Провадження № 2/204/37/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді: Некрасова О.О.

при секретарі: Макарчук А.В.

за участю представника позивача: Ковриги О.І.,

представників відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про скасування свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, припинення права власності, визнання договору позики удаваним та про визнання права власності на нежитлову будівлю,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності на нежитлову будівлю, якою просив скасувати свідоцтво про право власності серії САЕ № 314838 від 27.04.2012 на нежитлову будівлю - адміністративну будівлю комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв. м., ганки літ. а, а-1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 440 від 24.04.2012 року; визнати договір позики № 1/05 від 23.05.2011 року, укладений між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ОСОБА_5 удаваним з метою приховування іншого правочину - Інвестиційного договору по будівництву нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; визнати за Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» право власності на нежитлову будівлю - адміністративну будівлю комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв. м., ганки літ. а, а-1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову вказали, що 23.05.2011 року між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ОСОБА_5 було укладено договір позики № 1/05. Згідно п.2.1 Договору позики, розмір позики (зворотної фінансової допомоги) становить 4 000 000 грн. Умовами договору позики передбачено, що позика надається на поповнення обігових коштів. Згідно із засновницькими документами Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», ОСОБА_5 є одним із учасників університету. У першій половині 2011 року в діяльності університету виникла необхідність щодо використання нового приміщення для організації навчального процесу. ОСОБА_5 надала пропозицію університету про використання в якості такого приміщення нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, згідно розпорядження міського голови № 2-р від 04.01.2012 року, адреса нової будівлі - АДРЕСА_1. Але на той час, будівництво цієї нежитлової будівлі було декілька років заморожене за причиною відсутності необхідних коштів. Всі дозвільні документи, а також щодо землекористування втратили свою чинність. ОСОБА_5 запропонувала університету виступити безпосередньо замовником та інвестором подальшого будівництва. Сторони прийшли до згоди, що позивач надає кошти на подальше будівництво нежитлової будівлі та виконує інші функції замовника, у тому числі контроль за строками виконання та якістю робіт, а ОСОБА_5 виконує функції посередника, укладаючи від свого імені дозвільну документацію та договір оренди земельної ділянки. У подальшому, згідно із попередньою домовленістю, об'єкт будівництва - приміщення нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 повинно належати Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», а також введення в експлуатацію та реєстрація права власності повинна була відбутися за Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет». Отже, ОСОБА_5 запропонувала Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» інвестувати кошти, поновити дію дозвільної документації та добудувати зазначену будівлю з метою подальшого використання, як основних фондів університету для проведення науково-вишукувальних робіт та навчального процесу. Оскільки будівництво будівлі було заморожене вже декілька років, а строки закінчення будівельних робіт були дуже короткі, ОСОБА_5 наполягала на тому, щоб для початку робіт використати як фінансовий інструмент договір позики (надання повторної фінансової допомоги), за яким швидко отримати необхідні для будівництва кошти, а у подальшому укласти відповідний інвестиційний договір, яким закріпити у правовій сфері наявні співвідношення та статус університету, як інвестора. Так, 23.05.2011 року між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ОСОБА_5 було укладено договір позики № 1/05. Грошові кошти із рахункового рахунку Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» перераховувалися частками на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 За ці кошти ОСОБА_5 було проведено оформлення всієї дозвільної документації, поновлено дію договору оренди земельної ділянки, а також були проведені всі роботи по будівництву нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Під час проведення робіт, університет, як замовник - інвестор проводив ретельний нагляд за строками та якістю робіт. Статус Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», як інвестора ОСОБА_5 не оспорювався, а навпаки, ОСОБА_5 зазначила у відношеннях із підрядними організаціями університет, як безпосереднього замовника та інвестора будівництва. Цей факт найшов своє відображення у матеріалах судової справи № 10/5005/6349/2012, що розглядалася Господарським судом Дніпропетровської області, де за клопотанням сторін Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» був залучений до участі, як третя особа - інвестор будівництва. Крім того, у процесі будівництва було змінено цільове призначення нежитлової будівлі, а саме: для науково-вишукувальної роботи гуманітарного напрямку, за зазначеною адресою знаходиться університет та організовано навчальний процес.

Отже, Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет», який здійснював фінансування будівельних робіт, у відношеннях із відповідачем виступив інвестором з метою будівництва нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та використання цього майна для організації навчального процесу.

Під час виконання фінансування та виконання будівельних робіт, ОСОБА_5 усіляким чином ухиляється від укладання інвестиційного договору. Університет, який дуже потребував у новому приміщенні, як добропорядний замовник-інвестор не міг допустити виникнення ще одного довгострою у м. Дніпропетровську, сподіваючись на добропорядність свого партнера - ОСОБА_5, не перервав фінансування. Але ОСОБА_5 не виконала існуючих домовленостей та ввела в оману Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет», що призвело до не укладання інвестиційного договору.

ОСОБА_5 без відома Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» самостійно подала документи та здійснила дії по реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням прав Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», як інвестора та власника нежитлової будівлі. Так, згідно із декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованого інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області за № ДП14312031196 від 29.02.2012 року, нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 введено в експлуатацію, та на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.04.2012 року, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєстровано право власності за ОСОБА_5 Даною декларацією передбачено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 3 157 000 грн. Таким чином, договір позики вчинено з метою приховування іншого правочину - інвестиційного договору будівництва нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, метою якого насправді є набуття права власності на нежитлову будівлю шляхом здійснення інвестиції.

19 грудня 2013 року представник позивача Ковріга О.І. надала до канцелярії суду доповнення до позовної заяви, в якій просила збільшити позовні вимоги, а саме: припинити право власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю - адміністративну будівлю комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв. м., ганки а, а-1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Було доповнено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. В обґрунтування доповнення вказала, що договір позики № 1/05 від 23.05.2011 року за своєю правовою природою є інвестиційним договором, метою якого є внесення інвестицій у вигляді грошових коштів в об'єкт - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, та право власності на об'єкт та результат інвестицій належить Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», як інвестору. Дане ствердження підтверджується інформацією про обсяг та обіг грошових коштів за поточним рахунком відповідача ОСОБА_5 № НОМЕР_2 в період з 01.01.2010 року по 31.12.2013 року, що надана ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Із виписки руху грошових коштів за рахунком вбачається, що грошові кошти отримані від позивача були направлені відповідачем на рахунок підрядника ПП «Юлота» та інших юридичних осіб, що виконували роботи по будівництву спірного нерухомого майна. За кошти Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» здійснювалися не тільки будівельні роботи, а сплачувалися необхідні встановлені законодавством України обов'язкові платежі - внески до цільових фондів міської ради «кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, згідно рішення міськради № 6/11 від 21.03.2007 року», витрати пов'язані із введенням об'єкту в експлуатацію та інше». Також, випискою спростовуються ствердження відповідачів про використання грошей на особові потреби ОСОБА_5 Інформацією банка встановлено відсутність будь-яких інших джерел фінансування будівельних робіт ніж інвестиції позивача, крім того, періодичність отримання від університету грошей повністю узгоджується із здійсненими оплатами за виконані роботи. Таким чином, підтверджено той факт, що гроші отримувалися саме для оплати конкретного виду робіт в узгоджених сумах, та транзитом через поточний рахунок відповідача сплачувалися виконавцям будівельних та ремонтних робіт. Зазначеним доказом повністю спростовується твердження відповідачів про те, що дати і суми отримання від позивача грошей встановлювалися тільки керівництвом університету. Відповідно до додатку № 1 та договору № 21/09/07 від 21.09.2007 року з ПП «Юлота» загальна вартість робіт становить 1 870 000 грн., але як вбачається з акту взаємних розрахунків від 31.12.2011 року за період з 21.09.2007 року по 31.12.2010 року, ПП «Юлота» виконано роботи на загальну суму 684 296 грн., а за період з липня 2011 року виконано роботи на суму 3 826 416 грн. Отже, фактично роботи виконувалися після 2011 року, тобто після інвестування Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» грошових коштів у будівництво об'єкту. Акт звірки взаємних розрахунків між ОСОБА_5 та ПП «Юлота» повністю узгоджується із реєстром платіжних доручень, тобто фінансування із своїм підрядником відповідачка здійснювала після отримання грошових коштів від позивача, навіть деякі платежі від університету пройшли транзитом через розрахунковий рахунок ОСОБА_5 на рахунок ПП «Юлота». Згідно листа відповідача до ПП «Юлота» та додаткової угоди № 4 від 01.06.2011 року, відповідач зазначає про припинення фінансування з 13.12.2008 року та про його поновлення тільки з 01.06.2011 року, тобто після укладення спірного договору та отримання фінансування. Згідно з додатком № 2 до додаткової угоди № 4 передбачено перелік робіт, у якому зазначено про необхідність виконання у період з 01.06.2011 року по 20.08.2011 року загально будівельних робіт на суму 998000 грн. 00 коп. У листі ОСОБА_5 від 17.04.2013 року зазначено, що будівництво триває з 2007 року, що від Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» було отримано кошти саме для будівництва. Будівля облаштовувалася під вимоги навчального закладу. Також, у листі зазначено, що строки будівництва було припинено, а їх поновлення відбулося в квітні 2011 року, тобто після отримання коштів від Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Той факт, що на дату початку інвестування будівля по АДРЕСА_1 була в стані незавершеного будівництва підтверджується наявними в справі документами (договір оренди земельної ділянки від 23.09.2011 року, у якому зазначено, що на земельній ділянці знаходиться недобудована будівля, а земельна ділянка дається саме для завершення будівництва), показами свідків та іншими доказами. Твердження ОСОБА_6, що ним було витрачено на будівництво біля 4 млн. доларів США та надана банківська виписка про рух коштів за рахунком до 31.12.2009 року не може бути належними доказами таких витрат, оскільки ще 01.09.2010 року, до завершення будівництва та реєстрації права власності, між сторонами було підписано Договір оренди, відповідно до якого сторони вказали про необхідність відновлення будівлі, вартість таких робіт сторонами оцінено у 5 000 000 грн. 25.05.2011 року між сторонами підписано попередній договір оренди № 2/05, згідно з яким сторони встановили орієнтовану вартість нерухомого майна 16 млн. гривень. Декларація про готовність об'єкту до експлуатації передбачає вартість будівництва 3 157 000 грн. Згідно з технічним паспортом, виготовленим КП ДБТІ 02.02.2012 року, вартість будівлі становить 6 201 888 грн. Банківською випискою підтверджено здійснення розрахунків ОСОБА_5 за будівельні роботи та матеріали. Але це не підтверджує виконання будівельних робіт та використання будівельних матеріалів саме у зв'язку із будівництвом за АДРЕСА_1. Фактично ОСОБА_5 до 2009 року було витрачено суму 684296 грн. по розрахунках з ПП «Юлота». Приймаючи до уваги ринкову вартість нежитлової будівлі визначена на підставі висновку незалежного оцінщика ОСОБА_11 від 07.10.2013 року та становить 9 782000 грн. та сумуючи розмір підтверджених витрат на будівництво (684296 грн. - ОСОБА_5 власні кошти та 7 729950 грн. - кошти університету, загальний розмір 8414246 грн.) розмір витрачених коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропорційно витрачених коштів позивачем становить 8,13%. Надані відповідачами фото будівлі не можуть бути належними доказами її стану до 2009 року, оскільки свідками було зазначено, що на фото міститься будівля вже після поновлення виконання робіт, тобто з травня 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача Ковріга О.І. позовні вимоги та доповнення до позовних вимог підтримала у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та доповненнях до позовної заяви. Також доповнила тим, що як ОСОБА_6, який був певний період власником (учасником) університету, членом наглядової ради університету, уповноваженим представником (учасника) університету ОСОБА_5, так і сама ОСОБА_5, яка є власником (учасником) університету, приймали активну участь у фінансово-господарській діяльності університету та користувалися всіма повноваженнями власників (учасників) університету, які передбачені Статутом університету та чинним законодавством України. 05.10.2009 року відбулися загальні збори засновників університету, у яких приймали участь ОСОБА_6, який володів 40 % статутного фонду та ОСОБА_5, яка володіла також 40% статутного фонду університету. На загальних зборах розглядалися питання щодо затвердження витрат на ремонтно-будівельні роботи, про виділення коштів на придбання житла, будування власного корпусу університету, впорядкування умов оплати праці. А ОСОБА_6 не лише приймав участь у засіданні, але й виступав з доповіддю. Як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5 приймали участь у голосуванні та прийнятті рішень, підписанні протоколу, що підтверджується відповідним протоколом № 3 від 05.10.2009 року. 12.04.2010 року відбулися загальні збори засновників університету, у яких приймали участь ОСОБА_6, який володів 40 % статутного фонду та ОСОБА_5, яка володіла також 40% статутного фонду університету. На загальних зборах розглядалися питання щодо затвердження витрат Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», затвердження звіту, ревізійної комісії, затвердження витрат на будівництво житла, встановлення оплати за навчання. Як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5 приймали участь у голосуванні та прийнятті рішень, підписанні протоколу, що підтверджується протоколом № 7 від 12.04.2009 року. 12.07.2010 року відбулися загальні збори засновників університету, у яких приймала участь ОСОБА_5, де розглядалися питання щодо затвердження витрат Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», затвердження звіту ревізійної комісії, затвердження витрат на будівництво житла, початок будівельних робіт, необхідність об'єднання з іншими навчальними закладами, тощо. ОСОБА_5 приймала участь у голосуванні та прийнятті рішень, підписанні протоколу, що підтверджується відповідним протоколом № 10 від 12.07.2010 року. 21.02.2011 року відбулися загальні збори засновників університету, у яких приймали участь ОСОБА_5, яка володіє 40 % статутного фонду університету, де розглядалися питання щодо припинення фінансування будівництва, внесення змін до штатного розкладу університету, призначення тимчасово виконуючого обов'язки ректора університету. Пропозицію, щодо кандидатури тимчасово виконуючого обов'язки ректора внесла безпосередньо ОСОБА_5 Вона приймала участь у голосуванні та прийнятті рішень, підписанні протоколу, що підтверджується протоколом № 17 від 21.02.2011 року. 07.09.2011 року відбулися загальні збори власників університету, у яких також приймала участь ОСОБА_5, та розглядалися питання щодо здійснення комплексу заходів щодо відчуження належних університету квартир. Повноваження, щодо здійснення комплексу заходів стосовно відчуження належних університету квартир були надані ОСОБА_6, який в подальшому приймав безпосередню участь з питань відчуження належних університету квартир, а саме: знаходження потенціальних покупців, організацію угод, тощо. ОСОБА_5 приймала участь у голосуванні та прийнятті рішень, підписанні протоколу, що підтверджується протоколом № 23 від 07.09.2011 року. 29.06.2011 року відбулися загальні збори власників університету, у яких приймала участь ОСОБА_5, де розглядалися питання щодо створення Наглядової Ради Університету. Одним із членів наглядової ради був обраний ОСОБА_6 ОСОБА_5 приймала участь у голосуванні та прийнятті рішення, підписанні протоколу, що підтверджується протоколом № 21/1 від 29.06.2011 року. 08.07.2011 року відбулися загальні збори власників університету, у яких брала участь ОСОБА_5, де розглядалися питання щодо затвердження типових форм договору, встановлення розмірів оплати за навчання. ОСОБА_5 приймала участь у голосуванні, прийнятті рішень та підписанні протоколу, що підтверджується відповідним протоколом № 21/2 від 08.07.2011 року. 27.10.2011 року відбулися загальні збори власників університету, у яких приймала участь ОСОБА_5 і де розглядалися питання щодо відчуження належних університету квартир. Повноваження, щодо укладання та підписання договорів купівлі-продажу квартир та щодо представлення інтересів Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» у відповідних підприємствах, установах, організаціях, були надані безпосередньо ОСОБА_5 У подальшому ОСОБА_5 були надані відповідні нотаріальні посвідчені довіреності. ОСОБА_5 приймала участь у голосуванні та прийнятті рішень, підписанні протоколу, що підтверджується відповідним протоколом № 24 від 27.10.2011 року. 18.05.2012 року відбулися загальні збори власників університету, у яких приймала участь ОСОБА_5, де також був присутній ОСОБА_6, як член наглядової ради. На загальних зборах розглядалися питання щодо затвердження штатного розкладу університету, та про підсумки роботи університету. ОСОБА_5 приймала участь у голосуванні та прийнятті рішень, підписанні протоколу, що підтверджується відповідним протоколом № 32 від 18.05.2012 року. Таким чином, ОСОБА_6, який був певний період власником університету, членом наглядової ради університету, уповноваженим представником власника університету - ОСОБА_5 так і ОСОБА_5, яка є власником університету, приймали активну участь у фінансово-господарській діяльності та учбовій діяльності університету та користувалися всіма повноваженнями власників університету. Вони, спільно з іншими учасниками університету, приймали певні важливі рішення для університету, які пов'язані з затвердженням витрат Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», затвердженням звітів ревізійної комісії, затвердженням витрат на будівництво житла, встановленням оплати за навчання, впорядкуванням умов оплати праці, затвердженням типових форм договорів (контрактів), затвердження штатного розкладу, відчуженням належних університету об'єктів нерухомого майна, тощо. ОСОБА_6 особисто узгоджувалися питання пов'язані із проведенням закупок та інші питання фінансового характеру. Безпосередньо ОСОБА_6 власноручно здійснював візування доповідних записок та інших документів.

