Справа №: 343/3333/13-ц

Провадження №: 2/0343/1031/13

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді – Монташевич С. М.,

секретаря – Менделяк А. І.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до Вигодської міської лікарні, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, головний лікар Вигодської міської лікарні ОСОБА_2, про внесення запису у трудову книжку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Вигодської міської лікарні, в якому просить просить поновити строк на звернення до суду; зобов’язати відповідача внести в його трудову книжку запис про його звільнення з посади головного лікаря з 20.06.2013 року; стягнути з відповідача всі судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що наказом № 53 від 11.04.2012 року, виданого головним лікарем Долинської ЦРЛ ОСОБА_3, у зв’язку зі зміною керівництва Вигодської міської лікарні був звільнений зі займаної посади головний лікар ОСОБА_4, а його призначено в.о. головного лікаря. Саме з цього часу він виконував обов’язки головного лікаря Вигодської міської лікарні. Питання призначення виконуючого обов’язки трудовим законодавством не передбачено. В абзаці 2 роз’яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Секретаріату ВЦРПС «Про порядок тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965р. №30/39 зазначено, що призначення працівника виконуючим обов’язки за вакантною посадою не допускається. Таке призначення можливе за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органам. Керівник підприємства, установи зобов’язаний не пізніше місячного строку з дня прийняття працівника на роботу надати документи для його призначення на посаду до вищого органу управління. Цей орган в місячний строк зобов’язаний розглянути питання і повідомити керівникові про результати. Отже, можна прийти до висновку, що призначення працівника виконуючим обов’язків можливе до затвердження його на цій посаді на строк не більше двох місяців.

Згідно до п. 11 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 року №311-ІХ трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями вважається продовженим на невизначений строк у випадку, коли тимчасовий робітник або службовець пропрацював відповідно зверх двомісячного строку і ні одна із сторін на зажадала припинення трудових відносин. При цьому, відповідні робітники або службовці не вважаються тимчасовими з дня першого укладення трудового договору. Тобто, якщо працівник виконує обов’язки більше двох місяців, є підстави вважати, що він затверджений на цій посаді.

Після видачі наказу №53 він виконував функції керівника підприємства, підкорявся внутрішньому трудовому розпорядку, а відповідач виплачував йому заробітну плату, а отже, між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються законодавством про працю.

Оскільки контракт з ним не укладався, вважається, що з ним у відповідності з ч. 2 ст. 23 КЗпП України було укладено строковий трудовий договір на строк виконання обов’язків головного лікаря.

З такою позицією погодився Долинський районний суд в своєму рішенні від 13.05.2013 р. у справі за його позовом до головного лікаря Вигодської міської лікарні ОСОБА_2 Рішенням Долинського районного суду було визнано незаконним наказ № 8 від 08 січня 2013 р., виданий ОСОБА_2, в частині виконання ним обов’язків головного лікаря. Дане рішення суду набрало законної сили. Рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_2 неправомірно виконував обов’язки головного лікаря з 08.01.2013 р., а він на час винесення рішення суду продовжує обіймати посаду головного лікаря.

20.06.2013 р. згідно наказу № 53-адм. його було звільнено з посади головного лікаря та по 20.06.2013 року нараховано заробітню плату. З цього часу він розпочав виконувати обов’язки за попереднім місцем роботи в тому ж медичному закладі.

30.10.2013 р. після його звернення у відділ кадрів з заявою про ознайомлення з трудовою книжкою він довідався, що запис про звільнення його з посади головного лікаря в трудовій книжці відсутній.

З врахуванням того, що про дану обставину він довідався тільки 30.10.2013 року, вважає, що строк на звернення до суду ним пропущено з поважних причин, і він підлягає поновленню.

