Справа № 0124/6695/2012

1/121/6/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого: судді – Леонова А.А.,

при секретарі: Худяковій В.М.,

за участю прокурорів: Кривенка Ю.П., Ращупкіна О.А.,

захисника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ялта АР Крим кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерації, росіянина, громадянина України, який має вищу освіту, працюючого генеральним директором ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

Наказом Міністра оборони України № 230 від 26.06.2004 року генеральним директором ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» призначено ОСОБА_2. Згідно даного наказу, керівнику ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» наказано організувати роботу відповідно до чинного законодавства.

Згідно наказу Міністра оборони України № 209 від 11.07.2000 року, з метою збереження та ефективного використання основних фондів підприємства утворено державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій« Ялтинський » (далі по тексту - ДП МО України «ЦВС «Ялтинський») на праві повного господарського ведення. Даним наказом затверджено Статут ДП МО України ЦВС «Ялтинський».

Відповідно до Статуту ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи дії, які не суперечать чинному законодавству України та даному Статуту.

Відчуження основних засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за згодою органу управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством. Отримані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції підприємства і є державною власністю.

Згідно п.п.1.5, 2.1, 2.3 контракту від 26.06.2004 року з керівником державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», підписаного Міністром оборони України ОСОБА_3 і громадянином ОСОБА_2, призначеного на посаду генерального директора зазначеного санаторію на термін з 26.06.2004 року по 25.06.2009 року, Керівник зобов'язується здійснювати поточне керівництво підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365 КК України, оскільки він в період з 22.10.04 по 13.12.05 року, в порушення ст.ст. 6, 26 Закону України «Про курорти» № 2026-III від 05.10.2000 року, ст.1, п.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 04.03.1992 року, ч.1 ст.18, ст.23, ст.34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст.53 Земельного кодексу, ст.ст. 2, 5 Закону України «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України» №1741-ІІІ від 18.05.2000 року, п.п.2,6 ст.75 Господарського Кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року, п.п. 4, 7, 10, 12 «Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю», затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1477 від 30.07.1999 року, реалізував майно на загальну суму 58 547 717,4 гривень на підставі укладених ним 10 контрактів з наступними підприємствами:

- контракти № 2210/07/147а від 22.10.04 на суму - 2 941 251 грн., № 2210/07/147б від 22.10.04 на суму - 651 038,40 грн., № 2212/01/161 від 22.12.04 на суму - 5 394 385 грн., № 2212/ 02/162 від 22.12.04 на суму - 4 296 236 грн., № 2212/03/163 від 22.12.04 на суму 5 966 583 грн. - із ТОВ «Євроойл»;

- договорів купівлі-продажу № 3183 від 14.10.05 на суму - 4 139 703 грн., № 3185 від 14.10.05 на суму - 19 082 993,2 грн., № 3505 від 11.11.05 на суму - 2 984 407,8 грн., № 3921 від 13.12.05 на суму - 4 881 399 грн., - із ТОВ «Барконд»;

- договір купівлі-продажу № 3923 від 13.12.05 на суму - 8 209 721 грн., - із ТОВ «Формат».

Так, відповідно до ст.ст. 6, 26 Закону України «Про курорти» № 2026-III від 5.10.2000 року, приватизація санаторно-курортних установ, які знаходяться на території курортів державного значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і знаходяться в державній власності, забороняється. Також, приватизація спеціальних санаторно-курортних установ (дитячих, кардіологічних, пульмонологічних, гінекологічних, для лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), які знаходяться на території курортів місцевого значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і знаходяться в державній власності, забороняється. До природних лікувальних ресурсів належать, у тому числі, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Згідно ст.1, п.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 04.03.1992 року, приватизація державного майна (приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, належать майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, в тому числі, об'єкти, що забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність та об'єкти права власності Українського народу; майно, що становить матеріальну основу суверенітету України; інші об'єкти державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій; об'єкти, діяльність яких забезпечує збереження та підвищення культурного потенціалу, духовних цінностей, зокрема об'єкти культури, архітектури, парки та інші об'єкти загальнодержавного значення, а також захисні споруди цивільної оборони і гідротехнічні захисні споруди.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.18, ст.23, ст.34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст.53 Земельного кодексу України, об'єкти культурної спадщини, які є пам'ятками, можуть бути відчужені іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Землі, на яких розташовані пам'ятки, історичні та меморіальні садиби, садово-паркові комплекси відносяться до земель історико-культурного призначення. Всі власники пам'яток чи знову виявлених об'єктів культурної спадщини, зобов'язані укладати з відповідним органом культурної спадщини охоронний договір. Використання земель історико-культурної спадщини забороняє особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою разом із земельною ділянкою, передавати цей пам'ятник разом із земельною ділянкою у володіння, користування або управління іншій особі.

Нормами ст.ст. 2, 5 Закону України «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України» № 1741-ІІІ від 18.05.2000 року передбачено, що приватизація підприємств Міністерства оборони України проводиться, як правило, з метою поліпшення їх фінансово-економічного стану, залучення інвестицій та отримання додаткових коштів для технічного переоснащення та забезпечення фінансування діяльності Збройних Сил України, підвищення їх бойового потенціалу. Суб'єктами приватизації визначені Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; Міністерство оборони України; покупці (їх представники).

Відповідно до п.п. 2, 6 ст.75 Господарського Кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року, державне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурсній основі. Кошти, отримані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, спрямовуються на інвестування виробничої діяльності цього підприємства.

Згідно з п.п. 4, 7, 10, 12 «Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю», затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1477 від 30.07.1999 року, відчуження майна - це передача права власності на державне майно, яке складається на балансі суб'єктів господарювання, іншим юридичним або фізичним особам шляхом його продажу за грошові кошти.

Для розгляду питання щодо відчуження майна суб'єкти господарювання до відповідного державного органу подають:

- техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна та напрямів використання коштів;

- відомості про вартість основних засобів, які пропонуються до відчуження, згідно з даними бухгалтерського обліку на дату оцінки;

- акт інвентаризації основних засобів, які пропонуються до відчуження;

- акт технічного стану майна, складеного на дату оцінки та затвердженого керівником господарювання;

- звіт про оцінку майна, яке пропонується до відчуження.

Відчуження державного майна шляхом його продажу здійснюється виключно на конкурентних засадах - через біржі, на аукціоні, за конкурсом. Кошти, одержані внаслідок відчуження державного майна суб'єкта господарювання (за винятком плати за послуги та суми податків), спрямовуються відповідно до вимог чинного законодавства України (на інвестування виробничої діяльності даного суб'єкта господарювання). Суб'єкти господарювання зобов'язані письмово повідомити державний орган про використання коштів, отриманих у результаті відчуження майна, протягом 30 календарних днів (з моменту реалізації) шляхом подання звіту за встановленою формою.

Водночас, ст. 139 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10 грудня 1971 р., серед іншого визначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і відповідально, дбайливо ставитися до майна власника.

Рішенням № 64 від 24.01.1992 року виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської області «Про затвердження списку знову виявлених об'єктів на території Ялтинського адміністративного району, що представляють історичну, архітектурну та культурну цінність» затверджено список нововиявлених об'єктів на території Ялтинського адміністративного району, що представляють історичну, архітектурну та культурну цінність, згідно якого до даних об'єктів віднесено будівлі колишнього військового санаторію «Ялтинський» (правонаступником якого стало ДП МО України ЦВС «Ялтинський»), розташовані в м. Ялта, а саме: Мордвіновський палац, будівлі корпусів №№ 3, 4, 5, 7 (будинок Барятінських), №№ 10, 12 (Кучук-Уч-Чам).

Відповідно до повідомлення голови Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим за № 3667 від 14.07.2003 року про необхідність оформлення за новою формою охоронної документації на об'єкти культурної спадщини було повідомлено генерального директора ДП МО України ЦВС «Ялтинський». Вищевказані корпуси санаторію, згідно рішення Ялтинського міського виконавчого комітету № 64 від 24.01.1992 року та постанови Уряду АР Крим № 330 від 16.11.1995 року, підлягають реєстрації оскільки вони є нововиявленими об'єктами культурної спадщини місцевого значення, та повинні охоронятися державою відповідно до ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Постанови Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001 року «Про затвердження «Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини» та постанови ОСОБА_4 міністрів АР Крим № 296 від 10.06.2003 року власники, користувачі та уповноважені особи зобов'язані укласти «Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини» з Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини, надавши відповідні документи на об'єкти культурної спадщини в зазначений комітет до 01.10.2003 року.

21 липня 2004 року громадянин ОСОБА_2 прийняв справи і посаду генерального директора ДП МО України ЦВС «Ялтинський», після чого, діючи із метою виконання Статуту підприємства, згідно якого він зобов'язаний забезпечувати його високоефективну і стабільну роботу, зміцнення фінансового стану, отримання, збільшення прибутку, рентабельності виробництва; забезпечувати своєчасний ремонт його будівель і споруд, що знаходяться у повному господарському введенні ДП МО України ЦВС «Ялтинський» уклав зазначені контракти та договори щодо відчуження майна санаторію.

Однак, оскільки відповідно до норм законодавства України діючого на час укладення договорів у 2004-2005 роках, керівники державних підприємств не мали право самостійно приймати рішення про відчуження майна, яке знаходилося на балансах юридичних осіб даного виду у повному господарському віданні, ОСОБА_2 01.09.2004 року звернувся до Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України із листом за вих. №681 про необхідність отримання дозволу на відчуження будівель і споруд ДП МО України ЦВС «Ялтинський», а саме: спальних корпусів № № 12, 14, 8, шлунково-кишкового кабінету, танцювального майданчика, розташованих по вул. Свердлова, 34 м. Ялта, спальних корпусів № № 3, 5, 6а, стоматології, більярдної, розташованих за адресою по вул. Свердлова, 43/1 м. Ялта, спального корпусу № 4, розташованого за адресою: вул. Басейна, 25 м. Ялта, спального корпусу № 7, приміщення технагляду, їдальні № 2, складу цивільної оборони, прохідній, танцювального залу, казарми, приміщення теплиці, боксів для машин (ангара), складу палива, столярної, розташованих за адресою по вул. Свердлова, 32 м. Ялта, а також будівель і споруд пляжного комплексу, розташованих по вул. Дражинського, 37 м. Ялта.

Реалізація вищевказаного майна в зазначеному листі, генеральним директором ДП МО України ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 мотивована окрім всього, необхідністю отримання грошових коштів від реалізації основних фондів санаторію для інвестування його основної діяльності: в реконструкцію спальних і лікувальних корпусів, їдальні, переводу котельні на роботу на газ.

За результатами розгляду вищевказаного листа директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України ОСОБА_5, який діяв на підставі доручення Міністра Оборони України, державному підприємству МО України ЦВС «Ялтинський» дано дозвіл № 227/4165 від 21.09.2004 року на реалізацію майна.

Після отримання вказаного дозволу та з метою інвестування основної діяльності підприємства, реконструкції його спальних і лікувальних корпусів, їдальні, переводу котельні на роботу на газ, генеральним директором ДП МО України ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 укладено 5 договорів із ТОВ «Євроойл» щодо реалізації майна товариства, а саме:

1. Контракт № 2210/07/147а від 22.10.04 на суму – 2 739 288 грн. про відчуження споруд та будівель пляжного комплексу, площею 3479,1 м² в тому числі:

- основна частина, літ.«А»;

- навіс, літ. «Д»;

- туалет, літ. «Б»;

- гараж, літ.«В»;

- баня, літ. «Г»;

- хвилеріз морський з навісом, літ.«Ж»;

- огорожа та підборні стіни із бутового каменя, б/л (№№1-29);

- будівля автомобільного павільйону пляжного комплексу санаторію, 45,0 м^{2 навіс літ. «Е»)}

2. Контракт № 2210/07/147б від 22.10.04 на суму - 717 954,00 грн., за яким було відчужено будівлю їдальні №2, площею 794,9 м2(літ.«І»).

3. Контракт № 2212/01/161 від 22.12.04 на суму - 2 934 927,60 грн., за

яким було відчужено:

- спальний корпус №3 площею 469,9м2. літ.«В»;

- спальний корпус №4 площею 992,7м2, літ.«А»;

- спальний корпус №5 площею 176.8м2. літ.«Г»;

- спальний корпус №6а площею 47.9 м2.літ.«Е»;

- більярдна площею 24.6 м2. літ.«Д»;

- приміщення тех. нагляду площею 128.0 м2. літ.«Б»;

- стоматологія площею 153.5 м2. літ.«А»

4. Контракт № 2212/ 02/162 від 22.12.04 на суму 3 292 550, 40 грн., за яким було відчужено:

- спальний корпус №12 площею 569.7 м2. літ.«Б»;

- спальний корпус № 14 площею 271,3 м2. літ.«А»;

- спальний корпус №8 площею 1102.9 м2. літ. «Л'»;

- прохідну 11м2. площею літ.«Г»;

- казарму збірно-щитову площею 783.7 м2. літ.«Д'»;

- столярну майстерню площею 94.9 м2 літ.«З'».

5. Контракт № 2212/03/163 від 22.12.04 на суму 4 034 044, 80 грн., за яким було відчужено:

- спальний корпус №7 площею 1522,1 м2. літ. «Д»;

- шлунково-кишковий кабінет площею 180.9 м2. літ. «Г»;

- склад ЦО площею 64,2м2. літ.«Ж»;

- танцювальна зала, площею 626,4 м2, літ. «К'»;

- приміщення теплиць площею 177,6 м2, літ. «М'», «Н'», «О'»;

- бокси для машин площею 620,4м2. літ.«Е'»;

- склад палива площею 231 м2. літ.«И'»;

- танцювальний майданчик площею 33.8 м2.

В подальшому, генеральним директором ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 Міністру оборони України ОСОБА_6 направлено лист за вих.№ 252 від 25.06.2005 року, а заступнику Міністра оборони України ОСОБА_7 направлено лист за вих. № 253 від 25.06.2005 року щодо отримання дозволу на реалізацію іншого майна та транспортних засобів санаторію, а також будівель та споруд розташованих по вул. Свердлова, 32 м. Ялта.

За результатами розгляду вищевказаних листів Міністром оборони України ОСОБА_6 надано Дозвіл №220/Д-297 від 15.07.2005 року в якому було дозволено відчуження частини державного майна, а саме: будівлі управління санаторію, будівлі служби тилу, спального корпусу № 6, їдальні на 900 місць, будівлі аптеки, спортивний комплекс, пральня, котельня, котельня №2, столярна майстерня, майстерня, склад і бокси на 6 машин, 2 складських приміщення, гараж на 4 машини, диспетчерська, овочефруктосховище, душова та бюветна, стадіон (футбольне поле), торговельний комплекс, електрощитова, будівля спортінвентаря, каса, кінобудка, КПП№2, 3, 4, КПП №1, літній кінотеатр, навіс, підпорна стіна, резервуар для води, санвузол – душова, склад гаражу, слюсарна майстерня, спортивна площадка, танцювальна площадка, танцювальна площадка, трансформаторна підстанція, фонтан, літній кінотеатр, літня веранда, літня веранда, автозавантажувач 4045, бульдозер Д606, бульдозер ДЗ-1621, ГАЗ 2403, ГАЗ 2410, ГАЗ 31029, ГАЗ 33021 «Газель», ГАЗ 5312, ГКВ 8350 (причеп), ЗИЛ 130, ЗИЛ 130 КС 2771, ЗИЛ 131 АРС, ЗИЛ 431412, ЗИЛ 431412, ЗИЛ 431412 ПМ, ЗИЛ ММЗ 4502, КАМАЗ 43106, КАМАЗ 5320 АЦ – 9, КАМАЗ 5320 АЦ – 9, КАМАЗ 54112 с п/пр ОСОБА_6, КАМАЗ 54112 с п/пр ОДАЗ, КРАЗ АЦМ – 7,5, автомобіль «Хюндай – Соната», ЛАЗ 659 Н, ЛАЗ 695 Н, ЛАЗ 699Р, МАЗ 5549,ППЦ 16,3 ОДАЗ 6234 (причеп), причеп Ц – 5 к ТМС – 65, причеп Ц – 5 к ТМС – 65, ПЦ 6, 7 8926 (причеп), ПЦ – 98350 (причеп), РАФ 2203, РАФ 2203, УАЗ 3151, УАЗ 3151, УАЗ 37411, ЧМЗАП 9985 20т. (контейнер), екскаватор ЄОВ 2621, електростанція АСДА – 200, компресор ЗИФ55 (причеп), зварювальний агрегат АСБ 300 (причеп), катер КПК 204, човен «Неман».