У судовому засіданні 29.04.2013 року представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вважає, що матеріалами справи позовні вимоги не доведені. Предметом доказування у даній справі є встановлення факту укладання між сторонами інвестиційного договору з умовами, що передбачають набуття права власності на спірний об'єкт нерухомості. Фактично матеріали справи містять докази, про укладення договору позики. Жодних доказів на підтвердження узгодження сторонами вказаних умов позивач не надав. Позивач на підтвердження удаваності правочину повинен довести спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховувати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином; що обидві сторони договору діяли свідомо для приховування іншого правочину; що саме нерухоме майно за удаваним правочином виступало об'єктом інвестування, і воля сторін цього правочину була спрямована саме на настання таких правових наслідків, як перехід права власності до інвестора на нерухоме майно, а не набуття ним, зокрема, майнових прав щодо цього майна. Ствердження позивача про те, що ОСОБА_5 запропонувала університету виступати безпосередньо замовником та інвестором подальшого будівництва та про те, що ОСОБА_5 запропонувала університету інвестувати кошти, поновити дію дозвільної документації та добудувати зазначену будівлю з метою подальшого використання як основних фондів університету для проведення науково-вишукувальних робіт та навчального процесу, не відповідають дійсності. Вказані обставини позивачем не доведені. Позивач визнає, що наміру встановлювати інвестиційні правовідносини, безпосередньо у день укладання договору позики 23.05.2011 року у сторін не було. У цей день сторони планували встановити боргові зобов'язання. Натомість, для визначення правовідносин удаваності за вчиненим правочином, істотними є саме вираження волі сторін на день укладання ним правочину і встановлення між ними фактично інших правовідносин саме з дня укладання удаваного правочину. Позивач же визнає, що інших правовідносин, ніж встановлення боргових зобов'язань з дня укладання договору позики 23.05.2011 року у сторін не виникало. При цьому позивач не пояснює, з якого моменту у майбутньому у сторін повинні виникнути інвестиційні зобов'язання. Після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію мова йшла про довгостроковий договір оренди. Позивач частково сплачує орендну плату. Між сторонами був намір на укладання договору позики. На час коли укладався договір позики, об'єкт будівництва був вже побудований. Намір позивача був лише оренда приміщення. Ремонтні роботи складали лише 5% від робіт по будівництву. Документів про перехід права власності не існує. Також суду пояснив, що вищим органом позивача є загальні збори власників, які вправі приймати будь-які рішення щодо діяльності університету, в тому числі і ті, що віднесені до компетенції інших органів. Таким чином, воля позивача як юридичної особи, зокрема на укладання правочинів, може виражатися шляхом прийняття відповідного рішення вищим органом управління позивача. У матеріалах справи міститься протокол загальних зборів власників позивача № 20 від 09.06.2011 року, у порядку денного якого зазначено питання про надання поворотної позики ОСОБА_5, за яким було прийнято відповідне рішення про дозвіл Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» укласти та підписати з ФОП ОСОБА_5 попередній договір оренди приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 строком на 10 років та дозволити Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» укласти та підписати з ФОП ОСОБА_5 договір поворотної позики на суму 4 000 000 грн.; доручити ректору Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» ОСОБА_13 укласти та підписати з ФОП ОСОБА_5 попередній договір оренди приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 строком на 10 років та договір поворотньої позики на суму 4 000 000 грн. та доручити ректору Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» ОСОБА_13 перераховувати кошти згідно договору поворотньої позики частинами відповідно до фінансових можливостей Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Згідно пояснень ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_7 на зазначених загальних зборах йшла мова про затвердження договору позики від 23.05.2011 року, будь-які інші питання щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 не розглядалися. Вказаними доказами беззаперечно підтверджується, що воля позивача під час укладання договору позики 23.05.2011 року була направлена саме на встановлення боргових зобов'язань. Про інвестиційні зобов'язання згідно рішення власників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» та пояснень його учасників мова взагалі не йшла. Позивач, під час укладання договору позики 23.05.2011 року не мав наміру надавати кошти на будівництво спірної будівлі на виконання функцій замовника. А відповідач не мав наміру прийняти ці кошти інакше ніж як позику, з зобов'язанням її повернути в майбутньому. Це підтверджується тим, що замовником будівництва виступила ОСОБА_5 за договором на будівництво від 21.09.2007 року, що укладений з ПП «Юлота» і всі функції замовника, в тому числі, й функцію з оплати вартості робіт на об'єкті, могла виконувати виключно ОСОБА_5 Докази того, що позивач пропонував відповідачу виконувати функції замовника замість ОСОБА_5 у матеріалах справи відсутні. 25.05.2011 року між сторонами було укладено попередній договір оренди, відповідно до умов якого сторони заявили про намір укласти договір оренди нежитлового приміщення після вводу будівлі в експлуатацію. Таким чином, намір передати спірне нерухоме майно у власність у сторін був відсутній, що свідчить також про відсутність інвестиційних правовідносин, про які зазначає позивач. Дозвільна документація на будівництво спірного майна складається з: дозволів Інспекції Держархбудконтролю від 03.10.2007 року та 06.11.2008 року, які відповідно отримані відповідачем до дати укладання договору позики від 23.05.2011 року. Ніяких дозвільних документів на будівництво, крім цих, у подальшому не оформлялося та не отримувалося. Це, зокрема, підтверджується тим, що відповідно до п.11 декларації про готовність об'єкта до експлуатації датою закінчення будівництва зазначено 29.08.2009 року. крім того, будівництво спірного майна здійснювалося на земельній ділянці, що була надана ОСОБА_5 у користування за договором оренди землі від 13.09.2007 року. відповідно до п.5.1 цього договору земельна ділянка передається в оренду для проектування та будівництва комерційного призначення. Цей договір укладено до дня підписання сторонами договору позики 23.05.2011 року. Тому, укладаючи 23.05.2011 року договір позики, ОСОБА_5 ніяк не могла мати наміру виконувати функції посередника, укладаючи від свого імені дозвільну документацію та договір оренди земельної ділянки, оскільки така документація та договір оренди раніше вже була нею отримана. Щодо настання фактичних прав та обов'язків, що виникли між сторонами договору позики від 23.05.2011 року про те, що між сторонами за договором позики фактично склалися боргові зобов'язання свідчать наступні докази: договір позики фактично виконаний шляхом перерахування коштів відповідачу з відповідним призначенням платежу. Крім того, позивач був уповноважений на перерахування цих коштів відповідачу саме як позичених, про що свідчить протокол загальних зборів власників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» № 20 від 09.06.2011 року, згідно якого доручено ОСОБА_13 перерахувати кошти згідно договору поворотної позики частинами відповідно до фінансових можливостей Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет»; у листі № 14/1-29 від 21.08.2012 року позивач зазначає про укладання 23.05.20111 року між сторонами договору позики та пропонує внести до нього зміни у зв'язку з перерахуванням грошових коштів у більшому розмірі та надав проект додаткової угоди до договору позики від 20.08.2012 року; згідно позовної заяви Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» про стягнення безпідставно перерахованих коштів від 28.11.2012 року, що надана до господарського суду Дніпропетровської області позивач також зазначає, що між сторонами склалися правовідносини, що виникли з договору позики від 23.05.2011 року; у своїй позовній заяві позивач зазначає, що під час виконання фінансування та виконання будівельних робіт ОСОБА_5 усіляким чином ухиляється від укладання інвестиційного договору. Університет, який дуже нуждався у новому приміщенні, як добросовісний замовник - інвестор не міг допустити виникнення ще одного довго строю у м. Дніпропетровську, сподіваючись на добропорядність свого партнера ОСОБА_5 не перервав фінансування, але ОСОБА_5 не виконала існуючих домовленостей та ввела в оману Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», що призвело до не укладання інвестиційного договору. Таким чином, сам позивач зазначає, що фактично між сторонами виконувалися боргові зобов'язання, оскільки інших не існувало, як каже позивач, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 усіляким чином ухилялася від укладення інвестиційного договору, що призвело до його не укладання. ОСОБА_5 ніякого листа адресованого ПП «Юлота» за № 13-4 від 28.11.2011 року не підписувала. На цьому листі міститься не її підпис. До цього ж у цьому листі ніде не написано, що інвестором є Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет». Рішенням господарського суду, яким в позові було відмовлено взагалі не встановлено між сторонами наявність правовідносин інвестування. Недоведеність факту укладання між сторонами інвестиційного договору свідчать про відсутність доказів на підтвердження права власності позивача на спірне майно і я наслідок неможливість застосування положень ст. 392 ЦК України про визнання права власності. Вважає, що позивач спробами видати бажане за дійсне та доведенням до суду видуманих обставин, намагається у будь-який спосіб, у тому числі шляхом зловживань своїми процесуальними правами, добитися задоволення його позову та через судове рішення отримати у власність належне ОСОБА_5 майно. Йому невідома причина, чому було припинено будівництво спірного об'єкта. Цільове призначення об'єкта не змінювалося. Вартість будівлі у договорі оренди зазначено 16 млн. грн. Усі кошти, які були витрачені на будівництво є коштами ОСОБА_5 На даний час вартість будівлі складає приблизно 30 млн. грн. Експертиза будівлі не проводилася. ОСОБА_5 отримала від позивача сума в розмірі 7 950 000 грн. йому невідомі причини, чому така сума була отримана безпроцентно ОСОБА_5 Йому також невідомо на що ці кошти витратила ОСОБА_5 Попередній договір оренди та договір оренди укладався строком на 10 років. Нотаріально було укладено договір оренди на три роки. Позивач надавав ОСОБА_5 кошти не за цим договором.

