ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року

Справа № 910/13850/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого,

Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,

за участю представників:

позивача

Кішинський Д.Г. (дов. від 25.12.2013 р. № 01-02/325)

відповідача-1

Зелінська Л.М. (дов. від 12.03.2014 р. № 2591/15/14-14)

відповідача-2

Мацева Ю.С. (дов. від 17.2.2013 р. № 432)

відповідача-3

Сербулов О.В. (дов. від 29.10.2013 р. № 01/05-190Д)

відповідача-4

не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р.

у справі

№ 910/13850/13 Господарського суду міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

до

1. Міністерства інфраструктури України; 2. Фонду державного майна України; 3. Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"; 4. Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

про

встановлення сервітуту

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства інфраструктури України, Фонду державного майна України, Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" та Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про встановлення сервітуту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в даному випадку задоволення виробничих потреб, забезпечення технічного обслуговування гідротехнічних споруд, закріплених на праві господарського відання за Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт", не можуть бути задоволені будь-яким іншим способом, ніж встановлення сервітуту на річкові гідротехнічні споруди.

Рішенням Господарського м. Києва від 05.08.2013 р. у справі №910/13850/13 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. (колегія суддів: головуючий Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), позовні вимоги задоволено повністю.

Мотивуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій посилались на те, що необхідність у встановленні сервітуту на об'єкти спірного нерухомого майна виникла внаслідок невиконання Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" обов'язку щодо підготування пакету відповідних документів для укладення з Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" договорів управління майном згідно протокольного рішення Міністерства інфраструктури України від 28.05.2012 р., яке, в свою чергу, мало б ініціювати перед Кабінетом Міністрів України укладення таких договорів.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулось до Вищого господарського суду України суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського м. Києва від 05.08.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. скасувати у зв'язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків цим обставинам.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суди при вирішення спору у даній справі, не врахували наявність договорів управління спірним нерухомим майном, укладених між річковими портами, правонаступником яких є ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", та Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", які є підтвердженням задоволення господарських потреб позивача без необхідності обтяження спірного майна сервітутом, який, разом з тим, був встановлений, на думку скаржника, зі значним обмеженням прав Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" як фактичного власника спірного майна та порушенням приписів чинного законодавства України.

Міністерство інфраструктури України подало до Вищого господарського суду України письмові пояснення, де зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про встановлення сервітуту щодо об'єктів нерухомого майна, оскільки, по-перше, існує інший передбачений законодавством спосіб задоволення інтересів позивача, зокрема, шляхом укладення відповідних договорів управління майном чи застосування інституту спільної діяльності, а по-друге, наявність договорів управління спірним нерухомим майном, укладених між річковими портами, правонаступником яких є ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", та Державним підприємством "Адміністрація річкових портів", підтверджує користування позивачем спірним майном без необхідності встановлення на це майно сервітуту, враховуючи що, Міністерство інфраструктури України просить рішення Господарського м. Києва від 05.08.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2014 р. касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2014 р. колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий - Корсак В.А., судді Данилова М.В. (доповідач), Алєєва І.В.

Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України № 03-05/327 від 01.04.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки судді Вищого господарського суду України Данилової Т.Б., для розгляду справи № 910/13850/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Корсак В.А., судді Данилова М.В. (доповідач), Данилова Т.Б.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.05.1992 р. відповідно до спільного протоколу Фонду державного майна України та Міністерства України у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва було затверджено Концепцію перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в процесі приватизації.

У відповідності до затвердженої концепції наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 р. № 477 "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства" на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" було утворено Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот", до складу якої увійшов Запорізький річковий порт, а також створено на базі інших підприємств окремі акціонерні товариства, а саме - Відкрите акціонерне товариство "Херсонський річковий порт", Відкрите акціонерне товариство "Миколаївський річковий порт", Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський річковий порт".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 29-р від 25.01.2006 р. державне майно, яке не ввійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", було передано до управління Мінтрансзв'язку (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України) згідно переліку.