Після отримання вказаного дозволу та з метою інвестування основної діяльності підприємства, реконструкції його спальних і лікувальних корпусів, їдальні, перекладу котельні на роботу на газ, генеральним директором ДП МО України ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 укладено 3 договори із ТОВ «Барконд» щодо реалізації майна товариства, а саме:

1. Договір № 3183 від 14.10.05 на суму 4 068 658 грн., за яким було реалізовано наступне майно: будівлю управління санаторія (літ.«П'») площею 375,2 м2, котельню-пральню (літ. «С'») площею 740,7 м2, склади-бокси на 6 машин (літ. «Ч'») площею 182,2 м2, гараж (літ.«Ш'») площею 4,0 кв.м., електрощитові (літ. «Ц'») площею 53,9 м2, КПП (літ. «Д'») площею 4.0 м2, КПП (літ.«Е'') площею 6,0 м2, КПП (літ.«Ж''») площею 4,6 м2, котельня (літ.«Г''») площею 427,8 м2, столярна майстерня (літ.«Ю'») площею 301,2 м2, майстерня (літ. «Ф'») площею 57.0 м2, душова, буфетна (літ. «Щ'») площею 133,2 м2, на ділянці споруди стадіону (футбольного поля), розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова, буд. 34, та торговий комплекс (літ.«Г») площею 377,4 м2, спортивний комплекс (склад спортінвентаря і спортивний майданчики) (літ.«Д») площею 41,7 м2, розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова, буд. 32;

2. Договір № 3185 від 14.10.2005 року на суму 19 139 399 грн.,

за яким було відчужено будівлю спального корпусу №6 (літ. «Я'») загальною площею 6179,4 м2, а такожбудівлю їдальні (літ. «Л'»), загальною площею 4629,6 м2, які розташовані по вул. Свердлова, 34 у м. Ялта;

3. Договір № 3505 від 11.11.2005 року на суму 4 509 691 грн.,

за яким було відчужено нерухоме майно: будівля служби тилу (літ.«Р'») площею 481,3 м2, будівля аптеки (літ.«В''») площею 284,6 м2, диспетчерська – склад гаражу (літ.«Э'») площею 263, 2 м2, склад (літ.«Т'») площею 818,3 м2, склад (літ. «К''») площею 153,8 м2, літній кінотеатр (літ.«Х'») площею 100,6 м2, танцмайданчик (літ.«З''») площею 16,0 м2, кліматопавільон (літня веранда) (літ. «А''») площею 99,6 м2, кліматопавільон (літня веранда) (літ. «Б''») площею 175,8 м2, слюсарна майстерня (літ. «У'») площею 104,0 м2, які розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова, 34; також КПП №1 без літери загальною площею 20,0 м2, та інженерні споруди: резервуар для води і фонтан, які розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова, 32; а також літній кінотеатр з кінобудкою (літ.«Я») площею 28,4 м2, на ділянці спортмайданчик, танцмайданчик, каса (літ.«У»), санвузол – душова (літ.«Г»), які розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова, 38.

Крім цього, генеральним директором ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 21.10.2005 року Міністру оборони України ОСОБА_6 знову направлено листа за вих.№439, в якому він вказав про необхідність отримання дозволу на відчуження будівель і споруд санаторію, а саме: лікувального корпусу № 20, газопроводу, доріжок, майданчиків, тротуарів, залу ЛФК, кабелів і щитів, кабелю зв'язку, кабельної каналізації, каналізації, зовнішнього залізобетонного огородження, ліній зовнішнього освітлення, лотків і камер, зовнішніх мереж водопостачання, мережі телефонного магістральної корпусу, складу під корпусом, зовнішнього металевого огородження, водопроводу, трубопроводу системи опалення, трубопроводу гарячого постачання, розташованих по вул. Свердлова, 32, в м. Ялта.

За результатами розгляду вищевказаного листа начальником відділу майна та корпоратизації Департаменту економічної та господарської діяльності МО України ОСОБА_8 надано Дозвіл № 225/4/3469 від 22.11.05 року щодо реалізації вищезазначеного майна санаторію.

Отримавши вищевказаний дозвіл та з метою інвестування основної діяльності підприємства, генеральним директором ДП МО України ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 укладено наступні договори із ТОВ «Барконд» та ТОВ «Формат» щодо реалізації майна товариства, а саме:

1. Договір № 3921 від 13.12.05 на суму 4 881 399 грн., укладений із

ТОВ «Барконд» за яким було відчужено нерухоме майно: склади під будівлею (літ.«А») площею 66,7 м2, які розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова, 38, а також інженерні мережі, зокрема: газопровід інв.№11031088, кабель та щити інв.№11031072, кабель зв’язку інв.№11031071, кабельна каналізація інв.№11031073, каналізація інв.№11031074, зовнішнє залізне огородження інв.№ 11031083, лінії зовнішнього освітлення інв.№11031076, лотки та камери інв.№11031075, зовнішні мережі водопостачання інв.№11031079, мереж телефонна магістральна інв.№11031081, зовнішнє металеве огородження інв.№11031070, водопровід інв.№ 11031068, трубопровід системи опалення інв.№ 11031003, трубопровід гарячого постачання інв.№11031078, в тому числі мощення – дороги, площадки, тротуари загальною площею 15 353 м2, інв.№ 11031069, які розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова, 32.

2. Договір № 3923 від 13.12.05 на суму - 3 625 071, 00 грн., укладений

з ТОВ «Формат», за яким було відчужено нерухоме майно: лікувальний корпус (літ.«Н''») площею 2127,3 м2, зал ЛФК (літ. «О''») площею 107,8 м2, які розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова, 34.

Реалізуючи майно за вищевказаними контрактами, генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 діяв на підставі дозволів № 227/4165 від 21.09.2004 року виданого директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України ОСОБА_9; № 220/Д-297 від 15.07.2005 року виданого Міністром оборони України ОСОБА_6; № 225/4/3469 від 22.11.2005 року виданого начальником відділу майна та корпоратизації Департаменту економічної та господарської діяльності МО України ОСОБА_8, які приймаючи рішення по їх видачу, діяли в рамках службових повноважень і не порушили чинне на той період законодавство України щодо необхідності узгодження відчуження майна державних підприємств з боку Міністерства оборони України, як органу уповноваженого державою з управління та розпорядження майном, яке перебувало у його віданні.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 заявив, що своєї провини щодо скоєння ним злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, не визнає в повному обсязі обвинувачення. Покази у вигляді дачі пояснень підсудного, ОСОБА_2 відмовився давати на підставі статті 63 Конституції України. Разом із тим, під час всього судового слідства, підсудний ОСОБА_2 користувався своїм правом давати пояснення в будь-який час судового слідства, та давав пояснення з приводу пред’явленого йому обвинувачення. Згідно пояснень, в період 2004-2005 років ОСОБА_2, який працюював на посаді генерального директора ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», були укладені контракти та договори на відчуження майна санаторію. Реалізація майна за даними контрактам поводилася за його ініціативою, з метою зміцнення фінансового стану санаторія, забезпечення своєчасного ремонту його будівель і споруд. Його пропозиції щодо продажу майна були підтримані у Міністерстві оборони України, звідки на адресу ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» надійшли відповідні Дозволи на продаж майна санаторія, які надавалися уповноваженими посадовими особами Міністерства та особисто Міністром. Відчуження об’єктів проводилося на підставі ст.75 Господарського кодексу України, (в редакції, яка діяла на період укладення відповідних договорів). Реалізація майна державного підприємства відбулася за 49 942 982,8 гривень, що перевищує його оціночну вартість, яка склала 49 490 173 гривень та була встановлена працівниками підприємств «Крим - експерт» та «Експертне бюро», які мали відповідні сертифікати Фонду державного майна України на проведення відповідних оцінок. Отримані від реалізації будівель та споруд санаторія кошти спрямовані на реконструкцію спальних корпусів №1 та №2.