У судовому засіданні 29.04.2013 року представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Суду пояснив, що до відповідача ОСОБА_6 жодних позовних вимог не заявлено. ОСОБА_6 приймав участь у будівництві як довірена особа ОСОБА_5, оскільки доводиться їй батьком. Йому невідомо чи був ОСОБА_6 станом на травень 2012 року членом наглядової ради університету. Договір позики був підписаний з одного боку ОСОБА_13, а з боку ОСОБА_5 можливо підписав ОСОБА_6 У ОСОБА_6 була довіреність від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 ОСОБА_6 лише приймав участь у будівництві, на нього не було оформлено право власності на спірну будівлю. Кошти, які перераховував університет були безготівкові і надходили на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 Готовність об'єкту на час укладання договору позики складала 95%, це підтверджено висновком авторського нагляду та листом від 12.02.2013 року фірми «Вестас», згідно якого об'єм виконаних робіт згідно оцінки авторського нагляду складає 95%. Яким чином, у 2013 році визначався обсяг виконаних робіт станом на лютий 2010 року він не знає. Можливо про даний факт знає краще ОСОБА_5

У судовому засіданні 31 січня 2014 року представник позивача та третьої особи ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_7 є одним із засновників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». ОСОБА_5 також є засновником університету. ОСОБА_5 належить 30% Статутного капіталу, а ОСОБА_7 належить 70 % Статутного капіталу. На зборах засновників 09 червня 2011 року, де була присутня і ОСОБА_7 розглядалося питання, щодо надання коштів на будівництво будівлі для використання її в подальшому для здійснення навчального процесу. ОСОБА_5 повинна була передати право власності позивачу. Також на цьому засіданні вирішувалося питання щодо договору оренди. Договір оренди був укладений для можливості сплачувати Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» комунальних платежів та платежів для функціонування будівлі. Крім того, ОСОБА_7 надала фінансову допомогу, яку вона перерахувала на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 з метою закінчення будівництва.

У судовому засіданні 04.11.2013 року відповідачка ОСОБА_5 позовні вимоги та доповнення до позовних вимог не визнала у повному обсязі. Суду пояснила, що вона взяла у борг 7 000 000 грн., які витрачала на господарські потреби по вул. Орловській в м. Дніпропетровську. Велися ремонтні роботи, комунікації та була охорона спірної будівлі. Підписував договір позики ОСОБА_6 Господарські роботи контролювалися ОСОБА_6 На день отримання позики будівля була готовою. Вона не планувала передати у власність університету дану будівлю. Не пропонувала сумісну діяльність. Ніяких документів, які б дозволяли передачу будівлі не укладалися. Нею укладався договір оренди з Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет». Вона є одним із засновників. Приймалися рішення щодо надання їй позики та взяття в оренду. Цільове призначення будівлі не змінилося. Лист до ТОВ «Юлоа» вона не підписувала, також не пропонувала Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» своєї будівлі. Вона не приймала участі у пошуку будівлі під Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет». Вона не вела перемов стосовно позики та оренди. На зборах засновників не була присутня, їх відвідував ОСОБА_6 і всю інформацію передавав їй. Змінилося проектне найменування, для того щоб університет міг легше отримати ліцензію. При цьому вони припускали, що буде там будь-який навчальний заклад. Роботи не призупинялися, лише велися дрібні роботи. Відсоток готовності будівлі згідно листа ТОВ «Вестас» за № 7 від 11 лютого 2013 року складає 95%. На будівництво вона витратила 4,7 млн. доларів США, які складали особисті кошти та позика від Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». 4 000 000 грн. власних коштів було вкладено до 2009 року. У документах ГАСКа вона вказала вартість будівлі не 3 500 000 грн. а 31 000 000 грн. - це описка. Описку по ціні об'єкта нерухомості в акті вводу в експлуатацію вони не усували і нікуди не зверталися. Чому БТІ оцінило будівлі у розмірі 6 000 000 грн. вона не знає. Засновники Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» ОСОБА_13, ОСОБА_7 і ОСОБА_14 дали їй згоду на отримання позики у розмірі 7 000 000 грн. Вона стала засновником Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» за проханням ОСОБА_34, у якому році це було вона не пам'ятає. Щоб стати засновником вона гроші не платила. Їй просто дали підписати документи. Всі дії здійснював ОСОБА_6 від її імені, в рамках цього спору вона підписала лише договір оренди після вводу забудови в експлуатацію.

У судовому засіданні 04.11.2013 року відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги та доповнення до позовних вимог не визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що на прикінці травня 2011 року ним було підписано договір позики від імені ОСОБА_5 Після отримала позики вони виконали ряд робіт по добудуванню будівлі і її оздобленню. Вони намагались здати будівлю в оренду. Після отримання позики на об'єкті вони провели такі роботи: застеклення, зробили опалення, облицювали колони, облаштували з трьох сторін плиткою та площадки навколо будівлі. З цих же коштів вони вели й інші види господарської діяльності. А також залучали кошти від інших осіб. ОСОБА_5 у цей час також вела роботи і на інших об'єктах. Договір позики на 6,5 млн. грн., з подальшим збільшенням суми, на теперішній час отримано 7 729 950 грн. Він підписував усі документи він від імені ОСОБА_5 З ОСОБА_5 він вів сімейний бізнес. Він підписував усі документи на підставі довіреності він імені доньки - ОСОБА_5 Під час укладання договору позики він вже не був засновником Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Він був членом Наглядової ради Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Будівництво будівлі вони закінчили у 2009 році. Працюючи у Вищому навчальному приватному закладі «Дніпропетровський гуманітарний університет» йому повідомили, що займаються пошуком будівля для Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Оскільки він раніше розповідав ОСОБА_34 про те, що його донька будує будівлю, йому запропонували здати будівлю в оренду Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Можливо він і казав працівникам про те, що для того щоб добудувати будівлю потрібно наперед сплатити кошти, але будівлю добудували за кошти, які надійшли з інших джерел. Проектне найменування будівлі не змінювалося, в усіх рішеннях виконкому також не змінювалося, але вони додали «для гуманітарних цілей», щоб університету було легше отримати акредитацію. Строк закінчення будівництва до 30 серпня 2011 року. Попередній договір оренди приміщення було укладено раніше, оскільки Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» хотів швидше отримати акредитацію. З боку Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» хід робіт не контролював. Також з їх сторони вони враховували побажання. Зібрання засновників по видачі позики, як такого не було. Були лише надані акти на підпис. При цьому він спілкувався з ОСОБА_13, ОСОБА_14 За охорону будівлі платити він не просив. Вони самі вирішували куди витрачати кошти. Спочатку усі документи вони збирали, але потім припинили їх збмрати. Йому дали кошти на умовах, що він передасть будівлю в оренду. Вони отримали вигідний договір позики, а Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» вигідну орендну плату, яка на сьогодні близько 300 000 грн. Кошти за позику вони не віддали, так як немає коштів, у зв'язку з великими податками. У нього є документи для підтвердження того, що роботи були проведені на період до укладання договору позики. Фінансового директора немає. Директора ПБМП «Строитель-П» ОСОБА_35 не знаю. ОСОБА_35 ніяких документів йому не надавав і договір про виконання робіт між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ПБМП «Строитель-П» про виконання попереднього розрахунку вартості будівельних робіт об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 він не підписував. Зазначений 10 % готовності будівлі на його думку не відповідає дійсності. З договору позики вони витратили близько 900 000 доларів США. Документів на отримання готівки немає.

У судовому засіданні 12.11.2013 року свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона працює головним бухгалтером Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» з липня 2006 року. За період роботи неодноразово підіймалися питання щодо пошуку будівлі для Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». На весні 2011 року вони почали активні пошуки приміщення. ОСОБА_6, як представник одного з засновників приймав в цьому участь. Він приймав участь в усіх нарадах, де і вона також була присутня. ОСОБА_6 запропонував керівництву вкласти грошові кошти Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» в недобудовану будівлю ОСОБА_5, яка є засновником будівництва. На той час дане будівництво було заморожене. Власники погодилися на інвестування грошей. На прикінці квітня 2011 року власники провели збори. Були присутні ОСОБА_14, ОСОБА_6 ОСОБА_6 виступав і сказав, що є недобудоване будівництво і через три місяці дана будівля стане власністю університету і університет продовжить свою діяльність. Оскільки дана будівля буде власністю університету, то не треба сплачувати оренду, а грошові кошти підуть на розвиток університету. 19.08.2011 року власник університету ОСОБА_14 і ОСОБА_6, як представник ОСОБА_5 приймають рішення про заборону фінансових операцій без дозволу власників, яке підписав ОСОБА_6 На всіх договорах та рахунках між університетом та ОСОБА_5 ставив підпис ОСОБА_6 23.05.2011 року між університетом та ОСОБА_5 було підписано договір позики. Таким чином, можливо було швидко вести будівництво, оскільки університет не був власником, ОСОБА_6 запропонував укласти договір у форми договору позики, щоб найскоріше перерахувати гроші на будівництво. Домовленість була така: ОСОБА_5 отримає гроші на будівництво, добудовує будівлю, вводить в експлуатацію та переоформлює будівництво на університет. 24.05.2011 року на рахунок ОСОБА_5 університет перерахував не менше 140 тис. грн. ОСОБА_6 був представлений, як уповноважений представник власника університету. До 140 тис. грн. потрібно було перерахувати, оскільки ОСОБА_6 сказав, що більше освоїти він не може. Вони усі свої фінансові збереження влітку 2011 року вклали у будівництво університету. Університет знаходився на межі краху. Вони прохали студентів перераховувати авансові платежі, щоб кошти були вкладені у будівництво. В липні 2011 року вони були вимушені звернутися до ОСОБА_7, оскільки у них не було коштів на заробітну платню. ОСОБА_7 перерахувала кошти, частина з яких пішла на заробітну плату, а інша частина коштів була перерахована за договором позики для продовження робіт. На початку серпня 2011 року університет повністю виконав умови договору, перерахував ОСОБА_5 4 млн. грн., але роботи не були закінчені. ОСОБА_6 щодня приходив на звітував про зроблену роботу. Власники розуміли, що в будівництво слід вкладувати ще кошти і продовжували ще перераховувати грошові кошти. ОСОБА_6 запропонував перерахувати грошові кошти без договору, так як його можливо укласти, коли буде відома весь кошторис. Увесь звітний 2011-2012 роки вони чекали коли можливо оформити право власності на дане будівництво. При цьому вони сплачували усі витрати. Оскільки дана будівля належала університету, тому вони не сплачували орендної плати. У квітні 2012 року виникло право власності на дану будівлю у ОСОБА_5 У липні 2012 року їм потрібно було переоформити особовий рахунок з ОСОБА_5 на Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет», щоб можливо було сплачувати комунальні послуги, але ОСОБА_6 не дає можливості їм сплачувати. У кінці 2012 року вони перерахували 20 000 грн., як орендну плату, проте дана сума коштів це фактичні кошти за користування комунальними послугами. Договір позики на зайво перераховані кошти не укладався. Далі з боку відповідачів став йти саботаж, вони відключили газопостачання та світло. Вони вклали у будівництво більше 7 000 000 грн., проте знаходяться на межі виселення. Власники університету вирішують платити орендну плату, для того щоб їх не виселили і вирішити це питання у судовому порядку. У травні 2011 року вона виїзжала на будівництво. Це була недобудована будівля без вікон та дверей. Університет переїхав у будинок до початку учбового 2011 року, при цьому роботи продовжувалися і паралельно йшов учбовий процес. Також, перед початком учбового року було зібрано трудовий колектив, на якому був присутній і ОСОБА_6, і проректор. На цих зборах вівся протокол зборів. Університет формально уклав з ОСОБА_5 договір позики, при цьому застосувавши механізм інвестування. У суму 8 000 000 грн. входили й оплата за введення в експлуатацію, сплату місту. Вона перераховувала гроші за вказівкою ОСОБА_6 ОСОБА_6 щоденно звітував ректору та проректорам по будівництву і був членом наглядової ради. ОСОБА_6 переглядав рахунки університету і ставив свою резолюцію на сплату інших рахунків. Вона була неодноразово присутня на нарадах з ОСОБА_6, де казали що даний договір не позика, а договір інвестування. На даних нарадах оговорювалися питання лише інвестування та будівництва. ОСОБА_6 звітував про будівництво перед ОСОБА_13 Ідея договору позики належала ОСОБА_6 Попередній договір оренди від 25.05.2011 року укладений з метою страховки, так як університет перераховував кошти на будівництво, а було оформлено договір позики. На 2011 рік вони мали можливість купити приміщення за 8 000 000 грн. Така можливість виникла вже 20 травня 2011 року. Фактично договір оренди необхідний був для перерахування оплати за комунальні послуги. ОСОБА_6 казав, що якщо Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» вкладе кошти у будівництво, будинок буде передано у власність Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Вказівки на перерахування коштів та на що вони підуть давав ОСОБА_6 Договір оренди був укладений, як страховка на випадок зміни законодавства.

У судовому засіданні 02.12.2013 року свідок ОСОБА_35 суду пояснив, що йому було запропоновано зробити реконструкцію будівлі. Це було або влітку, або восени 2010 року. Він був присутній на об'єкті, де побачив, що була недобудована трьохповерхова будівля з підвалом, який планували переобладнати в Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет». Переговори про проведення оцінки проводилися саме з ОСОБА_6 та ОСОБА_34 Він виїжджав самостійно на будівельний майданчик, спочатку охорона його не впустила, але зателефонувавши ОСОБА_6, останній надав дозвіл і його охорона пропустила. Він був з фахівцями, які склали кошторис недобудованого об'єкту. Вартість недобудованих робіт склала близько 4 000 000 грн. Коли він виїжджав на будівельний майданчик, це був каркас будівлі, тильна сторона була застеклена, але потребувала заміни. Будівництво не велося. Обсяг виконаних робіт на час його виїзду складав приблизно 10-20%, але ОСОБА_6 сказав, що вкладено на будівництво коробки близько 800 000 грн. Але контракт не відбувся, оскільки на будівельні роботи, які він повинен був виконати, потрібно було отримати дозвіл на продовження будівництва. Договір вони підписали. Замовником будівництва мав бути Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет». ОСОБА_6 - власник будівельного майданчику та будівництва на ньому. Він був присутній при розмові ОСОБА_6 та ОСОБА_34, із якого він дізнався, що Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» фінансує будівництво. На фото, що надавалися йому представниками відповідачів ним не було упізнано будівлю, яку він побачив у 2011 році, оскільки фото були зроблені вже після травня 2011 року.

