Справа № 1-КП/243/584/2013

243/10560/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 року

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Ляшко О.О.,

за участю:

прокурора Геєнка Д.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 , буд. 7раніше судимого:

13 жовтня 2010 року Слов’янським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1020 грн, судимість не знята,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

12 квітня 2013 року ОСОБА_2 стало відомо про те, що ОСОБА_3 збирається відправити на заробітки до м. Сургут Російської Федерації ОСОБА_4, у зв’язку з чим стала підбирати осіб для спільної поїздки на роботу ОСОБА_4

В цей час у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме заволодіти грошовими коштами які належать ОСОБА_1 шляхом обману.

Доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном, шляхом обману, ОСОБА_2, повторно, достовірно знаючи про те, що їхати на заробітки до м. Сургут Російської Федерації він не збирається, повідомив ОСОБА_1 про те, що він та його вигадані знайомі на прізвища Бондаренко та Черепанов, не мають кошти на придбання залізно дорожніх квитків, на що ОСОБА_1 дала згоду на придбання квитків, для ОСОБА_2 та вказаних їм знайомих за особисті кошти, з умовою, в подальшому повернення їй вказаних коштів ОСОБА_2 та його знайомими, при цьому ОСОБА_2 умисно змінив своє прізвище та, назвався прізвищем - ОСОБА_5. Після цього ОСОБА_1, не здогадуючись про протиправні наміри ОСОБА_2 - 13 квітня 2013 року приблизно о 20.00 год. придбала за особисті кошти залізно- дорожні квитки для ОСОБА_2, а також вигаданим особам на прізвища Бондаренко та Черепанов : серії ЦА № 829378, ЦА № 829379, ЦА № 829377 сполученням Славкурорт - Харків, ЦА № 829373, ЦА № 829369, ЦА № 829370 сполученням Харків-Єкатеринбург, та ЦА № 829375, ЦА № 829373, ЦА № 829376 сполученням Єкатеринбург - Сургут, всього на загальну суму 3834,60 грн, після чого вказані квітки за проханням ОСОБА_2 передала останньому.

Доводячи свій протиправний умисел, направлений на заволодіння чужим шайном шляхом обману до кінця, ОСОБА_2, повторно, 14 квітня 2013 року, близько о 18.00 год. прибув до стації Слов'янськ, де за допомогою не посвяченого в його протиправний умисел ОСОБА_6 здав вказані залізно дорожні квитки до каси Залізничного вокзалу ст. Слов’янськ, та заволодів вирученими грошовими коштами, які належать ОСОБА_7, після чого з місця злочину зник, а викраденим розпорядився на свій розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованому йому діянні визнав в повному обсязі та пояснив, що восени 2012 року він шукав роботу, побачив, в газеті оголошення про те, що потрібні працівники на будівельні роботи на Північ Російської Федерації. У оголошенні був вказаний номер телефону, він подзвонив, йому відповів чоловік по імені Сергій. Вони деякий час телефонували один одному. Потім у квітні 2013 року він знову подзвонив та повідомив, що є робота, що йому та його працівникам будуть придбані квитки, і вони поїдуть на заробітки в Сургут. В квітні 2013 ввечері він прийшов на вокзал, де зустрів потерпілу. Потерпіла придбала йому та його товаришам квитки, при цьому він назвався прізвищем свого діда - ОСОБА_5, який помер. Потім він передумав їхати та вирішив повернути квитки у касу, квитки повернув, а кошти використав на власний розсуд. Дві інші особи, на чиє ім’я були придбані квитки існують, однак їх він не повідомляв про те, що їм будуть придбані квитки. Черепанов та Бондаренко в даний час на заробітках у Російській Федерації. Кошти потерпілій він не повернув, штраф по іншому вироку він не сплатив, він розкаюється у вчиненому, просить його суворо не карати, оскільки у нього на утриманні двоє дітей, він одружений.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що дійсно так все відбулось як розповідає обвинувачений. Крім того пояснила, що її син працює у Москві, в квітні 2013 року він зателефонував та повідомив, що їх знайомому у Сургуті потрібні працівники, він домовився із бригадою, надав телефон ОСОБА_2, також попрохав, щоб вона за власні кошти придбала квитки ОСОБА_2 та його бригаді працівників, а потім їй ці кошти будуть повернуті. Вона так і зробила, розміняла 500 доларів США, прийшла на залізничний вокзал, зустрілась із ОСОБА_2, придбала йому та його працівникам квитки. З ними також повинен був їхати син її знайомої. Квитки віддала обвинуваченому на руки. При цьому обвинувачений своє дійсне прізвище не називав. Через чотири дні син її знайомої прийшов на залізницю, а обвинуваченого та його товаришів немає. Він поїхав до Харкова, і як з’ясувалось, що ОСОБА_2 там також немає. Після цього з’ясувалось, що обвинувачений квитки здав на наступний день. Кошти їй обвинувачений не повернув. Вважає, що обвинуваченого слід суворо покарати.