Водночас, щодо відчуження незавершеної будівництвом капітальної одноповерхової кам'яної споруди, прибудованої до столярної майстерні (літер «Ю'»), площею 96 м2, залишковою вартістю 24 032,55 грн., будівлі овочефруктосховища, площею 60,8 м2, яка примикає до диспетчерської-складу гаража, (літер «Е `»), залишковою вартістю 75 232,80 грн.; кам'яного складського приміщення, площею 8,4 м2, яке примикає до слюсарної майстерні, (літер «У '»), залишковою вартістю 6 991,77 грн., які розташовані у м. Ялта по вул. Свердлова 34, підсудний ОСОБА_2 пояснив суду, що вказане майно ним не продавалося, на користь інших осіб не передавалося. Його знаходження у ТОВ «Дворцово-парковий ансамбль», пояснює неналежним його контролем за діями підлеглих працівників санаторію, якими в період його діяльності на посаді генерального директора, не вжито усіх заходів щодо інвентаризації та збереження вказаних об’єктів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він працював в ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» заступником директора з економіки, а потім головним бухгалтером санаторія по вересень 2004 року. В 2000 році оборот коштів складав близько п’яти мільйонів гривень, в 2001 році оборот складав близько семи мільйонів, в 2002 році - близько дев’яти, в 2003 році - близько дванадцяти мільйонів гривень. В санаторії замінили котли, встановили газопровід, побудували футбольне поле. В санаторії було 12 корпусів. Станом на 01.01.2001 року збитки санаторія складали сімсот п’ятдесят тисяч гривень. Станом на листопад 2004 року у санаторія були збитки в сумі чотири мільйони гривень. Підприємство працювало таким чином, що перші два квартали могли бути збитковими, третій квартал перекривав збитки, четвертий знову був збитковим. Коли директором санаторію став ОСОБА_2, почалося відчуження об’єктів санаторія. Всі в санаторії знали, що на його території знаходяться пам’ятки архітектури. Це були 3, 4, 7, 9, 12 корпуси. Проте в бухгалтерії санаторію будь-яких даних, документів про те, що ці будівлі є пам’ятками архітектури, не було. Всі ці корпуси використовувалися, необхідності їх продажу, на його думку, не було. Дозвіл на відчуження майна санаторія повинен був давати Міністр оборони України, тільки він на це мав право. З приходом на посаду директора санаторія гр. ОСОБА_2 було розпочато капітальні ремонти будівель санаторія, а саме корпусів №№ 4, 6, 7. До цього часу капітальних ремонтів будівель не проводилося. З яких причин колишній генеральний директор санаторія ОСОБА_11, який працював до 2003 року, не поставив на облік та не вніс в державний реєстр пам’ятників України корпуси, які на теперішній час є об’єктами культурної спадщини, він не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що в ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» вона працювала з 01.12.2003 року по 25.08.2004 року та з 10.05.2011 року начальником відділу економіки. Відпочиваючі в санаторії були лише влітку, а взимку їх практично не було. Санаторій був розрахований на 750 койкомісць. Влітку санаторій був заповнений на 100 %. Взимку санаторій брав кредити в банку на виплату заробітної плати співробітникам, а влітку повертав ці кредити. Банкрутом санаторій не був. На той час за штатним розписом в них було близько 745 співробітників санаторію. Тобто, практично на одного відпочиваючого був один співробітник санаторію. Поточні ремонти в санаторії проводилися, проте капітальних ремонтів не було. Чи потрібно було продавати будівлі санаторію вона не знає. З яких причин до закінчення 2003 року колишній директор санаторія ОСОБА_11 не поставив на облік об’єкти культурної спадщини в державний реєстр України, вона не знає, вона цим не займалася. Роботу однієї із котелень санаторію було переведено на газ. Вона не є свідком або учасником процесу підготовки будівель та споруд санаторія до відчуження, не приймала участі в укладенні договорів купівлі-продажу цих об’єктів. З цього приводу нічого пояснити не може. На її думку будівлі та споруди санаторія знаходилися в нормальному стані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він працював в ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з 1992 року по вересень 2005 року, звідки звільнився з посади завідуючого другої філії. До другої філії входили корпуси № 6,7,8, а також №12 та 14. В корпусі №7 в 2000 році було зроблено ремонт, поклали паркет, поставили нові меблі. Корпус №6 був побудований в 90-ті роки. Меблі в ньому не мінялися. Були скарги на ліжка, які ремонтували. В корпусі № 8 був дитячий пансіонат, палати були без зручностей, меблі були старі. Влітку санаторій був перевантажений, та працював цілий рік. Були важкі періоди, коли працівників переводили на півставки. Пам’ятниками архітектури був палац Мордвінова та графа ОСОБА_14. Корпус №7 був будинком графині Борецької. В ньому був зроблений ремонт. Документів про це він не бачив. На корпусі №14 була табличка, на якій було зазначено, що це є пам’ятник архітектури. За власні кошти санаторія був побудований стадіон. Про відчуження будівель санаторія він нічого сказати не може, оскільки він займався лише медициною, інформацією про фінанси санаторія він не володіє. Знає, що в санаторії траплялися аварії, бралися кредити для виплати заробітної плати. Покази, які він давав під час досудового розслідування він в цілому підтверджує, проте не всі. Дещо прокурор в протоколі допиту написав зайвого. На території санаторію знаходилося бомбосховище. Його йому показали ще в 1994 році. Більше він туди не заходив. Жодних навчань там не проводилося.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він працював в ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з 2000 року по 2005 рік на посаді помічника генерального директора з юридичної діяльності. Санаторій був рентабельним. В зимовий час відпочиваючих не було і санаторій припиняв свою діяльність з січня по березень-квітень. У санаторія були борги, які гасилися в літній період. Влітку санаторій бував навіть переповнений. Восени, а також весною навіть були скорочення тимчасових робітників. Санаторію належали будівлі, які були архітектурними пам’ятками, наприклад палац Мордвінова. Також були генеральські котеджі. Ці будинки були в гарному стані. Питаннями, пов’язаними з архітектурою, він не займався. Необхідність продажу будівель санаторію можливо і була, проте вони не мали права цим займатися, цим питанням займалося Міністерство оборони України. Реалізовувати будівлі та споруди, в тому числі ті, які не закінчені будівництвом, та не були на балансі підприємства, було неможна. Кому належала земля, на якій був розташований санаторій, він не знає. Продавати майно санаторія можна було лише з дозволу Міністерства оборони України. Чому колишній директор санаторія ОСОБА_11 до кінця 2003 року не поставив на облік та не вніс до Державного реєстру пам’ятки архітектури, які знаходилися на території санаторія, він не знає. Висновок про те, що палац Мордвінова є пам’яткою архітектури, він зробив з двох покажчиків, які стояли недалеко на перехресті доріжок. На них про це було написано. За час його роботи приходили листи з Ялтинської міської ради з нагадуваннями про те, що необхідно оформити документи про пам’ятки архітектури, що знаходяться у власності санаторія.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що він працював заступником директора санаторія з медичної частини. Він працював в санаторії з 1970 року по 2003 рік. Санаторій був тоді в поганому стані. Вони зробили медичну апаратуру, зробили лікування водою. Санаторій був на першому місці по медичній частині серед усіх санаторіїв СРСР. На території санаторія знаходилися архітектурні пам’ятки. Вони самі їх зробили. Будівлі санаторія в жодному разі не можна було продавати. Свідком підготовки до продажу, та самого продажу будівель в 2004-2005 роках він не був.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що він працює головним інженером Кримського республіканського протизсувного управління. Оглянувши документи БТІ щодо пляжного комплексу ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» пояснив, що згідно наданих документів він вбачає, що на них зображена буна або траверс. Дані споруди відносяться до протизсувних споруд. Такі споруди продажу не підлягають. Проте, згідно паспорту БТІ, за ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» дані споруди зареєстровані на праві власності. Чому було оформлено право власності, він не розуміє. Ці об’єкти будувалися в 70-х роках Міністерством оборони СРСР за власні кошти. Зазначені споруди були поставлені на баланс Кримського республіканського протизсувного управління в 2010 році на підставі Постанови Верховної ОСОБА_4 АРК. Хто взяв дані споруди на баланс та чому, він не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що до червня 2005 року він працював начальником відділу Міністерства оборони України. По роду своєї діяльності він разом із заступником міністра оборони України навесні 2005 року заїжджав до ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», директором якого був ОСОБА_2. ОСОБА_2 показував їм два корпуси санаторія. В 2000 році збройні сили України скорочувалися і, аби зберегти лікувальну базу, необхідно було перевести санаторій на господарський розрахунок. Санаторій був збитковим, проте збитки були не критичні, і поступово санаторій став виходити із збитків. Санаторій займався лікуванням, помалу почав відновлювати роботу спальних та лікувальних корпусів, купувалася апаратура. Спочатку санаторій взимку не працював, потім почав працювати майже повний рік. В санаторії були пам’ятники історії та культури, наприклад Мордвиновський палац. До 2004 року в середньому за рік через санаторій проходило від п’яти до восьми тисяч відвідувачів. В липні ж 2005 року він був в групі, яка перевіряла роботу санаторія, і він був здивований, що в санаторії було всього 157 відпочиваючих. На його думку можна було б продати якесь інше майно, аби знизити витрати на його утримання, проте продавати корпуси не було необхідності. В 2011 році він був у складі комісії військово-медичного департаменту МО України, яка приймала санаторій. Коли комісія приїхала знайомитися зі справами санаторія, в ньому залишилося лише два корпуси, три одиниці техніки, пам’ятник Леніну. Комісією було зроблено висновок про те, що санаторій цінності не має, він не придатний для лікування. Взагалі таке майно міністерства оборони може бути відчуженим. Право відчуження такого майна належить Міністру оборони України.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що він працює заступником директора департаменту, начальником управління розвитку промисловості МО України. З квітня 2005 року по лютий 2006 року він працював в департаменті фінансово-господарської діяльності МО України. До складу цього департаменту входило близько 50 державних підприємств ремонтної бази. Також, до його складу входило близько 30 підприємств, аналогічних ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». Даний санаторій увійшов до складу концерну, в якому знаходилося 54 підприємства, які займалися побутовою та курортною сферами. В даному санаторії були проблеми із завантаженням відпочиваючими та з фінансами. Були звернення керівництва санаторія щодо відчуження майна санаторія. Це питання було доручено департаменту МО України, яким керував ОСОБА_8. Він особисто не приймав участі в підготовці документів про дозвіл на відчуження майна санаторія «Ялтинський». Звернення заступнику Міністра оборони України ОСОБА_20 було підготовлено в їх департаменті. В Міністерстві оборони України було всього дві людини, які могли дати дозвіл на відчуження майна санаторія. Це безпосередньо Міністр оборони України, та посадова особа, якій він доручив дати такий дозвіл. Про саме відчуження майна санаторія йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що з 1992 року по жовтень 2011 року вона працювала начальником фінансового відділу Міністерства оборони України. ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» був підпорядкований концерну, а концерн був підпорядкований Міністерству. Спочатку санаторій давав позитивні результати, а в 2006 році, згідно звітів, були одні збитки. В департаменті був відділ, яким керував ОСОБА_8. Саме цей відділ займався відчуженням об’єктів санаторія «Ялтинський». На нарадах, де вона була присутньою, йшла мова про те, що санаторій «Ялтинський» в критичному стані, що необхідно продати частину майна, аби вивести підприємство з цього стану. Проте вона особисто критичного стану не бачила. Коли готувалися документи на відчуження майна вона також ставила на них свої візи, оскільки в зв’язку із відчуженням піднімалися питання, які відносилися до її відання. Документи на продаж готував заступник Міністра оборони України. Потім, коли вона вже звільнилася, їй стало відомо, що були продані корпуса санаторія, залишилося один чи два. Вважає, що ОСОБА_2 поганий керівник, оскільки до нього санаторій працював нормально, а з його приходом санаторій «розвалився».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що в департаменті Міністерства оборони України він працював з травня 2005 року по травень 2008 року. До сфери його повноважень входили питання приватизації, відчуження, оренди, підготовка наказів міністра, пов’язаних з цими питаннями. На час продажу ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» будівель та споруд, окремого нормативного акту, який би регулював порядок такого продажу, не існувало. Керувалися загальними нормами права, та наказом Фонду Державного майна №1477. Потім в 2005-2008 роках було виписано окремий порядок такого відчуження. В 2006 році він за запитом проводив дослідження питання відчуження майна санаторія «Ялтинський». Він звернувся до адміністративного департаменту Міністерства оборони України і отримав для огляду документи за 2004 рік. Згідно даних документів, було звернення санаторія до директора департаменту ОСОБА_5 за дозволом про продаж майна. ОСОБА_5 звернувся до Міністра оборони ОСОБА_3. Міністр оборони України ОСОБА_3 дав дозвіл на продаж майна санаторія, та доручив директору департаменту ОСОБА_5 дати дозвіл на відчуження державного майна. Він особисто вважає, що дозвіл на продаж майна санаторія був виданий неправильно. Необхідно було сформувати комісію міністерства, яка б виїхала на місце та оглянула об’єкти, які підлягають продажу. Чи виїжджала така комісія в санаторій, він не знає. Щодо того, що палаци, які знаходилися у власності санаторія, були об’єктами культурної спадщини чи пам’ятками архітектури, то такої інформації в міністерстві ані в 2004 році, ані в 2005 не було. Для того, аби об’єкт був пам’ятником архітектури, повинен бути відповідний паспорт БТІ, довідка, що він є пам’ятником. Таких документів на той час не було. Він особисто вважає, що необхідності продажу зазначеного майна не було. Щодо питання приватизації, то приватизацією є зміна форми власності, а відчуження – це продаж об’єкта. Документи готувалися для продажу, а не для приватизації. Якщо брати статтю 75 Господарського кодексу України, що діяла на той момент, то продати майно санаторій мав право, проте лише з отриманням дозволу на продаж. Документів на земельні ділянки він не бачив. Чи давався дозвіл на продаж земельних ділянок, він не пам’ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що він працював в санаторії «Ялтинський» з квітня 2005 року по жовтень 2008 на двох посадах: майстром господарства та майстром-слюсарем. По роду своєї роботи він бував у всіх будівлях санаторія. Більшість корпусів були в нормальному стані, був потрібен лише невеликий ремонт. Була зруйнована столярка, кінотеатр та кліматопавільйон. Столярна майстерня була без даху. Були два склади. Лікувальний корпус був у гарному стані. В санаторії були архітектурні пам’ятники – палац Мордвінова, який був в ідеальному стані, а також сьомий корпус. Також були генеральські дачі, які не використовувалися. Відпочиваючих там не було. Про фінансовий стан підприємства йому нічого невідомо. Влітку заробітну плату платили вчасно. Взимку зарплату затримували. Він участі в продажі корпусів не приймав. Його разом із іншими працівниками викликали до директора ОСОБА_2. В приймальні він та інші підписували якісь документи, накази. Документи, які підписував, він не читав, їм не давали їх прочитати. В жодних комісіях він участі не приймав. Про пам’ятники архітектури йому відомо зі слів робітників. Документи він не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав, що він працював в санаторії «Ялтинський» спочатку на посаді начальника групи, а потім в 2005-2006 році заступником генерального директора з адміністративно-господарської частини. За родом своєї діяльності він бував не у всіх спорудах санаторія. З того, що він знає, може пояснити, що в них була столова, декілька корпусів. Літній клуб був зруйнований. Друга столова була закрита. Мордвиновський корпус був у нормальному стані та був пам’ятником. Доступу до фінансів санаторія він не мав, щодо наповненості санаторія пояснити нічого не може. Була окрема територія, на якій були розташовані старі корпуси та зруйнована більярдна. Також там був басейн, в якому плавали риби. У процесі відчуження будівель та споруд санаторія він участі не приймав. Була створена комісія з оцінки технічного стану будівель та споруд санаторія. Він точно не пам’ятає, чи оглядали вони будівлі. Багато документів комісія підписувала, не читаючи їх зміст. Таким чином була поставлена робота директором санаторію ОСОБА_2. В корпусі № 6 було бомбосховище, яке частково було затоплене при вході. Вони пройшли два-три метра, там була вода і далі вони не ходили. Які будівлі продавалися, він не знає. Про те, що деякі з проданих будівель є пам’ятниками архітектури, він знав із чуток. Жодних документів з цього приводу він не бачив. Як були витрачені кошти, отримані від продажу будівель санаторію, він не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показала, що в 2000 році санаторій «Ялтинський» став державним підприємством. Вона в ньому працювала начальником фізіотерапевтичного відділення, а потім була начальником об’єднаного відділення, куди входило фізіотерапевтичне відділення, стоматологічне відділення, кишковий кабінет, лабораторія, рентген кабінет, УЗД кабінет. Дане відділення знаходилося в будівлі графа Мордвінова. З 2000 по 2004 роки за кошти санаторія був зроблений ремонт в грязелікувальній та в Мордвинівському палаці, проведена реконструкція гідромасажу, в рентген-кабінет було придбано нову апаратуру. Розвиток підприємства був ефективним. Штат працівників був 500-600 осіб. Побудували футбольне поле. На корпусі №12 була якась табличка. На ній щось було написано, що це є пам’ятник архітектури, який охороняється законом. В 2004 році на посаду генерального директора санаторія призначили ОСОБА_2, після чого вона була звільнена, оскільки була дружиною колишнього директора санаторія. До фінансової діяльності санаторія вона відношення не мала. Щодо прибутковості санаторія, то це її власна думка. В 1991 році директором санаторія вже був ОСОБА_25. Чи вносив він до державного реєстру пам’ятників України будівлі та споруди санаторію, вона не знає. Всі співробітники підприємства знали, що деякі корпуси санаторія є пам’ятниками архітектури.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що він працював в санаторії «Ялтинський» з 2005 по 2006 рік на посаді начальника медичної служби. В його посадові обов’язки входило наглядати за здоров’ям пацієнтів, ведення медичної документації. Санаторій був оснащений необхідним обладнанням. В лікувальному корпусі він був. Це був Мордвинівський палац. Про те, що цей корпус є пам’ятником архітектури, він нічого не знав. Щодо відчуження корпусів він нічого не пам’ятає. Чи входив він в склад конкурсної комісії, він не пам’ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав, що він працює на посаді водія в ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». В санаторії працює з грудня 2003 року. З квітня 2004 року по вересень 2006 був начальником котельної. Перша котельня працювала на газі, інша на вугіллі. Будівлі корпусів були в нормальному стані. В них подавалася гаряча вода. В котельні №2 один з котлів не працював. Фінансовий стан санаторія йому був невідомий. Він знає, що були великі втрати тепла. Були випадки по декілька разів на рік, що труби проривало, з них текла вода. Ці труби до того часу пропрацювали вже більше 20 років. Їх треба було замінювати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показав, що в ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» він працював з 2003 по 2008 рік. Був оператором котельної. В санаторії було дві котельні. Спочатку вони працювали на твердому чи рідкому паливі. Потім, наприкінці 2003 року, одну із котелень перевели на газ. Котельня була запущена, потребувала ремонту. Будівля котельні також потребувала ремонту. В 2005 році він дізнався, що майно санаторія продано. Друга котельня перестала працювати, а перша пропрацювала до 2008 року, коли він був скорочений з посади. До фінансових справ санаторія він не мав відношення і сказати, чи потрібно було продавати майно санаторія, він не може.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показав, що в санаторії Ялтинський він пропрацював з жовтня 1997 року по листопад 2000 року. Працював начальником цивільної оборони. В його віданні знаходилося бомбосховище та склади. Бомбосховище знаходилося під корпусом №6. Там був туалет, вода, шахта. Що було в 2004 році він не знає. Його скоротили в 2000 році. Документацію по бомбосховищу він під час скорочення його посади зібрав та віддав комісії з Києва. Корпус № 7 та приймальне відділення були пам’ятниками архітектури. Про це він судить із зовнішнього вигляду цих будинків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показав, що він працює начальником відділу цивільного захисту м. Севастополя. З 2006 року по 2011 рік він проходив службу в Ялтинському відділенні МЧС. В його обов’язки входило здійснення перевірок по спорудам цивільного захисту від Гурзуфа до Фороса. Бомбосховище ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» не знаходилося у них на обліку. Як об’єкт цивільної оборони воно по документам не проходило. Потім його прокуратура запрошувала як спеціаліста для огляду того приміщення. Він оглянув те приміщення і воно було схоже на бомбосховище. Тільки воно було пусте, дверей не було. В приміщенні були старі протигази, сміття. На одному з приміщень була табличка «медпункт». Освітлення там не було. Такого бомбосховища у них на обліку не було. На території Ялти були інші бомбосховища, які продовжують свою роботу по теперішній час. Бомбосховища приватизації не підлягають. Всі подібні об’єкти, крім об’єктів Міністерства оборони України, відносяться до відання Міністерства Надзвичайних ситуацій України. Якщо прокуратура доведе, що це була захисна споруда, тоді продаж її буде незаконним. Проте це тільки в разі, якщо будуть документи на цей об’єкт, як на захисну споруду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 показала, що з 1995 року вона працювала завідуючою аптеки санаторія «Ялтинський». Аптека була в будівлі, в якій було два поверхи. Будівля приблизно 1976-1979 років, була в гарному стані. Капітального ремонту не потребувала. Аптека була наповнена всім необхідним спорядженням. Документи вона не бачила, проте знала, що в санаторії є пам’ятники архітектури. Це був палац Мордвінова та корпус №12. Це було видно по зовнішньому вигляду. До фінансів підприємства вона відношення не мала, документів не бачила. Про стан роботи вона судить як рядовий співробітник.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 показав, що в 2005 році він працював на ТОВ «Барконд» начальником адміністративної частини. Дане підприємство придбало у санаторія «Ялтинський» будівлі та споруди. В його обов’язки входила господарська діяльність на даних об’єктах, охорона їх. Коли він почав працювати на ТОВ «Барконд» всі придбані об’єкти ще продовжував використовувати санаторій. Поступово приміщення звільнялися і він брав їх під охорону, наводив в них порядок. Коли приміщення звільнялися, йому телефонував ОСОБА_23 і казав, що приміщення можна приймати. Інженерні споруди були в жахливому стані. Прийшлося все перероблювати. Вуличне освітлення було відсутнє. В корпусі №6 стан був нормальний. В підвалі було бомбосховище. В бомбосховищі все було старе та гниле. Також там був дизельний генератор. На вимогу керівництва санаторія вони зняли цей дизель та поставили біля охорони. ОСОБА_33 він дівся, він не знає. Дверей на бомбосховищі не було. Кругом був бардак. В корпусі №14, де була військова прокуратура, було багато покинутих меблів. Поступово співробітники санаторія все це вивозили. В даному корпусі прогнив дах, а паркет був хороший. В приміщеннях теплиць проживали безпритульні, яких він розганяв, здавав в міліцію. Їх там було дуже багато. Він особисто звертався із запитами стосовно бомбосховища. Запитував різні інстанції, чи перебуває таке бомбосховище на обліку, чи ні. Отримував відповіді, що такого бомбосховища на обліку немає. Пам’ятників архітектури серед тих будівель не було. Будинок княгині Барятинської був в нормальному стані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 показав, що в 2006 році він працював в концерні МО України, в склад якого входило також і ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». Він виїжджав з перевіркою в санаторій «Ялтинський», оскільки його робота викликала занепокоєння у керівництва концерну «Воєнком сервіс». Так, у підприємства по звітам були великі збитки - понад дев’ять мільйонів гривень. Коли він прибув в санаторій з метою проведення ревізії в квітні 2006 року, до перевірки його не допустили. Документи фінансово-господарської діяльності йому не дали. Дали можливість лише візуально оглянути санаторій. Потім по документам було видно, що гроші, які були отримані від продажу майна, не були витрачені на ремонт двох корпусів, які залишилися. В результаті сезон 2006 року був провалений. Керівнику підприємства були нараховані необґрунтовані надбавки. Інформація про необхідність продажу будівель санаторія в його службу не надходила. В 2003 та 2004 роках санаторій працював стабільно та з прибутком, боргів не було. Міністр оборони України мав право дати дозвіл на продаж майна санаторія. Проте в результаті цього продажу з отриманих коштів не була завершена реконструкція двох корпусів, баланс підприємства став збитковим.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 показав, що в санаторії «Ялтинський» він працював з 1999 по 2007 рік начальником зв’язку. Щодо обладнання може пояснити, що комутатори були старими, телефони та телевізори були старими. На території санаторія був Мордвинівський палац, який був пам’ятником архітектури. Щодо керівництва може пояснити, що при ОСОБА_25 санаторій працював круглий рік. Одночасно могло відпочивати до 1000 відпочиваючих. ОСОБА_25 побудував телефон. Кабелі були в поганому стані, а каналізація була в нормальному стані. Коли керівником санаторія став ОСОБА_2, відпочиваючих стало менше. Про те, що ОСОБА_2 писав Міністру оборони якісь листи, він не знає. Була створена комісія, в яку він входив. Їх зібрала секретар Шаптали на ім’я Катерина і дала підписати якісь акти. Вони їх підписали. Що було в актах, він не знає. Пляж був в нормальному стані, проте дахи в будинках на ньому протікали. Будівлі були в поганому стані. В 2007 році на рекламному щиті він бачив плакат, на якому було написано, що палац Мордвінова є музеєм. Люди розповідали, що палац Мордвінова є пам’ятник архітектури.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 показала, що з 1991 року по 2004 рік вона працювала головною старшою медсестрою санаторія «Ялтинський». За родом своєї діяльності вона була в багатьох корпусах санаторія. Може пояснити, що стан корпуса №8 був середнім, задовільним, але найгіршим серед інших корпусів санаторія. Корпус № 6 був у хорошому стані. Корпуси № 3 та №4 були краще всіх корпусів. В корпусах № 1 та №2 робили поточні ремонти та вони приймали відпочиваючих. Оцінити ефективність фінансово-економічного розвитку санаторія вона не може. Зарплату отримували всі. Проте бували періоди тяжкі, із затримкою виплат заробітної плати. Санаторій купував нову медичну апаратуру. Про те, що на території санаторія знаходилися пам’ятники архітектури, вона знала із лекцій. Табличок на будівлях вона не пам’ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 показала, що в санаторії «Ялтинський» вона працювала з 1973 року бухгалтером. Вона вела облік основних засобів. Територія санаторія була великою. Було багато будівель. Були хороші будинки, були зруйновані. Так три літніх кінотеатри, танцмайданчик та танцзал були повністю зруйновані. Зал ЛФК був майже в аварійному стані. Столярні та слюсарні майстерні були майже в аварійному стані. Корпуси №1,2,6 були в нормальному стані. На пляжному комплексі, де були кімнати, весь час протікав дах. Стан фінансово-економічного розвитку з 2000 року був поганий. Ефективність санаторія була низька. Дехто із співробітників уходив у відпустки за власний рахунок, дехто залишався працювати на півставки та на чверть ставки. По 2004 рік діяльність санаторія була малоефективною. Колектив працівників був великий, всім необхідно було платити заробітну плату. Потім директором санаторія призначили ОСОБА_2 і вона звільнилася. Деякі будівлі санаторія мали зношеність до 80% і більше. Котельні, пральня були в поганому стані. Столова № 2, корпус №14 були в аварійному стані. В них руйнувалися стелі. Спальні корпуси були в хорошому стані. Про відчуження будівель санаторія їй нічого невідомо. Які будівлі та споруди були пам’ятниками архітектури, вона не знає. Ознак таких не було, карток, які б це підтверджували, також не було. Старі будівлі були. Коли директором став ОСОБА_2, проводилася інвентаризація об’єктів. Створювалася комісія, яка ходила та перевіряла все це. Незавершені будівництвом будівлі на баланс підприємства не ставилися. Бомбосховища на балансі підприємства не було. На балансі стояв корпус, а бомбосховище окремо не враховувалося.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 показав, що він працював в санаторії «Ялтинський» на посаді начальника господарського відділу, потім заступником директора по АХЧ. В його підпорядкуванні були пральня, рембуд група, клуб, механіки, АТС. Будинки санаторія, спальні корпуси станом на липень 2004 року були в задовільному стані. Якщо виникали якісь несправності, то вони відразу усувалися. Будинки санаторія були укомплектовані всім необхідним. В аварійному стані будинки санаторія не знаходилися. Тільки танцювальний зал та казарма були в незадовільному стані. Всі будинки та корпуси використовувалися за призначенням.

