Провадження № 2-а/500/196/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 грудня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Бальжик О.І.

при секретарі: Івановій Ю.П.

за участю позивачки: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 11.11.2013 року була проведена позапланова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів торгового об'єкту ТОВ «САВ-Дістрибьюшин», розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 23. За результатами перевірки було складено акт №001836, в якому зазначено, що споживачу до придбання товару не надана необхідна, доступна та достовірна інформація про нього. Постановою начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області за №871 від 22.11.2013 року вона притягнена до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.155, ч.1 ст.156-1 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень. Зазначила, що посадова особа, складаючи протокол, не з'ясувала в чому полягає вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, який саме товар продала ця особа, кому саме, чим це підтверджується, чи вилучалися речові докази, чи поверталися кошти покупцю у зв'язку з придбанням недоброякісного товару, якими правовими нормами регулюється відповідальність за такі дії продавця, та що входить до кола його обов'язків. Вважає, що матеріалами справи не встановлено та під час провадження у справі про адміністративне правопорушення не доведено, що безпосередньо вона порушила будь-які вимоги в частині, що стосуються правил торгівельної діяльності. Звернула увагу, що вся необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про товар була під час перевірки у наявності, містилася, по-перше, на самому товарі, упаковці, етикетці, а також, разом з інформацією про підприємства, які здійснюють функції щодо прийняття претензій від споживача, проводить ремонт і технічне обслуговування, у супровідній документації (у даному випадку у гарантійному талоні) та/або доводилася до споживачів іншим чином, відповідно до діючого законодавства. Крім того, на її думку, обов'язок щодо маркування товару покладається насамперед на виробника такого товару та на постачальника, а тому вся продукція, що надходить для реалізації, містить належне маркування до початку її реалізації. Стверджує, що прийнята відповідачем постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання представника не направив, своєї думки щодо позову не висловив.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Частиною 1 ст.155 КУпАП передбачена відповідальність працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, а також громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, за порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг.

Частиною 1 ст.156-1 КУпАП передбачена відповідальність працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, за відмову у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) визначено, що: виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - це суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар; продавець - це суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 1023-XII держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 1023-XII продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

За змістом ст.14 Закону № 1023-XII споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

У разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції.

На товари (наслідки робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача, навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.

Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.

Забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув.

Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціальних правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до споживача.

Продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.

Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки продукції, передбачених цією частиною, визначається цим Законом та іншими законодавчими актами.

Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень.

Частинами 1, 2, 4 ст.15 Закону № 1023-XII передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-¹) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

Згідно з п.10 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 року №104 (далі - Правила) у торговельному (демонстраційному) залі радіоприймачі, радіоли, магнітоли, програвачі, магнітофони розміщують на універсальних пристінних і острівних гірках і подіумах.

Пункт 14 Правил визначає, що зона продажу радіотоварів має бути забезпечена розетками для включення в електро- і радіомережу, приладами для перевірки якості радіодеталей, антенними вводами для демонстрації радіоприймачів, телевізорів та інших радіотоварів у дії. У торговельному підприємстві може відводитися приміщення для майстерні з ремонту телерадіотоварів.

Відповідно до п.16 Правил при продажу телерадіотоварів працівники суб'єкта господарювання повинні надати споживачу кваліфіковану консультацію щодо експлуатаційних характеристик товарів, відмінних ознак, призначення, властивостей окремих телерадіотоварів, методів випробування в дії, взаємозамінності виробів, способів догляду і режимів зберігання, гарантованих зобов'язань підприємства-виробника, місцезнаходження та найменування підприємства (майстерень) технічного обслуговування та ремонту виробів, а також в обов'язковому порядку заповнити гарантійний талон.

За змістом п.2 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 р. № 1149 (далі - Регламент) термін "низьковольтне електричне обладнання" означає будь-яке обладнання, призначене для використання при номінальній напрузі від 50 до 1000 В змінного струму та від 75 до 1500 В постійного струму, крім обладнання та явищ, зазначених у додатку 1 до цього Технічного регламент.

Пункт 7 регламенту передбачає, що перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

У відповідності до п.21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833 (далі - Порядок) суб'єкт господарювання зобов'язаний: надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари; усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів; перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування тощо.

У судовому засіданні встановлено, що 11.11.2013 року головним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Бородіним О.Л. складено протокол про адміністративне правопорушення №001719, згідно з яким 11.11.2013 року о 17 год. 00 хв. в магазині «Фокстрот», розташованому за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 23, в порушення вимог ст.ст.14, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року за №1149, п.п.10, 14, 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 року за №104, керуюча магазином ОСОБА_1 допустила у реалізацію продукцію без наявності знака відповідності, дати виготовлення, місцезнаходження товаровиробника, чим відмовила споживачам у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації (а.с.9).

22.11.2013 року за результатами розгляду вищезазначеного протоколу, начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Варавва Л.А. винесено постанову №871 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень, передбачених ч.1 ст.155, ч.1 ст.156-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень (а.с.7, 8).

За змістом ст.288 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.

Аналогічні за змістом норми містить Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 22.05.2012 року за №601, яка встановлює порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів.

У судовому засіданні позивачкою будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що продукція (побутова техніка) була допущена у реалізацію за наявності знака відповідності, дати виготовлення, місцезнаходження товаровиробника, надано не було.

Доводи позивачки про те, що вона не є суб'єктом правопорушень, передбачених ч.1 ст.155, ч.1 ст.156-1 КУпАП, є безпідставними, адже суб'єктами даних правопорушень є працівники торгівлі, рівною мірою як посадові, так і не посадові особи.

Позивачкою не спростовувався той факт, що вона є працівником торгівлі, та відповідно до своїх функціональних обов'язків, - відповідальною за реалізацію продукції, що у відповідності до ч.3 ст.72 КАС України не підлягає доказуванню.

Твердження позивачки про те, що перевірка Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області проводилася в порушення ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року» за № 877-V, спростовуються направленням на проведення позапланової виїзної перевірки за №240 від 03.11.2013 року, підставою для якої слугували лист Держспоживінспекції України від 05.11.2013 року №500-2-7/6 та звернення народного депутата Бойка В.Б. від 11.10.2013 року за №216-к.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення №871 від 22.11.2013 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає вимогам ст.ст.33, 36, 244-4, 283, 284 КУпАП.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-11, 35, 71, 158-163, 167, 171-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Копію постанови надіслати для відома відповідачу.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: