КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № П/811/718/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовною заявою до Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 027066 від 22 січня 2014 року Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області, якою стягнуто з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 гривень на підставі ст. 48, ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач мотивує вимоги тим, що оскаржуваною постановою до нього застосовані фінансові санкції в розмірі 1700 грн. на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Перевіркою встановлено порушення режиму перевезення вантажів на договірних умовах, а саме не оформлення страхового полісу (договору) обов'язкового особистого страхування водія ОСОБА_2 від нещасних випадків на транспорті. Із вказаними твердженнями позивач не погоджується, оскільки являться власником транспортного засобу як фізична особа, а не як ФОП, не має найманих працівників, видом діяльності позивача, як фізичної особи - підприємця є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Крім того, в судовому засіданні зазначив про те, що взагалі не підпадає під дію Закону України «Про автомобільний транспорт».

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти адміністративного позову, які обґрунтовані тим, що перевірка проведена правомірно, оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством України.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в запереченнях.

В судовому засіданні 01.04.2014 року на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено до 08.04.2014 року.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а. с. 8).

Як вбачається зі змісту свідоцтва платника єдиного податку, видами господарської діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля напоями, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування та ін. (а. с. 9)

Позивач має власний транспортний засіб, автомобіль ЗИЛ 130-СПГ фургон, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (а. с. 10)

15 січня 2014 року державними інспекторами проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників та вантажів, в ході якої було перевірено належний позивачеві транспортний засіб, який здійснював перевезення вантажу. На підтвердження факту перевезення вантажу в матеріалах справи наявна видаткова накладна від 15 січня 2014 року (а. с. 11)

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезення вантажів на договірних умовах, без оформлення водію ОСОБА_2 страхового полісу (договору) обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті відповідно до Постанови КМУ № 959 від 14.08.1996 р. «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», чим порушено вимоги ст.. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». (а. с. 24)

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 22 січня 2014 року щодо позивача на підставі абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн. шляхом винесення постанови № 027066 (а. с. 26). Дана постанова була надіслана на адресу позивача 24.01.2014 року, та отримана останнім 17.02.2014 року, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 27)

Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся в даним адміністративним позовом до суду.

Даючи правову оцінку викладеним вище обставинам, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04. 2001 року №2344-ІІІ (ст. 3 вказаного Закону).

Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-IIІ від 05.04.2001 року (далі за текстом - Закон № 2344-IIІ), автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-IIІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

У відповідності до вказаної статті Закону № 2344-IIІ постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, п. 1 якого встановлено, що він визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Пунктом 15 Порядку визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 2 Закону № 2344-IIІ визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частина 1 статті 12 Закону № 2344-IIІ визначає, що страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 19 Закону України «Про транспорт» передбачає страхування працівників, які здійснюють експлуатацію транспортних засобів, пасажирів, багажу і вантажів на транспорті. Умови і порядок страхування працівників, які здійснюють експлуатацію транспортних засобів, пасажирів, багажу і вантажів на транспорті визначаються чинним законодавством України.

Види обов'язкового особистого страхування визначає Закон України «Про страхування», зокрема п. 6 ст. 7 Закону передбачено особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті визначається Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996 р. (далі - Положення № 959)

Сфера дії Положення № 959 поширюється на водіїв автомобільного, електротранспорту.

Пунктом 4 Положення зазначено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки транспортного засобу, що використовувався позивачем, встановлено відсутність страхового полісу (договору) обов'язкового особистого страхування водія ОСОБА_2 від нещасних випадків на транспорті, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказані порушення також підтверджені водієм транспортного засобу ОСОБА_2, що зафіксовано в акті перевірки. (а. с. 24)

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Інспектори проводять перевірку на підставі наданих водієм документів.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення наведених вимог законодавства фізична особа - підприємець ОСОБА_1, здійснюючи перевезення товару згідно видаткової накладної, не забезпечив водія необхідною для здійснення цих перевезень документацією, чим порушив законодавство про автомобільний транспорт, тоді як у відповідності до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону У країни «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо неправомірності застосування до нього штрафних санкцій, оскільки його транспортним засобом перевозився вантаж його дружини, яка також є фізичною особою - підприємцем, ОСОБА_2 не працює в нього водієм, а отже, не надавав транспортні послуги для інших господарюючих суб'єктів, та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зафіксовано, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі видаткової накладної № ПП-018034 від 15 січня 2014 року, виписаної постачальником ОСОБА_4, отримувачем в якій значиться ОСОБА_5

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_2 зазначив про те, що є добрим знайомим позивача, водієм у останнього ніколи не працював, періодично допомагає позивачеві перевозити вантажі автомобілем ЗИЛ, який належить ОСОБА_1

При цьому, на запитання суду зазначив, що Акт проведення перевірки від 15 січня 2014 року підписав сам, будь-якого тиску з боку інспекторів на нього не здійснювалося.

Як вбачається зі змісту даного Акта, ОСОБА_2 власноручно зазначив про те, що працює на ОСОБА_1, індивідуальну книжку водія та страховку не видавали. (а. с. 24)

Крім того, позивачем зазначено про те, що його дружина, здійснюючи свою підприємницьку діяльність, попросила знайомого водія, щоб він на транспортному засобі позивача відвіз товари продуктової групи (а. с. ).

Проте, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, пояснила, що 15 січня 2014 року звернулась до свого чоловіка - позивача у даній справі, зазначила про те, що необхідно доставити товари продуктової групи, згідно накладної, до магазину. Всіма іншими питаннями, пов'язаними з доставкою, займався позивач. Хто доставляв товар їй невідомо.

Даний факт підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 зазначивши про те, що саме позивач попросив його відвезти товар згідно накладної 15 січня 2014 року.

Отже, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення свідків, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про застосування фінансових санкцій прийнята правомірно, на підставі чинного законодавства та у відповідності до обставин справи.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2014 року.

Суддя Н.В. Чубара