У судовому засіданні 02.12.2013 року свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є співвласником Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» з червня 2011 року, про що є відповідне рішення. На теперішній час їй належить 70% Статутного фонду. Приблизно у березні 2011 року виникає потреба у пошуку будівлі. Було запропоновано 3 будівлі, які приблизно підходили. Також вирішувалося питання про отримання будівлі у власність. Більше всього підійшла пропозиція ОСОБА_6 на його будівлю. Було вирішено, що питаннями будівництва буде займатися ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_5 була засновником Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», а він є її батьком і ОСОБА_5 не опікувалася питаннями Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Також було прийнято рішення на перерахунок ОСОБА_5 4 000 000 грн. на будівництво будівлі по вул. Орловській в м. Дніпропетровську. Для того, щоб закінчити до 01 вересня 2011 року будівництво було прийнято рішення про укладання договору позики, оскільки не було часу на переоформлення документів на будівництво та оренди земельної ділянки. Але потім вони зрозуміли, що не вистачає 4 000 000 грн., тому вирішили ще перерахувати кошти на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 за погодженням з власниками. В подальшому на всіх документах ставив підпис ОСОБА_6, як погодження. З ОСОБА_6 була домовленість про переоформлення права власності на Вищий навчального приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет». Оскільки не встигали переоформити документи, то з метою початку навчального процесу, було укладено між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ОСОБА_5 договір оренди. Це була основна вимога Міністерства освіти. При цьому термін оренди має бути не менше 5 років. 09 червня 2011 року на зборах були ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_34, де було запропоновано що будівлю обрано, кошторис 4 000 000 грн. погоджено, гроші будуть перераховуватися на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 для добудови будівлі. ОСОБА_6 повідомив, що будівля на його земельній ділянці, і що треба оформити позикою, щоб скоріше добудувати. Всі кошти, що вони мали, було спрямовано на будівництво, навіть меблі не закуповували. У червні 2009 року на зібранні ОСОБА_6 повідомив, що коли ОСОБА_5 отримає право власності на спірну будівлю, вона буде внесена до Статутного фонду, або передана в рахунок погашення боргу за договором позики. Тобто погодили порядок переходу права власності. Перехід права власності мав відбутися як можливо швидше. Спочатку їм не було відомо про реєстрацію права власності на ОСОБА_5, а потім ОСОБА_6 взагалі переховувався від університету. Було перераховано близько 8 000 000 грн. ОСОБА_6. як особа, яка керувала процесом, надавав документи на оплату в бухгалтерію з його погодженням. Перший договір оренди від 25.05.2011 року на строк 5 років було укладено через вимогу Міністерства освіти для проходження акредитації, а другий договір оренди було укладено лише для того, щоб можливо було укласти договори на постачання комунальних послуг, оскільки за позивачем не було зареєстровано право власності. ОСОБА_6 розповідав про перспективи забудови, а в подальшому університет отримає право власності, а це можливо було зробити швидше, саме через укладання договору позики. Внаслідок передачі права власності на будівлю ОСОБА_5 мала отримати частки у Статутному фонді пропорційно внеску. ОСОБА_6 надав вказівки в бухгалтерію університету, щодо перерахунку коштів на будівництво.

У судовому засіданні 02.12.2013 року свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він був співвласником будівництва університету до липня 2011 року. У 2011 році виникло питання про придбання будівлі для університету, так як було розірвано договір оренди з університетом Внутрішніх Справ, у зв'язку з чим ними було оглянуто 3 будівлі. Так як ОСОБА_5 - дочка ОСОБА_6, була однією із засновників, він запропонував вкласти гроші в його будівлю, а потім передати будівлю у власність університету. Вони виділили кошти у розмірі 4 000 000 грн. Він особисто оглядав будівлю. Це була лише коробка. ОСОБА_6 їм запропонував, що після завершення будівництва університет отримає право власності на будівлю. На той час будівельні роботи там не велися, а була лише охорона. Між університетом та ОСОБА_6 була домовленість, що дана будівля перейде у власність. Він з ОСОБА_6 у дружніх стосунках. На всіх зборах був присутній тільки ОСОБА_6 Він виступав від імені ОСОБА_5 як довірена особа. Договір оренди укладався для страховки. Вони довіряли ОСОБА_6 За його пропозицією вони уклали договір позики, замість інвестиційного договору, бо так було на його думку краще.

У судовому засіданні 02.12.2013 році свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що вона прийшла працювати 11.08.2011 році до Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Університет Внутрішніх Справ не продовжив договір оренди приміщення, тому Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» почав шукати приміщення та знайшов на вул. Орловській в м. Дніпропетровську. Потрібні були кошти, тому просили учнів сплачувати кошти за навчання завчасно. На будівництво вона потрапила через декілька днів після приходу на роботу, тоді вона вперше побачила ОСОБА_6, та потім вони з ним напружено працювали. ОСОБА_6 давав їм вказівки з приводу того, скільки грошей і кому слід перераховувати. В липні 2012 року вони бажали укласти договори на поставку газо-, електро-, водопостачання, але за Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» не було оформлено право власності. Після чого почалися погрози з боку ОСОБА_5 про виселення. Потім відключення електропостачання та опалення. В серпні 2011 року була нарада на якій було присутнє керівництво та колектив. На якій подякували ОСОБА_6 за те, що ми в'їхали до нашої будівлі. ОСОБА_6 підписував рахунки на оплату, що Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» може купувати літературу для університету. Також на купівлю матеріалів. Вона виконувала усі вказівки ОСОБА_6 щодо перерахування коштів, як довіреної особи - ОСОБА_5 гроші також перераховувалися на будівництво будівлі.

У судовому засіданні 02.12.2013 року свідок ОСОБА_34 суду пояснив, що з березня 2011 року він прийшов на посаду професора кафедри Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», згодом став завідувачем. Вирішили шукати приміщення. Було багато пропозицій. Більш за все влаштовувало приміщення на пр. Гагаріна в м. Дніпропетровську, але власники відмовилися його продавати, а вирішили їм надати приміщення в оренду на 5 років. Вони продовжили шукати приміщення. Привабливою була пропозиція ОСОБА_6 Треба було вкласти у будівництво 4 000 000 грн. Їх це влаштовувало, оскільки ОСОБА_5 також була засновником, а Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» отримав би будівлю у власність. Вони надали кошти, але в подальшому ОСОБА_6 сказав, що є лише договір оренди і все, а право власності Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» не отримає. Його особисто повідомив ОСОБА_6, що після завершення будівництва він передасть будівлю їм у власність. ОСОБА_5 не приймала участі в цьому. Після завершення будівництва ОСОБА_5 мала внести в установчий фонд будівлю, або передати за борги університету. При цьому ОСОБА_5 стала співвласником, так як пообіцяла передати університету будівлю. Гроші, при вступі в учасники, вона не сплачувала. Усім займався ОСОБА_6 ОСОБА_5 отримала 30% частки безоплатно, в рахунок внесення будівлі в Статутний фонд Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», при цьому ця частка складала близько 3 000 000 грн. Ми надавали гроші більш ніж чим по договору позики, так як ОСОБА_6 сказав, що це наша будівля і ми її повинні були добудувати та вкладати кошти. Платежі контролював ОСОБА_6

У судовому засіданні 02.12.2013 року свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що він здійснював авторський нагляд за будівництвом АДРЕСА_3. Він представляв фірму «Вестас». На 2007-2009 роки проект був ОСОБА_5 Він мав гарантувати відсутність відходу від проекту будівництва. Підрядником була фірма «Юлота». На той момент було зроблено фундамент, дах, сходи, каркас, водопровід. Роботи будівництва почали у 2007 році. Закінчено будівництво восени 2009 році. На той час було зроблене вільне планування, розраховане під торгівельний зал. Коли він дізнався про орендатора, то потрібно було перепроектувати усі плани. Будівельні робот по даній будівлі були виконані на 90-95%, а залишок вже оздоблення. При цьому було відсутнє опалення та ремонт. У скільки обійшлося оздоблення він сказати не може, так як не є експертом. Усі перемовини щодо нагляду він вів з ОСОБА_6 та ОСОБА_36. З ОСОБА_5 перемови він не вів. Також там велись будівельні роботи і іншими організаціями, окрім фірми «Юлота». Відсоток готовності будівництва в будь-яких листах він не підписував. З метою використання під навчальний заклад слід було змінити проект та провести повне перепланування, в тому числі й каналізації, опалення, простінків, що призвело до зміни відсотку готовності по відношенню до попередньої цілі його використання.

У судовому засіданні 02.12.3013 року свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що він є директором ПП «Юлота». Приватний підприємець ОСОБА_5 у 2007 році уклала з ним договір на будівництво будівлі комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_2. У 2007 - 2008 роках вони будували будівлю. У 2009 році темпи будівництва знизилися, а потім і зовсім припинилися. У 2011 році поступила пропозиція від ОСОБА_6 і ОСОБА_5 добудувати для потенційного орендатора і вони приступили до роботи в липні 2011 року та закінчили у вересні 2011 року. Роботи «Юлота» оплачувала ОСОБА_5 На об'єкті він був практично кожний день. Під час оздоблювальних робіт приходив ОСОБА_34 та дивився на виконання робіт по оздобленню будівлі і ОСОБА_27, а також був і ОСОБА_13, були ще люди. Будівельні роботи були виконані на 2009 рік приблизно 90-95%, потім було облицювання фасаду, будувалася котельна та проводилося застеклення. З боку університету були зауваження та побажання, але все це узгоджувалося з ОСОБА_6 Спочатку будівля була комерційною вільного планування. По цині - оздоблюючи роботи були дорожчі ніж сам об'єкт у відношенні 40% до 60%. Розширювалися санвузли, проводилося застеклення. У листі університету на ім'я ОСОБА_5 було вказано, що університет інвестор. Копія даного листа була надіслана йому. Будівництво у 2009 році було призупинено у зв'язку з відсутністю коштів. Майже постійно на будівництві був присутній ОСОБА_27 заступник начальника навчального відділу університету. Між ним та ОСОБА_34 були телефонні розмови. З його боку були скарги до ОСОБА_34, з приводу того, що можемо не встигнути у зв'язку з недостачею фінансування. До 2009 року він не виконав облицювання фасаду, не все лите та дах робив не він. При будівництві у 2011 році він отримав приблизно 4 000000 грн. Ще проводилось застеклення, планування внутрішніх приміщень та робився фасад. До цього були тільки стіни. При новому будівництві у 2011 році було додатково добудовано з урахуванням нового проекту, як навчального приміщення приблизно 10%.

У судовому засіданні 16.12.2013 року свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що з 2004 року по 2013 рік він працював ректором Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Університет знаходився за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 26, де був укладений з Університетом Внутрішніх Справ договір оренди. Навесні 2011 року, можливо у лютому 2011 року їм було необхідно переїздити до іншого місця, так як до травня 2011 року їм необхідно було залишити приміщення. Він, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 почали шукати приміщення. 25 березня 2011 року були збори засновників, де він доповідав про ситуацію. Були присутні: ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_34, на якому були висунуті пропозиції придбати свою будівлю. Більш за все підійшла будівля на пр. Гагарина, але вона здавалася в оренду. ОСОБА_14 заперечував проти цього приміщення, оскільки нам було потрібно будівля у власність. На цьому зібранні виступив ОСОБА_6 та запропонував будівлю на вул. Орловській в м. Дніпропетровську, але за умови фінансування завершення будівництва. Запропонував, що будівля по вул. Орловській в м. Дніпропетровську перейде у власність Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». На зборах особового складу університету ОСОБА_14 та ОСОБА_6 повідомили, що будівля по вул. Орловській буде належати університету, щоб вони всі не хвилювалися. Він запропонував вийти зі складу засновників, оскільки він не міг інвестувати будівництво. Для того, щоб вирішити питання про розмір інвестування він запропонував оцінку будівництва будівлі по вул. Орловській в м. Дніпропетровську. Їм ОСОБА_35 порахував кошторис на 4 000 000 грн., але він сказав, що до вересня не встигне добудувати будівлю. ОСОБА_6 прорахував свої варіанти і запропонував добудувати будівлю за 3,5 мил. грн. Вони погодилися. ОСОБА_6 сказав, що у нього є будівельна фірма і представив ОСОБА_5, яка є однією із засновників. Будівництвом займався ОСОБА_6 Періодично спостерігали за будівництвом ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_34, а також ще декілька їхніх співробітників. ОСОБА_6 приносив усі квитанції в бухгалтерію та бухгалтер за його вказівкою проплачувала. Було так, що за відсутністю грошей ОСОБА_7 вносила ще гроші, завдяки чому будівництво закінчилося в строк. З ОСОБА_6 було підписано декілька договорів оренди, які були потрібні для міністерства освіти та науки, молоді та спорту України для ліцензування, оскільки останні вимагали документи на будівництво, або власність, або оренду інакше їм не дозволили б працювати. Після закінчення будівництва ОСОБА_6 звернувся до Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» з листами, щоб вони залишили будівлю, або сплачували оренду плату і що ця будівля належить тільки йому. ОСОБА_6 на усіх зборах говорив, що у нього немає жодної копійки для того щоб будувати будівлю і він не мав наміру вкладувати грошові кошти у будівництво будівлі, а сказав, щоб Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» вклали свої гроші, тобто інвестували будівництво. Договори оренди вони підписували з ОСОБА_5, оскільки один примірник був страховка, другий за вимогою ОСОБА_6 для комунальних служб, ще один для Міносвіти. За передачу цієї будівлі ОСОБА_5 отримувала б прибуток від роботи університету і відповідно 30 % від вартості всього майна університету. ОСОБА_5 зареєструвала на себе право власності. ОСОБА_5 знала про всі домовленості. Внаслідок вказівок ОСОБА_6 на сплату фактично Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» було перераховано більше ніж передбачено договором позики. ОСОБА_6 сам ходив в бухгалтерію і надавав вказівки на оплату.