Серед будівель та споруд були будинки історичної та архітектурної цінності. Це корпус №12 – палац графа Мордвинова, корпуси №3,4,5 – генеральська територія. Проте документів про це і табличок на них він не бачив. Була захисна споруда цивільної оборони – бомбосховище, яке було облаштоване всім необхідним та водою для вживання, спальними місцями, вентиляційною та дизельною установками. Був туалет та командний пункт. Все утримувалося в гарному стані. Він був начальником цивільної оборони в 1991 – 1993 роках, тому про це знає. Бомбосховище було під корпусом № 6. Під корпусом № 12 було сховище локального місцевого значення. Був пляжний комплекс. Чи була ефективною робота санаторія, він не знає. В санаторії було все необхідне для його функціонування. В 2004 році директором санаторія призначили ОСОБА_2, який почав продавати будівлі санаторія. На його особисту думку, цього робити було неможна.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що з 03.05.1976 року по 24.01.2006 року вона працювала в санаторії «Ялтинський» завідуючою стоматологічним відділенням. У неї у відділенні працювало 10 лікарів та медсестер. Потім кількість співробітників скоротили. В 2004 році у неї у відділенні працювало лише два лікаря, медсестра, санітарка, протезист та зубний технік. Медичне обладнання було вже достатньо старим, строк його використання пройшов, проте все було в робочому стані. Будинок, в якому знаходилося відділення, потребував ремонту, вода та тепло були. На території санаторія знаходився Мордвинівський палац, ще були корпуси №3 та №4, які були старої архітектури. Ознак того, що ці будинки відносяться до історичних, не було. Табличок ніяких не було. Ходили розмови про те, що їх необхідно узаконити як історичні. В літній час санаторій вміщував до 1000 відпочиваючих. Лікувальна база була відмінною. Все це було зруйновано. Після приходу директором ОСОБА_2 було скорочено багатьох працівників, в тому числі і лікарів. Враховуючи стан будівель санаторію, на її думку, можна було продовжувати роботу. В зимовий період багатьох відпускали у відпустку без утримання, переводили на роботу на півставки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 показав, що він працював в санаторії «Ялтинський» до 2005 року. Спочатку він працював бухгалтером, потім близько 10 років працював заступником начальника продовольчого відділення, був завідуючим столовою №2. Хоча все обладнання було і старе, проте підтримувалося в нормальному стані. Потім директором санаторія став ОСОБА_2, який все розікрав та розпродав. На Мордвинівському палаці і на корпусі №3 були таблички, що там чи то пам’ятник, чи то могила, пов’язані з графом Мордвиновим. До ОСОБА_2 санаторій був в ідеальному стані. Свідком підготовки до відчуження та самого відчуження будівель санаторія він не був.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_40 показала, що вона протягом 29,5 років працювала завідуючою столовою санаторія «Ялтинський». Столова була розрахована на 700 місць. Стан столової в останні роки був поганим. Хол був зруйнований, місцями провалювалася стеля та стіни. Тобто стан був звичайний, потребував ремонту. Чи була необхідність продавати будівлі санаторія, вона не знає. Їх стан також не знає, по інших корпусах не ходила. Станом на 2004 рік в основному працювали влітку. Взимку було мало відпочиваючих. Звільнилася вона за власним бажанням. Друга столова також була у неї в підпорядкуванні і також знаходилася в поганому стані. Цехи та спорядження були старими та страшними, ще з радянських часів. Були великі витрати на утримання техніки радянських часів. Були великі втрати по воді та електроенергії. Капітальних ремонтів столових за час її роботи не проводилося.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_41 показав, що він працює директором підприємства «Крим експерт». Приблизно 8 років тому до нього на підприємство звернувся представник ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» із заявкою на проведення оцінки будівель та споруд санаторія. Вони з оцінщиком прибули на територію санаторія, оглянули документацію, оглянули документи БТІ, уклали договір на оцінку. Також, був наданий дозвіл на відчуження даного майна санаторія, який від Міністерства оборони України був підписаний ОСОБА_5. Він розмовляв із директором санаторію ОСОБА_2 і питав, чи не є оцінюваний будинок пам’ятником. Він відповів, що таких документів немає. Тоді, він продивився державний реєстр пам’ятників архітектури України, і на момент 2004 року, оцінюваного будинку в ньому не було, а тому дані об’єкти пам’ятниками на момент оцінки не були. По суті самої оцінки, вона була проведена правильно, без урахування вартості землі та врахування пам’ятників архітектури. Процедура оцінки пам’ятників архітектури та просто будинків є однаковою. Щодо пам’ятника архітектури лише вводиться коефіцієнт цінності, який підвищує вартість будинку від 1,6% до 2,6%. Оцінщик такий коефіцієнт не застосовував, оскільки на час проведення оцінки ці об’єкти пам’ятниками не були. Серед оцінюваних будинків ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» об’єктів незавершеного будівництва, кам’яної бесідки, кам’яної будівлі не було. Він робив оцінку згідно переліку майна, договору, дозволу Міністерства оборони України, документів БТІ. В документах БТІ був волнолом, зареєстрований на праві власності, і він був оцінений оцінщиком. Робити висновки про правомірність складення документів БТІ не входить в його компетенцію. З приводу волнолома в нього питань не було, оскільки згідно законодавства, він міг бути проданий власником. Землю він не оцінював, такої задачі перед ним не ставилося. Під час оцінки пам’ятника архітектури його вартість може бути вище або нижче. Це залежить від того, чи дає пам’ятник прибуток чи ні. Крім того, їх оцінка вартості цього майна склала 13 713 000 гривень. А оцінка, по якій перевіряли їх оцінку, дала висновок, що вартість цього майна складає 13 813 000 гривень. Методика оцінки не змінювалася. Проте, на той час вже змінилася ринкова вартість майна. Вважає, що їх оцінка майна ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» була проведена правильно.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_42 показав, що він працює директором підприємства «Експертне бюро». В 2005 році між його підприємством та ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» був укладений договір на оцінку майна. Він виїхав на об’єкт, оглянув будівлі. Для проведення оцінки йому надали технічні паспорти, директор підприємства показував реєстр. У нього виникло питання, чи не є один із будинків пам’ятником. Директор санаторія показав книгу. В ній такий будинок був відсутній. Потім він сам переглянув реєстр пам’ятників. В реєстрі цей будинок також був відсутній. Він оцінював все те, що було вказано в документах БТІ. Якщо є документи БТІ, то експерти площі будинків не переміряють. Також він проводив фотофіксацію об’єктів оцінки. Він був у всіх будинках, які оцінював. Деякі з них були в задовільному, деякі в поганому стані. Оцінку об’єктів він проводив відповідно до переліку об’єктів. Він раніше проводив оцінку будинку, який є пам’ятником. Такий будинок може коштувати як більше, так і менше, ніж проста будівля. Якщо будинок є пам’ятником, до нього застосовують коефіцієнт цінності, а не ринковий коефіцієнт. Коли він проводив оцінку, він оцінював також і право користування земельною ділянкою під будинками. В договорі на оцінку будинків та споруд були вказані лише будинки та споруди. Документів на землю йому не давали. На будинках, які він оцінював, ніяких табличок не було. Він вважає, що якщо оцінювати пам’ятник архітектури, це не обов’язково приводить до збільшення вартості будинку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він працює начальником регіонального фонду державного майна в АР Крим та м. Севастополі. Декілька років тому, в 2008 році йому було поставлено задачу на перевірку ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». Було доручення Фонду державного майна України провести перевірку даного суб’єкта господарювання. Ставилося два питання щодо законності відчуження та достовірності оцінки будівель та споруд ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». Перевірка проводилася з виїздом на місце. Виїжджала група спеціалістів регіонального управління фонду з ним особисто на чолі групи. Було встановлено, що відчуження відбувалося на підстав статті 75 Господарського кодексу України за наявності погодження Міністра оборони України. На думку регіонального відділення, на момент відчуження об’єктів ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», додаткових нормативних актів, які б регулювали процедуру, порядок відчуження такого майна не було. І відчуження відбувалося на підставі ст. 75 Господарського кодексу України. Зміст статті 75 Господарського кодексу України на той момент був надто розмитий. В ній було зазначено, що таке майно відчужується як правило на конкурсній основі. Як правило на конкурсній основі розмитий термін, тому група спеціалістів не змогла зробити висновок, що відчуження повинно робитися тільки на конкурсній основі. Зауважень по звітам не було.

Під час проведення перевірки їх групі надавалися для дослідження звіти експертів, які давали оцінку ринкової вартості майна, що підлягало відчуженню. Експертна оцінка була обов’язковою, вона була проведена і докази були їм надані. Під час проведення оцінки вартості об’єктів нерухомого майна ніколи не повинна оцінюватися земля, тобто земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, яке підлягає відчуженню. З придбанням будівлі, можна претендувати на право користування земельною ділянкою. Проте, однозначно вартість земельної ділянки не приєднується до вартості будівлі. Це очевидно, відповідно до договору купівлі-продажу. Продана будівля, і в договорі купівлі-продажу про землю мова не йде. Від оцінювача можна вимагати лише одного, а саме продемонструвати вартість вигоди земельної ділянки, права на цілу пляму, яка займає будівлю чи споруду. Перші статті Закону України «Про приватизацію державного майна» визначають, що законодавство України про приватизацію складається із цього закону та інших законів про приватизацію. Відчуження майна, повинно визначатися як продаж, в даному випадку цей порядок регламентується статтею 75 Господарського кодексу України. Закони різні і суб’єкти різні. Гроші від приватизації йдуть в бюджет держави. Гроші від відчуження йдуть самому підприємству. Він вважає, що відчуження майна і приватизація – це різні процеси, які регламентуються різними нормативними актами. На його думку, якщо процедури відчуження регулюються окремими нормами законодавства на які розповсюджуються особливі процедури. До цього відчуження не можна застосовувати законодавство про приватизацію. Приватизацією займається Фонд державного майна України. Кабінет Міністрів України визначає об’єкти для приватизації, після чого майно цих об’єктів переходить під управління регіональних представництв ФДМ України, які стають розпорядниками майна. Після цього регіональні управління ФДМ України займаються продажем цього майна. Це і є приватизацією. Він вважає, що в процесі відчуження майна санаторія «Ялтинський» приватизація не відбувалася, хоча відбувалося відчуження державного майна на користь не державних осіб.

Аналізуючи вимоги статті 75 ГК України, відчуження як правило проводиться на конкурентній засаді. Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі на момент перевірки вважало, що відчуження майна санаторія без конкуренції не порушує вимоги статті 75 ГК України. В той час аналогічно проводився продаж об’єктів нерухомого майна в м. Севастополі і ніхто не висловлює претензій продавцям що дане майно продавалося без проведення конкурсу. Претензій продавцю про проведення продажу без конкурсу в даному випадку виставляти не можна. На його думку, вся процедура дій керівництва санаторія на той час була встановлена в одному абзаці статті 75 ГК України. Це його думка, як спеціаліста в сфері приватизації, як керівника Регіонального управління Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.

В подальшому, в червні 2006 чи 2007 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №803, відповідно до якої державне підприємство повинно реалізовувати статтю 75 ГК України. В даній Постанові були регламентовані всі дії по продажу державного майна, процедура погодження документації, учасників. В даній постанові розписано все, до останньої коми.

Він вважає, що порядок передбачений для приватизації державного майна не повинен був застосовуватися до майна санаторія «Ялтинський». Захотів санаторій «Ялтинський» продати своє майно, отримав дозвіл на продаж у Міністра оборони України і продав майно. Інших вимог для продажу державного майна на час продажу майна санаторія не було.

Щодо пам’ятників архітектури. На момент продажу санаторієм «Ялтинським» будівель та споруд, не було пам’ятників, внесених до реєстру. Він вважає, що оскільки будівлі та споруди не внесені до державного реєстру, то вони не є пам’ятниками і до них законодавство про пам’ятники не застосовується. Держава вказує на те, щоб пам’ятники продавали. Продавати заборонено лише пам’ятники, заборонені до приватизації. Держава визнає, що не може утримувати пам’ятники. Тому казати, що були об’єкти, які не попали до реєстру пам’ятників, не можна.

Щодо продажу бомбосховища. Наприклад, Регіональне управління ФДМ України в АР Крим і м. Севастополі продало бомбосховище. І прокуратура жодних питань з цього приводу не задає. Заборона на продаж об’єктів цивільної оборони з’явилася лише в 2009 році.

Таким чином, перед Регіональним управління ФДМ України в АР Крим і м. Севастополі Фондом Державного майна України була поставлена задача провести перевірку санаторія «Ялтинський» за 5 днів. Перевірка проводилася щодо нормативної, законодавчої правильності дій по продажу майна санаторія. Регіональне управління ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі дало свій висновок.

Ринкову вартість майна оцінює оцінщик.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що в 2004 році він керував Департаментом капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України. Згідно положення про Департамент, він займався питаннями відчуження, придбання фондів міністерства оборони та питаннями капітального ремонту і будівництва нових об’єктів військового призначення. Даний департамент він очолював з березня 2004 року. 02 вересня 2004 року в очолюваний ним департамент звернувся генеральний директор ДП МОУ «ЦВС «Ялтиснький» ОСОБА_2 з листом, в якому просив дати йому дозвіл на відчуження частини майна даного військового санаторія. Даний лист розглянув його (ОСОБА_9К.) заступник та прийняв його до провадження. Згідно діючих на той момент нормативних документів, питання про дозвіл на відчуження майна державних підприємств, що входять в сферу управління Міністерства оборони України, входило до повноважень МО України. Державне підприємство МОУ «ЦВС «Ялтинський» входило в сферу управління міністерства оборони. Право надати дозвіл на відчуження такого майна мав Міністр оборони України, або інша посадова особа за його дорученням. Так було написано в наказі Міністра оборони України №377. Після того, як в департаменті яким він керував даний лист ОСОБА_2 був опрацьований, був підготовлений проект дозволу на відчуження майна санаторія, він (ОСОБА_9К.) звернувся до Міністра оборони України і той дав йому (ОСОБА_9К.) доручення підписати дозвіл на відчуження даного майна. Дозвіл на продаж даного майна був виданий у встановлені законом строки. Наскільки йому відомо, все було оцінено та продано у встановленому законом порядку.

ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» в 2004 році не підпорядковувався Департаменту капітального будівництва МО України, а підпорядковувався іншому департаменту – медичному. Директор санаторія ОСОБА_2 звернувся до очолюваного ним департаменту, оскільки саме даний департамент займався питаннями відчуження майна, що належало міністерству оборони. Медичний же департамент займався питаннями медицини. Жодним нормативним документом не було заборонено робити такі звернення напряму в його департамент. Вони могли відповісти ОСОБА_2, аби він звертався в інший департамент, або відмовити в наданні дозволу, проте це було їх право і вони в цьому випадку нічого не порушили. Даний лист ОСОБА_2 опрацьовував його (Велжинаського) заступник – ОСОБА_43, який проводив консультації з ОСОБА_2, як директором санаторія. В листі ОСОБА_2 було зазначено, що підприємство потребує додаткових інвестицій. Крім того вказувався значний ступень зношеності будинків. Проте питання зношеності будинків не мало особливого значення, оскільки в законі ніде не було сказано, що неможна продавати, наприклад, нову будівлю. Крім того в листі було вказано інші проблемні питання.

Він особисто бував на території санаторія, але не з метою вивчити технічний стан будівель. Йому достовірно відомо, що жоден з об’єктів санаторія на момент відчуження не мав охоронного свідоцтва та не був внесений в реєстр пам’ятників ні держави, ні АР Крим. В Довіднику, який видає комітет з охорони пам’ятників АР Крим є перелік таких пам’ятників та чітко вказана дата, коли такі об’єкти були зареєстровані як пам’ятники, коли видане охоронне свідоцтво.

Щодо продажу вказаного майна, необхідності погоджувати дане рішення не було потреби. Рішення про дозвіл на відчуження приймав міністр. Він міг дати вказівку погодити продаж майна з будь-якими структурами, проте він вирішив прийняти таке рішення і це його повне право.

Що стосується санаторія «Ялтинський», то Міністерству оборони України після розпаду СРСР досталася тяжка ноша. В Криму було зосереджено 90% військових санаторіїв, в яких лікувалися військовослужбовці всієї армії СРСР. Україні стільки військових санаторіїв не потрібно. Такої великої армії в України немає. Утримувати санаторії за рахунок держави було неможливо. Тому санаторії «викручувалися» як могли, в тому числі і торгували путівками на відпочинок. Навіщо міністерству оборони санаторій, який торгує путівками? Отримання прибутку не є функцією міністерства оборони. Лікувати всіх громадян держави не є функцією міністерства оборони. Про це заявляв Міністр оборони України. Тому від даної ноші необхідно було позбавитися.

Комісія МО України в санаторій не направлялася, оскільки в цьому не було необхідності. Вартість будівель комісія оцінити не мала права, для цього є оцінщик. Це не є функцією міністерства оборони. Всі документи, які витребував департамент, санаторій надав. Оцінювати економічну обґрунтованість продажу, не є функцією міністерства. В переліку майна що продавалося не було будь-яких обмежень, які б не дозволяли продати це майно.

Відповідальність за достовірність інформації в листі про дозвіл на продаж майна несла та особа, яка підписала цей лист – директор санаторія.

Пляж продавати директору санаторія дозволу не було. А продати будівлі на пляжі дозвіл був.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_43 показав, що в червні 2004 року його запросили на роботу в Департамент капітального будівництва МО України на посаду заступника директора. До них в департамент надійшов лист директора санаторія «Ялтинський» про дачу дозволу на продаж майна. Директор департаменту доручив готувати дозвіл на продаж. Він, та його підлеглі виконували технічну сторону роботи з підготовки дозволу на продаж майна санаторія «Ялтинський». Перевірка обґрунтованості продажу майна шляхом направлення на місце комісії, можливо по іншим об’єктам проводилася, він не пам’ятає. По даному санаторію, така перевірка не проводилася, комісія на об’єкт не виїжджала. Ним не піднімалося питання про необхідність проведення перевірки. В зв’язку із тим, що комісія не створювалася, перевірка проводилася по тим даним, які були в департаменті. Перевірка проводилася його підлеглими. Про фінансовий стан санаторія він не знав. Після підготовки документації проект дозволу передавався директору департаменту на підпис. Про те, чи були серед відчужених об’єктів пам’ятники культурної спадщини він не знав. За юридичну сторону оформлення даного питання він не відповідав. Лише за технічну сторону. Бувало в що в департамент приходило до 80 аналогічних листів від директорів підприємств.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_44 показав, що він працює старшим судовим експертом інституту судових експертиз і проводив експертизи в даній кримінальній справі. Дані експертизи виконані відповідно до методик проведення відповідних експертиз. Всі об’єкти, по яким він робив експертизи він бачив в тому стані, в якому вони були у вересні 2011 року. До того часу він дані об’єкти ніколи не бачив. Більшість об’єктів була в задовільному стані. Задовільний стан, це коли експлуатація можлива, проте потребує ремонту. Незадовільний стан, це коли експлуатація не можлива без ремонту. Добрий стан, це коли будинок як новий, можливо на ньому є невеликі тріщинки. При стовідсотковій зношеності, об’єкт відсутній. За критеріями зношеності будівлі від 60 до 80%, це є вітхим станом. В цьому стані можуть бути відсутніми дах, поли, покриття. Необхідний капітальний ремонт. В 2011 році деякі споруди, які були на плані БТІ в натурі були відсутніми. Коли будинок перестав існувати можна встановити лише документально, а взагалі це неможливо встановити. Більша частина будинків була зношена до 80%, знаходилася в незадовільному стані. Взагалі збереження будинків залежить від умов експлуатації. Якщо він під відкритим небом без даху, то така будівля не збережеться. Якщо будинок не обслуговується три-чотири роки, то його стан погіршиться.

Під час проведення експертизи йому надавалися оригінали документів БТІ. Щодо земельного податку, то його сплачував санаторій. Державний акт на землю видавався санаторію. Земля знаходиться в постійному користуванні санаторія «Ялтинський».

В ході проведення експертизи він відповідав на питання слідчого, поставлені перед ним, як перед експертом. Змінювати питання слідчого він не має права. Земля під територією санаторія «Ялтинський» належить Ялтинській міській раді. Новим власникам будинків необхідно було укладати договори оренди земельних ділянок з Ялтинською міською радою. Такі договори, на момент проведення експертизи укладені не були.

Оцінка вартості майна проводилася станом на 2004 рік. В своїх експертизах він вказував, що об’єкти станом на 2004 рік він не бачив, тому давати категоричні висновки він не може. Можливо, що в 2004 році ті об’єкти були в ідеальному стані. Про точну вартість даного майна станом на 2004 рік жоден експерт в категоричній формі відповіді зараз не дасть. Не існує таких методик, аби оцінити вартість нерухомого майна станом на минулий рік або минулі роки. Тому дається лиже можлива відповідь, з припущенням, або відповідь взагалі не дається.

Прокуратурою було надано йому довідки про те, що були об’єкти нерухомості – пам’ятники культурної спадщини. Коли він проводив оцінку, дані будівлі не були поставлені на облік, як пам’ятники культурної спадщини. Проте, змінити питання слідчого прокуратури він не міг, тому відповідав на питання слідчого з припущенням, якби така будівля була б пам’ятником культурної спадщини на момент продажу. В 2004 році дані будівлі також не були пам’ятниками культурної спадщини. В експертизах він відображав дві можливі ціни оцінюваного об’єкта, як пам’ятника культурної спадщини і як не пам’ятника культурної спадщини. Особисто він дійшов висновку, що дані будівлі на час продажу не були пам’ятниками культурної спадщини. Для визнання їх пам’ятниками бракувало документів. Під час проведення своїх експертиз, він знайомився з експертизами, які були зроблені раніше. Проте питання тим експертам і йому ставилися різні. На його думку продаж майна санаторія «Ялтинський» не було приватизацією. Це був продаж державного майна. Щодо суми збитку, яку в обвинуваченні виставляють прокурори підсудному з його експертиз, то він не вводив прокурорів в оману. Він лише відповідав на їх запитання так, як вони були задані, з припущенням, без вказівки на точну вартість майна станом на 2004 рік.

Щодо надання висновків з врахуванням вартості користування земельною ділянкою, він також не міг самостійно змінити питання слідчого. Він розуміє, що земельна ділянка знаходиться у власності Ялтинської міської ради і право користування нею може дати лише вона.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_45 показала, що вона працює в Ялтинському БТІ інженером. Якщо територія домоволодіння не огороджена, то спеціалісти БТІ не можуть встановлювати скільки землі належить конкретному об’єкту, це є функцією землевпорядника. Якщо є огорожа, то про це спеціалісти БТІ повинні зробити відмітку. БТІ працює по заявкам замовника. Замовник подає заявку на проведення інвентаризації, спеціалісти БТІ її проводять і видають технічний паспорт. Коли у власника оформлено право власності, він має право продати своє майно, здати його в оренду. Під час інвентаризації представник замовника повинен бути присутнім. Спеціалісти БТІ вимірюють об’єкти, які інвентаризуються.

Щодо пред’явлених для огляду матеріалів інвентарних справ ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», то танцмайданчик і спортивний склад складаються як з внутрішньої так і зовнішньої площі. Продаж таких об’єктів здійснюється по тим документам, які визначають право власності, тобто по внутрішній площі об’єкта. Продається те, що належить на праві власності. Щодо пляжного комплексу, то він складається, згідно інвентарної справи із будівель, площадок, бун. На даному пляжі може бути маса власників. Де знаходиться волнолом морський на даному пляжі вона не знає. З інвентарної справи цього не видно. БТІ проводить інвентаризацію тих об’єктів, які видно. Підводні та підземні об’єкти БТІ не інвентаризує. Щодо плану садиби по вул. Свердлова, 43 в м. Ялта, то на схемі інвентарної справи вона бачить опорні стінки, бордюри. Це є елементи благоустрою. Якщо якась будівля перекреслена на плані, це значить, що вона знесена. На плані ніякого будинку біля будівлі технагляду вона не бачить. На плані садиби по вул. Свердлова, 1 в м. Ялта, вона бачить підпорні стінки. Це є елементи благоустрою, які окремо не продаються. Вони відносяться до будинку. Якщо продається три окремих будинки, розташованих на території садиби, то продаються саме вони, а не садиба в цілому.

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_11, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з 1993 року по 2000 рік він працював на посаді начальника Центрального військового санаторія «Ялтинський». В 2000 році даний санаторій перейшов на госпрозрахункову систему, а він був його генеральним директором з 2000 по 2004 рік. З цього часу стан санаторія став помітно покращуватися. Будь-якої кредиторської та дебіторської заборгованості у санаторія не було. В 2004 році його було звільнено із займаної посади, а на посаду генерального директора санаторія було призначено ОСОБА_2. В зв’язку із тією обставиною, що він був госпіталізований, ОСОБА_2 фактично справи в санаторії приймав один. Санаторій був у доброму стані. Зношення будівель та споруд до 80 % не було. В санаторії регулярно проводилися поточні ремонти. Крім того, у санаторія були корпуса які відносилися до пам’ятників культурної спадщини – це палац Мордвінова та палац графині Барятинської. З приводу оформлення даних палаців як пам’ятників культурної спадщини в санаторії була наявна відповідна переписка з державними установами (т.24 а.с.177-181).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_46, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з травня 1997 року по квітень 2005 року він працював в ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» на посаді заступника генерального директора – начальником медичної частини. На території санаторія знаходилися пам’ятники культурної спадщини: палац Мордвінова, палац графа ОСОБА_14, садиба княгині Барятинської. До 2004 року фінансовий стан санаторія був стабільним. Санаторій майже повністю розрахувався із боргами. Був проведений ремонт всіх будівель. В літній період завантаженість санаторія складала 100-110%. Все медичне обладнання було в справному стані, купувалося нове обладнання. Будь-якої необхідності у відчуженні спальних корпусів не було. Після приходу директора ОСОБА_2 стан санаторія значно погіршився (т. 36, а.с. 123-129).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_47, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що в період з квітня 1993 року по лютий 2009 року він працював на посаді начальника КЕВ ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». До 2004 року директором санаторія працював ОСОБА_11, під час роботи якого санаторій добре працював, а будівлі та споруди знаходилися в доброму стані, в них постійно проводилися поточні ремонти. На території санаторія знаходилися пам’ятники культурної спадщини: палац графа Мордвінова, садиба княгині Барятинської. Дані палаци на облік, як пам’ятники архітектури поставлені не були, проте з даного приводу велася відповідна переписка з державними установами. В 2004 році директором санаторія було призначено ОСОБА_2. Він надав ОСОБА_2 документи, які свідчили про переписку щодо поставлення на облік об’єктів культурної спадщини, які ОСОБА_2 забрав собі (т.23 а.с. 225-229).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_48, покази якого оголошені в ході судового слідства показала, що з 12.04.2001 року по 08.04.2011 року вона працювала в ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» на посаді спочатку начальника КЕВ, потім техніка з експлуатації будівель та споруд, виконувала обов’язки головного бухгалтера санаторія. До 2004 року директором санаторія був ОСОБА_11, під керівництвом якого санаторій працював повний рік. Наповненість санаторія складала близько 100 %. А влітку більше ніж 100 %. Будівлі та споруди санаторія ремонтувалися за власні кошти. В 2004 році директором санаторія був призначений ОСОБА_2. Вся діяльність ОСОБА_2 на посаді генерального директора санаторія була направлена на відчуження майна санаторія (т.28, а.с.1-5).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_49, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з червня 2004 року він працював головним спеціалістом управління майна та земельних ресурсів Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України. У вересні 2004 року в їх департамент надійшов лист генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 із проханням дати дозвіл на відчуження майна санаторія. Його управління займалося підготовкою проекту дозволу Міністра оборони України на продаж. Він особисто в санаторій не виїжджав (т.30 а.с.100-103).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_50, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що в 2004-2005 роках він працював на посаді заступника Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України з юридичних питань. Від директора Департаменту ОСОБА_5 йому надійшов лист генерального директора ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 для опрацювання. В листі ставилося питання про надання дозволу на відчуження майна санаторія. Він перевірив документ на відповідність вимогам статті 75 ГК України, наказу №100 Міністра оборони України із змінами. Майно ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» мало статус державного та відносилося до повного господарського відання санаторія. Відповідно до ст. 75 ГК України, таке майно відчужується за погодженням з органами управління, в сфері якого воно перебуває, тобто за погодженням із Міністром оборони України. (т.25 а.с.241-243).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_51, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з 2004 по 2011 рік він працював начальником відділу координації діяльності держпідприємств Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України. Станом на 01.09.2004 року чітко визначеного порядку відчуження майна держпідприємств МО України не існувало. Відчуження проводилося на підставі ст. 75 ГК України, за наявності згоди органу управління майном – МО України. З питань відчуження майна ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» йому нічого невідомо. Він цим питанням не займався (т.31 а.с.88-91).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_52, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що в 2004 році він працював в Головному військово-медичному управлінні МО України. До даного управління в 2004 році жодних листів від генерального директора ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 про відчуження основних фондів санаторія не надходило. (т.25 а.с.1-4)

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_53, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що в 2005 році він працював в Департаменті економічної та господарської діяльності МО України. Він приймав участь в підготовці документів на продаж майна ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». Обставини відчуження основних фондів вказаного санаторія йому невідомі. Дані питання знаходилися у віданні начальника відділу ОСОБА_8 (т. 26 а.с.77-79).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_54, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з 2004 року по 2006 рік він працював заступником директора Департаменту економічної та господарської діяльності МО України. В період 2005 року відчуження основних фондів держпідприємств МО України відбувалося з дозволу МО України, на підставі ст. 75 ГК України. Питаннями відчуження майна ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» займався начальник відділу корпоратизації ОСОБА_8, який особисто декілька разів виїжджав в санаторій. Дозвіл на продаж майна санаторія на підставі рішення Міністра оборони України ОСОБА_6 давав начальник відділу Департаменту ОСОБА_8 (т.31, а.с. 142-148).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_8, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з травня 2005 року по 2006 рік він працював начальником відділу майна та корпоратизації Департаменту економічної та господарської діяльності МО України. Станом на 2005 рік в разі необхідності вирішення питання пов’язаного з відчуженням основних фондів, держпідприємства МО України зверталися з відповідним клопотанням до органу управління. Відчуження відбувалося на підставі Господарського кодексу України. Обставин, пов’язаних із відчуженням майна ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» він не пам’ятає. Документи на відчуження готувалися в його відділі. Будь-якої зацікавленості в даному питанні він не мав (т.31 а.с. 94-101).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_20, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з лютого 2005 по квітень 2006 року він працював на посаді заступника Міністра оборони України. Відповідав за організацію діяльності окремих напрямків діяльності МО України. Щодо питання відчуження основних фондів ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» він нічого не пам’ятає. Дане питання відносилося до компетенції Міністра оборони України. (т.31 а.с.126-129).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_33, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з 2003 по 2006 рік він працював на посаді заступника директора Правового Департаменту МО України. Відповідно до дозволу №220/Д-297 від 15.07.2005 року Міністра оборони України ОСОБА_6, останнім було надано дозвіл на відчуження будівель та споруд ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». Даний Дозвіл не мав законодавчих обмежень, в зв’язку із чим з іншого боку Дозвіл був ним завізований. Аналогічний Дозвіл було надано міністром оборони довіреністю №220/Д-450 17.11.2005 року. Своїм підписом він підтверджував відповідність даної довіреності вимогам законодавства та наявність повноважені Міністра оборони України давати довіреність будь-якій посадовій особі, в тому числі на відчуження об’єктів. Відчуження державного майна в 2004-2005 роках відбувалося на підставі ст. 75 ГК України за попередньою згодою органу управління майном і як правило, на конкурсних засадах.