Позивач в судове засідання не з"явився, подав заяву в якій просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача, він же третя особа - головний лікар Вигодської міської лікарні ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що наказом № 53 позивач звільнений від виконання обов"язків, а не з посади. Ніяких документів про прийняття ОСОБА_1 на посаду головного лікаря не було. Він тільки виконував обов"язки, а не працював за посадою. Як вбачається зі статуту Вигодської міської лікарні призначення і звільнення з посади головного лікаря віднесено до компетенції районної ради. Запис у трудову книжку вноситься старшим інспектором з кадрів відповідно до рішення районної ради та контракту, який укладається між Долинською районною радою та головним лікарем Вигодської міської лікарні. ОСОБА_1 не призначався Долинською районною радою на посаду головного лікаря, з ним не укладалось жодного контракту, а тому відсутні підстави для внесення запису у трудову книжку про його звільнення з посади головного лікаря. Запис у трудову книжку позивача про призначення його на посаду в.о. головного лікаря внесено на підставі його особистого наказу, проте це суперечить як законодавству про працю, так і законам України "Про охорону здоров"я", "Про місцеве самоврядування", а також статуту Вигодської лікарні. Даний наказ винесено поза межами компетенції головного лікаря. Заробітна плата позивачу виплачувалася на підставі постанови "Про порядок оплати тимчасового замісництва", оскільки на нього тимчасово було покладено виконання обов"язків головного лікаря, а відповідно наказазом №53 - адм. від 20.06.2013 року його було увільнено від виконання цих обов"язків, а не звільнено з посади.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.2 статуту Вигодської міської лікарні, затвердженого рішенням Долинської районної ради від 15.11.2012 року №314-16/2012, лікарня заснована Долинською районною радою на базі майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста Долинського району Івано-Франківської області.

Лікарня належить до сфери управління Долинської районної ради та підпорядкована з питань реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я районній державній адміністрації, управлінню охорони здоров’я обласної державної адміністрації та Долинській центральній районній лікарні, на яку покладаються функції органу управління сферою охорони здоров’я району.

До компетенції Долинської районної ради, яка здійснює управління лікарнею, відповідно до п. 9.2.2 п. 9 статуту належить: за поданням Долинської центральної районної лікарні та за погодженням з Долинською районною державною адміністрацією й управлінням охорони здоров’я обласної державної адміністрації призначати на умовах контракту та звільняти із займаної посади керівника (головного лікаря) лікарні (а.с. 28-33).

Відповідно до ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно п. 7 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 170, контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом.

Пункт 9 даного Положення зазначає, що контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому порядку не призначався на посаду головного лікаря Вигодської міської лікарні, з ним не укладався контракт. Він тільки тимчасово виконував обов"язки головного лікаря цієї лікарні на час відсутності головного лікаря, призначеного у встановленому порядку.

Питання призначення головного лікаря Вигоської міської лікарні належить до компетернції Долинської районної ради, яка за поданням Долинської центральної районної лікарні та за погодженням з Долинською районною державною адміністрацією й управлінням охорони здоров’я обласної державної адміністрації має право призначати на умовах контракту головного лікаря цієї лікарні.

Така процедура призначення щодо ОСОБА_1 не застосовувалася. А отже, немає підстав вважати, що позивач перебував на посаді головного лікаря, яка б була його постійною чи строковою роботою.

Відповідно до ч.1 ст. 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Як вбачається зі змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України № 18-23 від 20.01.2005 року "Щодо оплати праці" тимчасове виконання обов'язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству.

Працівник, який заміщує тимчасово відсутнього працівника, на період замісництва звільняється від виконання обов'язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи, і йому виплачується різниця між його фактичним посадовим окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщує.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно п.п. 2.26 п. 2 цієї Інструкції записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Вчинення запису до трудової книжки про тимчасове переведення працівника на іншу роботу Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, не передбачено.

Таким чином, оскільки позивача не було призначено головним лікарем, а відповідно він і не звільнявся з цієї посади, відсутні підстави для здійснення відповідного запису у його трудову книжку, а в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 21, 33, 48 Кодексу законів про працю України, п.п. 7, 9 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 170, п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, керуючись ст.ст. 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов"язання Вигодської міської лікарні внести у його трудову книжку запис про його звільнення з посади головного лікаря з 20.06.2013 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: