П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.09.2008 р. № 8/344

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За участю представників сторін

Від позивача: ОСОБА_1. за дов. від 30.05.2008 р.

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи 1: не з`явився

Від третьої особи 2: ОСОБА_2. за дов.НОМЕР_1 від 01.08.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Пред'явлені позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Люкском»на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчого-розважального комплексу загальною площею 5676,3 кв.м., розташованого по вулиці Мельникова, 46-г; визнання нечинним та скасування реєстраційного посвідчення № 000904 відповідача від 14.03.2008 р., видане товариству з обмеженою відповідальністю «Люкском»; зобов'язання відповідача скасувати запис про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Люкском»на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчого-розважального комплексу загальною площею 5676,3 кв.м., що розташований в м. Києві по вул. Мельникова, 46-г.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач під час здійснення ним 14.03.2008 р. державної реєстрації права власності ТОВ „Люкском” на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу по вул. Мельникова, 4 6г порушив встановлений законодавством України порядок проведення такої реєстрації. На думку позивача, відповідачем перед державною реєстрацією не було здійснено інвентаризацію об'єкту нерухомості по вул. Мельникова, в результаті чого було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ „Люкском” на об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться по вул. Мельникова, 48, за адресою вул. Мельникова, 46 г. Позивач вважає, що відповідач самовільно присвоїв об'єкту незавершеного будівництва адресу, що виходить за межі його компетенції. Вказані порушення призвели до того, що відповідач прийняв незаконне рішення про державну реєстрацію прав ТОВ „Люкском”, реєстраційне посвідчення від 14.03.2008 р. за №000904 є незаконним, а зроблений відповідачем запис про державну реєстрацію права власності ТОВ „Люкском” підлягає скасуванню. Позивач обґрунтовує порушення його прав тим, що він набув у власність об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48, однак в результаті здійснення відповідачем незаконної реєстрації права власності на вказаний об'єкт за іншою особою та за іншою адресою, він позбавлений можливості здійснити реєстрацію свого права власності на набутий ним у власність об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надав.

Третя особа 1 надала письмові пояснення, проти позову заперечує, зауважив, що відповідач не є суб'єктом владних повноважень, а тому вважає, що позивачем до адміністративного суду на вирішення переданий господарський спір. При цьому третя особа 1 зазначила, що Господарський суд міста Києва вже розглядав справу щодо об'єкту нерухомості по вул. Мельникова, 46г і 20.02.2008 р. виніс у справі № 35/69 рішення, на виконання якого відповідачем було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ „Люкском” на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу по вул. Мельникова, 46 г.

Третя особа 2 проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що ТОВ „Мікроприм” є власником об'єкту незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 46 г, оскільки набуло його з прилюдних торгів у ТОВ „Люкском”. Зауважила, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 46 г було зареєстроване відповідачем за ТОВ „Люкском” на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2008 р. у справі № 35/69, а тому позов є безпідставним. Також третя особа 2 зазначала, що саме вона має право звернутись до адміністративного суду з вимогами щодо зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію його права власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 46 г, у зв'язку з чим товариство і звернулось до суду з позовом у справі № 8/344 як третя особа із самостійними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

14.03.2008 р. відповідач здійснив державну реєстрацію права власності ТОВ „Люкском” на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу загальною площею 5676,3 кв. м., що розташований в м. Києві по вул. Мельникова, 46 г. По результатам реєстрації ТОВ „Люкском” було видане реєстраційне посвідчення №000904 та внесено запис в реєстрову книгу за № 8871-П. Реєстрація була здійснена на підставі рішення постійно діючого третейського суду при громадській організації „Всеукраїнське авторське товариство” від 24.12.2007 р., рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2008 р., ухвали постійно діючого третейського суду при громадській організації „Всеукраїнське авторське товариство” від 13.03.2008 р.