Відповідно до п. 10 Наказу №1477 від 30.07.1999 року відчуження державного майна шляхом його продажу здійснюється виключно на конкурсних засадах, через біржі, на аукціоні, за конкурсом.

Інших вимог, а також положень про відчуження державного майна в той час не було (т.31 а.с. 71-78).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_55, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з лютого 1991 року по листопад 2007 він працював на посаді начальника Ялтинського КЕВ району. ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» знаходився на землях Ялтинської міської ради, мало державний акт на право постійного користування землею, площею близько 20 гектарів. В санаторії були в аварійному стані лише два літніх кінотеатри. Всі інші будівлі знаходилися в задовільному стані. Їх зношення не перевищувало 20-30%. Також, на території санаторія знаходився палац Мордвінова, який є пам’ятником культурної спадщини. Будь-якої необхідності продавати будівлі санаторію не було (т.38 а.с.193-199).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_56, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з 2005 року по теперішній час він працює на посаді начальника відділу економічної діяльності Концерну «Військторгсервіс». В 2006 році до нього почала надходити документація від ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» із якої вбачалося, що економічна ситуація на підприємстві погана. Було вирішено провести ревізію діяльності підприємства. Він приїхав на підприємство, проте генеральний директор санаторію ОСОБА_2 до перевірки його не допустив (т.36 а.с. 153-156);

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_57, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що він працював слюсарем в котельній санаторія Ялтинський з 2000 року по 2011 рік. Котельні були в задовільному стані. Одна із них була переведена на газ. На початку 2006 року йому стало відомо від директора санаторія ОСОБА_2, що котельні продані, але обладнання належить санаторію. Восени 2009 року в котельні прийшли якісь люди та демонтували обладнання. В бухгалтерії санаторія йому пояснили, що обладнання котелень списано (т. 36 а.с. 147-152);

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_58, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що з 19.11.2009 року він працює заступником директора Військово-медичного Департаменту МО України. З січня 2010 року їх департаменту підпорядкували ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». Під його головуванням виїжджала комісія в санаторій. Генеральний директор санаторія ОСОБА_2 надавав їм документацію на перевірку. В ході перевірки встановлено, що лікувальна база в санаторії відсутня, санаторій розпроданий (т.24 а.с. 187).

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_59, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що навесні 2005 року йому запропонували стати директором ТОВ «Барконд». Директором він був номінально. 14.10.2005 року він підписав в м. Ялта договори купівлі-продажу нерухомого майна Ялтинського військового санаторія (т.15 а.с.177-182);

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_60, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що в листопаді 2005 року йому запропонували стати директором ТОВ «Формат». Він погодився. В грудні 2005 року в м. Ялті він зустрівся із директором санаторія «Ялтинський», з яким підписав договір купівлі-продажу майна санаторія. Обставини підписання договору він не пам’ятає (т.18 а.с. 94-96);

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_61, покази якого оголошені в ході судового слідства показав, що 24.07.2008 року він придбав у ТОВ «Формат» за власні кошти ряд нежитлових будівель. Потім, продав ці будівлі ТОВ «Формат ІТ». (т. 27 а.с. 227-229).

Дослідженням письмових доказів встановлено, що:

01.09.2004 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 звернувся до директора Департаменту капітального будівництва і управління фондами МО України ОСОБА_9 із листом №681, в якому просив дати дозвіл на відчуження будівель і споруд які не використовуються (т.25 а.с. 229);

15.09.2004 року директор Департаменту капітального будівництва і управління фондами МО України ОСОБА_9 листом №227/4135/4165 звернувся до Міністра оборони України ОСОБА_3 про погодження надати дозвіл на відчуження майна ДП МО України «ЦВС «Ялтинський». На листі наявна рукописна резолюція: «Погоджено», підпис ОСОБА_3 та дата 16.09.2004 (т. 25 а.с. 232);

21.09.2004 року за № 227/4165/4135 директор Департаменту капітального будівництва і управління фондами МО України ОСОБА_9 надав Дозвіл ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» на продаж майна згідно списку. Дозвіл завізований начальником управління майна та земельних ресурсів МО України ОСОБА_43 та заступником начальника управління полковником юстиції ОСОБА_50 (т.25 а.с. 233);

22.10.2004 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2210/07/147а, за яким згідно додатку №1 продав споруди та будівлі пляжного комплексу санаторію по вул. Дражинського,37, в тому числі: основна частина, літер А; навіс, літер Д (прохідна); Туалет, літер Б; гараж літер В; ОСОБА_41 літер Г; волнолом морський з навісом, літер Ж; огорожі та підпорні стінки із бутового каменю (№1-29); будівлі автопавільйону пляжного комплексу санаторія (т. 27 а.с. 74-77) (в дозволі на продаж зазначені споруди та будівлі визначені в п.23) (т.25 а.с.233);

10.02.2005 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» підписано ОСОБА_60 прийому-передачі, згідно якого передано у власність ТОВ «Євроойл» споруди та будівлі пляжного комплексу санаторію по вул. Дражинського,37, в тому числі: основна частина, літер А; навіс, літер Д (прохідна); Туалет, літер Б; гараж літер В; ОСОБА_41 літер Г; волнолом морський з навісом, літер Ж; огорожі та підпорні стінки із бутового каменю (№1-29); будівлі автопавільйону пляжного комплексу санаторія (т. 27 а.с. 82-83);

22.10.2004 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2210/07/147б, за яким продав будівлю столової №2 по вул. Свердлова, 38 в м. Ялта (п. 12 Дозволу на продаж) (т. 27 а.с.85-87);

26.10.2004 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» підписано ОСОБА_60 прийому-передачі майна, згідно якого у власність ТОВ «Євроойл» передано будівлю столової №2 по вул. Свердлова, 38 в м. Ялта (т. 27 а.с. 88);

22.12.2004 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2212/01/161, за яким продав спальний корпус №3, спальний корпус №4, спальний корпус №5, спальний корпус № 6а, стоматологію, більярдну, приміщення технагляду (п. 3, п.4, п.5, п.6, п.8, п.10, п.11 Дозволу на продаж) (т. 27 а.с.93-96);

05.01.2005 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» підписано ОСОБА_60 прийому-передачі майна, згідно якого у власність ТОВ «Євроойл» передано спальний корпус №3, спальний корпус №4, спальний корпус №5, спальний корпус № 6а, стоматологію, більярдну, приміщення технагляду (т. 27 а.с. 97);

22.12.2004 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2212/02/162, за яким продав спальний корпус №8, казарму (збірно-щитова) , прохідну, столярну майстерню, спальний корпус №12, спальний корпус №14 (п. 21, п.16, п.14, п.20, п.1, п.2 Дозволу на продаж) (т. 27 а.с.98-101);

15.02.2005 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» підписано ОСОБА_60 прийому-передачі майна, згідно якого у власність ТОВ «Євроойл» передано спальний корпус №8, казарму (збірно-щитова) , прохідну, столярну майстерню, спальний корпус №12, спальний корпус №14 (т. 27 а.с. 103);

22.12.2004 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2212/03/163, за яким продав спальний корпус №7, склад палива, склад ЦО, приміщення теплиці, танцювальний майданчик, шлунково-кишковий кабінет, бокси для машин (ангар), танцювальну залу (п. 7, п.19, п.13, п.17, п.22, п.9, п.18, п.15 Дозволу на продаж) (т. 27 а.с.104-107);

16.02.2005 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Євроойл» підписано ОСОБА_60 прийому-передачі майна, згідно якого у власність ТОВ «Євроойл» передано спальний корпус №7, склад палива, склад ЦО, приміщення теплиці, танцювальний майданчик, шлунково-кишковий кабінет, бокси для машин (ангар), танцювальну залу (т. 27 а.с. 108);

25.06.2005 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 звернувся до заступника міністра оборони України ОСОБА_62 із листом № 252, в якому просив дати дозвіл на відчуження будівель і споруд, технічних та транспортних засобів, які не використовуються та знаходяться в незадовільному стані (т.31 а.с. 182);

15.07.2005 року Міністр оборони України ОСОБА_6 надав Дозвіл ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» на продаж майна згідно списку. Дозвіл завізований заступником директора Департаменту економічної та господарської діяльності МО України ОСОБА_54, заступником директора Департаменту правового забезпечення МО України ОСОБА_33 (т.25 а.с. 204);

14.10.2005 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3183), за яким продав споруди та будівлі санаторію, в тому числі: будівлю управління санаторія літер П’, котельню-пральню літ. С’, склад і бокси на 6 машин літ. Ч’, гараж літ. Ш’, електрощитову літ. Ц’, КПП літ. Д’, КПП літ. Е’, КПП літ. Ж’, котельню літ. Г’’, столярну майстерню, літ. Ю’, майстерню літ. Ф’, душову, бюветну літ Щ’, споруду стадіону (футбольного поля), розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34, та торговий комплекс літ. Г, спортивний комплекс (склад спортінвентаря і спортивні майданчики), розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32. (т. 27 а.с. 118-119) (в дозволі на продаж зазначені споруди та будівлі визначені в пунктах 1, 7,8,9, 10, 11, 12, 15, 18, 19, 21, 25) (т.25 а.с.265);

17.10.2005 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Барконд» підписано ОСОБА_54 прийому-передачі, згідно якого передано у власність ТОВ «Барконд» будівлю управління санаторія літер П’, котельню-пральню літ. С’, склад і бокси на 6 машин літ. Ч’, гараж літ. Ш’, електрощитову літ. Ц’, КПП літ. Д’, КПП літ. Е’, КПП літ. Ж’, котельню літ. Г’’, столярну майстерню, літ. Ю’, майстерню літ. Ф’, душову, бюветну літ Щ’, споруду стадіону (футбольного поля), розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34, та торговий комплекс літ. Г, спортивний комплекс (склад спортінвентаря і спортивні майданчики), розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32. (т. 27 а.с. 120);

14.10.2005 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3185), за яким продав споруди та будівлі санаторію, в тому числі: спальний корпус №6, загальною площею 6179 кв.м., літ. Л’’, їдальню загальною площею 4629,6 кв.м., розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34 (в дозволі на продаж зазначені споруди та будівлі визначені в пунктах 3 , 4) (т. 27 а.с. 123-124);

14.11.2005 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Барконд» підписано ОСОБА_54 прийому-передачі, згідно якого передано у власність ТОВ «Барконд» споруди та будівлі, а саме: спальний корпус №6, загальною площею 6179 кв.м., літ. Л’’, їдальню загальною площею 4629,6 кв.м., розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34 (т. 27 а.с. 125-126);

11.11.2005 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3505), за яким продав споруди та будівлі санаторію, в тому числі: будівлю служби тилу, літ. Р’, будівлю аптеки, літ. В’’, диспетчерську-склад гаражу літ. Э’, склад, літ. Т’, склад, літ. К’’, літній кінотеатр, літ. Х’, танцмайданчик, літ. З’’, кліматопавільон, літ. А”, слюсарню майстерню, літ. У’, розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34; а також КПП №1 без літери, інженерні споруди: резервуар для води і фонтан, розташовані за адресою: АР Крим м. Ялта, вул. Свердлова, 32; а також літній кінотеатр літ. Я, на ділянці спортмайданчик, танцмайданчик; касу, літ. У; санвузол-душову, літ. Г, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 38 (т. 27 а.с. 128-129);

21.10.2005 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 разом із головою профкому ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_63 звернулися до Міністра оборони України ОСОБА_6 із листом № 439, в якому просили дати дозвіл на відчуження будівель і споруд, інженерно-технічних об’єктів та комунікацій, які не використовуються та знаходяться в незадовільному стані (т.25 а.с. 208);

17.11.2005 року Міністр оборони України ОСОБА_6 видав довіреність начальнику відділу майна та корпоратизації Департаменту економічної та господарської діяльності МО України ОСОБА_8, якою уповноважив його надати згоду або відмову на відчуження та продаж майнових об’єктів ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», а саме лікувального корпусу №20, складу під корпусом №17, інженерно-технічних об’єктів та комунікацій (т. 25 а.с.216);

22.11.2005 року МО України в особі начальника відділу майна та корпоратизації Департаменту економічної та господарської діяльності МО України ОСОБА_8, надав дозвіл ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» на відчуження його майна згідно переліку (т.25 а.с. 217);

13.12.2005 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3921), за яким продав газопровід, кабель та щити, кабель зв’язку,кабельну каналізацію, каналізацію, зовнішнє зал. огородження, лінії зовнішнього освітлення; лотки та камери; зовнішні мережі водопостачання; мережу телефонну, магістральну; зовнішнє метал. огородження; водопровід; трубопровід системи опалювання; трубопровід гар. постачання; в тому числі мощення – дороги, площадки, тротуари загальною площею 15353 кв.м., розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32; (в дозволі на продаж зазначені споруди та будівлі визначені в пунктах 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18) (т. 27 а.с. 133-134);

13.12.2005 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Барконд» підписано ОСОБА_6 прийому-передачі, згідно якого передано у власність ТОВ «Барконд» нерухоме майно визначене в договорі купівлі продажу від 13.12.2005 року (т. 27 а.с. 135);

13.12.2005 року Генеральний директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, діючи від імені підприємства уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3923), за яким продав лікувальний корпус, літ. Н”, та зал ЛФК, літ. О”, розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 34;

13.12.2005 року між ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та ТОВ «Барконд» підписано ОСОБА_6 прийому-передачі, згідно якого передано у власність ТОВ «Барконд» нерухоме майно визначене в договорі купівлі продажу від 13.12.2005 року (реєстровий №3923) (т. 27 а.с. 118-144).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2231 від 22.12.2011 року, ринкова вартість будівель та споруд пляжного комплексу станом на 22.10.2004 року, які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з урахуванням вартості права користування земельною ділянкою, а саме споруди та будівлі пляжного комплексу, площею 3479,1 кв.м., доріжок, площадок, підпірних стінок, огородження, інженерних мереж, які розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 37 могла складати 2 941 251 грн. ( т. 34 а.с.3-23);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3558 від 30.12.2011 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» станом на 22.12.2004 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, з врахуванням вартості окремих будівель, як знов виявлених об’єктів культурної спадщини, а саме спального корпусу №3, спального корпусу №4, спального корпусу №5, спального корпусу №6а, стоматології, більярдної, приміщення технагляду, веранди, незавершеної будівництвом двоповерхової кам’яної будівлі, прибудованої до приміщення технагляду, кам’яної бесідки, кам’яного фонтану, з малою архітектурною спорудою, кам’яної бесідки з колонами, кам’яної будівлі, а також вартість доріжок, площадок, підпірних стінок, огороджень та інженерних мереж, розташованих на єдиній відчуженій території, з урахуванням вартості права користування земельною ділянкою, а саме споруди та будівлі пляжного комплексу, площею 3479,1 кв.м., доріжок, площадок, підпірних стінок, огородження, інженерних мереж, які розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 43, переулок Свердлова, 1 могла складати 5 394 385 грн. ( т. 34 а.с.33-64);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3557 від 30.12.2011 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» станом на 22.10.2004 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, а саме столової №2, розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34 могла складати 651 038,40 грн. ( т. 34 а.с.77-92);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3559 від 13.02.2012 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» станом на 22.12.2004 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, з врахуванням вартості окремих будівель, як знов виявлених об’єктів культурної спадщини, а саме: спального корпуса №8, казарми збірно-щитової, прохідної, столярної майстерні, спального корпусу №12, балкону, веранди, балкону, тераси, мансарди, пам’ятника Кучук-Уч-Чам, спального корпусу №14, прибудови, балкона, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34, могла складати 4 296 236 грн. (т. 34 а.с.101-130);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3560 від 13.02.2012 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» станом на 22.12.2004 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, з врахуванням вартості окремих будівель, як знов виявлених об’єктів культурної спадщини, а саме: спального корпуса №7, веранди, складу палива, складу ЦО, приміщень теплиць, танцювальної зали, шлунково-кишкового кабінету, боксів для машин, танцювального майданчика, прибудови та каси, площадки, не облікованих об’єктів безкоштовно переданих – двох кам’яних споруд, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34, могла складати 5 966 583 грн. (т. 34 а.с.150-179);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3561 від 23.03.2012 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» станом на 14.10.2005 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, а саме: будівлі управління санаторія, пральні, котельні, складу, боксів на 6 машин, гаража, електрощитової, КПП №3, КПП №4, котельної №2, столярної майстерні, майстерні, душевої-бюветної, споруди стадіону (футбольного поля), підпорними стінами та металевим огородженням, спорткомплексом, спортивних площадок з обладнанням, торгового комплексу, незавершеного будівництвом капітальної одноповерхової споруди, що примикає до столярної майстерні, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34, могла складати 4 139 703 грн. (т. 35 а.с.2 - 23);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3562 від 23.03.2012 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» станом на 14.10.2005 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, а саме: столовою, спального корпусу № 6, столовою, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34, могла складати 19 082 993, 2 грн. (т. 35 а.с. 43 - 66);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3563 від 23.03.2012 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» та були реалізовані ТОВ «Барконд» згідно договору №3505 станом на 11.11.2005 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34, могла складати 2 909 175 грн. (т. 35 а.с. 83 - 102);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3564 від 23.03.2012 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», а саме: складів під будівлею, станом на 13.12.2005 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 38, могла складати 52 180,8 грн. (т. 35 а.с. 125 - 139);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3565 від 23.03.2012 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», а саме: лікувального корпусу, зали ЛФК, станом на 13.12.2005 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, з врахуванням вартості окремих будівель та споруд, як знов виявлених об’єктів культурної спадщини, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34 є, могла складати 8 209 721 грн. (т. 35 а.с. 146 - 163);

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3566 від 23.03.2012 року, ринкова вартість будівель та споруд які належали ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», а саме: овочефруктосховища, трансформаторної підстанції, підпорної стінки, станом на 25.06.2005 року, з врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Більшовицька, 18 могла складати 683 938,8 грн. (т. 35 а.с. 174 - 187);

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні прокурором не доведено фактів того, що підсудний ОСОБА_2, будучи службовою особою, умисно використовував своє службове становище, діючи всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, чим спричинив тяжкі наслідки.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, показав, що він, працюючи генеральним директором ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» в 2004-2005 роках неодноразово реалізовував майно даного підприємства, укладаючи контракти з різними підприємствами. Проте, діяв він відповідно до ст. 75 Господарського кодексу України, яка на той момент регламентувала порядок відчуження майна державних підприємств. Він писав відповідні листи Міністру оборони України та підпорядкованим йому посадовим особам з проханням надати дозвіл на продаж певного майна. Такі дозволи він отримував і тільки після цього реалізовував майно відповідно до передбаченої процедури. Винним себе визнав лише в тому, що вів неналежний контроль за діяльністю підлеглих йому посадових осіб, в результаті чого майно, що не було оформлено за ДП МО «ЦВС «Ялтинський» було передано іншому підприємству.

Допитані в судовому засіданні свідки обвинувачення ОСОБА_64, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_36, ОСОБА_38, ОСОБА_39 давали однакові послідовні покази, з яких вбачалося, що до приходу на посаду генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, за часів, коли був директором даного підприємства ОСОБА_11, санаторій працював в нормальному режимі, був обладнаний всім необхідним. Будівлі та споруди санаторія були в нормальному стані, постійно ремонтувалися, та підтримувалися в жилому стані. Продавати будівлі та споруди санаторія не було необхідності, оскільки після їх продажу, почали звільняти працівників санаторія. Були звільнені і вони. Деякі будівлі санаторія були пам’ятниками. Про це всі знали.

Суд оцінюючи покази даних свідків, до їх показів відноситься критично, та виходить з того, що дані свідки не мали доступу до документів, які б характеризували фінансово-економічний стан підприємства. Їх оцінка діяльності ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» є суб’єктивною, та не може бути об’єктивною, оскільки після розпродажу будівель та споруд, обладнання санаторія, їм довелося звільнятися із займаних посад.

Покази свідків ОСОБА_64, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_36, ОСОБА_38, ОСОБА_39 спростовуються показами інших свідків обвинувачення.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, який працював заступником директора з економіки, головним бухгалтером підприємства показав, що станом на листопад 2004 року у ДП «МО «України «ЦВС «Ялтинський» були збитки в сумі близько чотирьох мільйонів гривень. Підприємство працювало таким чином, що перші два квартали могли бути збитковими, третій перекривав збитки, четвертий знову був збитковим.

Свідок ОСОБА_23 показав, що в санаторії в 2004 році була зруйнована столярна майстерня, кінотеатр та кліматопавільон. Столярна майстерня була взагалі без даху. Були «генеральські дачі», які не використовувалися.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав, що в санаторії в 2004 році літній клуб був зруйнований. Друга столова була закрита.

Свідок ОСОБА_27 показав, що в санаторії в 2004 році в котельні № 2 один з котлів не працював. Були великі втрати тепла. Були випадки, по декілька разів на рік, що труби проривало, з них текла вода. Ці труби пропрацювали більше 20 років. Їх треба було заміняти.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показав, що в 2004 році обладнання котельні було запущене, потребувало ремонту. Будівля котельні також потребувала ремонту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 показав, що інженерні споруди санаторія були в жахливому стані. Прийшлося все переробляти. Вуличне освітлення було відсутнє. В корпусі №14 прогнив дах. В приміщеннях теплиць проживали особи без постійного місця проживання. Він їх розганяв.

Допитаний свідок ОСОБА_35 показав, що він працював в санаторії начальником зв’язку. Комутатори, телефони та телевізори в санаторії були старими. Кабелі були в поганому стані. Дахи в будинках протікали. Будівлі були в поганому стані.

Допитана свідок ОСОБА_37 показала, що в санаторії були як хороші будинки, так і зруйновані. Три літніх кінотеатри, танцмайданчик, танцзал були повністю зруйновані. Зал ЛФК був майже в аварійному стані. Столярні та слюсарні майстерні були також майже в аварійному стані. На пляжному комплексі, в приміщеннях, де були кімнати, протікав дах. Ефективність санаторія була низькою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_40 показала, що вона на протязі 29,5 років працювала завідуючою столовою санаторія «Ялтинський». Столова була розрахована на 700 місць. Стан столової в останні роки був поганим. Хол був зруйнований, місцями провалювалася стеля та стіни. Тобто стан був звичайний, потребував ремонту. Друга столова також була у неї в підпорядкуванні і також знаходилася в поганому стані. Цеха та спорядження були старими та страшними, ще з радянських часів. Були великі розходи на утримання техніки радянських часів. Були великі втрати по воді та електроенергії. Капітальних ремонтів столових за час її роботи не проводилося.

Таким чином, покази свідків ОСОБА_64, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_36, ОСОБА_38, ОСОБА_39 в тій частині, що майно санаторія, всі будівлі та споруди були в нормальному стані а санаторія працював нормально, суд оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються показами свідків ОСОБА_40, ОСОБА_37, ОСОБА_35, ОСОБА_32, ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_23, ОСОБА_10 та матеріалами справи в своїй сукупності.

Оцінюючи обґрунтування обвинувачення підсудного ОСОБА_2, щодо порушення законодавства України про приватизацію під час відчуження будівель та споруд ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», суд вважає, що законодавство про приватизацію порушено не було.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, який працює на посаді начальника Регіонального управління Фонду Державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, даючи свідчення, пояснив, що дає їх як спеціаліст з питань приватизації та показав, що в 2008 році до нього в управління надійшло доручення Фонду державного майна України провести перевірку ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський» суб’єкта господарювання. Ставилося два питання щодо законності відчуження та достовірності оцінки будівель та споруд ДП МОУ «ЦВС «Ялтинський». Перевірка проводилася з виїздом на місце. Виїжджала група спеціалістів регіонального управління фонду з ним особисто на чолі групи. Було встановлено, що відчуження відбувалося на підстав статті 75 Господарського кодексу України за наявності погодження міністра оборони України. На думку регіонального відділення, на момент відчуження додаткових нормативних актів, які б регулювали процедуру, порядок відчуження такого майна не було. І відчуження відбувалося на підставі ст. 75 Господарського кодексу України. Зауважень по звітам не було.

Під час проведення перевірки їх групі надавалися для дослідження звіти експертів, які давали оцінку ринкової вартості майна, що підлягало відчуженню. Експертна оцінка була обов’язковою, вона була проведена і докази були їм надані. Під час проведення оцінки вартості об’єктів нерухомого майна, ніколи не повинна оцінюватися земля, тобто земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, яке підлягає відчуженню. З придбанням будівлі, можна претендувати на право користування земельною ділянкою. Проте, однозначно вартість земельної ділянки не приєднується до вартості будівлі. Він вважає, що відчуження майна і приватизація – це різні процеси, які регламентуються різними нормативними актами. На його думку, якщо процедури відчуження регулюються окремими нормами законодавства на які розповсюджуються особливі процедури, до цього відчуження не можна застосовувати законодавство про приватизацію. Приватизацією займається Фонд державного майна України.

Щодо обвинувачення про незаконність продажу будівель та споруд ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» які були пам’ятниками архітектури. На момент продажу ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», будівель та споруд, серед них не було пам’ятників, внесених до реєстру. Він вважає, що оскільки будівлі та споруди не внесені до державного реєстру, то вони не є пам’ятниками і до них законодавство про пам’ятники не застосовується.

Щодо продажу бомбосховища. Регіональне управління ФДМ України в АР Крим і м. Севастополі продало бомбосховище. І прокуратура жодних питань з цього приводу не задає. Заборона на продаж об’єктів цивільної оборони з’явилася лише в 2009 році.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_44 показав, що у випадку продажу державного майна ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» приватизації не відбувалося. Відбувався продаж державного майна.

Судом встановлено, що «Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю», затверджене наказом Фонду державного майна України № 1477 від 30.07.1999 року, визначає порядок відчуження суб'єктами господарювання державного майна, закріпленого за державними підприємствами, їх структурними підрозділами, функції з управління майном яких в установленому порядку передані до державних органів приватизації, державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, орендодавцем якого є Фонд державного майна України, Фонд майна Автономної Республіки Крим, регіональні відділення Фонду державного майна України (далі - державні органи приватизації).

Однак, вказаний наказ ФДМ України не може застосовуватися як правова підстава винуватості генерального директора ДП МО України ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, оскільки він суперечить Указу Президента України «Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України» №888/97 від 21.09 1997 року.

Згідно п.п. «ж» п.3 ч.4 вищевказаного Указу Президента України - саме Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Щодо пред’явлення підсудному ОСОБА_2 обвинувачення про незаконне відчуження будівель та споруд без врахуванням вартості права користування земельною ділянкою, без врахування вартості окремих будівель, як знов виявлених об’єктів культурної спадщини, суд приходить до висновку, що станом на 2004, 2005 роки, на момент відчуження знов виявлених об’єктів культурної спадщини, вони такими не були.

Так , допитані з даного приводу свідки ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_14, ОСОБА_9, експерт ОСОБА_44, показали, що вони проводили перевірку об’єктів, що відчужувалися ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» на предмет чи не були вони об’єктом культурної спадщини на час продажу. І було встановлено, що такі будівлі і споруди на час відчуження, об’єктами культурної спадщини не були. Також, даний факт підтверджується і листом Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини №1444/01-07 від 13.06.2013 року відповідно до якого, згідно п. 3 наказу Міністерства культури України від 22.11.2012 року №1364 та додатку №1 до нього, корпуса ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 32, внесені до Державного реєстру нерухомих пам’ятників України, як пам’ятники архітектури місцевого значення (т.49 а.с.23). Тобто, пам’ятниками архітектури місцевого значення ці будівлі стали лише в 2012 році.

Щодо пред’явлення підсудному ОСОБА_2 обвинувачення про незаконне відчуження бомбосховища ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», то суд приходить до висновку, що станом на 2004, 2005 роки, на момент відчуження будівель та споруд ДП МО України «ЦВС «Ялтинський», серед них об’єкта: «бомбосховище» не існувало.

Так, допитаний з даного приводу свідок ОСОБА_30 показав, що він працює начальником відділу цивільного захисту м. Севастополя. З 2006 року по 2011 рік він проходив службу в Ялтинському відділенні МЧС. В його обов’язки входило здійснення перевірок по спорудам цивільного захисту від Гурзуфа до Фороса. Бомбосховище ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» не знаходилося у них на обліку. Як об’єкт цивільної оборони воно по документам не проходило. Потім його прокуратура запрошувала як спеціаліста для огляду того приміщення. Він оглянув те приміщення і воно було схоже на бомбосховище. Тільки воно було пусте, дверей не було. В приміщенні були старі протигази, сміття. На одному з приміщень була табличка «медпункт». Освітлення там не було. Такого бомбосховища у них на обліку не було. На території Ялти були інші бомбосховища, які продовжують свою роботу по теперішній час. Бомбосховища приватизації не підлягають. Всі подібні об’єкти, крім об’єктів Міністерства оборони України відносяться до відання Міністерства Надзвичайних ситуацій України. Якщо прокуратура доведе, що це була захисна споруда, тоді продаж її буде незаконною. Проте це тільки в разі, якщо будуть документи на цей об’єкт, як на захисну споруду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, який працює на посаді начальника Регіонального управління Фонду Державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, даючи свідчення, пояснив, що дає їх як спеціаліст з питань приватизації показав, що щодо продажу бомбосховища, то Регіональне управління ФДМ України в АР Крим і м. Севастополі продало бомбосховище. І прокуратура жодних питань з цього приводу не задає. Заборона на продаж об’єктів цивільної оборони з’явилася лише в 2009 році.

Щодо спричинення охоронюваним державним інтересам у виді матеріальної шкоди на загальну суму 58 517 615, 21 гривень та заниження суми продажу об’єктів нерухомого майна ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» на загальну суму 8 574 632 грн. 41 коп, суд приходить до висновку про недоведеність суми спричиненої матеріальної шкоди виходячи з наступного.

Так , допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_44 показав, що він працює старшим судовим експертом інституту судових експертиз і проводив експертизи в даній кримінальній справі. Дані експертизи виконані відповідно до методик проведення відповідних експертиз. Всі об’єкти, по яким він робив експертизи він бачив в тому стані, в якому вони були у вересні 2011 року. До того часу він дані об’єкти ніколи не бачив. Більша частина будинків по яких він проводив експертизу в рамках даної кримінальної справи на момент його огляду, була зношена до 80%, знаходилася в незадовільному стані.

Під час проведення експертизи йому надавалися оригінали документів БТІ. Щодо земельного податку, то його сплачував санаторій. Державний акт на землю видавався санаторію. Земля знаходиться в постійному користуванні санаторія «Ялтинський».

В ході проведення експертизи він відповідав на питання слідчого, поставлені перед ним, як перед експертом. Змінювати питання слідчого він не має права. Оцінка вартості майна проводилася станом на 2004 рік. В своїх експертизах він вказував, що об’єкти станом на 2004 рік він не бачив, тому давати категоричні висновки він не може. Можливо, що в 2004 році ті об’єкти були в ідеальному стані. Про вартість даного майна станом на 2004 рік жоден експерт в категоричній формі відповіді зараз не дасть. Не існує таких методик, аби оцінити точну вартість нерухомого майна станом на минулий рік або минулі роки. Тому дається лиже можлива відповідь, з припущенням, або відповідь взагалі не дається.

Щодо суми збитку, яку в обвинуваченні виставляють прокурори підсудному з його експертиз, то він не вводив прокурорів в оману. Він лише відповідав на їх запитання так, як вони були задані, з припущенням.

Таким чином, на підставі даних показів експерта ОСОБА_44, суд не приймає до уваги висновки судових будівельно-технічних експертиз виконаних експертом ОСОБА_44, оскільки точна ринкова вартість проданих об’єктів на момент їх продажу підсудним ОСОБА_2, експертизами не встановлена.

Оцінюючи досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до висновку, що державним обвинуваченням не доведено, що підсудний ОСОБА_2, діючи умисно, шляхом використання свого службового становища всупереч інтересам служби одержав незаконну матеріальну вигоду чи позбувся матеріальних витрат; не доведено прагнення підсудного ОСОБА_2 шляхом використання свого службового становища здобути вигоду нематеріального характеру. Не доведено, що він діяв в інших особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб, оскільки не доведено прагнення ОСОБА_2 шляхом незаконного використання свого службового становища догодити, надати переваги чи пільги, звільнити від передбачених законом обов’язків третіх осіб, інтереси яких можуть носити як матеріальний, так і нематеріальний характер.