У судовому засіданні 09.01.2014 року свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що в січні 2011 року до її батьків прийшов ОСОБА_34, який пояснив, що він вже не є ректором Юридичної академії, так як на нього відкрито декілька кримінальних справ. ОСОБА_34 запропонував їй стати засновником Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Батько - ОСОБА_6. сказав, що ОСОБА_34 необхідна будівля для Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Він оглянув будівлю і через декілька тижнів звернувся з проханням орендувати приміщення, так як вони не знайшли нічого іншого. Будівля на вул. Орловській в м. Дніпропетровську була готова, але не була застеклена і не було фасаду, котельної та інтер'єрного оздоблення. Будівля не була введена в експлуатацію. ОСОБА_6 дав ОСОБА_13 список робіт, які необхідні для завершення будівництва. Ці роботи складали приблизно 3 200 000 грн. Потім підписали договір позики і договір оренди. По договору позики університет дав їй позику на 7 років в обмін вони отримували орендну плату 63 000 грн. Їм потрібно було в найкоротші строки в'їхати в будівлю, і вони виконували роботи під них. На все у них було 3 місяці. Вони дали гроші, і почалися інтер'єрні роботи. Вони в'їхали через 3 місяці, але ОСОБА_34 по закінченню робіт сказав повернути позику, а це більше 7 000 000 грн., і що його не цікавить використання будівлі. Вона отримала гроші і розраховувала витрачати їх на свої потреби. Вона їх використала на інші три об'єкти, які вона здає в оренду і має взуттєвий цех. На вул. Орловській в м. Дніпропетровську вони застеклили будівлю, зробили фасад та внутрішні роботи. Позику вона повинна повернути у 2017 році. Вона не пропонувала інвестувати кошти і передати право власності на будівлю. Вона є номінальним засновником університету. Про інвестиції не йшла навіть річ. На вул. Орловській в м. Дніпропетровську в період з 2007 року по 2012 рік постійно велися роботи. Які роботи велися в будівлі до підписання договору позики, вона не знає. Цільове призначення будівлі не змінювалося. Назву адміністративної будівлі комерційного призначення для наукової роботи вони назвали за проханням університету для полегшення оформлення документів. 25 березня 2011 року зборів засновників не було. Про протокол зборів вона почула у судовому засіданні. Засновникам, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 вона не доручала проводити перемови з приводу інвестицій. Вона не давала повноважень ОСОБА_6 30.08.2011 року на участь у зборах трудового колективу. Вона спільно з ОСОБА_6 будували будівлю. Вони розуміли, що позику повернуть з орендної плати, яку буде сплачувати Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет». Вона ніколи не була присутня на зборах засновників, не отримувала прибуток. Про зміну керівництва ДГУ вона нічого не знає. Засновником вона стала за проханням ОСОБА_34, так як він не міг бути власником ДГУ, а її батько та ОСОБА_34 були товаришами і довіряли один одному. Вона ввійшла у склад засновників тільки підписавши документи, які їй принесли. Внески до Статутного фонду вона ніколи не вносила. Договір позики не підписувала. Його підписував ОСОБА_6 Договір позики вона побачила тільки дома. Всі перемови вів ОСОБА_6 Вона все знає зі слів ОСОБА_6 Свідком перемов ОСОБА_6 з Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» не була. В момент підписання договору не була присутня. Відвідала лише одні збори, коли вирішили видати позику. Вона навіть не знає, яка має частку в університеті. ОСОБА_6 довіреності вона підписувала.

У судовому засіданні 09.01.2014 року свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у січні 2011 року до нього додому прийшов ОСОБА_34, і сказав, що він вже не ректор академії і треба рятувати Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет», який був на території Університету Внутрішніх Справ. ОСОБА_34 єдиний уповноважений власник ДГУ. Незадовго до цього ОСОБА_34 попросив його та ОСОБА_28 стати співвласниками. ОСОБА_34 знав, що його дочка будує будівлю на вул. Орловській в м. Дніпропетровську, яка була фактично добудована, але вони не знали як її експлуатувати. Також пояснили, що для закінчення потрібно великі кошти. Через декілька днів ОСОБА_34 з ОСОБА_13 подивилися будівлю. Через тиждень він повідомив, що згоден орендувати дану будівлю. Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» склав договори позики та оренди за якими університет дає зворотню фінансову допомогу на добудову, після цього ОСОБА_5 надає приміщення для оренди, а протягом часу до 2017 року за рахунок оренди гроші повертаються. 01 вересня 2011 року Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» розпочав навчальний процес. В експлуатацію дану будівлю ввели в квітні 2012 року та ОСОБА_5 отримала право власності. На червень-липень 2012 року орендна плата була у розмірі 10 000 грн. Вони домовилися, що з 01 вересня 2011 року будуть виконувати договір оренди без ціни, тому що не знали скільки коштів піде на його ремонт та утримання. Сторони домовилися, що коли все підрахують, вони повернуть орендну плату, щоб ввійти у Графік погашення позики, або в 5 років. Перед підписанням договору позики він надав перелік робіт, які необхідні для вводу будівлі в експлуатацію. Туди входили роботи по існуючому проекту. Вони припускали, що орендна плата в розмірі 63 000 грн. на місяць за 5 років буде складати близько 3 000 000 грн., які необхідні для вводу будівлі в експлуатацію, які повинні були віддати протягом 5 років університету. Але ОСОБА_34 хотів строк відживаня 13 років. Потім ОСОБА_34 сказав, що його тепер цікавить або повернення позики, або будівлі, мотивуючи це тим, що він інвестор. Жодного разу при укладанні договору оренди, вони не говорили про інвестиції. Він представляв інтереси своєї доньки ОСОБА_5 і вів перемови від її імені. З ОСОБА_14 перемови про передачу від ОСОБА_5 до Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» будівлі він не вів. Договір позики він підписував від імені ОСОБА_5, підписувався на 6 000 000 грн. з наступним збільшенням до існуючої суми. Мета договору позики була спрямована на поповнення обігових коштів ОСОБА_5 Ці кошти також витрачалися і на інші цілі ОСОБА_5 Спосіб контролювання договором позики не був передбачений. Восени 2012 року був лист від Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет»з проханням повідомити куди витрачені кошти. У відповідь зазначили, що кошти витрачені на господарські потреби. Основні роботи по будівлі закінчилися у 2009 році. Після підписання договору позики, як потенційні орендари приміщення представники Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» були присутні на об'єкті будівництва і висловлювали свої побажання. 28 листопада 2011 року лист на ТОВ «Юлота» він не писав. Йому його передав ОСОБА_26, який сказав, що це необхідно для того щоб недоплачувати субпідряднику. Цей лист він лише підписав. На зібранні 25 березня 2011 року він не був присутній. Протокол загальних зборів 17/1 викликає сумніви, оскільки були засідання зборів і велися протоколи зборів під № 17 та 18. До 23 травня 2011 року ними в будівлю було вкладено близько 4 млн. доларів США. З 01 вересня 2011 року Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» не сплачував орендну плату. При цьому оплата за комунальні послуги здійснювалася Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» шляхом надання позики, яку вони і мали повернути. Він був співвласником Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет». Також співвласницею була ОСОБА_5 Суму договору позики він узгоджував з ОСОБА_13 та ОСОБА_34 Він оцінив будівельні роботи на вул. Орловській в м. Дніпропетровську на суму близько 3,2 млн. грн. На документах він ставив резолюцію «з засновниками узгоджено». Він був присутній за зборах весною 2011 року з трудовим колективом.

Вислухавши представників позивача, відповідачів їх представників, свідків, розглянувши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно реєстру № 3736 приватним підприємцем ОСОБА_5 попередньо було узгоджено у Дніпропетровській міській раді розміщення об'єкта - будівлі комерційного призначення в районі вул. Орловській - вул. Красночечелівській, 54 у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (т.1 а. с. 197).

01 вересня 2004 року між фірмою «Вестас» та приватним підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір № 09/04-П, згідно якого ОСОБА_5 доручає фірмі «Вестас» виготовити робочій проект будівлі громадського призначення по вул. Орловській в м. Дніпропетровську (т.1 а.с.201-202).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25 липня 2007 року за № 137/17 затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,1047 га (кадастровий номер: 1210100000:07:487:0004) складений Міським комунальним підприємством «Земград» і передано ОСОБА_5 в оренду строком на два роки для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2, за рахунок земель, не переданих у власність або користування. Цільове використання землі - інша комерційна діяльність Визначено річну орендну плату за користування цією земельною ділянкою у розмірі 1,5 відсотка їх нормативної грошової оцінки (т.1 а. с. 198-200).

12 серпня 2007 року між фірмою «Вестас» та ОСОБА_5 було укладено договір № 22/07-АН, згідно якого фірма «Вестас» здійснює авторський нагляд за будівництвом будівлі громадського призначення по вул. Орловській в м. Дніпропетровську, згідно якого початок робіт: вересень 2007 року, закінчення робіт: введення в експлуатацію об'єкта державною комісією (т.1 а. с. 72).

Наказом № 09/12-07 від 12 вересня 2007 року приватна фірма «Вестас» призначила керівника авторського нагляду - ОСОБА_25 (т. 3 а. с. 7).

28 серпня 2007 року Державним підприємством «Дніпропетровська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» було винесено комплексний висновок № 2272(05)-1249(06)-1796 по робочому проекту «Будівля комерційного призначення по АДРЕСА_2, згідно якого робочій проект рекомендовано до затвердження (т.1 а.с.203-204).

13 вересня 2007 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0, 1047 га., строком на два роки. Даний договір було посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за № 2037. Також, даний договір зареєстрований у ДМВ ДРФ «Центра» ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.09.2007 року за № 040710400536 (т.1 а.с.48-54).

13 вересня 2007 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_5 було складено акт прийомки-передачі земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:07:487:0004, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а. с. 55).

21 вересня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 (замовник) та приватним підприємством «Юлота» (підрядник) було укладено договір № 21/09/07 на будівництво будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2, відповідно до п.1.1 якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується здійснити роботи по капітальному будівництву будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2 в якості генпідрядної установи. Відповідно до п.2.1 договору підрядник зобов'язується виконати роботи та ввести в експлуатацію об'єкт до 31 грудня 2008 року. Пунктом 1.7 договору передбачено, що Підрядник може виконувати роботи, як із своїх матеріалів, так із матеріалів, які постачав замовник (т.1 а. с. 73-75).

01 жовтня 2007 року, 03.11.2007 року, 03.01.2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємством «Юлота» було укладені додаткові угоди (т.1 а. с. 76-78).

Згідно Додатку № 1 загальна вартість робіт до договору № 21/09/07 від 21 вересня 2007 року складе 1 870 000 грн. (т.1 а. с. 79).

13 грудня 2007 року рішенням Дніпропетровської міської ради Виконавчого комітету за № 3958 було дозволено ОСОБА_5 проектування та улаштування службової парковки на 12 машино-одиниць по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.56-58).

03 жовтня 2007 року Інспекція Держархбудконтролю надала ОСОБА_5 дозвіл на виконання будівельних робіт за № 134/2007, а саме: будівництво будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2 (Красногвардійський район). Згідно якого будівельні роботи виконує: ПП «Юлота», авторський нагляд здійснює ПП «Архітектурна майстерня ОСОБА_38», технічний нагляд здійснює: ТОВ «Житлобудінвест». Даний дозвіл діє до 01 жовтня 2008 року (т.1 а. с. 60).

08 жовтня 2007 року ПП «Архітектурна майстерня ОСОБА_38» винесла наказ № 17/07-ок, відповідно до якого призначено головного архітектора ОСОБА_31 керівником робіт про проведенню авторського нагляду за виконанням будівельних робіт (т.3 а.с.6).

06 листопада 2008 року Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Дніпропетровській області надала ОСОБА_5 дозвіл на виконання будівельних робіт за № 397/01-08, а саме: будівництво будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2 (Красногвардійський район). Згідно якого будівельні роботи виконує: ПП «Юлота», авторський нагляд здійснює ПП «Архітектурна майстерня ОСОБА_38», технічний нагляд здійснює: ТОВ «Житлобудінвест». Даний дозвіл діє до 17 вересня 2009 року (т.1 а. с. 59).

17 грудня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 та ТОВ НПП «Дніпростройкомплект» було укладено додаткову угоду, згідно якої строк дії договору № 19/2-3 від 19 лютого 2008 року пролонговано до 31 грудня 2009 року (т.1 а. с. 89).

Також, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 26 травня 2008 року було укладено з ТОВ «Стікло ЛТД» договір № 26/05-01 поставки металопродукції, згідно якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю металопродукцію, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у даному договорі. Орієнтовна сума договору складає 1 000 000 грн. (т.1 а.с.90).

20 серпня 2008 року між ТОВ «Центр будівельних технологій» та приватним підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір поставки продукції за № Т-20/08, відповідно до п.10.1 даний договір вступає у силу з моменту фактичного його підписання та діє до 31 грудня 2008 року (т.1 а.с.91).

06 листопада 2008 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області видала ОСОБА_5 дозвіл на виконання будівельних робіт за № 397/01-08, а саме: будівництво будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2 (Красногвардійський район), згідно якого будівельні роботи виконує: ПП «Юлота», авторський нагляд здійснює ПП «Архітектурна майстерня ОСОБА_38», технічний нагляд здійснює: ТОВ «Житлобудінвест». Даний дозвіл діє до 17 вересня 2009 року. (т.1 а. с. 59).