Зокрема, згідно рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2008р. у справі № 35/69 відповідач був зобов'язаний на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації „Український правовий альянс” по справі № 4/16-2007 від 24.12.2007 р. зареєструвати право приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, біля будинку № 46, що складається з чотирьох поверхів загальною площею внутрішніх приміщень: 5676,3 кв. м. за ТОВ „Люкском” та присвоїти даному об'єкту відповідну літеру.

Отже, відповідач 14.03.2008 р. здійснив державну реєстрацію права власності ТОВ „Люкском” на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова та присвоїв даному об'єкту номер 46 г на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2008 р. у справі № 35/69.

Судом також встановлено, що 24.03.2005 року гр. ОСОБА_3придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерліс” за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу об'єкт незавершеного будівництва (недобудоване нерухоме майно), а саме недобудовану нежитлову будівлю фізкультурно-оздоровчого комплексу, яка являє собою одноповерховий будинок з чотирьох-поверховою цегляною вставкою всередині нього, загальною площею 6280 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, будинок № 48.

01.08.2005 р. гр. ОСОБА_3подарував об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48 позивачу і фактично передав його за актом прийому-передачі благодійного внеску -об'єкта незавершеного будівництва -недобудованої нежитлової будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу від 01.08.2005 р.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2008р. договір дарування від 01.08.2005 р. було визнано дійсним згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, а 18.08.2008 р. було здійснено його державну реєстрацію у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом від 18.08.2008р.

Із листа гр. ОСОБА_3. від 05.06.2008 р., позивачу стало відомо, що відповідач відмовив гр. ОСОБА_3. здійснити державну реєстрацію його права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 48. Відмова була мотивована тим, що відповідач 14.03.2008 р. здійснив державну реєстрацію права власності об'єкту незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу загальною площею 5676,3 кв. м. за ТОВ „Люкском”. Одночасно гр. ОСОБА_3. цим листом повідомлявся, що перевіркою інвентаризаційних справ було встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48 та об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 46 г є одним і тим же об'єктом нерухомості.

Суд вважає, що відповідач, виконуючи рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2008 р. у справі № 35/69, припустив порушення встановленого порядку і процедури вчинення відповідних дій, що призвело до порушення його прав.

Предмет позову в даній справі полягає у визначенні правомірності дій відповідача в процесі виконання рішення суду і не стосується оцінки законності самого рішення господарського суду і відповідних прав сторін на спірний об'єкт нерухомості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2008 р. у справі № 35/69 відповідач був зобов'язаний зареєструвати право приватної власності ТОВ „Люкском” на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчо-розважального комплексу по вул. Мельникова, біля будинку № 46 та присвоїти даному об'єкту відповідну літеру.

Разом з тим, в рішенні суду не було визначено порядок та спосіб його виконання. Відтак, відповідач, виконуючи рішення суду, що набрало законної сили, мав як державний орган відповідно до ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто виконання відповідачем рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2008 р. у справі № 35/69 повинно було здійснюватись у точній відповідності до встановленої законодавством України процедури здійснення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, на підставі закону та в межах повноважень відповідача.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулюється, зокрема, Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що державну реєстрацію виникнення, змін та припинення права власності на нерухоме майно та їх обмежень у м. Києві здійснює Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Відповідно до п. 1.13. „Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 реєстрація прав проводиться у такому порядку:

- приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно;

- установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав;

- прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав;

- унесення записів до Реєстру прав;

- учинення написів на правовстановлювальних документах;

- видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

Пунктом 3.3. „Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, передбачено, що підставою для відмови у реєстрації прав на нерухоме майно є, зокрема, не проведення інвентаризаційних робіт або якщо вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.6. „Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно” реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.

Згідно положень ст. 21 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше або яке не було зареєстровано відповідно до цього Закону, за рішенням державного реєстратора прав про державну реєстрацію права власності відкривається розділ Державного реєстру прав. Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором прав у разі: знищення об'єкта нерухомого майна; поділу або об'єднання об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.9. „Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.