На підставі вищевказаного розпорядження Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ № 86 від 31.01.2006 р., за яким державне майно підлягало передачі на баланс Державного підприємства "Адміністрація річкових портів".

У період з 2006 р. по 2007 р. між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" та Дочірнім підприємством "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнім підприємством "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнім підприємством "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнім підприємством "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот", було укладено договори управління державним майном.

20.04.2011 р. позачерговими загальними зборами акціонерів Державної акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" дочірніх підприємств компанії, а саме - ДП "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот", ДП "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот", ДП "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот".

У зв'язку з приєднанням річкових портів до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", протоколом наради з питань використання річковими портами державного майна, затвердженого 28.05.2012 р. Заступником директора Департаменту державної політики в галузі морського і річкового транспорту Міністерства інфраструктури України, зобов'язано Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" в строк до 30.06.2012 р. підготувати пакет документів для ініціювання перед Кабінетом Міністрів України укладання договору(ів) управління майном між ДП "Адміністрація річкових портів" та ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", виконання Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" зобов'язання з укладення договорів управлінням майном, що зумовило порушення його прав та унеможливило виконання обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" є правонаступником всього майна, прав та обов'язків річкових портів - Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнього підприємства "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" (в тому числі, права на використання гідротехнічних споруд).

З метою забезпечення функціонування інфраструктури водного транспорту, виконання зобов'язань, що встановленні положеннями Міжнародного кодексу з управління безпекою мореплавства та Міжнародного кодексу з охорони суден та портових засобів, а також з метою задоволення виробничих потреб Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", на базі майна ліквідованих річкових портів були створенні відокремлені структурні підрозділи компанії, а саме - філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" - "Дніпропетровський річковий порт", "Запорізький річковий порт", "Нікопольський річковий порт", "Миколаївський річковий порт", "Херсонський річковий порт".

Відповідно до статті 27 Закону України "Про транспорт" до складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна, суднобудівні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства тощо, незалежно від форм власності.

Стаття 28 Закону України "Про транспорт" відносить у сукупності до складу земель річкового транспорту: порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуваннями, що обслуговують річковий транспорт, пасажирські вокзали, павільйони і причали, берегоукріплювальні споруди й насадження, будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування водних шляхів, інші об'єкти, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" є підприємством річкового транспорту, а відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати: потреби громадян, підприємств і організацій у перевезеннях; обслуговування пасажирів під час довготривалих перевезень доброякісною питною водою, харчуванням, можливість задоволення інших біологічних потреб; якісне і своєчасне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти; виконання державних завдань (контрактів) щодо забезпечення потреб оборони і безпеки України; безпеку перевезень; безпечні умови перевезень; запобігання аваріям і нещасним випадкам, усунення причин виробничого травматизму; охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту; права на пільги громадян щодо користування транспортом.

До функцій філій Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", зазначених в пункті 2.3 Положень про кожну з таких філій, зокрема, належить: виконання вантажно-розвантажувальних робіт на вантажних районах порту, пристанях, причалах, як власних, так і контрагентів; приймання, видача та зберігання вантажів, в тому числі паливно-мастильних матеріалів; здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів всіма видами транспорту, агентування та фрахтування морського та торгового флотів; агентування та фрахтування повітряних, морських і річкових суден; надання послуг з внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів, вантажів повітряним транспортом; надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом та змішаним транспортом "річка-море"; надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом, тощо.

Відповідно до розділу ІІІ "Порти, пристані, вантажне і комерційне господарство" Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР від 15.10.1955 р. для забезпечення виконання вищенаведених завдань Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" повинен мати вантажні причали та інші необхідні споруди та устаткування для завантаження/розвантаження вантажів і обслуговування пасажирів.

На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з метою належного функціонування інфраструктури водного транспорту, а також для забезпечення регулярного судноплавства та ефективного використання вантажного та пасажирського флоту, у Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" виникла необхідність у використанні гідротехнічних споруд (причалів).

Згідно із пунктом г) частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент створення ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот") приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій.

Таким чином, на момент створення Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" гідротехнічні споруди (причали) належали до об'єктів державної власності, приватизація яких згідно приписам Закону України "Про приватизацію державного майна" заборонена, та знаходилися в управлінні Мінтрансзв'язку згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України №29-р від 25.01.2006 р.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29.06.2004 р.

На підставі наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірні об'єкти нерухомого майна не могли бути передані Публічному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в оренду.

Таким чином, враховуючи необхідність виконання Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" покладених на нього завдань порту, як було зазначено вище, Департаментом державної політики в галузі морського і річкового транспорту Міністерства інфраструктури України було зобов'язано Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" в строк до 30.06.2012 р. підготувати пакет документів для ініціювання перед Кабінетом Міністрів України укладання договору(ів) управління майном між ДП "Адміністрація річкових портів" та ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження підготування Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" пакету документів для ініціювання перед Кабінетом Міністрів України укладання договору(ів) управління майном між ДП "Адміністрація річкових портів" та Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", призвела до необхідності встановлення сервітуту на таке майно, а саме - на річкові гідротехнічні споруди, про що останнє звернулось до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно частинами 1 та 3 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах. Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна.

В той же час, сервітут тягне певне обмеження прав власності особи, на майно якої встановлений сервітут. Власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, але в межах, не обтяжених сервітутом. Це означає, що спочатку майном користується суб'єкт сервітутного права, а потім власник майна.

Врахувавши вищезазначені обставини справи та проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, взявши до уваги, зокрема, що виконання Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" завдань порту без гідротехнічних споруд є неможливим, а також встановивши, що обсяг прав, якими ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" наділено відповідно до договорів управління майном, є суттєво менший, ніж обсяг сервітутних прав, які необхідні позивачу для виконання покладених на нього чинним законодавством обов'язків щодо забезпечення безпеки судноплавства та виконання функцій транспортного підприємства, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що потреби останнього та виконання ним функцій транспортного підприємства не можуть бути задоволенні в іншій спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту на гідротехнічні споруди.

Таким чином, посилання Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", на те, що у Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" відсутнє право на встановлення сервітуту, оскільки існує можливість задоволення його інтересів шляхом укладення договорів управління майном, а також посилання на те, що наявність чинних договорів управління майном, які укладені між Державним підприємством "Адміністрація річкових портів" та Дочірнім підприємством "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнім підприємством "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнім підприємством "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", Дочірнім підприємством "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот", правонаступником яких є ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", унеможливлює встановлення сервітуту на гідротехнічні споруди, вмотивовано не було прийнято до уваги ще під час вирішення спору по суті судами попередніх інстанцій.

Так само не були прийняті до уваги посилання відповідачів на невірне застосування законодавчих приписів при встановленні розміру плати, що підлягає внесенню за користування спірним нерухомим майном, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Разом з тим, чинним законодавством України не визначений порядок і розмір такої плати.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Суди попередніх інстанцій відзначили, що за своїм правовим змістом сервітут є правом обмеженого користування. Поряд з правом оренди сервітут є також одним з речових прав, однак значно вужчий за обсягом своїх прав. На відміну від права оренди, яке встановлює володіння і користування майном протягом його дії виключно орендаря, сервітут тільки обмежує право власності особи, на майно якої встановлено сервітут. Власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, але в межах, не обтяжених сервітутом.

Тобто відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.

На підставі вищенаведеного, суди вмотивовано дійшли висновку, що при визначенні плати за сервітут, відповідно до положення частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, до зазначених правовідносин можуть бути застосовані положення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р.

Всі інші доводи відповідачів щодо встановлення сервітуту, на їх думку, зі значним обмеженням прав Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" як фактичного власника спірного майна та порушенням приписів чинного законодавства України, були спростовані судами попередніх інстанцій під час вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.}

^{Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.}

^{Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для встановлення сервітуту на спірне нерухоме майно.}

^{Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. №910/13850/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді : М. Данилова

Т. Данилова