Справа №2-1468-2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2009 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого / судді Кальчук А.П.
при секретарі Степченко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Приватбанк» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення суми депозиту та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Приватбанк» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення суми депозиту та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 27.09.2007 року він уклав у Канівському відділенні Приватбанку договір банківського вкладу № НОМЕР_1у відповідності до ст. 1058 - 1065 Цивільного кодексу України. Початкова сума вкладу становила 114181 грн., в подальшому позивач збільшив вклад на умовах договору і станом на 27.09.2008 року разом з нарахованим % за депозит сума складає 193594,18 грн. Після 27.09.2008 року договір автоматично був продовжений на тих же умовах ще на один рік.
Згідно пункту 6 названого договору кожна Сторона має право достроково його розірвати, попередивши про це другу Сторону за два банківські дні до дати розірвання. При поверненні вкладу по ініціативі Клієнта, йому повертається сума вкладу і виплачуються проценти за неповний термін вкладу.
В жовтні 2008 року плани позивача змінилися і у нього виникла потреба в вирішенні фінансового питання на значну суму. Тому 24.10.2008 року він звернувся з письмовою заявою до Приватбанку з пропозицією про дострокове розірвання договору та повернення йому коштів. 03.11.2008 року позивач отримав письмову відмову. Відповідач по справі мотивував відмову в задоволенні моїх вимог Постановою Правління НБУ від 11.10.2008 року № 319.
Посилання Відповідача на вищеназвану постанову є некоректним по двох причинах: - документ НБУ не є нормативно - правовим актом взагалі, тому що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України;
- навіть після належного оформлення та вступу в дію він носить лише рекомендаційний характер для банків. Представники Відповідача категорично відмовляються виконати мої законні вимоги.
Своїми незаконними діями Відповідач по справі порушив право власності позивача та право споживача послуги. По причині відмови в повернені коштів, банк позбавляє позивача можливості реалізувати намір придбання нерухомості. Позивач зазнає моральних страждань, які виражені в тому, що він позбавлений можливості реалізувати плани сім'ї. По цій причині порушений спокій та стосунки з оточуючими. Позивач відчуває себе винним перед родиною, витрачає свій час на безрезультатні пошуки коштів. Розуміння неможливості своєчасно досягти справедливого захисту своїх законних інтересів принижує його гідність. Ця обставина негативно впливає на авторитет позивача як підприємця і депутата міської ради.
Йому стало важко спілкуватись з колегами та знайомими. Позивача вважають людиною, що не тримає слова. Йому буде відмовлено в укладенні договору купівлі-продажу тому, що він не має змоги внести належну суму коштів. В подальшому йому потрібно буде сплатити значно більшу суму за аналогічну нерухомість. В зв'язку з порушенням законних інтересів позивачу нанесена моральна шкода, яку він оцінює в 20000 грн. По причині нервування у нього виникло безсоння, погіршився стан здоров'я.
Позивач просив розірвати договір банківського вкладу №НОМЕР_1(вклад «Копілка») між ним та Приватбанком, укладеним 27.09.2007 року у Канівському відділенні Приватбанку та стягнути з Відповідача на його користь 213594,18 грн., в тому числі - 193594,18 грн. суми депозиту та відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн., а також звільнити позивача від сплати державного мита, як потерпілого від Чорнобильської катастрофи в частині держмита по основній сумі позову та згідно ч.З ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів" стосовно суми моральної шкоди, віднести судові витрати за рахунок відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги збільшила і просила стягнути з відповідача суму вкладу та проценти станом на день розгляду справи в сумі 210031,55 грн., витрати за надання юридичної допомоги - 3144 грн., 221, 20 грн. - транспортні витрати, 687,52 грн. - на придбання ліків та моральну шкоду в сумі 20000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що дострокове розірвання договору та отримання вкладу можливо здійснити відповідно до чинного законодавства, а на день звернення позивача про дострокове розірвання депозитного договору діяла Постанова НБУ №319 від 11.10.2008р., якою було передбачено, що зобов»язання за всіма типами договорів банки мають право виконувати лише у разі настання строку завершення зобов»язань (п.2.4. Постанови №319). Надав до суду розрахунок грошового вкладу та нарахованих відсотків станом на 26.03.2009р., відповідно до якого сума внесеного вкладу складає 172381,00 грн., а нараховані відсотки 37650,55 грн., всього 210031,55 грн.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що 27.09.2007р. позивач уклав договір № НОМЕР_1(вклад «Копілка») банківського вкладу в Канівському відділенні ЗАТ «Приватбанк» терміном на 12 місяців. Сума вкладу складала 114181 грн. 00 коп. Процентна ставка по вкладу складала 14,25 % річних. Термін дії договору закінчувався 27.09.2008 року.
П. 5 Договору передбачено, що у випадку, якщо в строк не пізніше за день закінчення терміну вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один термін, вказаний в п. 1 даного Договору.