13 грудня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до директора ПП «Юлота» ОСОБА_32 з листом за вих. № 1-1, в якому вказала, що у зв'язку з відсутністю поточного фінансування будівельних робіт на об'єкті «Будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2» в порядку п.14.1 укладеного між ними договору № 21/09/07 від 21.09.2007 року необхідно призупинити дію договору (призупинення робіт). Разом з тим, враховуючи невизначеність строків поновлення фінансування, згідно п.14.2 вищезазначеного договору, у разі втрати зацікавленості в подальшому виконанні умов договору ОСОБА_5 довела до відома директора ПП «Юлота» про можливість розірвання договору (т. 1 а. с. 80).

30 грудня 2008 року директор ПП «Юлота» ОСОБА_32 надав відповідь на лист ОСОБА_5 від 13 грудня 2008 року, в якому зазначив, що приватне підприємство «Юлота» дає свою згоду на призупинення дії договору № 21/09/07 від 21 вересня 2007 року і проявляє готовність виконати передбачені договором зобов'язання після відновлення належного фінансування та здійснення оплати в розмірах, передбачених вищезазначеним договором. При цьому враховуючи призупинення дії договору, запропонував з відновленням фінансування узгодити нові строки виконання робіт окремою угодою (т.1 а.с.81).

У зв'язку з чим, 30 грудня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємством «Юлота» було укладено додаткову угоду до договору № 21/09/07 від 21 вересня 2007 року, згідно якого п. 14.7 було викладено в наступній редакції: «Дійсний договір набирає чинності з часу підписання його сторонами і діє в рамках строку, встановленого п. 2.1 Договору, а в частині невиконання в строк зобов'язання - до повного його виконання (т.1 а. с. 82).

За період з листопада 2007 року по лютий 2008 року були виконані роботи по будівництву на суму 265404 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робіт (т.3 а.с.221).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено той факт, що у період з лютого 2008 року по травень 2011 року будівництво будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2 було призупинено.

23 травня 2011 року між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ОСОБА_5 було укладено договір позики № 1/05, відповідно до умов якого, Позикодавець передає Позичальнику на безпроцентній основі грошові кошти у розмірі 4 000 000 грн. на поповнення обігових коштів, а Позичальник зобов'язується повернути «Зворотню фінансову допомогу» у строк з моменту зазначеному у п.3.3 цього Договору і становить 7 років. Відповідно до п. 3 договору позики, Позикодавець передає зворотну фінансову допомогу Позичальникові частками у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Зворотня фінансова допомога вважається переданою Позичальникові в момент зарахування останньої суми зворотньої фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника. Статтею 5 договору позики передбачено порядок повернення позики, а саме: після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 цього договору, Позичальник зобов'язується протягом 10 календарних днів повернути Позикодавцеві зворотну фінансову допомогу. Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. Позика вважається повернутою Позикодавцеві в момент зарахування всієї грошової суми, що почалася, на його поточний рахунок. У разі несвоєчасного повернення зворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує на користь Позикодавця штрафні санкції в розмірі 0,1% річних від суми простроченої заборгованості. (т.1 а. с. 6-7).

У судовому засіданні було встановлено, що даний договір було підписано довіреною особою ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 23 травня 2011 року (т. 1 а. с. 179). Про що, у судовому засіданні пояснили ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Тобто, метою укладання договору позики є передача у власність другій стороні грошових коштів з зобов'язанням повернення коштів позикодавцю.

Проте, матеріали справи свідчать, що метою укладання договору позики № 1/05 від 23 травня 2011 року з боку позивача було надання Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» ОСОБА_5 коштів в розмірі 4 000 000 грн. для завершення будівництва по АДРЕСА_2.

Дане рішення Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» було прийнято у зв'язку з тим, що в наслідок закінчення терміну оренди приміщення з Дніпропетровським Державним Університетом Внутрішніх Справ, Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» терміново потребував приміщення для навчального корпусу для забезпечення більш змістового навчально-виховного процесу.

Відповідач ОСОБА_6 був певний період власником університету, членом Наглядової ради Університету, уповноваженим представником ОСОБА_5, яка також була власником Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», і вони приймали активну участь у фінансово-господарській діяльності університету.

Відповідачами було запропоновано Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» розпочати будівництво навчального корпусу для забезпечення більш змістового навчально-виховного процесу і за умови 100% фінансування університетом будівельних робіт, витрат на облаштування та введення в експлуатацію подальша передача даної будівлі у власність університету.

Даний факт підтверджується наступними доказами.

Так, згідно протоколу № 3 загальних зборів засновників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» від 05 жовтня 2009 року засновниками закладу є: ОСОБА_6, який володіє 40% Статутного фонду і представляє 40 голосів, ОСОБА_5, яка володіє 40% Статутного фонду і представляє 40 % голосів і ОСОБА_13, який володіє 20 % Статутного фонду і представляє 20% голосів (т.5 а. с. 145).

Згідно статуту Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», затвердженого протоколом загальних зборів № 8 від 21 березня 2010 року та зареєстрованого 03 червня 2010 року власниками Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» є: ОСОБА_14, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (т.5 а. с. 30-48).

З протоколу № 10 загальних зборів засновників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» від 12 липня 2010 року бачаться, що засновниками закладу є: ОСОБА_14, який володіє 40% Статутного фонду і представляє 40 голосів; ОСОБА_5, яка володіє 40% Статутного фонду і представляє 40 % голосів і ОСОБА_13, який володіє 20% Статутного фонду і представляє 20% голосів (т.5 а. с. 133-138).

Згідно статуту Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» затвердженого протоколом загальних зборів № 22 від 19 липня 2011 року та зареєстрованого 23 серпня 2011 року власниками Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» є: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (т.1 а. с. 24-27).

З протоколу загальних зборів засновників (власників) Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» від 12 липня 2010 року, на якому вирішувалося питання про початок будівельних робіт нерухомого майна, вбачається, що доповідачем була ОСОБА_5, яка запропонувала за необхідністю мати особисту матеріальну базу та розпочати будівництво навчального корпусу для забезпечення більш змістового навчально-виховного процесу. Було прийнято рішення про доручення ректору закладу створити і очолити робочу групу для початку будівництва навчального корпусу університету. Надати повноваження ректору закладу для прийняття рішень відносно цього питання та надати повноваження ректору закладу використовувати кошти університету згідно із фінансовою можливістю, що підтверджується протоколом № 10 загальних зборів засновників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», на якому були присутні власники: ОСОБА_14, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (т.5 а. с. 133-138).

Відповідно до протоколу № 17/1 загальних зборів засновників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» від 25 березня 2011 року, на якому були присутні засновники закладу: ОСОБА_14 та ОСОБА_13, згідно порядку денного, вирішувалося питання про закінчення терміну оренди приміщення університету і пошуку нового приміщення. Виступив ОСОБА_13, який запропонував три варіанта розміщення університету. У процесі обговорення виступили ОСОБА_6, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 Після обговорення виступив ОСОБА_6, який запропонував третій варіант розміщення університету по АДРЕСА_2. Перевагами цього варіанту розміщення є отримання в подальшому університетом права власності на цю будівлю. Будівля належить його сім'ї і він чітко знає, яка необхідна документація і кошторис для завершення будівництва. Він, як представник власника будівлі, зобов'язався завершити будівництво та обладнати його під потреби навчального закладу за умову 100% фінансування з боку університету всіх робіт в стислі терміни, тобто до 01 вересня 2011 року. На загальних зборах було вирішено: прийняти варіант для розміщення університету за адресою: АДРЕСА_2, як найперспективніший за умови 100% фінансування університетом будівельних робіт, витрат на облаштування та введення в експлуатацію з подальшою передачею його у власність університету. З питання перспективи розвитку університету і участь у його розбудові засновників виступив ОСОБА_14, який доповів, що на підставі попередніх розрахунків, відносно фінансових можливостей університету щодо джерел фінансування покупки приміщень, або проведення будівельних робіт для розташування університету, університет не в змозі здійснити без додаткових коштів. З метою завершення будівельних робіт в приміщенні по АДРЕСА_2, до початку навчального року ОСОБА_14 запропонував засновникам здійснити продаж нерухомого майна університету. Було вирішено: зобов'язати ректора університету ОСОБА_13 терміново вжити заходів щодо продажу пансіонату університету в м. Ялта. На цьому засіданні також виступив ОСОБА_6, який висловив намір зменшити на 10% частку ОСОБА_5 з 40% на 30%. При цьому він наголосив, що ОСОБА_5 не має коштів для фінансування будівництва, і її участь обмежується передачею будівлі на баланс університету. ОСОБА_13 висловив намір вийти зі складу засновників і продати свою частку в розмірі 20% в Статутному фонді новому засновнику за умови фінансування ним всіх потреб університету, що дозволить зберегти трудовий колектив навчального закладу. Даний протокол був підписаний ОСОБА_14 та ОСОБА_13 (т.4 а.с.238-244).

З листування ректора з економічних питань та розвитку Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» ОСОБА_23 до власників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» ОСОБА_14, ОСОБА_7 та ОСОБА_13, а також з протоколу загальних зборів власників (учасників) Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» № 20 від 09 червня 2011 року вбачається, що слухали пана ОСОБА_14, який доповів, що у зв'язку із закінченням строку дії орендної плати приміщень у Дніпропетровського Державного університету внутрішніх справ 30 червня 2011 року у Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» виникла термінова необхідність знайти нове приміщення для організації навчального процесу. Приміщення, яке можливо використовувати для навчального процесу знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Власником є ОСОБА_5. ОСОБА_14 також повідомив, що для закінчення ремонтно-будівельних робіт потрібні кошти. У зв'язку з чим було ухвалено: дозволити Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» укласти та підписати з ФОП ОСОБА_5 попередній договір оренди приміщення строком на 10 років та дозволити Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» укласти та підписати з ФОП ОСОБА_5 договір поворотної позики на суму 4 000 000 грн. (т. 1 а. с.212-217, т.2 а. с. 53-55).

З вищезазначених протоколів загальних зборів власників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» вбачається, що будівництво об'єкту було призупинено, будівля була недобудована, внаслідок того, що ОСОБА_5 не мала коштів для фінансування будівництва даного об'єкту.

Суд не може прийняти ствердження відповідачів про те, що протоколи загальних зборів від 25 березня 2011 року за № 17/1, від 30 серпня 2011 року та рішення засновників/учасників від 23.06.2011 року не мають ніякої юридичної сили, оскільки вони створені для штучних доказів по справі, оскільки відповідачами не було доведено належними та допустимими доказами оскарження даних процесуальних документів, або їх скасування. Про існування даних документів відповідачі знали, оскільки особисто приймали участь при вирішенні питань з фінансово-господарської діяльності Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет».

З матеріалів справи та показів свідка ОСОБА_20 вбачається, що ОСОБА_6 щоденно звітував ректору та проректорам з приводу будівництва, був членом Наглядової Ради, переглядав усі рахунки і ставив свою резолюцію на сплату рахунків. Вона була неодноразово присутня на нарадах на яких був присутні відповідачі.

Дані покази відповідачами також не спростовані.

Для з'ясування розрахунку вартості будівельних робіт вказаного об'єкту 01 квітня 2011 року Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» було укладено з ПБМП «Строитель-П» договір про виконання робіт, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати інформацію про можливість добудови незавершеного будівництвом об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та виконати попередній розрахунок вартості будівельних робіт вказаного об'єкту (т.2 а. с. 29).

На виконання умов вищезазначеного договору ПБМП «Строитель-П» було складено договірну ціну будівництва, відповідно до якого вартість будівельних робіт складає 3938407 грн. 20 коп. (т.2 а.с.30-49).

З листа ПБМП «Строитель-П» за вих. № 130034 від 28 березня 2013 року адресованого ректору Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» вбачається, що під час здійснення розрахунку об'єкт нерухомого майна знаходиться у стані незавершеного будівництва, попередня вартість будівельних робіт по закінченню будівництва за цінами станом на 26 квітня 2011 року становила 3938407 грн. 20 коп. За їхніми даними, обсяг виконаних робіт у квітні 2011 року по будівництву об'єкту становив біля 10 % (т.2 а. с. 50).

З доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_20 на ім'я ректора Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» від 05 квітня 2011 року вбачається, що з аналізу фінансових можливостей університету відносно придбання приміщення для розміщення університету, або фінансування незавершеного будівництва ФОП ОСОБА_5 в теперішній час університет не має вільних оборотних коштів. Було запропоновано розглянути можливість додаткових надходжень за рахунок продажу нерухомості, яка належить університету. За попередніми розрахунками для вирішення проблем приміщення університету можливо залучити кошти: від продажу готелю «Імперіал» - 1,9 млн. грн., та квартир - 1,6 млн. грн.. та поточні надходження (оплата за навчання) - 400 000 грн. Таким чином, приблизна сума вільних коштів може складати 3,9 млн. грн. також, з доповідної записки вбачається, що вона погоджується з пропозицією ОСОБА_6 щодо виділення на добудову приміщення коштів в розмірі 3,5 млн. грн. за умови, що він встигне завершити будівництво до 01 вересня 2011 року, тобто до початку навчального року. Університет може здійснювати фінансування будівництва поступово (5-6 місяців) по мірі надходження коштів (т. 4 а. с. 236-237).

Згідно реєстру платіжних документів за період з 31 травня 2011 року по 10 серпня 2011 року Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» перерахував ОСОБА_5 загальну суму у розмірі 4 000 000 грн. (т.1 а.с.8).