Відповідно до п. 1.3. Розділу ІІ „Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві”, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 р. N 74/74, первинна реєстрація - це така реєстрація, коли відомості про реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна вперше вносяться до міського державного реєстру. При проведенні запису в реєстрову книгу об'єкту присвоюється черговий реєстровий номер у книзі.

Відповідно до п. 1.4.-1.5. Розділу ІІ „Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві”, після проведення первинної реєстрації Бюро здійснює реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об'єкта, тобто проводить поточну реєстрацію. Поточна реєстрація - це реєстрація в міському державному реєстрі переходу права власності від одних власників до інших. Поточна реєстрація прав власності на об'єкт нерухомого майна проводиться в тій самій реєстровій книзі і під тим самим реєстровим номером, за яким проводилась первинна реєстрація. Об'єкт нерухомого майна не може бути зареєстрований в Бюро, якщо не проведена його первинна реєстрація.

З огляду на вище викладені положення законодавства суд дійшов до висновку про те, що порядок здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно передбачає проведення попередньої інвентаризації такого нерухомого майна, а відсутність її проведення є підставою для відмови у реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, законодавством передбачено існування лише однієї реєстраційної справи на кожен об'єкт нерухомості, а реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється шляхом внесення або скасування відповідних записів у цій же реєстраційній справі.

Із листа Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 12.05.1998 р. № сл208917, листа ЗАТ компанії „Київінвестбуд” від 17.09.1998 р. за вих. № 367, вбачається, що будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Мельникова, 48 почалось ще у 1989 році ЗАТ компанією „Київінвестбуд”. При цьому Шевченківська райдержадміністрація не заперечувала проти видачі ЗАТ компанії „Київінвестбуд” реєстраційного посвідчення, яке б підтверджувало його право власності на нежитлові приміщення по вул. Мельникова, 48. ЗАТ компанія „Київінвестбуд” у 1998 році зверталось до БТІ з уточненням адреси фізкультурно-оздоровчого комплексу, який нею будувався, а саме: вул. Мельникова, 48.

Таким чином, суд дійшов висновку, що об'єкту незавершеного будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу була присвоєна поштова адреса вул. Мельникова, 48 ще до 1998 року, у зв'язку з чим відповідачем було проведено його інвентаризацію та відкрито відповідну реєстраційну справу.

Як вбачається з листа відповідача від 03.06.2008 р. за № 19061 адресованого гр. ОСОБА_3., відповідач провів інвентаризацію об'єкту незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 46г вже після державної реєстрації права власності на цей об'єкт за ТОВ „Люкском”.

Тобто з листа відповідача вбачається, що ним було порушено процедуру здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, так як законодавство передбачає необхідність спочатку провести інвентаризацію об'єкту нерухомості, а потім здійснити його державну реєстрацію. Вказане порушення порядку державної реєстрації призвело до того, що відповідачем було на один і той же об'єкт нерухомого майна заведено два інвентаризаційні номери та відкрито дві реєстраційні справи.

Тому рішення відповідача здійснити державну реєстрацію права власності ТОВ „Люкском” на об'єкт незавершеного будівництва, за іншою адресою (вул. Мельникова, 46 г) є незаконним.

Крім того, відповідно до п. 10 Розділу І „Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві”, що є додатком до рішення Київської міської ради від 20 червня 2002 р. N 74/74 поштова адреса присвоюється об'єктам нерухомого майна відповідно до їх місця розташування місцевими органами виконавчої влади за зверненням зацікавленої особи.

Тобто, присвоєння нових поштових адрес у м. Києві здійснюється не підприємствами БТІ, а місцевими державними адміністраціями. Тому дії Відповідача з присвоєння ним об'єкту незавершеного будівництва по вул. Мельникова літери № 46г не можуть вважатись правомірними.

Тому суд вважає, що присвоєння відповідачем адреси №46г об'єкту незавершеного будівництва по вул. Мельникова, виходить за межі компетенції відповідача і не може вважатись законним.