П. 6 Договору передбачено, що сторони мають право достроково розірвати даний договір відповідно до чинного законодавства, попередивши про це другу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта, клієнту повертається сума вкладу і виплачуються проценти за неповний термін вкладу, нараховані на наступних умовах:
- при поверненні до закінчення 3-х місяців з дати початку (продовження) строку вкладу, проценти нараховуються виходячи з діючої процентної ставки по вкладу, помноженої на коефіцієнт 0,33;
- при поверненні в період зверху 3-х до 6-ти місяців з дати початку (продовження) строку вкладу, проценти нараховуються виходячи з діючої процентної ставки по вкладу, помноженої на коефіцієнт 0,5;
- при поверненні в період зверху 6-ти до 12-ти місяців з дати початку (продовження) строку вкладу, проценти нараховуються виходячи з діючої процентної ставки по вкладу, помноженої на коефіцієнт 0,67.
В вересні 2008 року позивач не звернувся до відповідача з заявою про відмову від продовження терміну вкладу і тому вклад автоматично був продовжений ще на один строк, тобто до 27 вересня 2009 року.
24 жовтня 2008 року позивач звернувся до Голови Правління ЗАТ Приватбанк з заявою про дострокове розірвання депозитного договору та виплату належних йому коштів.
Листом від 30.10.2008р. відповідач відмовив в задоволенні вимог позивача, посилаючись на п. 2.5 Постанови Правління НБУ від 11.10.2008 №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків».
Позивач наполягав на достроковому розірванні договору в зв»язку з тим, що відповідно до протоколу №3 від 23 січня 2008 року засідання конкурсної комісії з реалізації частини нежитлових приміщень Канівського комунального виробничо-поліграфічного підприємства «Родень» він був визнаний переможцем повторного конкурсу з реалізації частини нежитлових приміщень вказаного підприємства по лоту №1. Згідно з протоколом було відкладено внесення коштів за придбаний об»єкт та укладення договору купівлі-продажу до остаточного розгляду справи в суді.
Перед проведенням конкурсу позивачем було внесено 10% вартості об»єкта в сумі 30700 грн.
23 жовтня 2008 року директором ВПП «Родень» був направлений лист на адресу позивача з пропозицією внести на розрахунковий рахунок ВПП «Родень» кошти в сумі 286300 грн. для остаточного розрахунку за придбаний об»єкт в термін до 12 листопада 2008 року та укласти договір купівлі-продажу.
В зв»язку з необхідністю внесення коштів за придбаний об»єкт позивач і звернувся з заявою до відповідача про дострокове розірвання договору, посилаючись на п. 6 Договору, вклад «Копілка».
Відповідно до ст.. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних та фізичних осіб. Між громадянином і банком укладається відповідний договір. Стаття 55 цього Закону передбачає, що відносини банка з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного Банку України і домовленостями між клієнтом і банком.
Відповідно до ст.. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Договір №НОМЕР_1(вклад «Копілка») від 27.09.2007р. був укладений на умовах видачі вкладу за першою вимогою, що підтверджується відповідними пунктами, згідно яких вкладник має право достроково отримати суму депозиту або його частину, подавши заяву за два дні до дати повернення.
Статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Що стосується доводів представника відповідача відносно необхідності виконувати постанову Національного банку України, то згідно ст.. 56 Закону України «Про Національний банк України», НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його компетенції, які являються обов»язковими для органів державної влади місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій і установ незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб. Постанови НБУ не можуть протирічити законам України та іншим нормативно-правовим актам і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони по закону пом»якшують або відміняють відповідальність. Постанови НБУ підлягають обов»язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції і вступають в силу відповідно до законодавства.
Так як п.4 Постанови правління НБУ №308 від 07.10.2008р. в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів банку протирічить зазначеним нормам ЦК України, то суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у достроковій видачі депозиту є незаконною.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття має перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки частиною 2 п. 10 встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу захисту належить особі. В зв»язку з чим вимога позивача про стягнення суми депозиту з відповідача є законною.
Крім того, суд приходить до висновку, що діями відповідача по неповерненню коштів позивачу спричинена моральна шкода, яка виразилась в моральних стражданнях, порушенні нормального ритму життя, докладання додаткових зусиль до організації життя, яку суд оцінює в 2000 грн. з урахуванням характеру такої шкоди, тривалості спільних правовідносин. Також підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за оплату юридичної допомоги в розмірі 3144,64 грн., що підтверджується квитанцією ЧАУАППЗ «Укрпошта» від 25.03.2009р. та договором про надання юридичних послуг від 15.10.2008р. В частині позовних вимог про стягнення транспортних витрат та витрат на лікування суд вважає, що позивачем не були надані докази того, що такі витрати були понесені позивачем з вини відповідача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягають понесені позивачем при подачі позову до суду витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 625, 629, 1058, 1060 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Розірвати Договір №НОМЕР_1(вклад «Копілка») від 27 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк».
Стягнути з ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 172381,00 грн., нараховані та невиплачені відсотки по вкладу - 37650,55 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн., за надання юридичної допомоги 3144,64 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову в сумі 30 грн., а всього 215206,19 грн.
Стягнути з ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: