06.2009 №8 затверджено Генеральний план розвитку міста Бердянськ, розроблений Київським державним науково-дослідним інститутом по проектуванню міст «Дніпромісто».

Як вбачається з довідки Головного управління Держкомзему у Запорізькій області Державного комітету України із земельних ресурсів про результати перевірки діяльності Бердянської міської ради у сфері містобудування та архітектури, дотримання вимог містобудівного законодавства, відповідно до Генерального плану м.Бердянськ, затвердженого рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009, зазначені у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку зелених насаджень загального користування.

Згідно ст.47 Земельного кодексу України, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної охорони. У межах округу санітарної охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Законом України «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення», землі, за рахунок яких планується відведення вищезгаданих земельних ділянок, віднесені до другої зони санітарної охорони курорту.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про курорти» на території другої зони курорту забороняється будівництво обєктів і споруд, не повязаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт.

Крім того, будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах згідно п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» не допускається.

З огляду на викладене, рішення Бердянської міської ради №7 від 26.08.2010 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в районі вул.Котляревського, для індивідуального дачного будівництва прийнято без урахування існуючої містобудівної документації та містобудівного законодавства, з порушенням норм законодавства, отже оскаржуване рішення Бердянської міської ради Запорізькій області №39 від 30.12.2010 прийнято відповідачем в межах його компетенції, обґрунтовано, з дотриманням принципу пропорційності (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України), прав та інтересів позивачів не порушує.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини.

Передбачених ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі № 2а-0870/5176/11- залишити без змін.

Ухвала ^{апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.}

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко