У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.,

суддів:

Гримич М.К., Остапчука Д.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційна фірма «Житлобудінвест», ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-2005» на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 1 березня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційна фірма «Житлобудінвест» та ОСОБА_6 про продаж незавершеного будівництвом шестиповерхового тридцяти квартирного житлового будинку АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що згідно рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 5 квітня 2005 року з товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційна фірма «Житлобудінвест» (далі по тексту ТОВ БКФ «Житлобудінвест») на користь позивача стягнуто 314000 грн., тобто вартість незавершеного будівництвом шестиповерхового тридцяти квартирного житлового будинку АДРЕСА_1. 2 вересня 2007 року Кам'янець-Подільське бюро технічної інвентаризації здійснило реєстрацію права власності за ТОВ БКФ «Житлобудінвест» на дане будівництво. 28 вересня 2007 року на підставі заяви позивача постановою державного виконавця був накладений арешт на майно боржника у вигляді заборони відчуження вищезгаданого будинку. Разом з тим, 23 жовтня 2007 року державний виконавець зняв накладену заборону для добровільного виконання ТОВ БКФ «Житлобудінвест» рішення суду від 5 квітня 2005 року. 26 жовтня 2007 року боржник уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва вказаного будинку. В п. 1 договору зазначалося, що об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 1500 кв.м, що передана в оренду продавцеві на підставі рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 1 грудня 2004 року №85. Дана інформація не відповідає дійсності, земельна ділянка в оренді не перебувала, ТОВ БКФ «Житлобудінвест» в оренду земельну ділянку не отримувало, договір оренди не укладало. Крім того, в п. 5 договору зазначено, що об'єкт нерухомості під забороною не перебуває. Внаслідок відчуження нерухомого майна боржник отримав кошти, разом з тим, добровільно рішення суду не виконав кошти позивачу не сплатив. Такі дії відповідача призвели до того, що виконання рішення стало неможливим, оскільки у товариства, як боржника відсутнє майно та кошти, що унеможливлює виконання законних вимог позивача, як стягувача.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладеного між ТОВ БКФ «Житлобудінвест» та ОСОБА_6, шестиповерхового тридцяти квартирного житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 26 жовтня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за №3075.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 1 березня 2011 року апеляційні скарги ТОВ БКФ «Житлобудінвест» та ОСОБА_6 задоволено. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

ТОВ «Галс-2005» - особа, яка не брала участі у справі, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відчуження спірного незакінченого будівництвом будинку було протиправним, оскільки відбулось під час дії арешту та заборони на його відчуження, чим порушено публічний порядок, тому такий правочин є нікчемним. Так, для забезпечення вимог ОСОБА_5, на підставі виконавчого листа №2-74 від 1 липня 2005 року, постановою державного виконавця від 9 вересня 2005 року був накладений арешт та заборона на відчуження незавершеного будівництвом житлового будинку. Дана заборона і арешт були зняті лише 31 березня 2008 року згідно постанови про зняття арешту з майна боржника. Відчуження об'єкта нерухомості під час дії арешту та заборони відчуження є протиправним, тобто таким, що порушує публічний порядок. В силу ч.2 ст.228 ЦК України такий правочин є нікчемним.

Крім того, в п.1 договору купівлі-продажу спірного об'єкта незавершеного будівництва від 26 жовтня 2007 року вказано, що його готовність 51% та він знаходиться на земельній ділянці площею 1500 кв.м, яка передана в оренду продавцеві - ТОВ БКФ «Житлобудінвест» на підставі рішення Кам`янець-Подільської міської ради від 1 грудня 2004 року №85. Разом з тим, згідно листа Кам`янець-Подільського міського голови від 26 травня 2009 року та листа начальника Управління Держкомзему в Кам`янець-Подільському від 26 квітня 2009 року земельна ділянка у розмірі 1500 кв.м по АДРЕСА_1 в оренду ТОВ БКФ «Житлобудінвест» не передавалась.

Посилаючись на ч.3 ст.331 ЦК України, ст.64 Закону України «Про нотаріат» місцевий суд дійшов висновку, що наявність документа, який підтверджує право користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна є необхідною і обов'язковою підставою для укладення договору щодо об'єкта незавершеного будівництва. Оспорюваний договір купівлі-продажу вчинений всупереч ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», та ч.1 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивач не є стороною оспорюваного правочину та, звертаючись до суду з даним позовом, не надала доказів на підтвердження обставин щодо порушення вчиненням такого її прав і законних інтересів. Місцевий суд помилково послався на обставини щодо будівництва відчуженого будинку на земельній ділянці не переданої товариству в оренду, та неправильно послався на ч.3 ст.331 ЦК України, ст.64 Закону України «Про нотаріат».

Згідно висновків апеляційного суду між позивачем та відповідачем має місце спір про стягнення коштів і ці правовідносини не давали підстав для визнання недійсним укладеного між товариством та ОСОБА_6 правочину стосовно відчуження незакінченого будівництвом житлового будинку, який на момент укладання вказаного правочину під арештом не перебував. Станом на 26 жовтня 2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна була відсутня інформація стосовно майна ТОВ БКФ «Житлобудінвест», тобто спірний будинок під забороною відчуження не перебував.

Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд першої інстанції правильно виходив із наявності у позивача права на оспорення укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу, оскільки вона є заінтересованою особою і звертаючись до суду з позовом просила захистити її права, шляхом визнання такого правочину недійсним без застосування реституції.

Вказана позиція відповідає роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 209 року №9.

Апеляційний суд не врахував вказаної норми та не спростував висновків місцевого суду щодо порушення прав і інтересів позивача оскаржуваним правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вирішуючи справу, місцевий суд, відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України належним чином визначився з характером спірних правовідносин, та підставами заявленого позову, врахував, що позивач посилався на нікчемність правочину та просив визнати його з цих підстав недійсним без застосування реституції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладений між відповідачами правочин вчинений під час дії арешту на відчужуване майно, що в свою чергу порушує публічний порядок та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Вирішуючи даний спір апеляційний суд, в порушення вказаних норм, не дав належної оцінки фактичним обставинам справи та підставам позову, не спростував висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на оспорення договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами.

При цьому, місцевий суд дав належну оцінку вказаним обставинам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення ст.ст.203, 215,228 ЦК України.

Таким чином рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Висновки місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Суд оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, обґрунтовані висновки щодо яких виклав в мотивувальній частині судового рішення. При встановленні фактичних обставин справи судом першої інстанції норми процесуального права не порушені. При ухваленні судового рішення правильно застосовані норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Апеляційний суд вказаних вище обставин не врахував, не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, не спростував висновки місцевого суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, свої висновки належним чином не мотивував.

За таких обставин, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст.339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-2005» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 1 березня 2011 року скасувати, рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Ткачук О.С.

Судді

Гримич М.К.

Остапчук Д.О.

Умнова О.В.

Фаловська І.М.