ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/23495/13-к

Провадження по справі 1-кп/122/576/13

18 грудня 2013 року

Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

Головуючого судді - Афендікова С.М.,

при секретарі -Антоновій І.Л.,

за участю прокурора - Воскобійника Р.І.,

захисника - ОСОБА_1,

перекладача - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду обвинувальний акт за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130030000128 від 14.10.2013 року у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Соргун Республіки Туреччина, громадянина Туреччини, з неповною середною освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч.4 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2013 року, громадянин Туреччини ОСОБА_3, через пункт пропуску «Сімферополь» прибув до України, де порушив термін перебування.

Не маючи можливості офіційно та на законних підставах отримати у відповідних органах дозвіл на продовження терміну перебування в Україні, реалізуючи намір, спрямований на використання свідомо підробленого документа, у червні 2013 року, на пропозицію невстановленого слідством, незнайомого йому чоловіка, надав свій паспорт громадянина Туреччини, в якому зазначена особа проставила підроблені відмітки про продовження строку перебування ОСОБА_3 на території України УДМС - у Київській області, наявність яких у його паспорті, надало право на незаконне перебування на території України.

13 жовтня 2013 року, ОСОБА_3, знаючи, що в його паспорті внесені свідомо неправдиві відомості, прибув до аеропорту Сімферополь, де при проходженні паспортного контролю на виліт з України, при оформленні пасажирів на рейс №231 сполученням «Сімферополь - Стамбул», у пункті пропуску «Сімферополь», відділення, прикордонного контролю «Сімферополь - аеропорт» Сімферопольського прикордонного загону, надав для прикордонного контролю свій паспорт, в якому інспектором прикордонної служби, на сторінці 56, була виявлена підроблена відмітка про продовження терміну перебування на території України.

Згідно відповіді Державної міграційної служби України в Київській області, у 2013 році громадянин Туреччини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії НОМЕР_1 до УДМС України в Київській області із заявою про продовження терміну перебування на території України не звертався, термін перебування даному громадянину на території України не продовжувався.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та пояснив згідно викладеного вище.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, те що він не оспорює фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду відсутні сумніви в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд находить провину обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення повністю доведеною.

Умисні дії обвинуваченого, які полягали у використанні завідомо підробленого документу, суд кваліфікує за ст. 358 ч. 4 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних правопорушень невеликого ступеню тяжкості, особу обвинуваченого, який з посереднього боку характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, свою провину визнав повністю та розкаявся у скоєному (к.п.т. 2 а.с. 52, 54 - 55).

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами що пом'якшують покарання обвинуваченого є його щире каяття у скоєнні кримінального правопорушення та відсутність судимостей у минулому.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу, що сплачується у дохід держави, у межах санкції статті за якою ОСОБА_3 притягається до кримінальної відповідальності, оскільки зазначене покарання буде достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого, з метою запобігання скоєння ним кримінальних правопорушень в майбутньому.

Визнаний по справі речовий доказ: паспорт громадянина Туреччини серії НОМЕР_1, виданий 18.03.2013 року на ім'я ОСОБА_3, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження слід повернути йому за належністю (к.п. т.2 а.с.16).

Судові витрати по справі відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Міра запобіжного заходу, щодо обвинуваченого під час досудового розслідування чи судового провадження не обиралася.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд-

З А С У Д И В :

ОСОБА _3 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч.4 КК України та призначити йому покарання за даною статтею у вигляді штрафу, що сплачується у дохід держави у розмірі 850 грн (вісімсот п'ятдесят гривень).

Визнаний по справі речовий доказ: паспорт громадянина Туреччини серії НОМЕР_1, виданий 18.03.2013 року на ім'я ОСОБА_3, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження слід повернути громадянину Туреччини ОСОБА_3 за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 30-ти днів: для засудженого з моменту вручення йому копії вироку, для решти учасників процесу, з моменту його оголошення, через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим.

Копію вироку негайно після його проголошення слід вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: