ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/40422/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив зобов'язати здійснити перерахунок і виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 1.02.2009 року по 1.05.2009 року в розмірі 2691,51 грн. та виплатити не донараховану суму пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 року в розмірі 114,17 грн.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіки Крим та зобов'язано провести виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 1.02.2009 року по 1.05.2009 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим відшкодувати позивачу інфляційні витрати, а також сплатити три проценти річних від простроченої суми із розрахунку за кожен календарний місяць, починаючи з 1.02.2009 року по 1.05.2009 року.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач з 1.06.2002 року отримував пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).

Листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим №250/08-04 від 28.01.2009 року позивача повідомлено про припинення виплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст. 30 Закону №2262, оскільки позивач є студентом Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ.

На підставі отриманого листа мати позивача звернулась 05.02.2009 року до Пенсійного фонду України за роз'ясненням, на яку отримала відповідь №3119/А/11 від 5.03.2009 року про те, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника позивачу може бути призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) і для цього необхідно звернутись до районного управління Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Після цього мати позивача 16.03.2009 року надіслала заяву до Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим з проханням здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону №1058, на яку отримала відповідь від 23.03.2009 року про те, що з питання призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до вказаного Закону позивачу необхідно особисто звернутись із заявою до районного управління Пенсійного фонду України за місцем проживання.

Позивач 7.05.2009 року подав до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим заяву щодо виплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника, на підставі якої листом №77/Л-7 від 15.05.2009 року позивача повідомлено про те, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону №1058 буде призначена з 7.05.2009 року.

Задовольняючи позов, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що у зв'язку з тим, що позивачу раніше вже була призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону №2262, то дії відповідача є неправомірними з урахуванням того, що позивач відповідає умовам призначення пенсії згідно до Закону №1058.

Статтею 30 Закону №2262 визначено коло осіб які мають право на пенсію у разі втрати годувальника.

Відповідно до абз. 3 п. «д» ст. 30 Закону №2262 вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію у разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Згідно ст. 40 Закону №2262 пенсія у разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, - довічно.

Зміна розміру пенсії, якщо у складі сім'ї, якій було призначено пенсію у разі втрати годувальника, станеться зміна, внаслідок якої окремі члени сім'ї або сім'я в цілому втратять право на пенсію, перерахунок пенсії або припинення її виплати провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, у якому сталася зміна.

Таким чином, оскільки позивач є студентом навчального закладу органів внутрішніх справ, право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України №2262 втрачено.

Згідно ст. 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону №1058 діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Згідно ст. 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Також відповідно до частини 5 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду і не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та перелік документів, визначених Законом №1058, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку, заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, - через кожний рік дії такої довіреності тощо, подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Абзацом першим пункту 5 цього Порядку визначено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Таким чином, оскільки питання, яке порушує позивач, стосується відновлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, що передбачена іншим Законом, вимога відповідача про звернення із заявою за місцем проживання заявника та наданням визначених Порядком документів є правомірною.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову зроблені з порушенням норм матеріального права.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 223 і ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

У зв'язку з цим рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням вищезазначених норм матеріального права, не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

в с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, третя особа -Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, про зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О.Лиска

В.В.Малинін