-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2014 р. Справа№ 910/16351/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Куксова В.В.
Гончарова С.А.
За участю представників:
від позивача: Бернацька О.В. - представник за довіреністю,
від відповідача: Матвеєва В.П. - представник за довіреністю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2013 р.
у справі №910/16351/13 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 3 308 140,95 грн.
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2013р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі-відповідач) 3 308 140,95 грн., з яких: 83 091,23 грн. збитки від інфляції, 2 687 541,43 грн. пеня та 537 508,29 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за спожитий природний газ, а саме з порушенням строків встановлених договором купівлі - продажу природного газу № 1474-12-БО від 31.07.2012 р.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2 687 541,43 грн. пені, 537 508,29 грн. 3% річних, 83 091,23 грн. збитків від інфляції, 66 162,82 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 24.10.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме ст.604 Цивільного кодексу України.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.07.2012р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 1474-12-БО (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ " Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України " або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України " Про засади функціонування ринку природного газу ", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
У відповідності до п.1.2 Договору газ продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Згідно із п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як на підставу своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що протягом серпня - грудня 2012 р. поставив відповідачу природний газ обсягом 60 993,805 тис. куб. м. на загальну суму 284 337 016,55 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2012 р.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання виконував невчасно, систематично порушуючи строки встановлені Дговором.
Заборгованість відповідачем за поставлений природний газ була погашена лише 23.05.2013р.
Відповідно до ч.1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
На підставі зазначеного пункту Договору за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував останньому за спожитий природний газ в серпні - грудні 2012 р. пеню в розмірі 2 687 541,43 грн.
Враховуючи вищевстановлене, положення вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з відповідача судом першої інстанції правомірно стягнуто пеню в розмірі 2 687 541,43 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 537 508,29 грн. та збитки від інфляції в розмірі 83 091,23 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, положення вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто 3% річних в розмірі 537 508,29 грн. та збитки від інфляції в розмірі 83 091,23 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України де зазначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Однак, судова колегія суддів зазначає, що вказана норма не може бути застосована до даного виду правовідносин, оскільки договорами, на які посилається апелянт, сторонами погоджено організацію проведення взаєморозрахунків, а не заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням.
Фактично між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору №1474-12-БО. При цьому, сторони не передбачали у Договорі залежність оплати за отриманий газ від надходження коштів щодо відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.
Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13 залишити без змін.
3.Матеріали справи №910/16351/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Дата підписання повного тексту постанови 03.02.2014р.
Головуючий суддя П.В. Авдеєв
Судді В.В. Куксов
С.А. Гончаров
скопійовано
-
скопійовано
-