Відсутність корисливих мотивів, інших особистих інтересів, інтересів третіх осіб в інтересах яких діяв підсудний, виключає можливість кваліфікації діяння за ч.3 ст.365 КК України. Оскільки у діях ОСОБА_2 були відсутні як корисливі спонукання, так і прагнення задовольнити свої особисті інтереси або інтереси третіх осіб, відсутність таких мотивів саме і свідчить про наявність у його діянні службової недбалості та виключає можливість кваліфікації вчиненого ним за ст. 365 КК України.

Разом із тим, суд вважає, що директор ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2, будучи посадовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов’язки внаслідок недобросовісного до них ставлення, в порушення ч.2 ст. 75 Господарського кодексу України, відносно вимог про відчуження державного майна як правило на конкурентних засадах, уклав:

22.10.2004 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2210/07/147а,

22.10.2004 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2210/07/147б,

22.12.2004 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2212/01/161,

22.12.2004 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2212/02/162,

22.12.2004 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» контракт №2212/03/163,

14.10.2005 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3183),

14.10.2005 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3185),

11.11.2005 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3505),

13.12.2005 року від імені ДП МО України ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3923),

13.12.2005 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3921),

13.12.2005 року від імені ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Барконд» договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстровий №3923),

за якими продав державне майно, не на конкурентній основі, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам та тяжкі наслідки у вигляді підриву авторитету держави.

Вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину підтверджується показами самого підсудного ОСОБА_2, допитаного в судовому засіданні, який показав, що відчуження об’єктів ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» проводилось на підставі ст.75 Господарського кодексу України, (в редакції, яка діяла на період укладення відповідних договорів). Реалізація майна державного підприємства відбулася за 49 942 982,8 гривень, що перевищує його оціночну вартість, яка склала 49 490 173 гривень та була встановлена працівниками підприємств «Крим - експерт» та «Експертне бюро», які мали відповідні сертифікати Фонду державного майна України. Отримані від реалізації будівель та споруд кошти спрямовані на реконструкцію спальних корпусів №1 та №2 санаторію.

Водночас, він визнає свій неналежний контроль за діями підлеглих йому працівників санаторію, під час реалізації державного майна ДП МО України «ЦВС «Ялтинський».

Крім часткового визнання вини самим підсудним ОСОБА_2, його вина у скоєнні даного злочину також підтверджується:

Показами свідка ОСОБА_23, допитаного в судовому засіданні, який показав, що під час продажу будівель та споруд санаторія він був у якійсь комісії. Фактично участь у засіданнях комісії він не приймав. Його викликали до директора санаторія ОСОБА_2 та дали підписати якісь документи, накази. Що він підписував, він не читав.

Показами свідка ОСОБА_24, допитаного в судовому засіданні, який показав, що під час продажу будівель та споруд санаторія була створена комісія з оцінки технічного стану будівель та споруд санаторія. Він точно не пам’ятає, щоб вони оглядали будинки. Багато документів комісія підписувала, не читаючи їх зміст. Таким чином була організована робота директором санаторія ОСОБА_2

Показами свідка ОСОБА_35, допитаного в судовому засіданні, який показав, що під час продажу будівель та споруд санаторія, була створена якась комісія, в яку його включили. Що робила комісія він не знає. Їх зібрала секретар директора санаторія ОСОБА_2 та дала підписати якісь акти. Вони їх підписали. Що було в актах він не знає.

Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП МО України «ЦВС «Ялтиснький», проведеного спеціалістами контрольно-ревізійного департаменту Головної інспекції МО України від 30.09.2005 року, згідно висновків якої фактично, конкурс з продажу будівель та споруд ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» не проводився (т.3 а.с. 92-139).

Також вина підсудного ОСОБА_65 підтверджується описаними письмовими доказами та матеріалами справи в своїй сукупності.

Таким чином, суд вважає вину підсудного ОСОБА_2 доказаною, і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки він скоїв службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді підриву авторитету держави.

При призначенні покарання підсудному суд враховує:

характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який є злочином середньої тяжкості;

дані про особу підсудного: те, що він працює, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, а також ту обставину, що з часу вчинення злочину минуло більше восьми років.

З урахуванням викладеного суд вважає, що підсудному слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі. Разом з тим, суд вважає за можливе застосувати до підсудного ОСОБА_2 призначення покарання з випробуванням, відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України, що на думку суду буде достатнім для його виправлення та перевиховання.

З огляду на вищенаведені підстави, суд вважає за можливе застосувати до підсудного ОСОБА_2 ч.5 ст.74 КК України, за змістом якої особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло п’ять років, у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Цивільний позов прокурора не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи та не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено спричинення матеріальної шкоди від злочину.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, ч.2 ст. 11-1, 323, 324 КПК України, суд –

З А С У Д И В :

ОСОБА _2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими повноваженнями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити і встановити випробувальний термін - один рік шість місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- періодично з’являтися до органу кримінально-виконавчої системи для реєстрації;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності в зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Обраний засудженому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд - скасувати.

Цивільний позов заявлений військовою прокуратурою ВМС України про стягнення збитків у сумі 8 604 743,41 залишити без задоволення.

Речові докази:

- лист генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 №681 від 01.09.2004 року; перелік об’єктів ДП МО України «ЦВС «Ялтинський»; рапорт на вхідний документ №681 від 01.09.2004 директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України ОСОБА_9 на ім’я Міністра оборони України ОСОБА_3; дозвіл №227/4165 від 21.09.2009 року директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України ОСОБА_9 – зберігати при матеріалах справи;

- листок з резолюціями директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України ОСОБА_9 до клопотання генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 №681 від 01.09.2004 року на відчуження будівель та споруд санаторія; клопотання директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами МО України ОСОБА_9 перед Міністром оборони України ОСОБА_3 Є,К. №227/4135 від 20.09.2004 року на відчуження будівель та споруд ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» - зберігати при матеріалах справи;

- контракт №2210/07/147а від 22.10.2004 року; додаткову угоду №1 від 30.12.2004 року до контракту №2210/07/147а від 22.10.2004 року; додаткову угоду №2 від 31.12.2004 року до контракту №2210/07/147а від 22.10.2004 року; акт прийому-передачі майна від 10.02.2005 року; контракт №2210/08/147б від 22.10.2004 року; акт прийому передачі майна від 26.10.2004 року; додаткову угоду №1 від 30.12.2004 року до контракту №2210/08 від 22.10.2004 року; додаткову угоду №2 від 31.12.2004 року до контракту №2210/08 від 22.10.2004 року; акт прийому-передачі майна від 14.02.2005 року; додаткову угоду №3 від 31.03.2005 року до контракту №2210/08 від 22.10.2004 року; контракт №2212/01/161 віл 22.12.2004 року; акт прийому-передачі майна від 05.01.2005 року; контракт №2212/02/162 від 22.12.2004 року; акт прийому-передачі майна від 15.02.2005 року; додаткову угоду №1 від 31.03.2005 року до контракту №2212/02 від 22.12.2004 року; контракт №2212/03/163 від 22.12.2004 року; акт прийому-передачі майна від 16.02.2005 року; додаткову угоду №1 від 31.03.2005 року до контракту №2212/03 від 22.12.2004 року; додаткову угоду №2 від 28.02.2005 року до контракту №2212/03 від 22.12.2004 року про залік однорідних зустрічних вимог від 31.08.2005 року; додаткову угоду №2 до договору №2212/03 від 22.12.2004 року про залік однорідних зустрічних вимог від 20.09.2005 року – зберігати при матеріалах справи;

- звіт про стан фінансово-господарської діяльності ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» за 2004 рік – зберігати при матеріалах справи;

- генеральний план з експлікацією військових містечок №№ 94, 113, 154, 188, 244, 245; генеральний план з експлікацією військового містечка №94а – зберігати при матеріалах справи;

- лист генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 вих. № 252 від 25.06.2005 року; листок з резолюцією заступника Міністра оборони України від 29.06.2005 року – зберігати при матеріалах справи;

- лист генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 №253 від 25.06.2005 року; рапорт на №7118/з від 29.05.2005 року заступника директора Департаменту економічної та господарської діяльності МО України ОСОБА_54 на ім’я заступника Міністра оборони України ОСОБА_62 і ОСОБА_66 на ім’я Міністра оборони України ОСОБА_6 про погодження відчуження об’єктів ДП МО України «ЦВС «Ялтинський»; дозвіл №220/Д-297 від 15.07.2005 року Міністра оборони України ОСОБА_6; лист генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 №439 від 21.10.2005 року; акт №4 від 20.08.2005 року; лист генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 №440 від 21.10.2005 року; листок з резолюцією заступника Міністра оборони України ОСОБА_62 до вхідних документів за № 12586/з та 12587/з від 28.10.2005 року; рапорт від 04.11.2005 року заступника Міністра оборони України ОСОБА_62 на ім’я Міністра оборони України ОСОБА_6 про погодження відчуження об’єктів ДП МО України ЦВС «Ялтинський»; довіреність Міністра оборони України ОСОБА_6 №220/Д-450 від 17.11.205 року; дозвіл №225/4/3469 від 22.11.2005 року начальнику відділу майна та корпоратизації Департаменту економічної та господарської діяльності МО України ОСОБА_8 – зберігати при матеріалах справи;

- договір купівлі-продажу №3183 від 14.10.2005 року; акт прийому-передачі майна від 17.10.2005 року; договір купівлі-продажу №3185 від 14.10.2005 року; акт прийому-передачі майна від 14.11.2005 року; договір купівлі-продажу №3505 від 11.11.2005 року; договір купівлі-продажу №3921 від 13.12.2005 року; акт прийому-передачі майна від 13.12.2005 року; договір купівлі-продажу №3923 від 13.12.2005 року; акт прийому-передачі майна від 13.12.2005 року – зберігати при матеріалах справи;

- інвентаризаційні справи по будівлям та спорудам ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» відчуженим в період 2004-2005 років – повернути до Бюро технічної інвентаризації м. Ялти АР Крим;

- наказ генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 №107-а від 02.09.2005 року; договір №150 від 05.09.2005 року; протокол засідання конкурсної комісії від 05.10.2005 року; протокол №2 засідання конкурсної комісії від 12.10.2005 року; наказ генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 №127-а від 18.10.2005 року; протокол засідання конкурсної комісії від 10.11.2005 року; наказ генерального директора ДП МО України «ЦВС «Ялтинський» ОСОБА_2 №144-а від 24.11.2005 року; протокол засідання конкурсної комісії від 08.12.2005 року – зберігати при матеріалах справи.

Арешт на майно – належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 - скасувати.

Скасувати арешт майна, який було застосовано в період досудового слідства, з метою заборони його відчуження, та яке належить на праві власності:

- ТОВ «Дворцово-парковий ансамбль», а саме: нежитлові будівлі по вул.Свердлова, буд.34 у м.Ялта, Автономна Республіка Крим: торговий комплекс літ.Г площею 377 м.кв.; спортивний комплекс літ.Д (склад спортінвентарю та спортмайданчика) площею 41,7 м.кв.; контрольно пропускний пункт №1 площею 20,0 м.кв.; на ділянці інженерні споруди: резервуар для води і фонтан № LXIX, нежитлова будівля управління літ. П` площею 375,2 м.кв.; спальний корпус № 6 літ.Я` площею 6179,4 м.кв.; їдальня літ.Л`` площею 4629,6 м.кв.; будівля аптеки літ.У`` площею 284,6 м.кв.; котельня-пральня літ.С` площею 740,7 м.кв.; котельня літ.Г`` площею 427,8 кв.м.; нежитлова будівля служби тилу літ.Р` площею 481,3 м.кв.; теплиця літ.Н` площею 59,2 м.кв.; теплиця літ.М` площею 59,2 м.кв.; теплиця літ.О` площею 59,2 м.кв.; столярна майстерня літ. Ю` площею 301,2 м.кв.; майстерня літ.Ф` площею 57 м.кв.; склад і бокси на 6 машин літ.Ч` площею 150,2 м.кв.; склад літ.Т` площею 818,3 м.кв.; гараж літ.Ш` площею 182,2 м.кв.; диспетчерська-склад гаража літ.Е` площею 263,2 м.кв.; душова, бюветна літ.Щ` площею 133,2 м.кв.; на ділянці споруди стадіону (футбольного поля) №LXVIII площею 6945,7 м.кв.; електрощитова літ.Ц` площею 53,9 м.кв.; контрольно пропускний пункт літ.Д`` площею 4,0 м.кв.; контрольно пропускний пункт літ.Е`` площею 6,0 м.кв.; контрольно пропускний пункт літ.Ж`` площею 4,6 м.кв.; літній кінотеатр літ.Х` площею 100,6 м.кв.; танц. майданчик літ.З`` площею 16,0 м.кв.; склад літ.К`` площею 153,8 м.кв.; слюсарна літ.У` площею 104 м.кв.; спальний корпус літ.А` площею 271,3 м.кв.; танц. клуб літ.К` площею 626,4 м.кв.; танц. майданчик літ.Щ площею 33,8 м.кв.; склад літ.И` площею 231,0 м.кв.; гараж літ.Е` площею 620,4 м.кв.; майстерня літ.З` площею 94,9 м.кв.; спальний корпус літ.Л` площею 1102,9 м.кв.; склад літ.Ж` площею 64,2 м.кв.; літній кінотеатр з кінобудкою літ.Я площею 28,4 м.кв.; санвузол-душова літ.Г площею 31,5 м.кв.; літ.У каса площею 34,5 м.кв.; будівля їдальні №2 літ.И площею 794,9 м.кв.; на ділянці спортмайданчик №LXXI площею 497,3 м.кв.; танцювальний майданчик №LXX173; нежитлові будівлі по вул. Свердлова, буд. 34д, в м. Ялта, Автономна Республіка Крим: нежитлова будівля літ.А, літ.А, лат.а1-а6 загальною площею 1522,1 м.кв.; нежитлова будівля літ.Б площею 178,7 м.кв.; нежитлове приміщення по вул. Свердлова, буд.38 у м.Ялта, Автономна Республіка Крим: нежитлове приміщення складу № 2 в житлову будинку лит.А загальною площею 22,6 м.кв.;

- ДП ??МО України ЦВС «Ялтинський», а саме спальний корпус №1 літ.А площею 4557,1 кв.м, а також спальний корпус №2 літ.Б площею 3637,8 кв.м.

- ОСОБА_61, а саме: нежитлову будівлю по вул. Свердлова, буд.34 в м. Ялта, кліматопавільйон (літня веранда), літ.А`` площею 99,6 кв. м.;

- ТОВ «Євроойл», а саме: на 966/1000 частини домоволодіння: нежитлову будівлю по вул. Свердлова, 34 в м. Ялта, прохідна, літ.Г` площею 11,0 кв. м.; нежитлову будівлю по вул. Свердлова, буд.34 в м. Ялта, казарму збірно-щитову, літ.Д` площею 783, 7 кв. м.;

- ТОВ «Поліс-Крим», а саме: нежитлову будівлю по вул. Свердлова, в м. Ялта, стамотологія, літ.А, літ.а, літ.а1, площею 153,5 кв. м.; нежитлові будівлі, а саме: спальний корпус № 3, літ.В, літ.в, літ. в1, лит.в2 площею 469,9 кв.м.; спальний корпус №5, літ.Г площею 176,8 кв.м.; спальний корпус №6а, літ.Е, площею 47,9 кв.м.; більярдна, літ.Д, площею 24,6 кв.м.; приміщення технічного нагляду, літ.Б, літ.б, літ.б1, літ.б2, площею 128,0 кв.м.; спальний корпус № 4, літ.А, літ. а, по вул.Басейна, б. 25 в м. Ялта, площею 992,7 кв.м.;

- ТОВ «Трансбудінвест», а саме: нежитлову будівлю по вул. Свердлова, буд.34б у м. Ялта, спальний корпус № 12, літ.Б`, площею 569,7 кв.м.; на 2/1000 частини домоволодіння - нежитлову будівлю по вул. Свердлова, 34 в м. Ялта, прохідна, літ.Г`, площею 11,0 кв. м.;

- ТОВ «Дайвінг-центр «Соляріус», а саме: комплекс нежитлових будівель по вул. Дражинского, 37 в м. Ялта : будівлі та споруди пляжного комплексу, площею 3479,1 кв. м.: основна частина, літ.А; навіс (прохідна) літ.Д; туалет літ.Б; гараж літ.В; баня літ.Г; волнолом морський (IV), літ.Ж; загороджувальні та підпірні стіни з бутового каміння(№№ 1-29), а також будівля автомобільного павільйону пляжного комплексу санаторію, площею 45,0 кв.м. (навіс літ.Е);

- ТОВ «Формат-IT», а саме: нежитлові будівлі по вул. Свердлова, 34е в м. Ялта, кліматопавільйон (літня веранда), площею 175,8 кв.м. літ.В; лікувальний корпус, площею 2127,3 кв. м. літ.А та за ЛФК, площею 107,8 кв. м. літ.Б.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд АР Крим протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя : А.А. Леонов