Після отримання грошових коштів ОСОБА_5 поновила будівництво будівлі комерційного призначення та 01 червня 2011 року уклала з Приватним підприємство «Юлота» додаткову угоду № 4 до договору № 21/09/07 від 21 вересня 2007 року, відповідно до якого було змінено пункт 2.1. договору, а саме він був викладений в наступній редакції: «Підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи в строк до 30 серпня 2011 року. Графік виконання окремих видів незавершеного будівництва та їх вартість визначена у окремому додатку до договору № 21/09/07 від 21.09.07». (т.1 а. с. 83).

Згідно додатку № 2 до додаткової угоди № 4 до договору № 21/09/07 від 21.09.2007 року складеного 01 червня 2011 року строк виконання робіт зазначений у період з 01 червня 2011 року по 29 серпня 2011 року, вартість робіт яких складає 3 700 000 грн. (т.1 а. с. 84).

Також, після отримання коштів з Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», для завершення будівництва нежитлової будівлі комерційного призначення ОСОБА_5 було укладено ряд договорів, а саме: 07 червня 2011 року було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛСМА-СТРОЙ» договір № 07/0611. Предметом якого є виготовлення вітражного остеклення. Загальна вартість робіт складає 100 000 грн. в строк починаючи з 09 червня 2011 року по 29 червня 2011 року (т.1 а.с.92-93); 18 липня 2011 року підприємець ОСОБА_5 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Монотех» договір № 50Д/141 на надання послуг. Відповідно до якого Виконавець зобов'язався виготовити конструкції із ПВХ - профіля, доставити та змонтувати конструкцію ПВХ - профіля. Договірна ціна складає 240 000 грн. у тому числі з урахування ПДВ 20% - 40 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.94-95); 28 липня 2011 року підприємець ОСОБА_5 уклала договір підряду № 10 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія С», відповідно до якого замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: монтаж мереж газопостачання (підземний, наземний газопровід; монтаж тепло генераторної; пусконалагоджувальні роботи; оформлення документації та здача газопроводу в експлуатацію; врізка і запуск газу на об'єкті адміністративної будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_2. Вартість робіт по договору складає: 238 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 39 666 грн. 67 коп. (т.1 а. с. 96-98); 02 серпня 2011 року підприємець ОСОБА_5 уклала з приватним підприємством «Вазари» договір № 0729-08П, відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Замовнику загородження із нержавіючої труби далі Перила, а також виконати роботи по монтажу на об'єкті замовника, а замовник зобов'язався прийняти роботу та сплатити Поставщику ціну договору. Ціна договору складає 23 000 грн. 00 коп. відповідно до п.3.2 договору Постачальник зобов'язався доставити обладнання за адресою: АДРЕСА_2 до 25 серпня 2011 року (т.1 а. с. 99); 26 серпня 2011 року підприємцем ОСОБА_5 було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентхил» договір підряду № 26/8-1, відповідно до якого Підрядник зобов'язався виконати роботи з лицювання фасаду будівлі, здати їх в обумовлені строки Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконання робіт на умовах договору (т.1 а.с.100-101).

Також, 07 вересня 2011 року відбулися загальні збори власників (учасників) Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» у присутності власників: ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_5, на яких було вирішено питання про здійснення комплексу заходів щодо відчуження квартир № № 1-5 у житловому будинку літ. А-10, А1-1 - І черга житлового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5. Було прийнято рішення про надання повноважень на здійснення комплексу заходів щодо відчуження квартир №№ 1-5 у житловому будинку літ. А-10, А1-1 - І черга житлового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 пану ОСОБА_6, що підтверджується протоколом № 23 (т.5 а. с. 130).

27 жовтня 2011 року на загальних зборах, на якому були присутні власники: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було вирішено питання про відчуження квартири №№ 1,2,3,4 та 5 у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, на яких було вирішено доручити ОСОБА_5 укласти та підписати від імені Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» договору купівлі-продажу квартир № № 1,2,3,4,5. Уповноважили пані ОСОБА_5 представляти інтереси Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» у відповідних комунальних, тепло-, газо-, електропостачання установах, комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації з правом закладу та отримання витягів (зокрема витягу з реєстру прав власності), виконкомі та землевпорядних органах, якщо в цьому буде необхідність, а також в державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях, підприємствах та установах незалежно від їх організаційної форми, підпорядкування, форми власності та галузевої належності (в тому числі в органах внутрішніх справ, владних структурах, тощо) узаконити, якщо вони наявні, переобладнання та перебудови, отримувати належні Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» документи, в тому числі правовстановлюючі, представляти інтереси Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» перед будь-якими фізичними та юридичними особами з правом попереднього узгодження усіх питань, які на розсуд уповноваженого будуть необхідні; представляти інтереси Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» в органах нотаріату з питань відчуження квартир №№1,2,3,4,5 у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та одержанням грошей (т.5 а. с. 125-126).

02 листопада 2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_33 була посвідчена довіреність на право представництва, згідно якої Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» уповноважує ОСОБА_5 представляти інтереси Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» з питань продажу належної Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» квартир № № 1,2,3,4 та 5 у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5. Дана довіреність зареєстрована в реєстрі за № 975 (т.5 а. с. 127).

Таким чином, кошти, які були надані Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» ОСОБА_5 для завершення будівництва адміністративної будівлі комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, були отримані Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» від продажу нерухомості, а саме: готелю «Імперіал», квартир та інші надходження (оплата за навчання).

Видача довіреностей на продаж майна свідчить про узгодженість дій ОСОБА_6, ОСОБА_5 та Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» щодо залучення інвестиційних коштів для завершення будівництва, а також про направленість дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на отримання не позики, а саме інвестицій в будівництво будівлі комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

З акту звірки взаємних розрахунків між приватним підприємством «Юлота» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 вбачається, що за період з 21 вересня 2007 року по 31 грудня 2011 року заборгованість між сторонами відсутня (т.1 а с. 86-87). Також, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2012 року, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2012 року залишено без змін, було встановлено, що 29 листопада 2011 року ПП «Юлота» та ПП ОСОБА_5 підписали акт № 002/11 виконаних робіт на об'єкті: Будівля комерційного призначення по АДРЕСА_2 станом на листопад 2011 року. Згідно даного акту роботи із зовнішнього скління виконані на площі 338,67 кв. м. на суму 377 043 грн. 05 коп. (т.1 а.с.145-151).

Відповідачі стверджували, що на будівництво об'єкту були залучені кошти і з інших джерел фінансування, а саме з ТОВ «Дніпропак» було перераховано ОСОБА_5 орендну плату за період з 01.01.2009 року по 20.05.2011 року 243 000 грн. Також, в період надходження грошових коштів від позивача ОСОБА_5 здійснювала наступні витрати: за оплату оренди земельної ділянки по АДРЕСА_6 за період з 23.06.2011 року по 28.12.2012 року надійшло 191675 грн. 23 коп.; оплата швейних машин за період з 20.04.2012 року по 23.04.2012 року - 142186 грн. 79 коп.; витрати на сплату податків за період з 23.06.2011 року по 24.12.2012 року - 41 610 грн. 08 коп., а також сплачувалося банківське обслуговування та оплата штрафів, тощо.

Проте, відповідно до інформації про рух коштів за поточним рахунком відповідача ОСОБА_5 в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, яка надана АТ «Райффайзен Банк Аваль» за № 81-6-2-00/3858-БТ від 10.12.2013 року, грошові кошти отримані від позивача були направлені відповідачем на рахунок підрядника ПП «Юлота» та інших юридичних осіб, що виконували роботи по будівництву адміністративної будівлі комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Також, інформацією банку встановлено, що періодичність отримання від позивача грошових коштів повністю узгоджується із здійсненними оплатами за виконані роботи (т.5 а. с. 3-16).

Крім того, цим ствердженням відповідачі самі зазначили, що після укладання договору позики, тобто 23 травня 2011 року на розрахунковий рахунок відповідачки ОСОБА_5 ніякі кошти, окрім грошових коштів позивача не надходили і тільки після укладання договору позики ОСОБА_5 здійснювала витрати та сплачувала ПП «Юлота» за будівництво, а також перерахувала у цільовий фонд міської ради кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська в розмірі 580 862 грн. 28 коп., що підтверджується довідкою про розмір внеску виданої Дніпропетровською міською радою 04 липня 2011 року за № 10/15-192 (т.1 а.с 209).

Відповідно до листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10 грудня 2012 року, Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» за період з 24 травня 2011 року по 12 червня 2012 року перерахував за договором позики № 1/05 від 23 травня 2011 року на користь фізичній особі - підприємця ОСОБА_5 кошти у розмірі 7 729 950 грн. 00 коп. (т.1 а. с. 165).

Даний факт також підтверджується актом звірки розрахунків між ФОП ОСОБА_5 Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» підписаним ОСОБА_5 (т.1 а.с.246).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода. Інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

Термін "інвестиційний договір" використовується у двох значеннях: широкому і вузькому. В першому (широкому) розумінні цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційний договір є різновидом господарсько-правового договору, який має специфічний предмет і мету.

Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності (інноваційна діяльність, капітальні вкладення в основні фонди, корпоративна форма, лізинг, придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна, створення підприємств, що повністю належить інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства повністю, придбання майнових прав).

Предметом інвестиційного договору можуть бути також дії, послуги тощо, що надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Мета інвестиційного договору - це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування - здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату - одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту.

У судовому засіданні було доведено факт того, що Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» виконував обов'язки інвестора будівництва будівлі комерційного призначення для науково - вишукувальної роботи, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, даний факт був визнаний відповідачами, оскільки з відповідачка ОСОБА_5 у листі на ім'я ПП «Юлота» вих. № 13-4 від 28.11.2011 року, яким вона висувала вимоги за невиконання договору № 21/09/07 від 21.09.2007 року посилалася як на інвестора - Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» (т.1 а.с.10).

Також, з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2012 року по справі за № 10/5005/6346/2012 вбачається, що ПП «Юлота» у позові також посилається як на інвестора Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет» (т. 1 а.с.145-148).

Не можуть бути прийняті судом до уваги ствердження відповідачки ОСОБА_5 про те. що вона даний лист не підписувала, оскільки судом встановлено, що даний лист було підписано представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який в свою чергу не заперечував проти того, що на даному листі стоїть його підпис.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин.

За змістом статті 235 ЦК правочин, який вчинено з метою приховати інший правочин, є нікчемним і жодних правових наслідків не породжує, крім наслідків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року за № 9, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Для визнання правочину удаваним суду слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.

В силу норм ст. 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановленні інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог з приводу того, що правочин є удаваним відповідачі та їх представники у судовому засіданні пояснили, що між сторонами договору позики було намір укласти тільки договір позики і що між сторонами існували боргові зобов'язання, оскільки після укладання договору позики було відразу ж укладено з позивачем попередній договір оренди, а в подальшому після здачі об'єкту в експлуатацію мова йшла лише про двосторонній договір оренди.

З цього приводу судом були досліджені наступні докази:

Дійсно, 25 травня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» було укладено попередній договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого предметом договору є намір укласти договір оренди нежитлового приміщення після вводу будівлі за адресою: АДРЕСА_2 в експлуатацію. Цим договором регулюються попередні правовідносини пов'язані з передачею Наймодавцем наймачеві у строкове платне користування задля здійснення наймачем його статутної діяльності наступного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Загальна площа - 3700 кв. м. Орієнтовна вартість приміщення - 16 000 000 грн. Термін орендного користування за цим договором визначається з моменту введення будівлі в експлуатацію на 15 років. Відповідно до п. 4.4 наймач сплачує орендну плату у розмірі 63 000 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ) протягом 5 (п'ять) років. Далі розрахунки проводяться таким чином: 70 % від реальної ринкової ціни, яка буде на той час. Відповідно до п. 6.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (т.1 а. с. 102-103).

01 червня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» було укладено довгостроковий договір оренди нежитлового приміщення № 2, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове оплатне користування (оренду) житлове приміщення, загальною площею 3226.7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір діє з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2014 року (т.1 а. с. 104-106).

01 липня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» було укладено додаткову угоду № 1 до договору №2 від 01 червня 2012 року оренди приміщень, відповідно до якої до п.2.1 договору внесено зміни, а саме: на період підготовки приміщення до експлуатації (до початку навчального процесу до 01 вересня 2012 року) встановлено розмір орендної плати у розмірі 10 000 грн. 00 коп. на місяць з урахуванням ПДВ 20% (т.1 а. с. 107).

01 липня 2012 року нежитлове приміщення площею 3226,7 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно акту прийому - передачі нежитлового приміщення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було передано Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» (т.1 а. с. 108).

Згідно показів свідка ОСОБА_23 вбачається, що договір оренди з ОСОБА_5 було укладено лише для того, щоб можливо було користуватися комунальними послугами, оскільки в липні 2012 року вони бажали укласти договори на поставку газо-, електро-, водопостачання, але за Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» не було оформлено право власності, або погодження власника. Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що оскільки не було часу на переоформлення документів на будівництво та оренди земельної ділянки, то з метою початку навчального процесу, було укладено між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ОСОБА_5 договір оренди. Це була основна вимога Міністерства освіти. При цьому термін оренди має бути не менше 5 років. Перший договір оренди від 25.05.2011 року на строк 5 років було укладено через вимогу Міністерства освіти для проходження акредитації, а другий договір оренди було укладено лише для того, щоб можливо було укласти договори на постачання комунальних послуг, оскільки за позивачем не було зареєстровано право власності. Сідок ОСОБА_13 суду пояснив, що з ОСОБА_6 було підписано декілька договорів оренди, які були потрібні для Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України для ліцензування освіти, оскільки останні вимагали документи на будівництво, або власність, або оренду інакше їм не дозволили б працювати. Договори оренди вони підписували з ОСОБА_5, оскільки один примірник був як страховка, другий за вимогою ОСОБА_6 для комунальних служб, ще один для Міносвіти.

