ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 року Справа № 904/9517/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Тищик І.В., Білецької Л.М.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Урюкалова І.В., довіреність № 72 від 11.01.2014 р.

від відповідача: Шемет Д.О., довіреність № 684-О від 19.02.2014 р.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014 р. у справі № 904/9517/13 (суддя Колісник І. І.)

за позовом: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради, м. Дніпродзержинськ

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

про стягнення 894,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.14р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю прийнятого місцевим господарським судом рішення, невідповідністю висновків викладених у рішенні, які місцевий господарський суд визнав встановленими, наданням судом невірної оцінки доказам у справі (з порушенням ст. 43 ГПК України), що на думку апелянта призвело до прийняття судом рішення без дотримання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Так, за твердженням апелянта відповідач неналежним чином виконав умови п. 4 ст. 8 договору № 11 від 15.01.2010 р., відповідно до якого суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті, Банк повертає відповідно органам Фонду або Управління, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. відновлено строк на подачу апеляційної скарги, прийнято її до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2014 р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 18.03.2014 р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив колегію суддів скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2014 р. і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, відмовити позивачу у задоволенні позову, а рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Завчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи третя особа, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила (а. с. 110), про причини своєї неявки суд не сповістила.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, оскільки у справі достатньо матеріалів для її розгляду.

18.03.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідність ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін за наступних підстав.

15 січня 2010 року між Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська (далі - третя особа), Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради у м. Дніпродзержинську (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, або Банк) укладено договір № 11 про зарахування і виплату пенсій та допомог через ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі - договір).

Згідно параграфу 1 ст. 1 договору, Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596 (з наступними змінами) (надалі - Порядок).

За змістом параграфів 1, 4 ст. 8 договору передбачено, що однією з підстав, за якою суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки, є наявність даних про смерть одержувача.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають відповідно органам Фонду або Управління, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" від 18.05.2004 р. № 1727-IV (далі - Закон № 1727) громадяни України, які досягли віку (чоловіки - 63 років, жінки - 58 років) або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

За змістом ст. 3 Закону № 1727 призначаються такі види державної соціальної допомоги: державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам; державна соціальна допомога на догляд.

Відповідно до статей 9, 10 Закону № 1727 державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд призначаються органами праці та соціального захисту населення і виплачується щомісячно за поточний місяць.

Пунктом 39 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 р. № 261 виплата соціальної допомоги особам здійснюється Пенсійним фондом України.

Рішенням позивача від 05.06.2012 р. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліду 3-ї групи, була призначена державна соціальна допомога довічно з 23.05.2012 р. (а. с. 28).

29.05.2012 р. ОСОБА_4 на адресу позивача була подана заява про перерахування належних йому сум грошової допомоги на його поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий у відділенні Дніпродзержинської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 21).

Відповідно до списку осіб № 1 (4455/4455) на зарахування державної соціальної допомоги та супровідної відомості на зарахування грошових коштів за березень 2013 року, платіжним дорученням № 1010 від 15.03.2013 р. третьою особою у справі було перераховано на рахунок відповідача 1 458 842,94 грн., з яких 894,00 грн. державної соціальної допомоги за березень 2013 року на ім'я ОСОБА_4 (а. с. 53 - 56).

Згідно банківської виписки відповідача по особовому рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 державна соціальна допомога за березень 2013 року у сумі 894,00 грн. зараховані Банком на рахунок ОСОБА_4 15.03.2013 р. і станом на 19.03.2013 р. зазначені грошові кошти повністю зняті з рахунку (а. с. 68-71).

03.06.2013 р. у відповідь на лист позивача від 19.04.2013 р. № 1404 на його адресу надійшов лист Відділу державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 27.05.2013 р. № 1056/10.9-20 про реєстрацію 11.02.2013 р. за актовим записом № 1129 смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 29 на звороті).

Листами від 15.04.2013 р. № 1356, від 27.08.2013 року № 2708, від 01.10.2013 р. № 3088 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення на рахунок третьої особи у справі 894,00 грн. державної соціальної допомоги, перерахованої на ім'я ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 31, 35, 36).

Відповідач вимогу позивача не виконав, посилаючись на те, що на момент її пред'явлення, вказана сума не забезпечена необхідним залишком грошових коштів на поточному рахунку його власника (а. с. 35 на звороті, 37).

15.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1 вих. № 3259 про повернення грошових коштів, яка отримана відповідачем 17.10.2013 р. (а. с. 38 - 41).

Згідно відповіді на претензію позивача від 15.10.2013 р. № 1, Банк повідомив Управління праці, що у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку пенсіонера, відсутня можливість задовольнити вимоги Управління про повернення коштів (а. с. 42 - 43), тобто Банк залишив претензію без задоволення, що і стало причиною виникнення даного спору.

Відповідно до п. 13 Порядку, у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Колегією суддів встановлено, що кошти у сумі 894,00 грн. зараховані Банком на картковий рахунок ОСОБА_4 15.03.2013 р., однак станом на 19.03.2013 р. на поточному рахунку ОСОБА_4 сума коштів, які обліковувалися на рахунку становлять 0,00 грн. від загальної суми коштів, оскільки ці кошти частково списані (за згодою клієнта) в рахунок погашення кредиту за договором SAMDN 50000063636027 про відкриття та обслуговування карткового рахунку (кредитна картка «Універсальна»), а інша частина грошових коштів знята з банкомату, що підтверджується випискою з рахунку клієнта за період з 01.01.2013 р. по 19.03.2013 р. (а. с. 68-71).

На час отримання Банком від позивача листа про повернення перерахованих за березень 2013 року грошових коштів у сумі 894,00 грн., вказані кошти на рахунку ОСОБА_4 були відсутні, що унеможливило їх повернення відповідно до умов п. 4 ст. 8 договору, в якому визначено, що зазначені суми пенсій підлягають поверненню банком лише за умови їх наявності на поточному рахунку пенсіонера.

Таким чином, у разі відсутності грошових коштів на рахунку отримувача, Банк не повинен здійснювати повернення грошових коштів за рахунок власних засобів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. п. 1.38, 1.39 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом; списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р., власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (п. 1.6 Інструкції).

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції (п. 1.7 Інструкції).

Згідно з п. 6.6. вищезазначеної Інструкції платник у договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищезазначеного, доказів вини банку і передбачених договором та законодавством підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів, апелянтом не наведено.

З огляду на те, що при укладенні договору сторони визначили (п. 4 ст. 8), що суми пенсій та грошової допомоги зараховані на рахунок одержувача після його смерті підлягають поверненню банком лише за умови їх наявності на поточному рахунку пенсіонера, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених місцевим господарським судом та колегією суддів обставин у справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2014 р. у справі № 904/9517/13 без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 24.03.2014 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Л.М. Білецька