Порядок здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачає прийняття уповноваженим державною органом рішення здійснити державну реєстрацію права, внесення цим органом запису про державну реєстрацію права власності до Реєстру прав (а якщо Реєстр прав не сформовано, то до реєстрової книги), після чого заявнику видається із Реєстру прав витяг (реєстраційне посвідчення, якщо Реєстр прав не сформовано).

Отже, судом було встановлено порушення відповідачем порядку прийняття рішення здійснити державну реєстрацію права власності ТОВ „Люкском” на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 46г та перевищення відповідачем при цьому своєї компетенції, що є підставою для визнання судом такого рішення відповідача нечинним. Разом з тим, видане відповідачем 14.03.2008 р. на підставі такого незаконного рішення реєстраційне посвідчення № 000904 про право власності ТОВ „Люкском” на об'єкт нерухомості, також не може вважатись законним.

При цьому не є принциповим для кваліфікації дій відповідача та обставина, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2008р. по справі № 35/69 було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2008р. по цій справі, оскільки рішення суду не могло бути підставою для порушення відповідачем законодавства при його виконанні.

За таких обставин суд не приймає до уваги надані позивачем докази скасування рішення Господарського суду від 20.02.2008р. по справі № 35/69.

Суд не бере також до уваги заперечення ТОВ „Люкском” про те, що спір у даній справі є господарським, а не адміністративним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до п. 1 „Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, установлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація прав на нерухоме майно є офіційним визнанням державою прав особи на нерухоме майно і при цьому супроводжується внесенням уповноваженим державою органом інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є результатом реалізації уповноваженим державною органом державно-владних повноважень. Такі повноваження в силу закону покладені на підприємства БТІ.

Таким чином, відповідач у відносинах здійснення ним 14.03.2008р. державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48 (Мельникова, 46г) за ТОВ „Люкском” здійснював на виконання закону владні управлінські функції, як суб'єкт владних повноважень, а відтак, спір у даній справі є публічно-правовим (адміністративним).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, переданий на розгляд адміністративного суду спір є адміністративним.

Суд також не приймає до уваги те заперечення ТОВ „Мікроприм” проти позову, що на момент вирішення спору саме ТОВ „Мікроприм” є власником об'єкту незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 46 г згідно Свідоцтва про придбання об'єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 21.04.2008 р., оскільки предмет спору у даній справі не стосується питання права власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Мельникова, 48 (Мельникова, 46г), а стосується питання законності дій та рішень відповідача при здійсненні ним державно-владних повноважень. Відтак, питання щодо власності мають вирішуватись в окремому провадженні в іншому суді залежно від суб'єктного складу учасників спору.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення сторін та оглянувши надані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що доводи надані позивачем в обґрунтування позовних вимог є обґрунтованими, а тому позовні вимоги належить задовольнити, а саме необхідно визнати нечинним та скасувати рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкском»на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчого-розважального комплексу загальною площею 5676,3 кв.м., розташованого по вулиці Мельникова, 46-г; визнати нечинним та скасувати реєстраційне посвідчення № 000904 Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»від 14.03.2008 р., видане Товариству з обмеженою відповідальністю «Люкском»; зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»скасувати запис про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкском»на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчого-розважального комплексу загальною площею 5676,3 кв.м., що розташований в м. Києві по вул. Мельникова, 46-г.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з відповідного місцевого державного бюджету України, тобто судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкском»на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчого-розважального комплексу загальною площею 5676,3 кв.м., розташованого по вулиці Мельникова, 46-г.

3. Визнати нечинним та скасувати реєстраційне посвідчення № 000904 Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»від 14.03.2008 р., видане Товариству з обмеженою відповідальністю «Люкском».

4. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»скасувати запис про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкском»на об'єкт незавершеного будівництва громадського фізкультурно-оздоровчого-розважального комплексу загальною площею 5676,3 кв.м., що розташований в м. Києві по вул. Мельникова, 46-г.

5. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Благодійної організації «Фонд пам`яті «Бабин Яр»за рахунок Державного бюджету України

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 03.10.2008 р.