Крім наведеного, висновок суду про винність обвинувачених ОСОБА_2 скоєнні інкримінованого йому діяння, ґрунтується на наступних доказах, досліджених у судовому засіданні:

У відповідності до протоколів пред’явлення особи для впізнання від 11 липня 2013 року, 22 жовтня 2013 року, проведених з потерпілою ОСОБА_1, свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, останні впізнали у обвинуваченому особу, який ОСОБА_1 придбала квитки та їх передала, а також особу, яка запропонувала свідку ОСОБА_9 здати їх у касу;

У відповідності інформації ДП «Донецька залізниця», дійсно були придбані в квитковій касі проїздні документи, а 14 квітня 2013 року ОСОБА_9 вказані квитки повернув.

У відповідності до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер 07 травня 2009 року;

За рапортом від 20 вересня 2013 року, дані про те, що у ОСОБА_2 є знайомі на прізвище Бондаренко та Черепанов відсутні.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд приймає до уваги протоколи слідчих дій та вважає їх допустимими доказами, оскільки вони вчинені у відповідності до норм чинного КПК України.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів і в межах висунутого обвинувачення переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману(шахрайство), вчинене повторно, і його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 190 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 виду і міри покарання, суд у відповідності до ст. 65 КК України, приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність всіх характеризуючих його обставин, віднесення його законодавцем до категорії середньої тяжкості, характер і ступінь його суспільної небезпеки, характер дій обвинуваченого у здійсненні ним злочинних намірів, ступінь майнових втрат потерпілої, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2:

яка у відповідності до характеристики комітету мікрорайонів “Семенівка та Високо-Іванівка”, зарекомендувала себе з посередньої сторони, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 13 жовтня 2010 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст. 186 КК Україна до покарання у виді 1020(тисяча двадцять) гривень штрафу, на теперішній час покарання не відбуте матеріальну шкоду не відшкодував в повному обсязі, тяжких наслідків не наступило;

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено;

Обставин, що пом’якшує покарання ОСОБА_2 згідно із ст. 66 КК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд приймає фактичні обставини по справі, ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер та мотиви протиправних діянь, і, враховуючи вищенаведені характеристики обвинуваченого ОСОБА_2, попередню поведінку обвинуваченого, суд визнає необхідним і достатнім назначити ОСОБА_2. покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального Кодексу України. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 засуджений за вироком Слов’янського міськрайонного суду від 13 жовтня 2010 року за ч.1 ст. 186 КК Україна до покарання у виді 1020(тисяча двадцять) гривень штрафу, на теперішній час покарання не відбуте, а тому вважає, що покарання ОСОБА_2 слід призначити за сукупністю вироків, а покарання за вироком суду від 13 жовтня 2010 року в силу ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 190 КК України у виді одного року позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, ОСОБА_2 за сукупністю вироків остаточно призначити покарання – 1(один) рік позбавлення волі та в силу ч.3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 1020(тисяча двадцять) гривень, призначене ОСОБА_2 за вироком Слов’янського міськрайонного суду від 13 жовтня 2010 року за ч.1 ст. 186 КК України, виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання.

Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_2 залишити попередній – особисте зобов’язання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок складено у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті.

Головуюча-суддя: ОСОБА_11