Покази свідків підтверджуються наступним письмовим доказом, а саме: згідно п. 11 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 08.08.2007 року за № 1019, навчальний заклад подає до відповідного органу ліцензування заяву про проведення ліцензування із зазначенням виду освітньої послуги, ліцензованого обсягу та реквізитів навчального закладу за затвердженою МОНмолодьспортом формою, до якої додаються, зокрема, копії установчих документів; відомості про кількісні показники кадрового, матеріально-технічного, науково-методичного, інформаційного забезпечення освітньої діяльності, наявність бібліотеки (крім дошкільних і позашкільних навчальних закладів) та обсяг її фондів; копії документів, що засвідчують право власності, оперативного управління чи користування основними засобами для здійснення навчально-виховного процесу на строк, необхідний для завершення надання послуги; документи про відповідність приміщень закладу та його матеріально-технічної бази санітарним нормам, вимогам правил пожежної безпеки, а також нормам з охорони праці (для навчання за напрямами підготовки (спеціальностями) з підвищеною небезпекою).

Крім цього суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Оскільки спірним договором позики не передбачено одержання від позичальника процентів від суми позики, а сума позики 4 000 000 грн. значно перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то цей договір не може бути безпроцентним, між тим, як встановлено у судовому засіданні, сторони договору не розраховували на отримання та сплату процентів, що також свідчить про те, що між сторонами укладено договір позики з метою приховування іншого правочину.

Таким чином, договір позики № 1/05 від 23 травня 2011 року за своєю природою є інвестиційним договором, метою якого було внесення інвестицій у вигляді грошових коштів в об'єкт будівництва, а саме: нежитлової будівлі комерційного призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а тому даний договір слід визнати удаваним з метою приховування іншого правочину - інвестиційного договору по будівництву нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно розпорядженням Дніпропетровської міської ради за № 2-р від 04 січня 2012 року будівлі комерційного призначення по вул. Орловській присвоїли адресу - АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 61).

Судом також було встановлено, що у березні 2012 року адміністративна будівля комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи гуманітарного напрямку літ. А-3, розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3226,7 кв.м. була введена в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 29 лютого 2012 року (т.1 а. с. 12-14).

15 березня 2012 року довірена особа ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся з заявою до міського голови, в якій просив підготувати проект рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про оформлення права приватної власності, з видачею свідоцтва на адміністративну будівлю комерційного призначення для науково - вишукувальної роботи гуманітарного напрямку літ. А-3, загальної площі 3226,7 кв.м., а - ганок, а1 - ганок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 182).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 квітня 2012 року та витягу про державну реєстрацію прав, приватне право власності на нежитлову будівлю комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв.м., ганки літ. а, а-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 (т.1 а.с.19-20).

Власником адміністративної будівлі комерційного призначення літ. А-3, згідно технічного паспорту, виготовленого спеціалістами Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 02.02.2012 року, є ОСОБА_5 (т.1 а. с. 15-18).

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України регулюється порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва.

Згідно п. 3 ст. 346 ЦК України, однією з підстав припинення права власності є: припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

У судовому засіданні встановлено, що Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» інвестував на будівництво будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - 7 729 950 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (т. 1 а.с. 246).

Відповідачка ОСОБА_5 витратила на будівництво за період з листопада 2007 року по лютий 2008 року - 265404 грн. 00 коп., що підтверджується актом виконаних робіт (т. т а.с.221), а також, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків з 06 жовтня 2008 року по 17 грудня 2010 року - 684297 грн. 08 коп., а загалом 949701 грн.08 коп.

Будь-яких інших доказів витрачання грошових коштів на спірне будівництво відповідачами надано суду не було. При цьому договори постачання будівельних матеріалів не можуть свідчити про використання цих будівельних матеріалів, оскільки відсутні акти прийому-передачі, або документи, що підтверджують сплату за постачання даних будівельних матеріалів.

З наданих відповідачами документів по будівництву вбачається, що будівельні роботи проводилися за період з листопада 2007 року по 23 жовтня 2009 року, що підтверджується журналом авторського нагляду, актами виконаних робіт, журналами виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідачі та їх представники стверджували у судовому засіданні, з посиланням на лист ТОВ «Вестас» за № 7 від 11 лютого 2013 року про те, що на моменту укладання договору позики, об'єкт будівництва вже був побудований. Відсоток готовності будівлі складав 95%, а ремонтні роботи складали лише 5% від робіт по будівництву.

З листа ПФ «Вестас» за № 05/13-00/00 від 12.02. 2013 року адресованого ФОП ОСОБА_5 вбачається, що згідно даних авторського нагляду за виконання будівельних робіт на об'єкті адміністративної будівлі комерційного призначення по АДРЕСА_1 почато будівництво у вересні 2007 року. Будівництво монтажних робіт виконувалося по лютий 2010 року. Об'єм виконаних робіт на той час по оцінці авторського нагляду складає 95%. На час поновлення будівництва у квітні 2011 року об'єм робіт, які необхідно було виконати: монтаж застеклення, обладнання дахом котельної, облицювання декоративних деталей фасаду та благоустрій прилеглої території.

Про те, відомості зазначені у даному листі не відповідають дослідженим доказам та обставинам справи з наступних підстав.

З показів свідка ОСОБА_25, який був згідно наказу № 09/12-07 від 12 вересня 2007 року призначений керівником авторського нагляду (т. 3 а. с. 7) вбачається, що відсоток готовності будівництва в будь-яких листах він не підписував. Він здійснював авторський нагляд за будівництвом по АДРЕСА_1. Він представляв фірму «Вестас». На 2007-2009 роки проект був ОСОБА_5 Він мав гарантувати відсутність відходу від проекту будівництва. Підрядник був фірма «Юлота». На той момент було зроблено фундамент, дах, сходи, каркас, водопровід. Роботи будівництва почали у 2007 році. Закінчено будівництво восени 2009 році. На той час було зроблене вільне планування. Розраховувати під торгівельний зал. Коли він дізнався про орендатора, то потрібно було перепроектувати усі плани. Будівельні робот по даній будівлі були виконані на 90-95%, а залишок вже оздоблення. При цьому було відсутнє опалення та ремонт. У скільки обійшлося оздоблення він сказати не може, так як не є експертом. Відсоток готовності будівництва в будь-яких листах він не підписував. З метою використання під навчальний заклад слід було змінити проект та провести повне перепланування, в тому числі й каналізації, опалення, простінки, що призвело до зміни відсотку готовності по відношенню до попередньої цілі його використання. Свідок ОСОБА_35 суду пояснив, що йому було запропоновано зробити реконструкцію будівлі. Це було або влітку, або восени 2010 року. Він був присутній на об'єкті, де побачив, що була недобудована будівля з підвалом, який планували переобладнати в Вищий навчальний приватний заклад «Дніпропетровський гуманітарний університет». Він виїжджав самостійно на будівельний майданчик. Коли він виїжджав на будівельний майданчик, це був каркас будівлі, тильна сторона була застеклена, але потребувала заміни. Будівництво не велося. Обсяг виконаних робіт на час його виїзду складав приблизно 10-20%; свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він особисто оглядав будівлю. Це була лише коробка. На той час будівельні роботи там не велися, а була лише охорона. Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що він є директор ПП «Юлота». Приватний підприємець ОСОБА_5 у 2007 році уклала з ним договір на будівництво будівлі комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_2. У 2007 - 2008 роках вони будували будівлю. У 2009 році темпи будівництва знизилися, а потім і зовсім припинилися. У 2011 році поступила пропозиція від ОСОБА_6 і ОСОБА_5 добудувати для потенційного орендатора і вони приступили до роботи в липні 2011 року та закінчили у вересні 2011 року. Будівельні роботи були виконані на 2009 рік приблизно 90-95%. Потім була облицювання фасаду, будувалася котельна та проводилося застелення. Розширювалися санвузли, проводилося застелення. Ще проводилось застеклення, планування внутрішніх приміщень та робився фасад. До цього були тільки стіни. При новому будівництві у 2011 році було додатково добудовано з урахуванням нового проекту, як навчального приміщення приблизно 10%.

З приводу пояснень свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 про готовність у 2009 році об'єкту будівництва приблизно на 90-95%, то слід зазначити, що як встановлено у судовому засіданні після того, як було укладено договір позики і пішло фінансування будівництва змінилося цільове призначення будівлі з будівлі для комерційної діяльності на будівлю комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи. У зв'язку з чим, відбулося перепланування будівлі.

Судом було досліджені фотознімки об'єкта будівництва по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, які були надані відповідачем ОСОБА_6(т.3 а.с.27-35) та які були надані ПП «Архитектурна майстерня ОСОБА_38» (т.5 а.с. 102-111).

Судом встановлено, що відповідачами було штучно створено доказ з приводу того, що будівля на 95 % була побудована у 2009 році, оскільки з фотознімку у т. 3 на а.с. 28 вбачається побудована двоповерхова будівля. ОСОБА_6 зазначено, що вона побудована станом на 30 вересня 2009 року, проте «Архитектурна майстерня ОСОБА_38» надала фотознімок датований раніше ніж фотознімок у т. 3 а.с. 28, а саме: 22 липня 2009 року (т. 5 а.с. 46), де зображена трьохповерхова будівля.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_35, якому запропоновувалося зробити реконструкцію будівлі, на фото, що надавалися йому представниками відповідачів не впізнав будівлю, яку він побачив у 2011 році, оскільки фото були зроблені вже після травня 2011 року.

Факт того, що будівля комерційного призначення, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ АДРЕСА_1 станом на 23 вересня 2011 року була двоповерхова підтверджується договором оренди землі укладеного 23 вересня 2011 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_5. З якого вбачається, що було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для завершення будівництва будівлі комерційного призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Красногвардійський район). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1047 га. Функціональне використання: для завершення будівництва будівлі комерційного призначення. Цільове призначення земельної ділянки: землі історико-культурного призначення (місцевого значення). Згідно п. 3 договору оренди, на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: розташовано двоповерхову капітальну будівлю незавершеного будівництва , а також інші об'єкти інфраструктури доступ по земельній ділянці обмежений, земельна ділянка загороджена за межами залізобетонною та металевою огорожею; по земельній ділянці проходить лінія електромережі. Відповідно до п.15 договору, земельна ділянка передається в оренду: для завершення будівництва будівлі комерційного призначення. Договір укладено строком на два роки. Даний договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_37 та зареєстровано в реєстрі за № 1886. також, даний договір оренди зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області 22 листопада 2011 року за № 121010004000282 (т.1 а.с.67-70).

Таким чином, доводи відповідачів про те, що будівельні роботи не припинялися і готовність об'єкту будівництва станом на 2009 рік у розмірі 95% не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд ставиться критично до показань ОСОБА_5 та ОСОБА_6 допитаних в судовому засіданні в якості свідків, зокрема про те, що ОСОБА_34 вимагав повернення позики у розмірі 7 000 000 грн., оскільки дані ствердження спростовуються дослідженим у судовому засіданні договором позики, з якого вбачається, що строк дії договору 7 років. Ствердження відповідачів з приводу того, що вони не приймали участь у вирішенні робочих питань Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» також спростовуються матеріалами справи, а саме вищезазначеними протоколами загальних зборів власників Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет», на яких вони особисто приймали участь. Усі фінансові документи візувалися ОСОБА_6, що також підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, покази ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, судом було визначено частки у праві спільної часткової власності між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ОСОБА_5, яким стало належати:

- Вищому навчальному приватному закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» - 89/100;

- ОСОБА_5 - 11/100

частини нежитлової будівлі - адміністративної будівлі комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв.м., ганки літ. а, а1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, позовні вимоги про припинення права власності та визнання права власності слід задовольнити частково: припинити право власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю - адміністративну будівлю комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв.м., ганки літ. а, а1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 набуте на підставі свідоцтво про право власності серія САЕ № 314838 від 27 квітня 2012 року. Визнати за Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» (ідентифікаційний код: 324955904633, код ЄДРПОУ: 32495593) право власності на 89/100 частини нежитлової будівлі - адміністративної будівлі комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв.м., ганки літ. а, а1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 11/100 частини нежитлової будівлі - адміністративної будівлі комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв.м., ганки літ. а, а1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» слід стягнути судові витрати по справі по 1 663 грн. 15 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 218, 235,316, 317, 328, 331, 346, 355, 356, 358,, 392 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року за № 9, ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про скасування свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, припинення права власності, визнання договору позики удаваним та про визнання права власності на нежитлову будівлю - задовольнити частково.

Визнати договір позики № 1/05 від 23 травня 2011 року, укладений між Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» та ОСОБА_5 удаваним з метою приховування іншого правочину - інвестиційного договору по будівництву нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю - адміністративну будівлю комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв.м., ганки літ. а, а1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 набуте на підставі свідоцтво про право власності серія САЕ № 314838 від 27 квітня 2012 року.

Визнати за Вищим навчальним приватним закладом «Дніпропетровський гуманітарний університет» (ідентифікаційний код: 324955904633, код ЄДРПОУ: 32495593) право власності на 92/100 частини нежитлової будівлі - адміністративної будівлі комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв.м., ганки літ. а, а1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 8/100 частини нежитлової будівлі - адміністративної будівлі комерційного призначення для науково-вишукувальної роботи літ. А-3, загальною площею 3226,7 кв.м., ганки літ. а, а1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Вищого навчального приватного закладу «Дніпропетровський гуманітарний університет» (ідентифікаційний код: 324955904633, код ЄДРПОУ: 32495593) судові витрати у розмірі 3 326 (три тисячі триста двадцять шість) грн. 30 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Некрасов