ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2009 р.

11/453-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий

суддя

О.В.

судді

А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу

"Херсонський суднобудівний завод"

на

Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2008 р.

у справі

11/453-08 Господарського суду Херсонської області

за позовом

юстиції України

До

"Херсонський суднобудівний завод"

Третя особа

казначейство України

про

збитків, завданих Державному бюджету України

позивача –ОСОБА_1 дов. від 23.12.2008 р. № 29-22/174,

відповідача –ОСОБА_2 дов. № 759/70-185-П,

третя особа –не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.10.2008 р. (суддя - В.В. Чернявський) відмовлено у задоволені позову.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від -23.12.2008 р. (судді - Кричмаржевський В.А., Зубкова Т.П., Коробка Н.Д.) рішення господарського суду Херсонської області від 23.10.2008 р. скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" на користь Державного бюджету 15 751,10 грн. Стягнуто з ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" на користь державного бюджету 236, 27 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиву від позивача на касаційну скаргу не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 р. у справі "ОСОБА_3 проти України" зобов'язано державу - відповідача сплатити заявнику 2300 євро компенсації нематеріальної шкоди.

На виконання цього рішення Європейського суду з прав людини, Міністерством юстиції України було перераховано для ОСОБА_3 15 751,10 грн., що є еквівалентом 2 300 євро.

22.09.2008 р. Міністерство юстиції України звернулося позовом до ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 15 751,10 грн.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, рішеннями від 16.11.1999 р., 30.01.2002 р. та 15.05.2002 р. Комісія з трудових спорів задовольнила заяви ОСОБА_3 і винесла рішення стягнути з ДП "Херсонський суднобудівний завод" на користь заявника кошти на загальну суму 3283, 09 грн. Виконавча служба відкрила виконавчі провадження 30.11.1999 р., 01.03.2002 р. та 13.06.2002 р., відповідно.

27.12.1999 р. арбітражний суд Херсонської області розпочав процедуру банкрутства проти боржника та всі виконавчі провадження були призупинені. 10.01.2001р. справу про банкрутство закрито і виконавчі провадження відновлені.

В 2001р. значна частина майна боржника була арештована виконавчою службою, однак її продаж був заборонений законом "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", який не дозволяє примусову реалізацію майна, що належить підприємствам, частка державної власності в котрих становить не менше 25 відсотків статутного фонду.

06.05.2001 р., 06.12.2001 р., 17.05.2002 р. та 01.03.2004 р. виконавча служба повідомляла заявника, що рішення винесені на його користь не були виконані у зв'язку з великою кількістю виконавчих проваджень проти боржника та браком коштів у останнього.

Тільки 23.06.2005 р. заявник отримав всі суми, які йому належали.

В результаті розгляду заяви ОСОБА_3, Європейським судом з прав людини 09.11.2006 р. прийнято рішення, яким визнано порушення державою Україна п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та зобов'язано державу Україна сплатити заявникові 2 300 євро в якості компенсації нематеріальної шкоди.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що шкода підлягає відшкодуванню за рахунок особи, яка її заподіяла при наявності в діях, бездіяльності цієї особи складу правопорушення, його об'єктивної, суб'єктивної сторін, зокрема, протиправності поведінки та вини в порушенні.

На думку суду, позивач не довів, протиправності поведінки та вини правопопередника відповідача та відповідача в бездіяльності, у зв'язку з якою Європейський суд з прав людини постановив рішення щодо стягнення 2 300 євро з держави Україна на користь ОСОБА_3

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці", Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.

Зокрема, ст. 1 названого Закону визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; ч. 3 ст. 15 передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку.

Всі інші платежі підприємство здійснює після виконання зобов'язань щодо оплати праці (у попередній редакції оплата праці провадилася в першочерговому порядку після сплати обов'язкових платежів); у ч. 5 ст. 24 зазначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

У ст. 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Крім того, за невиплату заробітної плати встановлено кримінальну відповідальність статтею 175 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, апеляційним господарським судом зроблений правомірний висновок про те, що законодавством України обов'язок виплати заробітної плати покладений саме на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які зобов'язані дотримуватися строків виплати своїм працівникам заробітної плати.

Враховуючи вищезазначені обставини даної справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з твердженням суду апеляційної інстанцій про те, що обов'язок виконання судового рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості, а обов'язок органів державної виконавчої служби з примусового виконання вказаних рішень був похідним та виник внаслідок фактичного усунення відповідача від виконання своїх конституційних обов'язків з виплати винагороди за працю.

За таких обставин, посилання скаржника на те, що рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 р. не доводить вини відповідача, оскільки воно було винесено в наслідок бездіяльності органу державної виконавчої служби при виконанні рішення суду, відхиляється колегією суддів, враховуючи, що наявність виконавчого провадження не була перешкодою для роботодавця у виплаті заборгованості із заробітної плати своїм працівникам.

Крім того, судом апеляційної інстанції також правомірно відзначено, що не було перешкодою при виплаті заборгованості по заробітній платі справи про банкрутство підприємства –відповідача, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та обґрунтовано задовольнив позов Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року у справі № 11/453-08 Господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

Фролова Г.М.